Глава 342.
-Хм? - Цей, що вже гріх таїти, до біса привабливий маніячелло в дитинстві був настільки замкнутим дитиною? Здивування великими літерами читалося на обличчі Су Ло.
- Так, це якось пов'язано зі смертю його матері, імператорської наложниці. Але, боюся, про це я вам розповідати не в правому. Тут тільки якщо він захоче вам це повістити, - з цими словами Бієнн Юїн піднявся і потягнувся, розмінна злегка затіснені м'язи. Потім, пильно вдивляючись у вічі дівчини, він твердо і рішуче сказав: « Су Ло », повірте, що для Нанґун Люня відкрити своє серце й довірити його комусь. Постарайся не робити йому боляче, гаразд?
Четверта міс задумливо дивилася в спину юнакові, який був убитий. Ох і підкинув він їй їжу для роздумів.
Те, що він розповів їй про Нанґун Люне... Цікаво, це вона так неуважно спостерігала за його поведінкою або цей підступний тип так ретельно все приховував? Та ще й та загадкова рана на його тілі... Мабуть, теж щось з дитинства, так? Цей впертий чоловік швидше сам помре, ніж звернеться за кваліфікованою медичною допомогою - можливо, це також якось пов'язано з тим, що сталося так багато років тому?
У голові Су Ло виникли запитання, і вона не мала відповідей. Біечен Юін безпечно відмозався, а отже, у неї не було вибору — задовольнити її цікавість міг тільки Наньгун Левуні. Пойти, пошукати його, чи що?
Дівчина так задумалася, що прокинулась тільки тоді, коли в неї потиснули пальцями перед носом. Су Ло різко підняла голову і зустрілася з сліпучою посмішкою Наньгун Ліюня.
- Про що замислилася, радість моя? Будь пильнішим, бо тебе змить хвилею і потягне на дно до царя. Жаль буде...
- Що? - Су Ло кілька невагом дивилася на хлопця, то на водну гладкість.
- Жалкую, царя морського, поважний дідусь адже, — Наньгун Левуні, помітивши легке бездимність дівчини, вирішив під шумок ту пообняти, за що відразу ж отримав відчутний тичок під ребра різко приступаючий в себе дівчина.
Принц Цзінь з філософським смиренням не став наполягати і відійшов на крок, продовжуючи ніжно та спокійно посміхатися, дозволяючи Су Ло ніби заново розглянути себе.
Вона завжди вважала, що він є зухвалим балбесом, який зневажає світські умови і робить все, щоб його ліва п'ятака побажав. Однак Бієнн Юіна все - таки примусила її поглянути на принца Цізіна по-іншому.
Його очі, наче глибока водойма, холодні й таємничі. Він завжди вів себе кілька відчужених від усіх і часто посміхався: коли принц звололив залишатися у люті, його оскалка хотіла відхаргатися й самостійно закопатися в землю; коли ж він дражнив її — це була до біса чарівна, ніжна усмішка, яка таїла, як морожко на сонці. А крім цих двох типів вона на його обличчі і не бачила більше, загалом спектр емоцій у хлопця на рівні кавоварки.
Прямо зараз, він розслаблено стояв, склавши руки за спину. Одяг і волосся розвіялися на легкій вітрочці, а губи грали теплою усмішку, яка також відбивалась ясні очі. Едакий самотній, елегантний двірянин у задумах.
І якось не сильно він порівнював на замкнутого, нещасний Мальчугана, про який вів Бієнн Юін. Що ж це за трагічне минуле, про яке він не хоче згадувати? Яким було його дитинство?
На мить Су Ло розгубилась, бо не знала, як їй тепер поводитися з ним.
- Що, закохалася? Так, моє Величність неймовірно хороший собою, - порушив тишу самовдоволений голос принц Цзінь.
Ось, ось це той самий звичний Нангун Люнь! Су Ло не витримала і фиркала:
- Ну і павича ж ти! Скромність не допоможе. Щось сьогодні твій нарцисизм буквально притирає з усіх щілин.
- Це не нарцисизм, - Наньгун Льоунь кликнув її по носі, як маленьку дитину, і з повчальністю продовжив: - Так називається "впевненість в собі", січеш?
- Добре, зарозумілий нарцис, - поклавсто « заговорилася» дівчина.
На її репліки Ненґун Люнь не розсердився і навіть не образився - ці перепалки, очевидно, приносили невимовну радість їм обом. Він взяв її за руку і привів до натовпу, що стояли поодаль.
- Ти вмієш плавати? — Кинувши ледачий погляд на океан, запитав Нанґун Люнь.
- Ну, загалом-то так, - Су Ло кивнула головою.
Розділ 343
Звідки ні візьмися, як чорт з тютюнерки, знову вискочив Бієнн Юїн і підмигнув Су Ло:
- Не хвилюйся, сестрёнка, Наньгун Людюнь дивна людина. Навіть якщо сам міфічний Король Драконів з міфів захоче втягнути тебе у свій Хрустальний Дворец, Його Високість все одно виловить тебе назад.
Су Ло з підозрою покосилася на Нангун Люня. Цей тип ще й у риболовлі досяг успіху? Ну прямо майстер на всі руки, і читець, та жнець, а в кожній ... кхм... Бочку затичка.
Той же, сягав себе самовдоволенням, наче збентежено прокашлявся:
- Раджу не марнувати часу на розмови з цим обболтусом. Малюк Ло, йдемо. Я відведу тебе до де ми трохи повеселимося.
Побачивши його самовдоволену мсьяку, раптово вона згадала, як Бієнн Юін самозавезливо їй розповідав, який змінився принц Цзінь після їх зустрічі, коли він став більш ... Живим.
Дівчина не могла подумати про те, яким же він був раніше? У її розумі з'явилася картина самотнього блідого маленького хлопчика, з напруженим обличчям, що занурюється все глибше і глибшо в темряву цього світу. Від цієї картини у Су Ло аж серце защемило. Їй було шкода навіть не нинішнього самодолюбного маніяка-цілителя, а того сумного хлопця, який закрився в собі і не хотів виходити назовні. Дівчина пройшла сильний біль.
- Що сталося? - нервово запитав Наньгун Люунь, помітивши зміни настрою Су Ло
Чи така дурниця могла настільки непокоїтися цим шляхетним бовваном? Замість відповіді Су Ло вирішила змінити тему. Тепло посміхнувшись, вона подивилася на нього:
- І як же ти хочеш повеселитися?
Саме в цей момент, сидячи за маленьким столиком Анья Мін - переможець вигукнув:
-Шах і мат!
Лан Сюань, що сидів навпроти нього, дуже розгнівався. Врешті-решт, він смикнув фігури з дошки, не в змозі витримати поразку:
- Ах! З мене досить! Ця гра приголомшила мене до смерті!
Анья Мін з роздратуванням фиркнув:
- Пфф, де твої манери, вандал? Ну програв ти, ну невдаха - фігури то тут при чому?
Лан Сюань відкинувся на спинку стільця і ліниво подивився на оппонента:
- Знущаєшся? Вон, аж весь роздувся від гордості. Може, якщо такий розумний, з Нангун Люнем зіграєш? І тоді вже роби тут. Якщо переможеш, звичайно.
Виявляється, цей приліпала ще й в шахи грати вміє, і навіть, судячи з усього, непогано? Здивований погляд Су Ло мітнувся до того, що впав у шезлонзі Наньгу Люню. Але він лише злегка піднімав брову, не вимовивши ні слова.
Бієчен Юін, помітивши допитливий погляд Су Ло, вирішив пояснити:
- Безперестанне мистецтво Його Висновки в шахах визнано всіма. Коли йому було тільки вісім років, він вже обигрівав науковців з Імперської Академії Ханлін і привчав їх до лисиці раніше - так вони рвали волосся на голові від поразок якогось хлопця. Відтоді ніхто не наважувався кидати йому виклик, так що він безпечно закинув цю гру.
У той же час Наньгун Луюнь, закривши очі, нежився на сонечку. Ніби ця розмова не торкалася його взагалі. На його обличчі і м'язи не дригнув, але на відміну від нього, почуте загнало Су Ло в ступор.
Невже вже в вісім років Наньгун Льоунь був так жахливо розумний? Як дитина могла обіграти розумних з Імперської Академії Ханлін? Наскільки розумним був цей хлопець?
Не дивно, що його улюбленим заняттям було висміювати інших. Напевно, важко йому жити серед такої кількості ідіотів в порівнянні з ним-то. І тепер зрозуміло, звідки такі феноменальні здібності до стратегічного планування пакостей. Він обчислював свої схеми до найменшої міри, задумуючись над усім на багато кроків вперед. Для нього це було так само просто, як дихати.
- О, до речі кажучи, куди ми пливемо? - Вона запитала дівчину.
До цих пір Наньгун Люні так і не розповів, навіщо він її сюди притягнув. І тільки тепер, відпливши вже далеко, вона нарешті змогла поставити це болюче питання.
Від такого питання Біен Юін на мить втратив дар мови:
- Сестрёнка, невже ти ніколи не чула про головну рибну подію року - ловля Аметистих колючих рибин?
Ну звідки, скажіть на милість, їй було знати про щось таке, якщо вона в цей світ всього як пару місяців тому потрапила? Злякавшись, Су Ло повільно похитала головою:
Раніше я рідко покидала маєток Су, тому не дуже добре знаю це. Отже, будь люб'язний - розкажи детальніше про цю « головну подію року ».