Розділ 577.
Губи Наньгун Левюня простягалися в диявольській усмішку, коли він чарівний повільно схилявся до Су Ло. Вона широко розплющила очі і не могла ні поворухнутися, ані відвернути погляд.
Жінку, зосередься - видав смішок чоловік, поклавши пальцями перед обличчям Су Ло.
Її вії повільно опустилися, і їхні губи зустрілися. Наньгун Левуні цілував її владно і водночас дуже ніжно, ніби боявся налякати. Су Ло відсторонено подумала, що цей хлопець має шалену енергетику, але він ледве не вчора...
Дівчина ніби прокинулася і відштовхнула його:
-Ні, не можна, і, відповідаючи на німе обурення Наньгун Люня: Хіба твоє тіло витримає подібні навантаження? Ляг і лежи, ніяких зайвих рухів!
Чоловік заспівав і відвернув погляд, здається, тепер він зрозумів, що означає « напирати сок », на якому сидиш. Зітхнувши і звівши очі до неба, він буркнув:
- У мене немає хвороби, правда.
Су Ло підозріло приглядалась:
-Вчора тобі було так погано, що трохи не помер, а сьогодні, значить, живий-здорів? Давай, не придумуй і лягай. Я піду за Імператорським лікарем. Якщо тобі погано, то треба лікуватися і якщо ні — запобігати хворобі.
Наньгун Левуні лише знеохочувався. Що він міг їй заперечити? Його маленька дівчинка серйозно вирішила взятися за його « розумове» здоров'я, і її було не зупинити.
Умившись і зачешившись, дівчина зібралася йти за лікарем. Але псевдопаціант зробив ще одну спробу покінчити з абсурдністю:
- Ще раз тобі кажу, я не хворий, навіщо когось кликати? До того ж, як ніби ти сама не знаєш, вони там все суцільна шарлатани.
-Шарлатани? Тобто, ти хочеш сказати, що і вчорашній Лекар - шахрай та ніс повну нісенітницю? Значить, мені зовсім не потрібно потурати всім твоїм примхам і бажанням? – відразу ж вкинулася Су Ло.
-.... - Ще один ображений погляд.
-Ти дійсно здоровий? - З натиском перепитала дівчину.
-Дійсно, - кинув крізь зуби чоловік, найбільше на світі бажаючи схопити цю маленьку маніпуляторшу і гарненько відшлепати.
- Ну, якщо вже ти не хворий, тоді я додому, - обказалася Су Ло і знущання потрепала хлопця за цукеркою.
Той покірно витерпів та з похмурою рішучістю плескнув рукою подушці:
-Да болен я, хворий!
Маленька мегера, і не проведеш адже! З одного боку, приємно знати, що його маленька дитина така гарна, а з іншого — сімейне життя обіцяє бути зовсім не простим...
В результаті, вони все ж покликали вчорашнього "шарлатана", який, дивлячись на похмуру фізіономію Наньгун Люня, торопліво постановив:
-Нравивши Його Висновки принца Цзіня зараз нестабільний, він легко може розсердитися і вийти з себе, що в його нинішньому стані просто протипоказаний. Міс, подбайте про нього, як слід, не допускайте ніяких хвилювань, і все буде в порядку.
Після його слів, обличчя принца Ціна злегка сяяло, він велично кивнув Лекарю Лі:
- Можеш йти.
Старик шанобливо схилив голову і поспішно вийшов. Аура його « підземного» страшно гнобила лікаря, в його присутності Лекар Лі навіть боявся дихати. Він добре усвідомлював, що він міг би злитися на щось, яке б порушило задум принца Цінзія (відмінне здоров'я між іншим!), і про наслідки навіть подумати страшно.
Міс Су, на жаль, цей старий може грати тільки проти Вас.
Але, як все ж цікаво виходить, Його Високість принц Цзінь завжди займався суто покаліченням і винищуванням представників роду людства, і ось - заради якоїсь дівчини він представляє з себе смертельного хворого, тільки для того, щоб юна Міс залишилася поруч... Ось так новина! Звичайно, він не буде розповідати її комусь - йому ще дороге місце Імператорського лікаря, та і власну голову йому також стане в пригоді.
Лекар Лі поспішно покинув маєток, а Су Ло залишилася в якості того чи сидітьки, чи то ліків, або іграшки Його Величності принца Цезіня.
Розділ 578.
Спочатку Су Ло планувала затриматися тут до наступного, але дар безсовісних маніпулювання Нангуном Люня не залишав іншого вибору, крім як здатися.
В результаті, один день розтягнувся на цілий тиждень.
- Мені справді пора повертатися. Батько, небосю, від хвилювання з розуму сходить. Не хочу слухати його нотації ще раз, - безпорадно розлучила руками дівчина. - Звичайно, якби я могла залишити батьківське гніздо, то була б більше свободи, але, на жаль і ах.
Наньгун Левуню, ліниво потягнувшись, неквапливо кинув:
- Якщо ти так не хочеш повертатися, поїхали зі мною в Південні Гори.
Вони вже давно запланували цю поїздку, проте через стан принца Цінсія довелося її відкласти. Су Ло не виносила лицемірства і холодної ворожості в поміші Су, Наньгун Левуні за своїм звичаєм зневажав усіх мешканців будинку Великого Генерала. Су Ло була готова вхопитися за будь-яку можливість, тільки б не повертатися додому (звичайно переїхати назавжди і не бачити до чортів остійлі фізії Сю Цзяняню та інших споріднень було б просто чудово, але загадувати так далеко ще рано), тому вони довго не думаючи, що вирішили негайно відправитися в Південні Гори.
Драконо-лошадь мчала зі швидкістю звуку. Су Ло щедро нагодувала звірину духовною водою, і тепер вона не знала втоми й вдячно намагалася довезти господарів якомога швидше.
І ось, вони вже на вершині Південних Гор. Про це місце знали багато людей, однак, в силу того, що це була приватна власність Його Вищтва принца Цзиня, мало хто міг похвалитися своїм перебуванням тут.
Біля вершини стояв палац, оздоблений золотом і нефритом. Су Ло застила перед величезними воротами і не знала, що сказати. Цей маньяк-ізвращенець, випадоком, крім мизофобії, гігантським не страждає? Наполеон доморощений. Прогулянки психіатрії просто, а не принц.
-І це називається "маленький дворик"? - Якнайменше поцікавилася дівчина.
Комплекси, це все точно комплекси. Кого він хоче перечищати, свого батька? Богів? Власне его?
Наньгун Люуні невинно кивнув і як ні в чому не бувало кинув:
- Ну так, маленький двір, нічого особливого.
Су Ло фиркала і закотила очі.
Він був вражений своїми розмірами й пишністю: хто б ще, крім Нанґун Левуня, міг перекрити саму споруду золотими плитами і викласти сходи з білого нефрита. В одному подвір’ї, якщо його так можна назвати, було б скромно посідати коло третини Південних гір — такого маленького середнього дворику, ага.
-Пошли, Моє Величність влаштує для тебе невелику екскурсію. Упевнений, тобі тут сподобається - самовдоволено посміхнувся принц Цзінь, бере дівчину за руку.
У величезному холі по обох стінах з пошаною стояли слуги, які не сміли піднімати очей на свого пана. Усі вони були, наче підбір — приємна зовнішність, високий ріст і міцне тіло. Су Ло думала, що тут рідко буває наньгун Левуні, як раз у рік. І все ж він не міг бути надто розбірливим і водночас коротко говорити про свою ситуацію. Дивний хлопець.