Розділ 427.
-Пфф, серйозно? Жалюгідний третій рівень сміє тріпнути проти мого Небесного танцю снігопаду? Ну-ну, мріяти не шкідливо - з абсолютно спокійною пиріжкою (так і просить цегли номер 5!) стояв Лі Аотянь, заклавши руки за спину. Його вигляд був настільки бездушним і зарозумілим, що від нього було навіть холодніше, ніж через покликаного ним же вітру.
Су Ло відразу оглушив вітер, що ударяв з усіх боків: на якусь секунду вона виявилася наче в німому коконі зі сніжинок. Сніг був скрізь, він набивався в рот і в ніс, обгортав одяг, заплутався у волосах. Він, наче колючий пухнастий ковдр, обгорнув усе тіло дівчини і зависла над її головою Теневу Ладонь.
Земля тремтіла від льодового склепіння, і на стінах виріс товстий шар снігу та нея.
Цей крижаний потік сили майже неможливо було чинити опір, коли вірна Ладон Су Ло розсипалася в пил.
Вона була обліплена снігом та льодом і перетворилася на вмерзлу фігуру людини, яка виблискувала на морозі й світила холодним білим світлом зсередини.
Су Ло так і застила в бойовій позі: піднявши зігнуту колінну та ступню ногу й склавши руки у правильній військовій фігурі, вона виявилася зразковою до одного місця без можливості навіть моргнути. Крижана фігура була дуже нещасливою, але при цьому комічне видовище.
З зухвалою рожею і вихмувальною ухмилкою Лі Аотянь, припинивши зо себе крижаний стовп, підійшов до Су Ло.
- Ну що, маленька лицемірка, сьогодні напевно не твій день, - лицемірно-свідомо поцал язиком чоловік, обходячи навколо крижану скульптуру. - Яка в тебе зацікавлена, я ось думаю, чи не занадто егоїстично наодинці милуватися таким шедевром? Хм, а якщо тебе в такому вигляді виставити на площі, повній людей, вони б оцінили такий вид творчості?
Су Ло, хоч і була ув'язнена в льоду, прекрасно чула всі вигони Лі Аотяна і бачила той вогник, що раптово захопився у його очах:
- Ні, все ж ти дуже вдачуй друзянь. На цей раз я дійсно не можу тебе вбити - рука не підніметься на власне творіння, так би мовити, - холодно розсміявся чоловік. - Я, мабуть, виставлю тебе на загальне оглядання такої славної крижаної скульптури і тоді подивимося, чи захоче вас після подібного сорому Наньгун Люні.
Су Ло піднялася буря люті. Цей високомірний виродок! Гаразд, просто вбив - але ні, його збоченому визнання цього здалося мало! Хоча Лі Аотя була тільки на руку — хоч би якою маленькою вона ще не жила, то в неї є шанс — ця відривка дасть їй час і можливість втекти.
Чоловік, прийнявши рішення поки не вбивати огидну дівчину - для такої, як вона, звичайної смерті дуже мало, її для початку потрібно знищити морально і потім вже добити фізично, — не мудрою лукаво з легкістю закинув крижану скульптуру на плече та свистив якийсь веселий мотивчик, потопав на вихід із палацу.
Су Ло хотів вигукнути: « Чи він зовсім не турбується про свою молодшу сестру? » Він що, дійсно вирішив її кинути в тій треклій кімнаті щасливого шлюбу? Адже, коли Дворца Аметистової риби був у цьому світі, то її вже не було.
Але, судячи з абсолютно безжурного виразу обличчя Лі Аоятня з Феєю Нефритового Озера, як і з Наньгун Левюнем, все буде в порядку. Хіба що її особистий маніяк-цілувальник (можливо навіть колишній) виявиться окільцьованим. Хто знає, чи зміг він протистояти чарам Фейко-мухи?
Світло в очах Су Ло злегка померк, але всього на секунду - зараз, головним було її власну безпеку, зайнятися солодким себелюбством з приводу дружин деяких гівняних збоченців можна буде і пізніше, коли власне шкуру врятує.
Дівчина почувалась безпорадною: лише одне « невловиме» рух Лі Аотя — і її голова розіб’ється на великі й маленькі шматки льоду. А уявіть себе, застигши крижаним виваленням, абсолютно оголеною серед будь-якої площі - від цієї перспективи Су Ло навіть злегка зігрілася з жаркого сорому.
Раптом Су Ло пригадувала слова служниці Феї Нефритового Озера, коли та гналась за нею, щоб її вбити.
Глава 428
У Дворце Нефритового Озера, яке проводилось серед інших наркотиків, було таким, що можна було придушити волю людини і змусити її робити все можливе, поступово перетворюючи живого індійського до тупих овочів.
Поки їй все ще пощастило, але якщо в кінцевому підсумку вона потрапить у Феї Нефритового Озера... Сама думка про це змусила Су Ло здригнутися.
На жаль і ах, вона в який раз виявилася права — у цьому житті вона могла покладатися тільки на себе.
Ситуація звичайно паршива, але це не було приводом так просто здаватися. Кажуть, що спасіння потопаючих рук є справою самих потоплених.
Від холоду, шестерні в голові Су Ло оберталися у сповільненому тілі, натужно і злегка скрипаючи. Її обіндіючий розум лише одна думка, яку у здоровому розумі навряд чи можна назвати планом. Ідея була хіленькою, ідея була напівдодихлою від широкої заморозки мозку - але вона була, і це не могло бродити.
Су Ло пригадала, що вона є одним з інших магів вогненного елемента і тому можна було спробувати розтопити шар льоду та вирватися на волю. Але, до її розпачу, вона виявила, що після всіх спроб, які їй вдалося розплавити лише крихітну частину своєї « кокони ». І цієї частини було явно недостатньо, щоб розколоти лід і вибратися назовні.
Тим не менш, у її гальмувальному в силу загубленого температури мозку, нарешті, зглянув хоч якийсь план.
Вона сконцентрувалася на своїй духовній силі вогненного елемента у правій руці.
По-перше, шар льоду там, здавалося, був куди менше в порівнянні з іншими місцями.
По-друге, якщо їй вдасться скористатися своєю правою рукою для атаки нічого не підозрюючий Лі Аотяня - у неї все ще залишався шанс втекти.
Так що, поки чоловік втік до виходу з засідки Су Ло на перевіс, дівчина повільно, але вірно випалювала свою кінцівку.
Минуло трохи менше години.
Попереду, нарешті, здався вхід в головний зал. Ворота були широко відчинені, а приміщення вганяло у похмуре пригнічення цілковито спустошенням.
Менш ніж за добу тому люди галасливого натовпу проникали крізь цей прохід, і ось тепер з них виходять всього двоє.
На той час, лід на долоні Су Ло максимально істочився.
Оскільки дівчина не хотіла, щоб Лі Аотян передчасно не розкузив її план, вона старанно ховала краплі води у свій простір. Так що чоловік до цих пір нічого не помітив.
Але, вийшовши за браму головного залу, хлопець раптово обернувся до Су Ло. Він просто хотів поговорити з нею, але несподівано для себе помітив краєм очі прорвано крізь шар льоду руку дівчини.
Серце Су Ло шалено билося, розганяючи по всьому тілу застиглу кров.
В мить ока в її долоні з'явився духовний Шар, який вона хотіла використовувати вже незліченні кількість разів, але якось не складалося, і сунула пряміком за шиворот чоловік, не забувши його підпалити.
- Мерзка! Що ти наробила? - Лі Аотян, очевидно не очікував, що Су Ло все ще мали силу протистояти. Він люто відштовхнув дівчину на підлогу.
Су Ло в коконі відразу прослизнула до краю майданчика, за яким простягався нескінченний океан.
Бідний, бідний Лі Аотянь. Що такого жахливого ти зробив у минулому житті, якщо в цій тобі « пощастило» зустріти Су Ло?
Він був всього лише на шостому рівні, в той час як духовний Шар містив у собі потужність останнього сплеску сили експерта сьомого рангу.
Як тільки Су Ло зірнула в нього ця кулька, він відразу сміявся, що справи його погані. Вже було запізно думати про обережність, інстинктивно чоловік кинувся в океан — тільки за допомогою опору води мав можливість врятуватись.
Глибокий вибух потужною хвилею висихнув морську гладкість.
Су Ло не міг вижити після цього... Чи міг?