Розділ 617.
Очі Наньгун Левюня метали блискавки, і всі були націлені на Імператора, який раптово відчув себе грому.
-Пфф, а хто наполягав на цій заручці тоді, і хто дав свою згоду на її розторгнення зараз? Вірте своїм імперським словом указом, як дитячим вовчечком. І хто ж повинен соромитися цієї ситуації?
Усі присутні були нервово втягнені у повітря, заблокувавши вміст кисню в приміщенні принаймні на третину.
Су Ло подумки аплодувала Нанґун Люуню — так хлопець реально крут! Якби вони були тут одні, цілком можливо, вона б його навіть заохоченням чмокла. Та що там, поцілувала б у все... щоки, зрозуміло.
На відміну від Су Ло, яка захиталась і пишалася « хлопчиком» Імператор мав деякі протилежні почуття:
- Ты... ты... - правитель простягнув тремтячу відстань до віроломного сина, притискаючи інший на лобі — від усіх цих нервів у нього розшарувався тиск і голова готова була вибухнути від пульсуючої скрині крові. Його син, цей ... Цей щеня, сміє розмовляти з ним в такому тоні!
-Наньгун Люні, тільки подивися, до чого ти довів батька! Чого тобі ще потрібно? – відразу ж вклинився кронпринц.
Імператриця теж не вважала за потрібне і далі триматися осторонь. Кинувши на Су Ло принизливий погляд, вона обернулася до Імператора, щоб обійняти нещасного, не знайшовши слів свого чоловіка:
-Ваша Величність, Ваша Величносте, не гнівайтеся - принц Цзінь сказав це в серці, він не з зла! - І тут же шикнула на Нангунгун Люня: - Принц Цзінь, живо йди вибачатися перед батьком!
Хлопчика в який раз зумів її здивувати - виявляється, навіть сам Імператор не зміг натиснути на Нангун Люня. Але все на краще: тепер вже її чоловік точно не перейметься на сторону другого сина.
Його Величність, стаючи і вдаючи з себе ледь не вмираючого, крадькома виглянув через зазору між пальцями. Однак, його погляд несподівано зіткнувся з насмішними і цинічними очима Нангун Люня...
Принц Цзінь, навіть не думав припинити цей фарс, демонстровано встромив список колишнього майна кронпринца:
-Наньгун Люцзюй, пропоную вважати, що за завдану мною шкоду я знімаю від твого боргу п'ятсот зелених кристалів.
-Це ж... - кронпринц нервово сковтнув. Наньгун Левунь « накинув йому приблизно половину вартості всього його майна », а отже, йому це досить вигідно, але...
- Тебе щось не влаштовує? - Голос принца Ціна обпалював своїм холодом.
Крипринц мітнув погляд на Імператора, але його серпневий батько в даний момент не дуже цікавився тим що відбувається. Він так сподівався, що Його Величність викоренить у порох за зухвалість молодшого брата і кінець справи. Хто ж знав, що гострий язик Наньгун Люня змусить самого Імператора втратити дар мови.
Подумавши кілька хвилин, він мовчки кивнув.
-Слава, тоді залишилися дві з половиною тисячі кристалів будуть вилучені зі твоєї таємної скарбниці, - радісно оскалився принц Цзінь.
Дві з половиною... Хай уся його скарбниця оплакує раніше, ніж борг буде виплачений!
Захоплений поглядом на матір, Імператриця не відривала очей від Су Ло, процідивши тій крізь зуби:
-Идем, йди за мною. Імператриці мають кілька слів про тебе і твоїх перспектив, - і, не чекаючи реакції дівчини, вирушила до бічній кімнатці.
Наньгун Левуні перехопив руку Су Ло, яка вже насилася слідом за жінкою, але та лише усміхнулася:
- Не хвилюйся, тут купа людей, що може зі мною статися? Чи ти настільки не довіряєш моїм талантам і здібностям? - Насміливо фиркала Су Ло, іронічно вкинувши брову.
Не те, щоб вона сама палала бажанням кудись йти за цією гремучкою венценосна. Але відмовити так було досить важко при всіх випадках, коли Імператриці були на самоті. Ну, і цікавість додавала сміливості, зрозуміло.
Глава 618.
Коли четверта Міс увійшла до кімнати, її Величність вже засідала в кріслі і випила ароматний чай, не відриваючи від дівчини пристойних очей. Су Ло скупо посміхнулася жінка, спокійно витримала її погляд і залишилася стояти на місці, змальовуючи себе самих.
Імператриця здивовано вкинула брови — востаннє вона зустрічала дівчину з сім’єю Су, яка була забитою дуркою, якої батько соромився. Тим не менш, в даний момент на обличчі Су Ло не було ні краплі сорому, ані сліду боязкості. Невтомна і спокійна, без будь-якої метушні в рухах та міміці - її величі й самоохолодження могли б позаздрити члени королівських сімей.
Дівчина теж не спускала з Імператриці погляду. Хоча жінка завжди показувала, наскільки вона ніжна і нешкідлива, Су Лорашки бігали по шкірі табунами. Вона зробила один висновок: Імператриця їй не подобалася. Хоча їхні почуття, очевидно, були цілком взаємними. І якщо вона покликала її на цей діалог тет-а-тет, щоб спробувати залякати - то не на ту напала.
-Присаживайся, - першою порушила мовчання її Величність.
-Благодарю, Імператриця, - без будь-якого натяку на підобостра відповіла Су Ло і спокійно опустилася на стілець навпроти. Почалася мовчазна гра в мовчанку.
Імператриця поморжилася: ця потворне дівчисько зовсім зазнилася! Настільки, що навіть почала переймати манери Наньгун Люня...
-Я чула, кронпринц заборгував тобі велику кількість зелених кристалів?
- Так, - з доситью усмішкою відповіла Су Ло.
-Я так подивлюся, ти не з боязких десятків, кіл наважилася кинути виклик насильному принцу. Навіть твій батько не дозволяв, щоб таке сталося з жінкою - кривіла губи у посмішку.
-Крістальний обов'язок є справою честі, - перевиначила Су Ло відомою приказку, потиснувши плечима.
Руки Імператриці, сховані широкими рукавами, стиралися в кулаках. Ця дівчинка що, дурна набита? Намекаєш їй, натякаєш ...
Жінка глибоко зітхала, заспокоюючись і повільно, як для розумової відсталості, сказала:
- Якби я попросила тебе пробачити цей борг, щоб ти на це сказала?
Су Ло усміхнулася: ай да Імператриця! Отже, на Наньгун Люня впливати кишка тонка, а на « перемовини без захисту та невинної душі» - дівчина насмішливо фирснула — так завжди будь ласка. Невже вона вважає її настільки легкою мішенню?
Су Ло вкинула тремтячих і здивовано вигукнула:
- Імператриця-свічь, Ви хочете, щоб я відмовилася від тієї півтори тисячі зелених кристалів? - вийшло досить голосно, не без зусиль самої дівчини, звичайно. Отже, напевно цей вигук почули всі.
Наньгун Левуні з доситью мордахою сидів на круглому жовтому пузлі, постійно кидаючи на кронприца багатозначні обіцяючі погляди, чому бідолаха червонів, блідів і взагалі не знав, куди очі ділити.