Глава 388
Наньгун Лууні повернув з сандалового дерева Су Ло:
-Тим не менш, ця чудова річ може врятувати твоє життя в разі чого, сховай її краще і не показуй нікому.
Су Ло дуже обережно поклала свою знахідку в простір, після чого запитала:
- Тобто, в цій штуковині запечатана могутня сила, так?
Принц Цзинь кивнув головою:
-Сила духовного Шара еквівалентна силі експерта сьомого рангу, зосередженої в одному ударі. Якось так.
Сила експерта сьомого рангу? Маючи такий "туз в рукаві", навіть хтось на зразок неї, досяг лише третьої ранги, ставав грізним противником.
Шар, який їй так нагадує ручну гранату, виявився і по дії зі зброєю з її світу. Однак жодна ручна граната не могла б зашкодити місцевим фахівцям, на відміну від цієї речі.
- Ех, от би мені побільше цих духовних куль, - мрійно зітхнув Су Ло.
Наньгун Лууні кленув її по лобі:
- Думаєш у цьому світі так багато експертів сьомого рангу? Навіть якщо б такий експерт боровся до смерті, зконденсаруй він духовний. Він не врятував би його, а також убивця міг би пожвавитися настільки цінним артефактом. Тому навіть один такий неймовірно складний. Такі речі передаються з покоління в покоління, а ви знайшли їх практично на дорозі. Твоя удача просто кидає виклик природному порядку речей. Знаєш, за яку ціну пішов би такий об'єкт з аукціону?
- Що, прямо-таки за високу? - це ж лише один "залп" сили, хоч і експерта сьомого рівня.
Принц Цзинь серйозно кивнув головою:
- Його цінність просто неможливо виразити золотими монетами. Така рідкість в принципі дуже важко придбати, але якщо вже радіти на продаж такого скарбу - потрібно як принаймні п'ятдесят кристалів зеленого кольору для його покупки.
- Скільки? - від здивування Су Ло скрикнула і б'ється так, що дрібний бійка, затишно згорнувся на її плечі, мало не впав. Дівчина нервово погладила голову мимовільного подібної качкою пташат.
Раптом Су Ло підняла голову і з підступною посмішкою подивилася на Нангун Люня:
- А скажи-но мені ось що, якщо я використовую цю кульку щоб вбити Лі Егуда, у мене вийде?
Су Ло чудово усвідомила, що в Лії були хвилі кривавих намірів. Дівчина була впевнена, що Наньгун Левуні відчув те ж саме, тому-то і прогулювався з нею тут нешвидким кроком, замість того, щоб вмитися на всіх парах досліджувати легендарний Дворецький Дворець. Вирішив не залишати її одну, на розшарування відмовленої сестри - дуже милий вчинок з його боку, так.
Наньгун Люунь сміявся дівчині похмурим поглядом, після чого з посмішкою кивнув:
- Цілком можливо... якщо не відбудеться нічого несподіваного.
- А якби я хотіла вбити Фею Нефрітового Озера? Наприклад, для довідки - екідно додала Су Ло, спостерігаючи за реакцією чоловіка.
Своїм тонкою пальцем він легонько клацнув її по носі і, посміхнувшись ще ширше, відповів:
- Якщо хочеш вбити, то вбивай. Прощупувати цього принца марно.
- Ніхто тебе не щупає. Хмф! Здався ти мені... - Су Ло спробувала зобразити роздратування, але на даний момент настрій у неї було прекрасне, так що стримати веселу посмішку їй не вдалося
Несприйнятливо балакучи, ці двоє неквапливо покинули головний зал.
Приблизно через годину їх промінада попереду почувся гул, наче в віддалі залишився цілий натовп і щось бурхливо обговорювала.
Помітивши наближення прогулянок Нанґун Люня і Су Ло, всі на секунду замовкли.
Даа... на таке і впрямий був здатний тільки Його Високість принц Цзінь. Заради маленької дівчинки, він, як вважалося, відмовився від усіх скарбів всередині Дворца Аметистої риби і перетворив легендарну споруду в якийсь прогулянний парк!
Коли Принц Цзінь подивився на них, ці люди відразу в мовчанні благоговіння опустили голови не наважуючись навіть перешіптуватися.
Попереду був довгий і, здавалося, нескінченний коридор, по обох сторонах якого були ряди кам’яних кімнат. Їх було так багато, що на самому початку вони не могли побачити останню. Один ряд складався як мінімум з декількох сотень кімнат.
А на роздоріжжі... Тобто, на вході в коридор, камінь піднімався. Він був розділений на дві частини: ліворуч висічено « велику небезпеку», а правою — « скарб, що давався небом ». Ну і внизу невелика інструкції дрібним шрифтом.