Розділ 548.
Лі Аоцюн, якому не терпілося хоч якось підгадити цій парі, тільки того й чекав:
- Що за ставка?
-Обе боку обирають по каменю, і ми їх відразу ж на місці всмоктують. Програна сторона викладає з власної кишені тисячу зелених кристалів. Все просто.
-Ціла тисяча кристалів? Уот этого непорозуміння? - З недовірою простягнув чоловік, презирливо кивнувши на Су Ло. Та у неї хоч один жалюгідний кристальчик-то знайдеться?
- За даму платить Моє Величність, - відразу ж важливо відповів Нангун Люнь.
- Та ти зовсім збожеволів! - З сердито фиркнув Аоцюн. Цей хлопець... Сім'я Дворца Нефритового Озера обрала його майбутнім партнером Яойо, і це він зараз, виходить, розбазарює їх загальний стан? Який покидьок!
І головне, було б через кого - очі Лі Аоцюна ланцюгко пройшлися по тілу Су Ло з голови до п'ят, ну що в ній такого особливого? Та вона і мізинца Яояо не коштує.
Двоє чоловіків підтягли ящик і вантажно вкидали горку каміння-джерело прямо на стіл.
І тут, дрібний бійка, солодко погріваючи всередині дівчини, різко сів.
-Вуу, вуув — дитина очорвеніло затарабанив лапками об стіну простору. « Моя високість, смачно і багато хочу! Хочу з'їсти все!» - у цього обжори вже слина по бороді пітнула.
Ну, судячи з реакції цього кристало-детектора, всередині каміння і впрямий знаходиться шикарний кухля. Су Ло тихо кивнула власними думками.
Перед столом, заваленим каменами-джерелами, залишилися тільки двоє - Су Ло і експерт з каменю, якого запросив Лі Аоцюнем. Цей чоловік вже здобув собі славу нового короля Кристалів, і ім'я його Ван Чжункуй. Він був не старший тридцяти-сорока років, ніс з горбінкою і дуже проникливий погляд, який, власне, зараз був заняттям розглядом крадькомою Су Ло.
Невже всі чекали цю дівчину? Ван Чжункуй подумки хіхкнув, то думав, що інша сторона запросить колишнього короля Крісталлів, але ніхто не очікував появи цієї дитини. Але, загалом, це і на краще - ця гра буде легшою, ніж він очікував.
Ще один ящик був спустошений на стіл перед тими, хто змагався.
Бієчен Юїн шепнув Су Ло:
-Правила досить прості, ви по черзі вибираєте камені-джерело і складаєте їх кожен у свій скриню. Як тільки камінь опинився в нашому скрині, він наш. Браття можна тільки по одному за раз.
Су Ло кивнула.
Отже, тут потрібно не тільки ретельно вибирати, так само має значення швидкість - необхідно першою знайти хороший камінь і швиденько його прихопити, щоб не забрати.
Погляди Лі Аоцюн і Ван Чжункуя на Су Ло однаково зневажали: що ця малатка могла протиставити проникливість та досвід Короля Крісталів? Тут навіть думати не про що, перемога вже у них в кишені!
- Вибирай ретельніше, малолітка, Дворець Нефритового Озера не збирається ставитися до тебе зі знесками, - фиркнув Лі Аоцюн, підбадьорюваче подушно поплескав по плечу свого експерта по каменях-джерів. Потім, кинувши на кінець принижуючий погляд на Су Ло, він відійшов в сторону.
Ван Чжункуй, покритий довір’ям, всім своїм виглядом показував свою готовність робити все можливе, щоб виправдати сподівання Першого Юна Майстра сім'ї Лі.
Розділ 546.
Кут рота Су Ло дригнув у ледь помітній висміці. То, якщо ти дозволяєш собі дивитися на неї звисока? Ще подивимося, хто з нас справжній Король Кристалів!
- Начали! - Лі Аоцюн віддав наказ.
Ван Чжункуй відразу ж схопився за перший камінь. Він вже довго його переглядав, тому не було потреби вивчати його ні секундою довше. Камінь поїхав у скриню. Чоловік ніби з одного погляду визначати потрібний камінь-джерело, неймовірна швидкість.
А в цей же час, Су Ло... Просто стояла.
Біечен Юін вже тричі за хвилину дзвенів себе по чолі, майже покаявся в тому, що він вирішив запросити цю повільнішу дівчину! Ну чого вона стовпом стоїть? Та ще й погляд такий, загублений-загубжений, як не від світу сього.
Хіба вона не бачить - її противник вже натрапляв з десяток каменів-джерело! А вона все гальмує в думках, ну що за черепаха. А на місьці цілком блаженний вираз, навіть геть, посміхається злегка!
Не один Біен Юїн вже згризав собі всі нігті аж до фаланг від хвилювання: Лан Сюань, Анья Мін і взагалі вся команда їх зараз перебували у страшному напруженні, своїми вимогливими поглядами намагаючись, очевидно, проробити дірку в спині Су Ло.
Ло!
Сестрянка!
Ло, діамантова ти наша!
Та прокинься ж ти нарешті, і начни діяти! Ах, як би хотів Біен Юін підійти до неї і добре встромити. Але, на жаль, правила спочатку забороняли привертати до себе увагу змагів. Отже, єдине що їм залишалося — бурити дівчину неприємними поглядами. Бо телепатією вони не володіли.
На відміну від своїх переляканих товаришів, Наньгун Льоуні був абсолютно спокійний. Він ніколи не сумнівався у своїй маленькій дитині. До того ж, навіть якщо у неї щось і не вийде, головне, щоб вона сама залишилася задоволена - а заради її щасливої посмішкою він готовий понести будь-які витрати. Хай розважиться.
Лі Аоцюн із задоволенням спостерігав за ступором Су Ло. Як і очікувалося, дівчинка зовсім ні на що не придатна. Покинувши зневажливий погляд на Нанґун Левюня, демонструючи рух своїми бровами.
Принц Цзінь не дав йому ані вуха, ані слова. Він спокійно відповів: « Та що ти розумієш?
Чи Аоцюн, заткнувши пальцем у бік Су Ло, зимував: Це я-то посередність?
Наньгун Левюнґ лише потиснув плечима. Йому набридла ця мовчазна перепалка, до чого вона, коли можна насолоджуватися чудовим видом ззаду його малюка Ло. Ця вишукана спинка, що розкрита шиюком волосся, ці руки були б люб’язні й кохалися.
А що ж тоді зробила сама Су Ло?
Все виявилося трохи складніше, ніж вона припускала. Дівчина вже зібралася витягнути на світло дрібного дракона, коли той самовдоволено заявив, що, наскільки він знає, маленька господиня може об'єднатись з його духом і тоді необхідність його присутності поза простором відпаде. Основний плюс цього був те, що Су Ло не потрібно було показувати всім і кожному своєму таємничому пташці, а отже, не буде й зайвих питань.
І ось, дівчина з нетерпінням чекала « самотності ». Ось тільки вона забула про те, що дрібний бійка, по суті, ще зовсім дитина і багато чого не вміє ( згадати хоча б його фіаско з видаванням води замість вогню і навіть з ними). Справа пахла смаженим.
"Дракоша, милий, чого ти там копаєшся? - Су Ло з болем в серці бачили п'ять чи шість каменів, що зникли у недрах ворогу.
"Вуу, вуау - це майже.