Розділ 481.
Наньгун Левюні безпорадно схилив голову:
-Так, Лі Аотянь « потурбувався » про це — обрушив на вхід до скелі.
Від його слів Су Ло помітно б'ється:
-То є, ти бачив, що він вирішив замкнути вихід, і все одно увійшов? Головою зовсім стукнутою, чи що?
Чоловік лише посміхнувся і вщипнув Су Ло за розлючений пихтуючий ніс:
-Відмо, зовсім. Моя маленька Ло була тут, всередині, як я міг не піти за нею?
Хоча він усміхався, однак рішуче сказав: « Я не можу повірити в те, що витріщився ». Дівчина, не витримавши такого погляду, поспішно відвернулася.
-Кха-кхка... - Знову закашлялася вона від потоку сухого гарячого повітря.
Він знервувався і не кажучи вже ні слова, а втиснув свою руку до спини Су Ло. Цей потік був розділений на дві частини: одна захисним шаром обволочувала тіло дівчини, щоб захистити її від зовнішнього жару, а друга м’якою струмком текла всередину, стимулюючи регенерацію її органів. Однак Су Ло дуже постраждала від нападів Лі - Аотян, і її внутрішні травми були досить серйозними. Зволікання з лікуванням могло призвести до довготривалих наслідків.
Минуло досить довго, перш ніж Су Ло м’яко відірвалася і помахала рукою: « Охопить».
Вона обернулася, щоб подякувати чоловікові, але так і застигла з відкритим ротом. Наньгун Левуні швидко відвернувся. У його очах поблискували сльози.
-Наньгун... - Су Ло зневолюється гойдалася з п'ятки на носок, підбираючи слова. - Я в порядку, правда.
Чоловік зі свистом втягнув повітря і різко обернувся. Потім він швидко притиснувся до спини дівчини і міцно тримав її в обіймах. Заритий обличчям в її волосся, він здався і сказав:
-Я... відповідальна за це.
-Наньгун.... - Спочатку було Су Ло, але він її відразу ж перебив:
-Знаю, знаю, сім'я Лі є однією з десятків впливових сімей, з купою зв"язків і могутності, але яке це має значення? Вони... Ніхто з них не мав права зворушити й волосину на Малюсі моєї Величності. Якщо вони все ж посміли... Отже, вони готові до наслідків! - від його голосу і рішучості по шкірі бігали крижані мурашки, Су Ло на мить навіть проникли у подобі співчуття до сімейки крига. – Но.... Прямо зараз я не можу помститися за тебе. - На губах дівчини заграла гірка посмішка, коли він винен далі: - Ти можеш почекати кілька днів?
Су Ло уважно спостерігала за чоловіком і мовчала. Вона все ще пам’ятала той день, коли він кинув її, а сам поскакав рятувати Фейку. Я був дуже відвертим. І тепер, він збирається так просто знищити сім'ю своєї дорогоцінної подруги? Але, однак, це спокуслива пропозиція, але чи вона правдива?
Наньгун Луюнґ, який не вірно тлумачив мовчання дівчини, з тривогою пояснив:
- Не можна залишати за спиною таких небезпечних ворогів. Якщо ти не вб'єш змію, вона знову спробує тебе вжалити. Я маю зробити те, що повинен. Ти... ти осуджуєш мене?
Су Ло похитала головою. Як вона могла осудити його чоловіка, який падав за нею у пекло і не боявся спалити живцем в цій пекельній духівці?
- Не хвилюйся, мені не до дупи, - посміхнулася вона. - Почекай, я теж буду сильною, і тоді ми разом влаштуємо їм техаську гумку бензопилою.
Наньгун Левуні, звичайно вже не зважаючи на незрозумілі слова в промові дівчини, радісно розсміявся і застрелив її волосся:
- Гаразд, домовилися.
"Вмісці" - звучить дуже чудово.
Розділ 482.
Їй знадобиться багато часу, щоб досягти потрібного рівня. Отже, вона фактично пообіцяла, що залишиться з ним до тих пір!
-Чого посміхаєшся? - підозріло запитала Су Ло.
- Я думаю, ти смієшся. Дурне дівчисько намагається вкусити більше, ніж зможеш прожувати. Ми не знаємо, чи вдасться нам звідси вибратися живими, а ти вже будуєш такі далекі плани - насмішкуючи Наньгун Левуні, клацнувши дівчину по лобі.
-Ауч, дівчина роздратовано потерла голову, хоча не сказати, щоб щілина була болючим — швидше, образливим. Але, заразившись шевтним веселощами принца Цінзія, і сама розсміялася, сяючи милими ямочками на щоках.
У своєму попередньому житті, коли вона зустрічалася з Юн Ці, той завжди був ніжним і ніколи не дражнив її. І це було так...скусно, чи що. Спочатку вона була впевнена, що такий тип відносин - це норма, але з появою в її житті Наньгун Люня вона виявила, наскільки цікавими можуть бути стосунки з чоловіком.
- Про що замислилася, радість моя? У тебе зараз така щасливо-довгона моська, що прямо так і тягне зробити якусь гидоту.
Су Ло забавно помостилася:
- Зуміється, над тобою потешуюся.
-Над моєю Величністьм? З якою ж радістю?
- Ну, сам дивись: удача слідувала за тобою по п'ятах з самого народження. Твій статус, природжений талант, бойові мистецтва, зовнішній вигляд, що вже гріх танути... Загалом, всіх благ тобі відсипали збутком. Але, як кажуть, в кожній бочці меду... Мабуть, щоб життя маліною не здавалася, тобі в покарання послали мене. І ось, ти готовий ризикнути всім, від становища в суспільстві до свого життя, заради того, щоб помститися за мене. Ну і як тебе називати після подібного, про дурня всею землі?
Наньгун Люунь на її тирадь просто мимовільно фиркнув:
-С чиєго б болото квакера, сама вухам не видавалася, судячи з останніх подій.
-Нісенітниця, невтомливо відреагувала дівчина.
-І зовсім не нісенітниця, а факти, - флегматично пустив в пояснення принц Цзінь. - Ти знала, що Лі Аотянь набагато перевершує тебе і не могла не здогадуватись (хоча ти й дурна, але не настільки ж!), що йому нестерпно зудит прикінчити Четверту Міс Су, тоб'єш. І все ж ти прийняла удар на себе - відвернула його, щоб дати шанс Моєму Величності вижити і повернути свою силу. І хто ж з нас в такому випадку ідіотка, а, дихання моє?
Від однієї думки про сміливий вчинок Су Ло, серце чоловіка завмирало від суміші гніву і солодкого щастя.
Йому до зубного болю хотілося схопити неслухняну дівчину і як слід відшпати її, щоб надалі думала, перш ніж кидатися на ріжок і ризикувати власним життям.
З іншого боку, вона зробила так, щоб захистити його самого, піклувалася і переживала за нього... Від цього усвідомлення Наньгун Левюні досить щурував, як обласканий кітяра.
Тобто, він вирішив, що вона ризикувала власною шкурою тільки для того, щоб врятувати всяких маньяк-дежаків від неминучої загибелі? Ха, наївний чоловічок. За кого він її приймає, за матір Терезу? Так, якщо б Лі Аотія не відвернула увагу на цей обговорений тиждень, за який Нанґун Льоунь мав би відновити свою силу, вони просто загинули б вдвох.
Але у хлопця був такий блискучий-довільний вигляд, що Су Ло не вирішила розвіяти його сподівання доторкаючись до її « євангельської» натури.
Від їхніх милих розмов температура в печері, на жаль, нижче не стала. Су Ло зачепила і штовхнула Нангун Люня:
- Я не можу йти, так що на розвідку тобі доведеться топати самому. Треба знайти інший вихід.
Чоловік вперто похитав головою:
- Ні, досить. Я волію тебе бачити, бо знову без мене зустрінеш, спогади про нещодавній біль і страх, що він більше ніколи не побачить його дитину, були ще свіжими.
І перш ніж Су Ло встиг щось заперечити, він підхопив її під коліна і закинув собі за спину.
Дівчина вже готова була висловити своє обурення з приводу самоврядування деяких нахабних індивідуумів і свободи вибору, але раптом відчула, що тепло його спини дає таке приємне відчуття... Безпечно. Ніби ця спина здатна захистити її від усіх бід і зла цього світу. Страх перед майбутнім відступив, наче слизаний морською хвилею.
Чоловік повільно ступав уперед, а дівчина спокійно притиснулася до його спини і час від часу носила на свої обра́зи погані звички та впертість.
П. П. : Не забувайте тикати на кнопку "дякую" - вам не важко, а мені приємно, дивись і в топ якимсь чудом потрапимо D
З повагою, ваш Google - перевідник :)