Розділ 587.
Аптекар Лен Ян?
Су Ло помоглася. Отже, цей таємничий всемогутній Майстер є всього лише шкідливим старим Леном? І ось такий збіг, але треба було назвати ім'я Лю Ченгенґунгу майже єдиним на континенті Аптекара, якого все ж знала Су Ло, незважаючи на свою « неввічливість».
-Аптекар Лен? З яких це пір він навчився вилікувати ізольовані кінцівки? - Наскільки вона пам'ятала, при їх останній зустрічі, такими талантами старийашка точно не мав.
-С тих самих як отримав рецепт Першобутних пилюок, а саме Пілюлі Ренесанс Плоті, звичайно, він зміг нас вилікувати, - холодно фикнув хлопець. - Ну що, Су Ло, готова лопнути від розчарування?
Це було ще м’яко сказано! У Су Ло просто не було слів. Саме це вона тоді презентувала той рецепт Аптекарю Лену! Хто б міг подумати, що він так скоро застосовуватиме його на ще одній — на її явних неприятелях і родительках сім’ї Лю!
Дівчина зітхнула. По поверненні до столиці їх з Аптекарем Леном чекає на дуже неприємну розмову, так би мовити, в розумінні, всю душу з нього витрянеться до проклятої матері.
Хмурна дівчина мовчки увійшла в будинок, навіть не попрощаючись, і, занурена у свої думки, побрела по саду, поки лобом не вражалася у щось тверде. На поверці "щось тверде" виявилося груддю Ненгун Лууня.
- Ауч, - Су Ло роздратовано потерла вуханий лоб — боляче... Начебто весь такий щупенький, незрозуміло, в чому тільки душа тримається, а ріжешся у такого, і як би струс не заробити. - Чого ти тут стоїш стовпом, не міг голос подати, чи що? Бачив же, що я прямо на тебе курсую.
Наньгун Левуні на її обурення просто посміхнувся і притягнув до грудей:
- Тебе ніхто не змушував кидатися в мої розпростерті обійми, це виключно твоя ініціатива, так що нічого тут дутися.
- Ты... - Су Ло хотіла відповісти що-небудь їдке, але згадала, що є питання важливіше. І, мабуть, вони спотворить настрій цього гадюка з дедалі більшою ймовірністю, ніж її марні суперечки. - Не хочеш розповісти, що там з Ван Лаоці?
Дівчина з нетерпінням чекала, поки не відведе погляд Нанґун Левюні вловить неприємний вираз.
Як і очікувалося, хлопець відразу почав юлити п'ятою точкою, відмовляючись прямо відповідати на поставлене питання та намагаючись перевести тему в більш безпечне русло.
-Проголодалася? Моє Величність, так і бути, особисто принесе тобі сніданок, - з м'якою посмішкою сказав принц Цзінь, ненапружливо відлита від Су Ло і вже насилився втекти, але дівчина вчасно встигла схопити його за рукав, обурившись вигукнувши:
- І довго ти збираєшся тримати мене в невіді? Ця інформація стосується мене особисто, я маю повне право знати. І зовсім не розумію, чому ти уперто не бажаєш мені нічого розповідати.
-Ло Ло, не будь такою упертицею, - промімлював Наньгун Люні з нотками роздратування в голосі.
-Лю Жосюе вже здала всі твої явки і паролі, так що відпіратися марно. Може, вистачить тріпати мені нерви? - Розлючено вигукнула дівчина, опаливши принца Цзіна крижаним поглядом.
Її вигляд був виразом холодної гніву та образи.
Наньгун Люун неохоче посміявся. Утративши очі, він серйозно запитав:
-Ло Ло, ти дійсно хочеш знати.
Він відповів: « Я був впевнений, що я кивок ».
Чоловік не міг вгамувати її впертою рішучістю, ніжно розстроївши її волосся, він зі смішком сказав:
- Навіщо така серйозна? Не бійся, від твоєї таємниці небо на землю не впаде. Моє Величність нікому не дасть тебе в образу.
Су Ло насмішливо фиркала, це хто ще ображає. Але пильність від його підсмучених промов не втратила:
- Мені потрібна правда, тільки правда і нічого крім правди. Отже, добре вже тему міняти, викладайте. Я маю право знати.
Розділ 588.
Су Ло відчувала, що за цією таємницею стоїть щось важливе, щось, яке може перевернути все її життя.
-Я розповім тобі, якщо ти будеш супроводжувати моє Величність на сніданок, - здався, нарешті, Нанґун Люунь.
Хоча дівчина дуже нервувала, на її обличчі все ще цвіла усмішка:
- Домовилися, - звичайно, без умов цей хлопець обійтися не міг. Проте Су Ло справді зголодніла, тому вона легко пішла на « ступню ».
Наньгун Левуні урочисто простягнув Су Ло руку, і після того, як вона поклала пальчики в його долоню, вони вдвох повільно прошішували у обідній зал.
Сніданок захоплювався своєю розкішністю і розмаїттям. Хоча трапезники були тільки вони удвох, весь великий стіл поклали різноманітними стравами. Від одного виду цього багатства розбігалися очі і текли слинки.
Су Ло відразу ж приступила до їжі, навіть не намагаючись вивчити якусь інформацію перед початком сніданку.
Наньгун Левюнь ніжно дивився на міняючий рис дівчини, в його очах застигла гіркий смуток. Чи залишиться вона такою ж оптимістичною, як і пізнавала правду?....
Нерадісні роздуми перервав шматочок крабового м'яса, акуратно перекладений в його миску. Чоловік здивовано перекладав погляд з Су Ло на обід і назад, поки дівчина не перервала гру в визирки веселим смішком:
-Чого дивишся, їси давай, німт дзьобен клац-клаць,- все ж, вона з нетерпінням очікувала його розповідь, а, чим швидше він покінчить із їжею, тим скоріше вона нарешті дізнається правду.
-Знаєш, ти виглядаєш куди апетитніше, можна мені і тебе з'їсти? - Провокаційно муркнув чоловік, а на обурене шипіння Су Ло просто розсміявся і взявся за їжу.
Дівчина в відметку вирішила позичати його щоденним нетерплячим «ти вже все?», але принц Цзінь не йшов на провокацію і тільки часами глузливо хмикав.
Після чергового запитання: « Тепер ти їси?» хлопець не квапився покласти палички для їжі і серйозно подивився на Су Ло:
-Нервничаешь?
-Ще б мені не нервувати, - фиркала дівчина. Все ж, питання стосувалося її походження, хто б на ній не нервував?
Добре, тоді я тобі розповім - Наньгун Льююнь кленув Су Ло по цікавому носику: - Тільки, чур, впізнавши правду, не ревіти.
-Я хто, на твою думку, трирічна дитина? Ще одне, - Су Ло зобразила обурення і жартома тхнула його кулаком в бік. - Ну все, я подумки і морально підготувалася до того, що мене народила якась сороконіжка, так що приступай вже не томи.
-Н-ну, як би сказати... - Кілька засміявся хлопець. - Насправді все не так просто. До цих пір я ще не встиг з'ясувати всього, але...
-Тоді викладай, що вже встиг дізнатися, а я, може, теж зможу пролити світло на цю надзвичайно загадкову таємницю.
-Історія, мабуть, починається п'ятнадцять років тому, - зітхнувши почав Нангун Люнь, сграбастав руку Су Ло і задумливо малюючи на ній витієватні символи.
Історія була стара, як світ, сповнена драмою і кліше.
У той час Су Цзянь прихильно ставився до своєї молодої наложниці Ян Ші. На той час мала народитися дівчинка, але оскільки пологи були дуже важкими і Ян Ші в процесі знепритомніла, то на світ уже не було дидиханного тельця.
Саме в той злий день небо осяяла веселка, тобто Божа пташка облетіла навколо імператорської столиці по всій хвості.
Коли б ми знали, що саме в цей світлий день усадженні Великого Генерала Су народився мертвим немовлям — більш зловісною подією було важко собі уявити. Велику біду це теж стало для жінки, Ян Ши.
Кормітка Ян Ши була вкрай занепокоєна ситуацією, але на щастя, їй під двері хтось підставив новонароджену дівчинку, про яку було відомо лише одне - це ім'я Су Ло. Таку можливість, яку отримали самі небеса, гріх було упущено.
Щоб захистити Ян Ши, годувальниця відразу перевдягала живу дівчинку в пелюшки, вишиті наложницями і поклала все ще несвідомої матері на груди, а мертва дитина просто кинула. Ян Ші зовсім не усвідомлювала, що її рідна дочка мертва і тепер обіймає чужу дитину.
Вона побачила глибоку прихильність наложниць до дівчини і не вирішила відкрити ту правду.