Розділ 629.
І ці самий спогади впевнено твердили йому, що для того щоб відкрити стіну, потрібно просто скласти долоню... Чому не працює? У чому проблема? Маленький бійка з стоном шлепнувся мордою об підлогу. Хоч би як напружував він черепашку, рішення так і не було.
Су Ло хмурилась і думала, думала й мурилася. Вона явно щось втрачає, але що?
Дівчина вирішила почати все з самого початку: ось вони увійшли в Скарбницю, от перед ними постав круглий телепорт... Одна з речей, яка не мала значення, що той, хто створив усе це, напевно був простором чарівника...
Так, ось воно! Очі Су Ло виблискували — як вона могла забути?
Якщо вся скарбниця (і ця уперта таємнича стіна) була створена простором магом, то й відкривати всі двері потрібно за допомогою просторової магії!
Є лише один спосіб перевірити цю теорію. Не спробуєш - не дізнаєшся.
Су Ло рішуче наблизилася до стіни, кивнула власними думками і почала вливати краплину за допомогою просторової енергії.
Спочатку ніщо не відбувалося, а стіна не рухалася. Земля не тряслася і краєвиди не змінювались. Але в наступну мить, пролунав дзижчий звук і...
Вийшло!
Тіло Су Ло осяяло біле сяйво. Маленька бійка в останній момент встиг вхопитися за її ногу, коли, після спалаху світла вони обидва зникли.
У дівчини закрутилася голова, усе навколо стало розмитим — яскраве біле світло.
Це і є те саме "за'єднання"?
Су Ло очікувала небезпеки, яка підстерігала її: навіть у бійку встала, щоб при найменшому сторонній швазі з гучним криком "кі-я!" врізати п'ятою в ніс « жахливого монстра". Але все було спокійно, адже довкола не було ні душі.
Дівчина вирівнялася і почала оглядатися.
Це була печера. Порівняно з минулою, набагато просторніше. Але, цілком можливо, що таке відчуття створювалося через те, чого тут не було полок з скарбами — абсолютно голі стіни. Дівчина нахмурилася: ось, вони всередині, далі щось?
Су Ло не могла уявити собі, що таємна кімната була місцем зберігання найцінніших скарбів з часів заснування Імперії. Імператор Цзінь ніколи б не повірив, що дівчина може увійти до цієї заповітної частини скарбниці, бо він сам чув легенди про « Таємну кімнату», але ніхто не міг проникнути в неї. Прості маги вважалися давно вимерлим видом.
Поки Су Ло в ненятках п'янула у навколишнє порожнечу, через її спини почули гучне « овуу! »
Коли дівчина обернулася, вона не стримала веселого сміху: незрозуміло, який механізм умудрився запустити білий цуценят, але тепер там і тут плавали сяючі сфери, як мильні бульбашки — а всередині очних балансували скарби, багато різних скарбів на будь-який смак.
Маленький бійка, як заворожений, втупився на одну з цих сфер і призовно закривав. Су Ло неквапно підійшла до всіх очей, роздивляючись барвисті « огірки », але коли вона побачила, що приховане всередині облюболивої сфери - просто ахнула: там був кинджал.
На його рукояті було викарбувано лише два слова: Ян Хуа. (п.т.) Це щось на зразок "перервного" і "великолепної/кольорущої".
Ян Хуа? Су Ло здалося це ім’я смутним знайомим, але їй ніяк не вдавалося схопити цей спогад - де вона могла бачити це раніше?...
Однак, як видно з нетерпеливого збудження бійки, це холодна зброя — справжня знахідка. І дуже вчасно, між іншим: свій рідний кинджал Су Ло невдало зламала у битві проти Лі Аотяном, і зараз їй доводилося обручувати якимось жалюгідним ніжником.
Розділ 630.
І вона вже думала про те, щоб заглянути на будь-який аукціон, аби розжовуватися пристойною зброєю - але думки і впрямі мають деяку силу перетворювати матеріальні речі.
Су Ло з щасливою мською потяглася за кинджалом, але зовнішня тоненька і тендітна оболонка сфери не піддалася. Вона лише прогнулася під пальцями дівчини, а не пуська всередину. Четверта Міс Су і так, і едак намагалася дістати до союзного ножичка, але все було марно: жадібний « мильний міхур» не збирався впускати загарбників.
Бачити те, що ви хочете і не маєте можливості до неї затягнутись — це справді тортура.
Але оскільки вона змогла пробратися у священну святих, в Клондайк сім'ї Наньгун, йти з порожніми руками - буквально злочин проти її природній господарстві (а простіше кажучи, банальної жадібності)
Отже, якщо слідувати тому логічному умозаключенні, що якийсь великий предок Наньгун був простором мага і побудував всю цю скарбницю завдяки своїй магії, значить, і ці сяючі сфери якось пов'язані з його здібностями?
Су Ло, театро похрустивши пальцями, наблизилася до союзного кинджала і притиснула руку до « бульбашок », щедро вливаючи у нього свою енергію.
Однак... Нуль реакції.
Дівчина вже майже досуха себе витягнула, але користі від її зусиль не було.
Су Ло безпорадно зітхнула: теорія виявилася невірною. Але як же тоді можна відкрити ці сфери? Вона обійшла кульку навколо повітря, постукала по ньому, сумно зітхала - і, подумавши, що ці дії навряд чи допоможуть їй добути ножників, спробувала засунути « мильний міхур» у свій простір. Знову ж таки, провалився — неначе це невагомий згусток енергії був буквально прикутий до одного місця.
Єдина надія була на дрібному бійці, але судячи з абсолютно спантеличеної мордашці останнього — він так само не знав, що робити з цими сферами. Малий хлопчик намагався роздряпати « бульбашники» кігтями, плавали полум'ям, водою та іншими рандомними елементами — але всі безточки.
Що ж робити?
Божественна бійка очорвеніла почесала за вухом задньою лапкою, мабуть, вже досить звися зі роллю цуценя. Знов витріщаючись на непереможні сфери, він неохоче заричав, згадав і... Вкусив кульку, що звисала в повітрі.
Су Ло перелякано підскочила до розплідника:
- Обережно, ти ж можеш зламати зуби, де я тобі драконячого стоматолога візьму? - Але, не встигла вона договорити, як дрібний бійка щось проковтнув, а в самому кулі з'явилася ... діра. - А так теж можна!
Було трохи дивно, що « бульбашка» не луснув — оскільки виглядав він звичайною порожнистою оболонкою, а виявилося, ніби там ще цілий шар твердої енергії. Але найбільше враження справляє міцність і гострота маленького паразита, оскільки він навіть у такій ситуації знайшов чим відсвіжитися.
Малюк же не гаяв часу, і заробив явсою щелепами: кусь, кусень, ках. Його маленька паща не дозволяла відхопити відразу великий шмат, але потихеньку діра в кульці ставала все більше і більше.
Су Ло, помітивши, що бійка просто ковтає відкусоване, запитала:
-Так воно їстівно?
-Фкуфно, офень фуфіно, - з забитою пащею профирчав щеня і знову впився у сферу.
Су Ло ледве стримувала знущувачський хохот: Хто б міг подумати, що ці дивовижні оборонці - захисні "пузирі" не дозволятимуть будь-якому воришкам зариватися на настільки цінні скарби, стануть прекрасним десертом для дрібного божественного дракона?
Дівчина і собі отут впала крихітний шматочок, вирішивши з чистої цікавості « спробувати на зубок».