Розділ 449.
-В кінці кінців, куди Ви сховали Яояу? - Стріпнувши головою, нетерпляче вигукнув Лі Аотянь.
Наньгун Левунґ на його випад тільки фирскнув і презирливо відвернувся. Він все ще стояв у розслабленій позі біля кам’яного муру і всім своїм виглядом виявляв байдужість та непричетність до теми розмови.
Така зневага остаточно вивела Лі Егуда із себе. Проте йому залишалося лише сильно скреготати зубами, вбиті за багато років страх і повага до Наньгун Левюні схвалили майже безсиллям.
Чоловік, повертаючи принца розлюченим поглядом і не добившись жодного ефекту, кинувся на печеру. Він оббігав її від початку до кінця, метал сягаючи з кута в кут, навіть під ліжком заглянув — але все марно, навколо не було ні сліду його сестрички.
-Наньгун Люнь! Де Яояо? - Пошкодженим звірем ричав Лі Аотянь. Це ж була його сестра, його улюблена маленька сестричка!
-Спит не за адресою, - холодно фикнув Нангун Люнь.
-Хіба Яояу не була замкнена разом з Вами в кімнаті щасливого шлюбу? Як ти можеш не знати, де вона тепер? - І без того не пошкодував привабливий вигляд хлопця.
На що принц Цзінь спокійно і трохи втомився відповів:
- Я був там замкнений, а ось на рахунок неї не впевнений.
Чи Аотеань навіть почав кидатися від жахливого усвідомлення - чи він так швидко здогадався?
- Це не важливо, в будь-якому випадку, ти повинен повернути Яояо у цілості і безпеці! - Бідолаха від шоку навіть на фамільярне "ти" перейшов.
-Ли Аотянь, тобі, я дивлюся, хтось хоробрості позичив? - Він недбало кинув Наньгун Лююню. Однак, незважаючи на безшумний тон, його очі стали загрозливими.
Завдяки цій зміні міміки Лі Аотянь похитнувся і згадав, кому намагається кинути курити.
Су Ло стояла трохи позаду Наньгун Льоуня, готуючи в будь-який момент підхопити його, якщо він зовсім ослабне. Вона уважно стежила за виразом його обличчя, щоб встигнути зреагувати, і водночас не припинялася захоплюватися: Неозброєним оком було видно — цей чокнутий настільки слабкий, що чудом у свідомості залишається, а все одно лише парочкою речень так приваблював Лі Аотія, який до цих пір повністю розгубився під напором авторитету Його Болезної Величності.
На губах Наньгун Льоюня заграла холодна насмішка:
- Якщо тобі так не буде радити знайти свою непоглядну сестру, раджу вам зустрітися в вашій помезі Лі, тут її шукати точно безглуздо.
Після цих слів напруга відпустила Лі Аотяна. Хоча Нанґун Левюнь явно був злий на нього і його сестру, але він відправив її в безпечне місце.
Чоловік з полегшенням видужав і згадав про свою початкову мету:
- Лицемерна погань, ми з тобою ще не закінчили! - і він з громогласним крикком кинувся на Су Ло, але в ту ж секунду був зупинено Наньгун Левунем, м'яким рухом засунувшим дівчину за спину і вставши на шляху нескладного буйвола в особі спадкоємця сім'ї Лі.
- Ти вирішив так само покінчити з життям, хоч записка передсмертної напиши — щоб мене потім не звинувачували в тому, що я невдячна сутичка, яка забуває про дружбу між нашими родинами.
-Наньгун Люуні, не втручайтеся в те, що Вас не стосується!
-Цінь, принцесо моєї Величності, високопарно заявив Принц Цзінь, кого я повинен захищати?
-Ви... Цього разу ви не відступитесь? - "Сілим голосом" пробурмотів чоловік.
Нехай тепер стосунки Його Висновки та Яояу були не зрозумілими, і ми точно знаємо, чи вони взагалі залишилися — Лі Аотія зовсім не хотів мати собі в ворогах такої небезпечної особи, як Наньгун Люнь. А зараз у нього були на це всі шанси.
Хлопець люто впав очима в Су Ло і прошипів:
-Так і бути, живи ще день і дякуй свого рятівника, - і з цими словами, Лі Аотянь зі швидкістю світла помчав вдале, незабаром перетворившись у маленьку чорну точку на горизонті.
Глава 450.
Наньгун Левуні спостерігав за зниклим Лі Аотяном і дуже мало похитався. Су Ло відразу підскочила і, поставивши плече, щоб той зміг опертися, схвильовано запитала:
-Как ти? Нормально?
Її захиснику довелося зобразити повне фізичне благополуччя, щоб відігнати Лі Аотяня, а з урахуванням його поранень це було явно не просто. Хоч би яку комедію він розламав перед спадкоємцем сім’ї Лі, Су Ло чудово бачила, яких зусиль і перемагань болю йому коштувала ця показна незахищеність.
Наньгун Левуні, відпочинком і слабо сказав:
- Пока тримаюся, підемо краще всередині поговоримо.
Дівчина зрозуміла кванула - зараз вони не могли бути впевнені на все сто відсотків, що Лі Аотянь не ошиває десь поблизу.
Завдяки підтримці Су Ло вони повільно увійшли в печеру. Обидва мовчали, а атмосфера була дещо пригніченою.
Коли напруження, здавалося, вже почало тихо звеніти в повітрі, Су Ло не витримала:
- Як так сталося, що Лі Аотянь не помер після вибуху духовного Шара?
Наньгун Лууні вичавив з себе посмішку і ніжно потріпав дівчину по голові:
-Я забув тобі сказати про одну рідкісну.... Побічний ефект у використанні духовної Шари. Існує один шанс на десять тисяч, що противник зможе поглинути вивільну енергію Шара - чоловік, задумливо почесавши ніс, безпорадно розвів руками: - Мабуть Лі Аотянь і сказав цей єдиний шанс для десяти 000.
-То є, ти хочеш сказати, він пожер духовну силу Шара? Духовну силу експерта сьомого рангу? - Нервово уточнила дівчину.
-Можливо, так. Його сила значно зросла, мабуть, на даний момент він на сьомому рівні - з гіркою усмішкою відповів Наньгун Левуні.
-Сьогодній рівень? - Ах, як би хотілося Су Ло, щоб вона почула!
Якого монстра вона пробудила? Здається, плани щодо самогубства цього запиленого індика відкладаються на невизначений термін.
Хто б міг подумати, що вона особисто допоможе прорватися йому на сьомий ранг.
Ось тепер можна починати панікувати: Наньгун Люунь важко поранений, її жалюгідний третій рівень був абсолютно безпорадним перед сьомим рангом, і вони обидва застрягли на острові з могутньою мавпою, який спить і бачить, як би відправити дівчину на той світ з найменшим для неї комфортом. Так само, як і Наньгун Люню у нього напевно є довгий рахунок.
А дурнем його не можна назвати, як тільки він відірветься від високого тиску Нанґун Люня і трохи аналізує ситуацію, то відразу ж зміниться на чиєму боці перевіс сил.
Су Ло з’явилося сильне бажання побитися головою об стіну. Це треба було б шпульнути в цьому самому унікумі — довго ж вона цілилась! - який зможе поглинути його енергію. Краще б вона його в тигра кинула! Хоча з її тотальним невезінням (або, навпаки, вдачами, з якого дивитися - не кожен день зустрічаєш того самого із тисячі), кота б теж чогось вичучав не пошматований для їхньої компанії.
- Чи варто нам тут залишатися? - Відклавши сеанс самобичування на потім, перейшла до істотних питань Су Ло. Якщо вони продовжуватимуть жити в цій печері, то це буде таке саме як покірне ожиріння — коли до Лі - Аотяни дійде їхня безпорадність, навіть не доведеться втрачати час на пошуки.
- Якщо ми зараз же підемо, це все одно, що зізнатися йому прямо текстом у власному безсиллі. Навіть якби Лі Аотянь був повним кретином, він одразу ж здогадався. Нам залишається лише уявити, що його тугодумство затягнеться на сім днів.
Біда, біда-огортання... Су Ло підперла підборіддя кулаком і сум похитала головою.
Три дні пройшли у цілковитій безпеці.
На четвертий день Су Ло охороняла Ненґун Люня, занурений у стан відновлення. Він сидів на ліжку, схрестивши ноги і щільно закривши очі, не помічаючи нічого навколо.
Його зовнішні рани вже майже затягнулися, внутрішні поранення також потрохи відновились. У ці дні чоловік не був занадто чутливим, інакше наслідки були б жахливими.
У думках Су Ло мілина фігура Лі Аотія. Відтоді він так і не з’являвся. Здавалося б, що вони живі і тішаться, але серце дівчини стискається від поганого передчуття. Її інтуїція ніколи не бреше.
Навіть не інтуїція — швидше, вона кричала носом (і іншими частинами тіла), що відповідають за це сприйняття).
Саме в той момент, коли дівчина була занурена у похмурі думки, зовні почулися кроки.
Лі Аотянь!
Су Ло судорожно стиснула руки, погляд мимовільно метнувся до Наньгуна Люню. Той з головою поринув у культивацію і був повністю відреставрований від марноти зовнішнього світу.