Розділ 348
Доселе мовчазний Нанґун Люунь вже вирішив подати голос:
- Це, безумовно, можна влаштувати. Тоді вирішили, наступного року, все буде залежати тільки від тебе і Малюки Ло. Моя Величність не буде втручатися.
Тільки ця дівчина?
Анья Мін і Лан Сюань окинули Су Ло повністю сумніви поглядом.
Наскільки вони знають, ця Четверта Міс з родини Су вважалася ні на що не придатною після того, як у п'ять років провалилася під час випробування духу. І хоч би як там було, здається вона вже довгий час таємно культивувала її силу лише на третьому рівні.
Нехай і в парі з Біечен Юіном, як міг хтось третій рангу подолати ці води, сповнені смертельних небезпек, без допомоги Наньґун Люня? Це що, жарт такий?
Навіть після шостої рани культивації вони були виснажені до межі, що вже казати про цих двох?
Анья Мін і Лан Сюань глузливо покачали головами.
Любов і впрямий сліпа. Вони ніколи б не подумали, що така мудра і далекоглядна людина як принц Цзінь одного разу виявиться таким безумним. Як би його надмірне довір’я не вилилося катастрофою для всіх пасажирів яхти.
Су Ло, взагалі-то, збиралася відмовитися від такої "чести". Але помітивши кислі недовершені морди парочки, вона вирішила не відступати. Очевидно, ці хлопці ні в що її не ставлять (що й зовсім не дивно — вони знайомі без року тижня), але самолюбство робить це дуже жартома; отже, їх треба трохи навчити.
Коли дівчина вагалася, Бієнн Юїн був вражений тим, як усі присутні на конгресі були здивовані, то легко погодився на подібний розклад.
На відміну від Анья Міна і Лан Сюань, він знав цю незвичну дівчину трохи краще. Тож, трохи окушавшись після шоку від заяви Нанґун Люня, він з упевненістю кивнув:
- Чудово, по руках!- і, самовдоволено посміхнувшись Су Ло: - Сестрёнка, ти чула? Наступний улов Аметичної колючої риби дістанеться тільки нам двом! Мва-ха-хо!
« Ось що означає той, хто бере участь у подоланні того адміністрату: забирає всю рибу зловлену? » — вигукнула Четверта міс.
Очі Наньгун Люня блищили демонічним світлом:
- На рахунок цього можеш не хвилюватися. Все, що ти спіймав риба залишиться по праву твоєю. Ці негідники не такі безсердечні, щоб забрати у тебе влов.
- Та за кого ти нас приймаєш? За піратів чи що? - Обурений сказав Лан Сюань. Оглянувши Су Ло, він обвів широкий жест і урочисто сказав: - Сестериця, як і казав Наньгун, ні про що не тривожтесь і ловіть собі на здоров'я. Природно, все що Ви зловите належить Вам. Всі до єдиної рибки. Нам чужого не потрібно.
Анья Мін, підтримуючи друга, продовжив:
- Слова брата Лань - мої слова. Нам точно не потрібен улов сестрёнки.
Поки вони на пару "били п'ятою в груди", по-рицарськи даруя Су Ло шкуру невбивого ведмедя, самі звалювалися. Звичайно, сестричка зможе забрати всю самозловлену Аметистову колючку. Якщо щось упіймає і сама не стане риб'яним кормом, зрозуміло.
Анья Мін і Лан Сюань просто не вірили, що Су Ло була здатна зловити хоча б одну жалюгідну рибку. Ось і розливались солом'ячим про свою « внутрішню мудрість » та "благородність".
Жалюгідний дует тоді ще не підозрював, що вже дуже скоро вони заплатять дуже гірку ціну за свою пихатість, і від жалю мало чи все волосся на грудях не вирвуть.
Чи довго, чи коротко плив їх гордий корабель, коли попереду , нарешті з'явився маленький острів.
Це і був той легендарний Аметистовий Колючий Острів? Що це за острів взагалі такий? Одна назва. Реве плато, на якому було пусто, хоч кулею покаті. Не було ані тварин, ні рослинності, навіть каміння не існувало. Хоч якесь розмаїття цього « гостру» додавали тільки що кілька кораблів, які пришвартували біля його берегів.
Розкішну яхту під прапором Його Висновки принца Цінзія помітили здалека, і весь народ шанобливо висипався на берег, щоб привітати новоприбулих.
Наньгун Левюнґ взяв за руку Су Ло, повільно спускався дерев’яним трапу. У своїй чорній мантії, прикрашеній золотими візерунками по краях, він виглядав скоролевкою величності і благоговіння в серцях людей.
Су Ло відразу спробувала позбутися нав’язливої кінцівки, але її потуги були марні: чоловік тримав незмінно м'якість і ніжність, а міцно — навіть на сантиметр його пальці зсунути не вдалося, як би вона не намагалася.
Спроби умовляти не дали бажаних результатів. Чорт його знає чому, але саме цього разу Нангун Люнь вирішив проявити патологічну впертість.
Глава 3749
Су Ло не мала вибору, вона могла лише прикусити язик і мовчки йти поряд з ним, постійно переносячи допитливі погляди інших.
Відразу за ними з'явилися Бієнн Юін, Анья Мін і Лан Сюань. Задиривши ніс, гордо виступили з ніг і не зневажали погляди інших про їхні персони.
Кожен з них був пихатим сином неба, і він підтримував могутні клани за спиною. Вони не знали слова "невдача", всі їхні починання закінчувалися беззастережною перемогою, тому що були - ну вашеве.
Проте, дехто з натовпу в цей момент не відчував благоговіння проявом живих легенд, а лютим бурав поглядом Четверту міс. Кранц побачив дівчину і закричав, як від лимона.
До нього доходили чутки про те, що між Наньгун Левунем і Су Ло щось там є або було, але спочатку він в них не вірив. Принц Цзінь був для цієї дівчини занадто високим польоту, приблизно як якщо порівняти яструба і курку. Ці два види птахів важко уявити разом, правда?
Він не міг навіть допустити думки про те, що дівчина, від якої він відмовився - саморучно розірвав помовку,- в один момент охмурит Нангун Люня. Цей факт виявився для нього шляхетною пощерною.
Кронпринц пронизуючим поглядом впервся у Су Ло. Коли вона проходила повз нього, він не зміг втриматися і зарозуміло фиркнув:
-Гадна дівчинка, як ти посміла припливти сюди? Що ти взагалі забула тут, непорозуміння?
Але Су Ло лише зійшла з себе зневажливим поглядом.
Хм ? Спадкоємець? Де б їм ще треба було зустрітися. Їй сьогодні щастить, як утопленнику (тьфу-тфа, шкода, кронпринца по голові не можна постукати).
Не давши дівчині навіть шансу відповісти самій, між ними відразу ж матеріалізувався Бієнн Юін. Як же тут така можливість підганяти кронпринца, і з цього приводу він завжди перший на черзі.
І ось він, схрестивши руки за спиною, в розвалі прошені до свого « закоханогочика», вип'ючи груди і наче навіть роздягнувшись трохи для більшої важливості, видити:
- Ба... Які люди! Наньгун Люцзюе, яка зустріч. Здається, в тому році тобі не вдалося жодної жалюгідної рибки зловити, якщо мені пам'ять не змінює (а вона не змінила на відміну від твоєї удачі, хе-хе)? Що, в тому році ганьба виявилася маловато, приїхав за добавкою?
Цей Бієнн Юін. Слова цієї дитини, були чистою правдою і кололі не гірше меча. Одним реченням він змусив наслідного принца поперхнутися власним диханням.
Окламившись, кронпринц таки зміг вичавити з себе обурене:
-Я, взагалі-то, з Су Ло розмовляю, так якого біса ти тут влізеш?
Бієчен лише розсміявся:
- Що ж, вибачте-с, нічого не можу з собою вдіяти — Ваше Високість настільки цікавий співрозмовник, що я прямо стримуватися не може, так і хочеться приєднатися. Так іноді цікаво слухати, як ти, наче детсадець, намагаєшся привернути до себе увагу дівчат за допомогою фігурильного лайна очних за косики... А як великий хлопчик, кронпринц. І не соромно?
Бідолаха збліднув і знову впав у німій шок від такої наглухи! Цей дрібний гадениш! Будь-кого пару речень до припадки доведе.
Наньгун Люцзюе сердито видихнув і, вирішивши просто ігнорувати Бічен Юіна, гукнув Су Ло:
- Ти, негайно підійди до Моєї Вищості!
Дівчина лише закочувала очі.
Його що, в дитинстві часто ганяли? Він справді вважав себе настільки бажаним і важливим, що від одного його слова вона кинеться йому в обійми?
Отже, Четверта міс теж вибрала ігнор для кронпринців. А що, пейзажі, які літає пташка? Чи не може вона побачитися з краплинками різних засранців?
Однак, ця невинна витівка остаточно розгнівила наслідного принца. Скрипнувши зубами, він потопав до дівчини і вже зібрався схопити ту за руку та силою відтягнути її прямо в сантиметр від його простягнутої кінцівки просвистів кінчик меча. Не встигши він віддернути руку, і міг розпрощатися з нею.
Покинувши погляд Нанґун Левюна на підходящого, він знову прошивав Су Ло:
- Я сказав, підійди. Вітрена ти жінка, тобі ще вистачає сумління робити вигляд, що не помічаєш мене? - Судячи з його морди а-ля «ну і обнаглили ці раби, пан кличе — але вони й не глузують», він досі вважав Су Ло чимось на зразок своєї власності.
Навіть якщо б у Четвертої пані був сором’язливий, ніжний, добрий і покладанням — вона не стала б такого ставлення до себе. Що вже казати про справжню вибухівку і злопам'ятну вдачу дівчини.
Викривши рот у льодовій висміці, Су Ло совиволіла-таки подивіться на кронпринца:
- Наньгун Люцзюе, разуй очі. Наша заручка розорвана, коли ти сам був ініціатором - нас більше нічого не зв'язує. Так що, відвали, а?