Глава 4995.
-Бамц, бум, хрючись!... - стріли з зубодробовим чавуном впивалися в людське тіло. Крики, стони, голосові від болю — голоси всіх піратів злилися в єдиний хор вартових.
Найзручніші люди, що були вбиті на палубу, сумували за ними. Ті, кому пощастило ще менше, не мали рівноваги і потрапляли у море, де хвилі жадібно зливалися зі своєї отруйної здобичі.
Мене вразило те, що Нанґун Левуня ніколи не потрапив у життєво важливі органи і зацільно стріляв лише в руки, стегна та дупи — місця, захищені потужними шарами м’язів. І ці дії були спрямовані зовсім не надто людяністю: наконечники стріл були насичені надзвичайно токсичним отрутою, так що всі уражені помруть в будь-якому випадку, але таким чином вони ще й помучаться довше.
Наньгун Левуні спокійно стояв, прибравши Су Ло, на їх імпровізованому тілі. Його парковий плащ плескав на вітрі, волосся розвіялось, а з обличчя не спадала легка смішка: ніби посланець самої смерті зійшов на грішну землю... у сенсі, воду.
Су Ло тихенько зітхала: сильний, паршивець. Горе тим смертним, хто наважувався зробити його своїм ворогом. Горе тим нещасним, хто насміхався з нього відвести дружбу. Напевно.
- Ну як тобі це шоу, все ще цікаво? - Дівчина несхвально здригнулася від його шепота біля вуха. Справді, « вектор смерті» - покосив купу людей, як траву на полі, ще й насміхається, називаючи це шоу.
Звичайно, вона і сама біла овечка не були в своєму попередньому житті, але порівняно з ним — вбивця, як із Наньгун Левюня праведний.
-Кіль ти все ще незадоволена, тоді... - Чоловік багатозначно робив бровами.
Його слова на мить застигли від болю пірати. Особливо той надмірно балакучий жовток "дядюшка".
Його рівень духовної енергії був найвищим серед усіх членів екіпажу, так що йому вдалося відвернутися від свистячих стріл. Однак, знає миша, чий сир з’їв — сказавши їй всяких непристойностей Су Ло, він не міг і сподіватися милосердя Наньгун Люня. Навпаки, він досить резонно очікував великої уваги від боку цього переляканого хлопця.
Він був єдиним, хто залишився з голови до ніг утиканими стрілами. Але йому не вдалося уникнути порізів: обличчя, шиї та руки — усі відкриті ділянки тіла були випаровані голкими ранками. Не вистачає, щоб померти, але для пекельних мук у самий раз. У отрути, яку так щедро схвалили наконечники стріл, була одна цікава особливість: він викликав нестерпний зуд.
І тепер у бідолахи голова і обличчя перетворилися в одну суцільну червону пухлину, поросьчі окули стали крихітними щілинками, великі губи злякалися дуже важко:
- Пощастите нас, про благородний тиєць, п'єкасна леді! Винти, винні ми, не пізнавали вас, дурні. Помолимо вас, викиньте нас з тенет мусій!
Він не був упевнений, що сам їхній капітан зможе протистояти цьому демону. Ніколи вони не бачили такої сили.
На благання бідолашних Неньгун Люнґ тільки зухвало хмикнув.
Розділ 496.
Сміючись, що приступи людяності від цього демона в виказі прекрасного .юноші можна чекати тисячу років і не дочекатись, пірат розвернувся і залився на коліна, благаючи дивлячись у очі Су Ло:
- Юна леді, добра дівчинка, будь ласка, дозволь нам піти. Ми будемо дякувати Вам за милосердя решту свого життя, молитися про Вас дрейфуючим і нічним! Будь ласка, благаю...
Інші головорізи також підтягнулися ближче (хтось, хто на карачках) і схилили коліна у благанні прощення.
Су Ло байдуже дивилася на це паломництво, презирливо кричачи носик.
Якби вона була простачкою, доброю і нерозумною дівкою з багатої родини, можливо, її серце й тремтіло б із жалю та почуття провини перед цими чосонськими.
Ось тільки вона не була "прекрасною леді".
У попередньому втіленні вона була тінню, втіленням ночі і підземелля, вбивця, яка все життя балансувала на обрію ножа та не чужачою і сама застосувати цей ніж проти своїх жертв. Які хороші звичаї можуть виявлятися в мові?
Милосердя? Доброзичливість? Це що взагалі за слова такі басурманські? Таких у словнику професійного вбивці немає і в поміні. Єдине, що вона знала: не вирвавши трави з корінням, ризикує швидко обрости бур’янами. Проблему, а також проблемних людей потрібно пересікти в зародку для власної безпеки.
Вона не відчувала ані краплі співчуття, ані болю. Саме пірати напали на них першими, саме вони хотіли вбити їх без суду і слідства, а тепер пожинають плоди своєї недалекоглядності.
Смирно схилені племена пірати подумки проклинали жорстоку дівчину: як вона може бути такою жорстокою і лютою? Як же можна так жорстоко нарікати на смерть тих, хто благає її про спасіння?
Су Ло лукаво покосилася на Нангун Люня:
- Що, розчарований тим, що я не прошу про снизання для цих обрванців?
Чоловіки ж віддають перевагу дівчатам-коліркам, цим білим пухнастим кроликам, добрим і милосердним, що вловлюють при слові "жопу"? На жаль, вона зовсім не підпадає під ці критерії.
Наньгун Левуні просто притиснув її до грудей і, закопавши обличчям в її волосся, досить мурликнув:
-Обожаю тебе, ти знаєш? - і ніжно ковзнув губами по її щоці.
На фоні стогнучих і сторожих піратів цей нещасний принц вирішив ніжно розводити. Максимальна кількість напливу інших людей.
Су Ло розлютила волосся, але Нанґун Люнь і зараз спохитнувся урвати свій чмок в щоку. Але він, очевидно, вирішив виставити їх з його малими взаєминами на огляд — і кому? Вшивим піратам? - Це схоже на богохульство, а тому він недбало махав рукою, не відриваючи очей від образливої дівчини.
- Визнайте і швидше.
На кораблях захвилювалися: якоря швидко встромилися вгору, штурмани підскочили до штурвалів і бігом розгорнули кораблі, щоб якнайшвидше сховатися з очей цієї дивної парочки, поки вони не передумали.
Су Ло дивувалася, як вони втікали. Потім вона переклала питання на Нанґун Люня. Знаючи цього мстивого типа, їй було важко повірити, що він може їх відпустити.
Власне, чоловік в наступну секунду розвіяв всі її сумніви:
-Не хвилюйся, можна вважати, що їхнє жалюгідне угруповання більше не буде існувати ні на східному морі, ані де ще.
-Мда? Ну давай, халися, що ти такого зробив? - З цікавістю запитала дівчину.
Сама-то вона нічого не помітила, як, напевно, і пірати. Але коли вона трохи ознайомилася з природою принца Цзіна, то здогадалася, що він їх не залишив.
- Так, загалом нічого особливого, - з діловою байдужістю відповів чоловік. -Просто додав трохи зеленого поверх їх власного отрути наконечниках стріл.
-А, вирішив не обмежуватися тільки цим флотом і знищити всю банду раз?
-Саме так. Пірати Східного Моря стали головним болем нашої держави, а особливо виокремилася Банда Дракона. Вони постійно розграбували наші дружні торгові кораблі, і безпечно змивалися, як тільки заздрили на горизонті флотиллю імперських військ. Їм було важко зрозуміти.
Су Ло, схопивши думку, з посмішкою продовжувала:
На жаль, на своєму життєвому шляху їм не пощастило атакувати самотніх « беззахисних» мандрівників у твоєму обличчі - бачити, за цей час вони встигли сильно погрішити, - і вже з жалем дівчина простягла: - Ех, якби нам не потрібно було терміново повертатися, ми могли б негайно відправити наші війська за ними...
-Ну, не варто так розстроюватися, ми що-небудь придумаємо, - і Нанґун Люнь, встромивши до рота два пальці, пронизливо свиснув.