Глава 515.
Су Цін буквально позіхнула від злості. Її переслідувало відчуття дежавію — чому він згадав той день, коли пантера знепритомніла і рознесла в пухах та поросло половину місива.
Ну зрозуміло!
Мелкому божественному бійці здалося мало нищівного падіння Ліндворма, і він, зарозуміло вдернувши ніс і тягнув у свого далекого зібрана крихітною лапкою, продовжив йому щось суворо вимовляти.
Ліндворма тремтіла, і величезні сталеві кігти відбивали мелодійну мелодію на кам’яній підлозі. Здавалося, що він ось-ось рухне в оббірморок - у один момент потужні житлові лапи підкочувалися і дракон знову смикнувся на череві, жалівно дивлячись знизу вгору на свого « дотикника».
Але маленький божественний дракон усе не зважав, йому все одно потрібно було покарати винуватого ворожіння півзубового. Він хотів спопелити його на місці!
У результаті його лють знайшла вихід, після якого Су Ло з’явилося сильне бажання плескати в долоні. А ще ліпше — відвісити щілину дрібному засранцю. Ні, вона в деякому роді розуміє і розділяє обурення малюка та його бажання вдарити своїм улюбленим вогнем огидну ящірку - деяким був Ліндворм у порівнянні з великим божественним драконом, але Мен-Мен досі не навчився контролювати викиди своєї сили.
Тому замість того, щоб з’їсти полум’я білого цуценя, він вирвав струмінь води і забризкав всю понівечену морду Ліндворма.
Озирнувся маленький божественний дракон учинків пасти свою, та й впав на зад від обурення і нерозуміння — бо він напевно збирався вразити це плазуче вогнем! Вогонь уособлював гнів, а вода в драконячій расі пов’язувалася з миром!
І що ж ... що тепер робити? Він же хотів покарати цю безмозкову ящірку, а в кінцевому підсумку просто покрокував на неї пігулкою. У очах бійки забили сльози. Жалобно застонав, і він вдарився носом у шию Су Ло, обнявши її плече всіма чотирма лапами. Він виглядав таким нещасним, розчарованим і збентеженим — зовсім не знав, що робити тепер.
У замішанні перебував далеко не один тільки Мен-Мен, але також глядачі, судді і Су Цін. Що, чорт візьми, відбувається в цьому мінливому світі? З якого часу Ліндворм почав плазувати перед цуценями? Цей малюк навіть не мусив нічого робити, так і він зміг здолати неперевершеного Ліндворма своїми лапами та лютими рухами.
Однак на цьому абсурдно не закінчилося.
Ліндворм, доселе символізуючи себе закопану в землю виплюненою водою з глибокої ями.
-Сяйо – в атаку! - Закричала Су Цін, підбадьорена тим, що її улюбленець нарешті перестав валяти дурня.
На цей раз навіть ууса не попрямував до служниці, яка ввірвалася. Натомість, хитаючись і підбурюючись до плазуни, він наблизився до Су Ло з повагою заглядаючи їй в очі.
-В атаку! В атаку! Сяосько, зараз же розорви її на шматки! - Су Цін була безстрашною, додаючи назад вербальні накази потік ментальної сили.
Ліндворм здригнувся, погляд помутнів. Величезна рептилія зненацька зачепила голову. У очах, спрямованих на Су Ло, зникла осмисленість — тепер там плилася лють.
Стальні кігті розлютили землю, дракон був готовий до нападу.
Суламітка підібралася. Маленький божественний дракон також запідозрив погане зі своїм нерадівим сородічем.
Глава 516.
Дрібний бійка розлютився! Ця жалюгідна рептилія сміє загрожувати його маленькій господині! Більш того, він зробив усе можливе, щоб не слухатися його навіть після віднімання. Та він на драконячій ремінь пустить цього мерзенного Ліндворма!
Малюк спритно зістрибнув з плечей Су Ло і білим пухнастим кульком мітнувся на дракона. Глядачі були приголомшені, спостерігаючи за хоробрістю крохів і боячись пропустити хоч трохи.
Можливо, цей щеня наклав якесь незбагненне закляття на Ліндворма? Може, то його верещання насправді було заклинанням? Як же вони пропустили це? На цей раз, вони з нього очей не пройде!
Маленький божественний дракон, навіть не підозрюючи про таку пильну увагу до свого персона, в один стрибок опинився на кінчику носа Ліндворма. З боку він виглядав жалюгідним зернятком рису, який приклеївся до морди величезного дракона.
І ось, «зерна рису» замахнулася лапкою і... Ліндворму ляпасу відвісила з телефонними дзвінками. На морді, покритій сталевими шипами, виблискувала кров. Удар, удар... І ось уже вся голова дракона роздряпана до невпізнання, і ким є дрібним цуценям? З чого зроблені його кігті?
Але це ще не було найдивовижнішим. Найбільше спостерігачів вразило те, що Ліндворм не відбився, не розлютився і не намагався кинути дрібного нахаба — навпаки, він так і лежав з блаженною посмішкою, лагідно дивлячись на білий комочок вовни, наче стара нянька на розкапризнику.
Багато присутніх перекинулась від світу і не могли повірити власним очам. Так, Ліндворм займав найнижчий щабель у розпорошенні драконів, але за їх виглядом раніше ніколи не спостерігалася така надзвичайна любов до собак!
Вся його морда була висічена, а він навіть не намагався протистояти — більше того, навіть покірно підставляв свою голову щенку, щоб тому зручніше було її сповідувати. Як турботливий, дуже стурбований тим, як дрібна щеня не виснажиться через те, що її члени вбивали давнього могутнього расового походження!
Яка ганьба.
Хоча, можливо, всі дракони мають схильність до мазохізму?
На ці перешіптування Су Цін лише хмикла. Вона знала, скільки людей з її громади цей Ліндворм покалічив.
Але тоді... Чому?
Усі, крім Су Ло, яка знала справжню форму дрібного цуценя, могли тільки ворожити. Навіть Наньгун Левуні не міг збагнути.
Су Цін скинула крижаним поглядом крихітного цуценя. Чому?
І того разу він теж був винен. У той день, він так само гордо стояв на плечі Су Ло, коли її улюбленець збився і порушив підлогу маєток. А вона з такою працею приручила ту пантеру!... І ось, після зустрічі з Су Ло та її жалюгідним духовним пташкою від неї залишилися руїни. Навіть батько розлютився через такі руйнування.
І тепер, він знову якимось магічним способом впливає на її собаку. Її вчитель доклав багато зусиль, щоб допомогти їй приручити його. Ні, вона не може дозволити так з собою поводитися!
-Горі в пеклі! - рявкнула Друга Міс, концентруючи духовну силу в центрі сомкунуті долоні.