Розділ 651.
На щоках літнього чоловіка завів соромливий рум’як. Цей рецепт Першобутних Пілюль подарував йому цю дівчину. І ось, коли він переробив пілюль « Походження плоті», він використовував її для вилікування ворога своєї добродійниці... Не добре-то як вийшло.
Аптекар Лен збентежено прокаштувався:
-Кхем, мда, малятко... Ну ти даєш, невже кількість твоїх ворогів на квадратний метр така велика, що, куди ні плюнь, обов'язково пригодиш в кого-небудь з очних? Я клянусь тобі, ці двоє - абсолютно випадкові піддослідні, управитель мені особисто їх привів, буквально виривши з натовпу!
-Да що Ви? Тоді чому вони мені тут нещодавно вихвалялися, що Ви, Аптекар Лен, з сім'єю Лю майже загартовані друзі? І що якщо я посмію їх залякувати, вони неодмінно Вам зжальяться? Я, між іншим, дуже злякалася — дивіться, як піджилки затряслися! -Су Ло навмання тхнула собі в ноги, поняття не маючи, де ці найпідживліші люди розташовані - такий вже протверезний у анатомії.
-Чушь! - Чоловік, переповнений обуренням, схопився, не в силах сидіти на місці. — Пояснення вам у третій тища — ці два брати з сестрою були абсолютно рандомними людьми: випадкова вибірка, сліпий відбір! І ці паразити посміли використовувати моюристу репутацію, щоб хвалитися їм праворуч-налево - ух, як я злий! Та я самопочинно піду і відрию їм руки, при чому, все!
Су Ло недовірливо придивлялася:
-То є, Ви дійсно не маєте з ними ніяких близьких стосунків?
- Та я навіть не знаю, в якому боці їх маєток! Про що може говорити мова? Абсурд! - Оглушливий плескіт по столі, призначений довести всю щирість слів Аптекаря. - І ці гаденші мали нахабство використовувати моє добре ім'я, щоб якось тебе образити? Так їм, бачити, життя з двома руками не мила!
Аптекар Лен відчував неоднозначні почуття до дівчини-Су Ло. З одного боку, вона його невимовно дражнила своїми зарозумілістю, безцеремонністю і, що вже гріх таїти, забезпеченість будь- різними рідкісними штучками, наприклад того цінного блакитного кристала, або ось Рецепт Першбитних Пілюль. З іншого боку, він був дуже вражений тим, як добре торгуватися і які здібності були самозавпевнені та талановиті. Ну, і до того ж, він відчував жахливу потребу якось підлизатися до дівчини, щоб вивихнути собі-любому ще якісь скарби - і заради цієї мети він був готовий лебезити, ліпати та намертво знищувати всіх противників Су Ло. Тільки б дівчинка була щаслива. І щедра, так.
Знісши почуття провини, він підскочив до дівчини і обережно схопив її за плечі, змушуючи дивитися в очі з жаром вигукнув:
-А давай, я знайду цих жалюгідних людей і відріжу їм руки, а? - Якщо це хоч якось зможе виправити ситуацію, він був готовий хоча б зараз хапати свій меч і йти грати в захопливу гру « Розмахнися рука, розминувшись плече» з першими зустрічними.
Су Ло м’яко вибралася з захоплення рук чоловіка, хмикнувши в кулак. Мда, якщо людині з таким темпераментом, як у Аптекаря Лена, приспішає вийти на вулицю і повідрубувати пензлику перехожим — вона саме так і зробить. Ось тільки такі кровожерні методи були абсолютно ні до чого, для самої себе вона вже вирішила, що якщо саме доля вирішує повернути цим двом втрачене - призначе, так і бути. Звичайно, якщо вони знову встануть на її шляху - дівчина не погнушеться ще раз укоротити їм кінцівки, при чому власне.
- Та не треба нікому нічого відрізати, - молвіла Су Ло, повертаючись в крісло-качалку.
Кресліце з тихим скрипом мерехтіло взад-вперед, змушуючи дівчину байдикувати. Здається, в затишній спальні Елітного Аптекаря вона відчувала себе навіть комфортніше, ніж у власному будинку.
Чоловік, розчарований руками і благав:
- Ну, може, є хоч щось, чим я міг би тебе підбадьорити, а? Просто скажи, я зроблю все що в моїх силах!
Куточок губи Су Ло веселіше смикнувся, але дівчина не торопилася розкривати карти. Помовчивши трохи, наче в роздумах, вона все ж неквапливо вимовила:
-Я чула, маєток Су збирали запросити Вас, Аптекар Лен, до Південного Майстра...
-Поместь Су? Що ще за маєток? - Нерозумно пробурчав чоловік.
Аптекар Лен був повністю поглинутий дослідженням і створенням пілью, а не світською марнотою. Помста Лю, маєток Су - та що вже там, він, напевно, навіть на слово "врата Імператорського Дворця" дивно вкине брови, мовляв, « Не говорю про таке».
Су Ло терпляче тхнула в себе пальцем:
-Фамілія у мене Су, Су Ло я, смікаєте?
Після осяяння обличчя Аптекаря засвітилося розуміння:
-Так, це твоє маєток? Тоді в чому питання, ми прямо зараз туди і підемо. Між іншим, заради інших людей я б і пальцем не шевкнув, ціни! Що ж, подивимося, якщо твій старший брат ще живий - думаю я зможу йому допомогти...
Глава 652.
Аптекар Лен був зацікавлений у зціленні цього молодого чоловіка. Якщо йому вдасться так виручити її сім'ю, дівчина напевно не покуштиться на винагороду.
Однак Су Ло, схрестивши руки за спиною, перекотилася з п’ятки на носок і повільно похитала головою від боку в бік.
-Його вже вилікували? - Нахмурився чоловік.
Дівчина легко пурхнула до свого співрозмовника і, поставивши того нахилитися, шепнула йому щось на вухо.
- Що? - Нерозумно затримався віями Аптекар. - То ти хочеш покликати мене не для того, щоб врятувати цього хлопця?
Су Ло осяяла і з радістю закинула:
- Ну так, то що ж, підете?
- Чого ж мені не піти? Піду,- чоловік підозріло покосився на довольну мордашку Четвертою Міс. - Ох і чортівка!.
-Аптекар Лене, Вам потрібно просто дотримуватися плану. Якщо все пройде, як треба, Вас буде очікувати один приємний сюрприз, - Су Лозорно підмигнула застиглу від цих слів Аптекарю і, ефектно помахнувши наостанок своєю чорною плаща, зникла в ночі.
А чоловік, як заворожений, ще кілька секунд стояв і дивився в ту точку, де тільки що була дівчина. Су Ло, Су Львова, чёрт Ло... Розумність і кмітливість дитини не відкажеш. Вона напевно знала, чим найкраще звабити його, досвідченого старого-аптекаря. А значить, той сюрприз про який вона згадувала... По хребті пробігся розряд струму, чоловік стріпнувся і, пінком ноги відчинивши двері, заговорив:
- Готуйте карету!
Управитель, який мало не впав з цього громогласного окрика, негайно схопився і поспішив до господаря. Це був той самий управитель, поважно поколочений в останній візит Су Ло за власну недбалість і безвідповідальність. З того випадку він зробив висновки, і тепер дотошного й виконавчого слугу було вдень з вогнем не знайти.
-Мастер, на дворі ніч, куди ж Ви вирішили відправитися в такий пізній час? - Нерозумно вигукнув менеджер, завидів марнотного по всій спальні Аптекаря. Наскільки йому самому було відомо, єдиною пристрастю його господаря була створення пігулку, він міг застрахувати і ночувати у своїй майстерні без сну та їжі.
Аптекар Лен, згадавши слова Су Ло, з сумом запитав:
-К нам сьогодні приходив посланець з пометия Су і попросив про лікування?
Помести Су? Господар справді знає про цю сім'ю? Навіть виговорив правильно — чудеса, так і тільки!
На обличчі управителя застиг якийсь зосереджений вираз. Пориваючись у своїх численних кишенях, він витягнув трохи пошарпану візитку і передав її Аптекарю.
- З маєтку Су дійсно хтось приходив, але Ви були у своїй майстерні, і я не вирішив Вас турбувати по-подобних дрібницях, - злегка заїкаючись, вимовив слуга.
Проповідувачів вистачало кожного дня, і всі вони намагалися підсунути хоча б свою візитку в надії, що коли Аптекар Лен побачить прізвище, то відразу кине все свої справи й помчиться на виручці. Щоправда, таких прецедентів і досі не було, тому керівник просто раз на кілька днів витрушував гори папірець зі своїх кишеень та безпечно забував про всіх тих, хто вцілів. І як це йому тільки пощастило не викинути ще й цю картку ...
Аптекар Лен взяв візитку, вислизнув по ній байдужим поглядом і кинув:
-Готуй коней, я їду в маєток Су.
Управитель був абсолютно збитий з пантелику: щоб його завжди такий ледачий і регулярно плющує на всі відомі роди Імперії раптом зірвався серед ночі і помчав на лікування якогось хлопця? Там, випадково, жодна раковоподібна на гору не виходила нещодавно, ні?
Але хоч би в якому замішанні перебував чоловік, наказ є наказом і його треба виконувати швидко й без розмов. З тих пір, як йому гарненько насяв бік сам Аптекар Лен, директор став куди розквашніше і послушнішим.
У маєтокі Су.
Блід акі простирадла Су Цзіньгуй розтягнувся на ліжку. З того часу, як його прив’язали додому, він не відкривав очей у глибоку кому.
У його ліжку була Мадам Су. Її обличчя опухло і почервоніло від солоних сліз, що проливаються нестримним потоком. Жінка невтомно промокла чоло сина вологою теплою ганчіркою і безупинно причитала:
- Пане, чому Аптекар Лен все ще не тут? Циньгуй, ах, Цінґуй....
Су Цзянь нервово мерехтів кроками кімнату. На його обличчі застиг безпорадний вираз, коли він зітхнув і сказав:
-Мам, Ви ж чудово обізнані про темперамент Аптекаря Лена. Цей хлопець завжди собі на думці, хіба можемо ми його змусити ...
Цього дня він особисто прийшов до дому Аптекаря, як Великий Генерал, захисник цілої нації... Але його не пустили навіть на поріг. Він, звичайно, посилав туди слуг, але якщо навіть йому не вдалося переговорити з Аптекарем, то ... Надії немає.
- Пане, Ви хочете сказати, що Аптекар Лен не прийде? - Просила голосом Мадам Су, у страшних постановленнях округлених очима на чоловіка