Розділ 321.
- Та немає схоже ...- Су Вон замислилася на секунду, але потім злий блиск мигнув в її очах: - Це Су Ло. Я впевнена, що все це проробки цієї маленької шлюшки — ось хто отруїв мене! Крім неї нікому цього робити, та й не за що.
Якби в неї запитали, кого вона найбільше ненавидить у своєму житті, Су Вон не вагаючись відповіла б — Су Ло.
Почувши брудний наклеєну дівчиську, Наньгун Льоуні засміяв свої очі і в них проявився недобрий блиск. Порив холодного вітру поширився в різні боки, понижуючи температуру повітря на кілька градусів.
- Що відбувається? - Люди в залі дивилися одне на одного з непорозумінням. Чому температура навколо так різко впала? Повітря майже знервоване від напруження, і в приймальні воно стало незадоволеним.
Наньгун Левуні граціозно сів на кріслі. Він спокійно сказав:
- Так значить... Це Су Ло у всьому винна, - на його обличчі мілина кровожерлива помолка.
Хоча його голос був м'який і ніжний, прямо-таки сердечний слух, всі присутні затряслися в паніці - видно з усіх ознак, зараз буде кров та м"ясо!
- Верно! Це, звичайно ж, вона! Минулого разу саме її... вона пошкодила мені, знищивши мою репутацію. Але цього їй виявилося мало, вона вирішила ще і отруїти мене. Через неї я виглядаю, як жирна свиня. Оо, як вона жорстока! - Здається, нова Хавроша ось-ось завереться від люті.
Раптом на обличчі Нанґун Люня засяяла яскрава усмішка, така раптова поведінка принца здивувала і ще більше злякалася всіх навколо.
- Ну-ну, навіщо ж так свинок-то ображати? - Невинно кинув він і поринув у свої думки.
Ці безсердечні слова Су Вон втратила дар мови. Вона тупо дивилася на його Високість принца Ціна і ніяк не могла зрозуміти - він на її стороні, або так тонко знущається?
Наньгун Люнґун повільно дістав коричневу пігулку зі свого рукава і повернув нею перед Су Вон із такими словами:
- Та неважливо, в будь-якому випадку, у моєї величності є пігулка для детоксикації такого виду отруєння...
"Що?" Очі Су Вон з радістю забили. Вона була дуже здивована і водночас невимовно рада. Дівчина впилася очима у коричневу ліки, як маленький цуценя, якому показали кісточку.
- Це.... це те саме протиотрута? - Су Вон була настільки зворушена, що її губи затремтіли.
Наньгун Луюнґ продовжував лагідно і ніжно говорити, злегка посміхаючись:
- Так, воно саме. Дуже ефективні ліки. Працює миттєво. Тільки ось у цього протиотрута є один незначний побічний ефект.
- Що за побічний ефект? - Су Вон, стрибаючи від радості, що впав на її голову, зовсім не помітила хитрого блиску в чорних очах Наньгун Люня.
- Не спробуєш- не дізнаєшся, — підступно посміхнувся принц і повернувся до свого чаю. Усмішка на його обличчі стала ширше, а очі таємничо залисили. За його виразом обличчя важко було зрозуміти , Про що він зараз думає.
- Не має значення, які побічні ефекти у цього ліки. Я благаю Вас, Ваша Високість дайте його мені! Якщо вона дійсно може очистити мій організм від отрути, в майбутньому я Су Вон зроблю все можливе, щоб сплатити свій борг! - Су Вон міцно стиснула руки в кулаки, на її обличчі читала рішучість.
Це був її останній шанс на зцілення. Тим більше, можливо після цього і Його Високість, який виявив до неї таку доброту та уважність, подивиться на неї по-іншому. Можна сказати, що після падіння в глибини пекла вона підніметься і злетить до самого неба.
Єдине, що бентежило її, це загадкова і диявольсько чарівна усмішка Наньгун Люня, яка не сходила з його обличчя. Ні слова не сказавши про ціну, він кинув таблетку Су Вон.
Су Вон впіймала її. І, не гаючи часу на пошуки води, миттю проковтнула пігулку.
Су Цзянь разом з іншими мешканцями резиденції Су спостерігав за його Високістьм Сезіном, очікуючи, що ж відбудеться далі. Одне питання турбувало його неймовірно сильно: чому Його Високість принц Цзінь так прихильно ставиться до Су Вон, навіть дорога таблетка виділив для неї. Може, справді Су Вон була тією, кого він шукав? Але його почуття провини не залишало...
Су Цзянь схилив голову перед принцем Цензнем:
- Дякую Ваше Високість за такі чудові ліки. Ваша Світлосте не знає кордонів, я по труну життя буду пам'ятати про ваш благородний вчинок ...
Розділ 322.
Його словоблукання Наньгун Льовун зупинив змахом руки:
-О так, Генерале, Ви дійсно будете його пам'ятати... До труни. Тому не варто подяки.
- Ось як? - В край спантеличений Су Цзянь ледве втримався, щоб не почухати макушку. Чорт забирай, яку гру затіяв цей монстр?
Від пілюлі він був блискавкою: Су Вон проколов голку, наче кулька. Жир зникав буквально на очах, і через п'ятнадцять хвилин перед ними стояла та струнка й вишукана дівчина, яку всі пам"ятали. Навіть ще кряше — шкіра на обличчі стала гладкішою, наче блискуча зсередини, як коштовний бурштин.
Усі присутні в приймальній залі застигли, не сміючи відірвати око від такої « нудної» преображування. Ну і заодно методично дивувалися.
Це ж виходить, Його Високість приніс цю пігулку і ось так просто, безкоштовно, віддав настільки цінний ліки Су Вон... Чи вона саме та, яку він шукав?
Су Цзянь був щасливий, як і розкладка. Якби він знав, що ця недостойна дівчина буде обраною самим принцом Цзіною, то ніколи б з нею так само не поводився. А тепер, потрібно терміново виправити ситуацію.
Зробивши висновок, Су Цзянь видав усмішку і повернувся до своєї третьої дочки медовим тоном:
- Що ж ти не подякуєш Його Високість? Якщо б не він і його незвичайна пігулка, то твоє життя — це жах! - Була б зруйнована.
-Так, Вон’єре, з цього дня ти повинна вірно слідувати за Його Високістьм. І більше не шали так, - з посмішкою, що більша походь на оскал, легно вимовила Мадам Су.
Су Цзіньгуй так само вирішив не залишатися осторонь і виступив вперед:
-Третя сестричка, не забудь про свого старшого брата, коли заживе добре.
Су Вон, не зводячи їх показної доброти, зарозуміло дивилася на свою сім'ю. Не так давно, всі вони воліли б, щоб вона здохла і не давала нікому особливих клопотів. А тепер, геть як запелі, коли вона опинилася під покровительством Його Величності. І вони наївно сподіваються, що вона їх простить?
Забравши підборіддя, Су Вон підійшла ближче до Нангун Люню і не менш мідним голосом проспівала:
- Боюсь, Отче, я тепер людина Його Величність. Так що, всі справи будинку Су відтепер не мають до мене ніякого відношення.
Такого повороту не сподівався Су Цзянь. Ні, звичайно немає нічого дивного в тому, що його третя дочка затаїла деяку образу на нього, але все ж вона народилася і виросла у маєтку Су, як вона може відплати подібні невдячності?
Розгнівавшись, Су Цзянь прошивав:
- Що ти сказала, Вон’єр? Підійди сюди. Швидко!
-Нет! - З упевненістю сказала дівчина і встала підлі Нангун Люня. Вона не відчувала жодних мук сумління, оскільки знехтувала зухвалим поглядом цих маленьких людей.
Найбільше дивує те, що ми не любимо того самого принца Цзинія. Він, як і раніше, спокійно потягував чайок, усім своїм виглядом демонструючи, що його все це зовсім не стосується.
Ось тільки було не зрозуміло, він погоджується з Су Вон, чи йому просто плювати?
Через цю його незрозумілу позицію, Су Цзянь не сміявся обсадити охамелу дочурку. Єдине, на що його вистачило, це відчайдушно викрикнути:
-Су Вон, не забувай, що, незважаючи ні на що - твоє прізвище як і раніше Су!
Однак, підбадьорена тим, що Його Високість не спростувала сказаного нею, вона зовсім повірила у свою правоту й недоторканість. Нахмурившись, вона задумливо сказала:
-За все ще Су, так? Знаєте, мене просто нудить від цієї прізвища.
-Су Вон, а не обнаглила ти? Не боїшся розгнівати наших предків, так? - Випив Су Цінґуй. Він явно не очікував такого фінта вухами від своєї сестри. Як же, однак, псує людину владу!...
Attanion! Виробляється набір в команду!
Так, я з якимось дурінню вирішив створити команду перекладачів)
Планується набір хлопців як на цю новеллу (всі ми хочемо, щоб голови виходили частіше, вірно?), так і на інші можливі майбутні проекти. До того ж, вакансія коректура все ще відкрита :)
За всіма подробицями дивіться, будь ласка, влитися у склянку або за адресою https:/vk.com/id40134862
Я і все ще не перекладені новелли чекаємо Вас)
З повагою, Ваш Google-перевідник:)