Розділ 314.
За секунду колір обличчя Су Цін змінився, ставши мерці білим. Її пара ясні, холодні очей з непорозумінням дивилися на його Високість принца Цзінь. У дівчини з’явилося сильне бажання прочистити пальцем вуха, чи вона вже не почула:
- Про що Ви говорите? Хіба та, кого Ваше Високість хотів бачити була не Цін'ер? - Пробурмотів Су Цзянь. Усмішка зіповзла з його обличчя. У моїх очах усе було дуже неясним.
Наньгун Луунь з гуркотом поставив чашку з чаєм на стіл. Нахмурившись, він холодно сказав:
- Та плювати мені на вашу Цин'ер - Фиг'єр. Ви взагалі пам'ятаєте, що сказав вам моя Величність?
- Ваше Високість сказав, щоб я покликав свою дочку ... - згадав слова принца Су Цзянь. Здавалося, навколишні могли чути, як зі скрипом прокручуються шестерні в його мозку, ніби вони заржавіли вмиг. Тому він ледве міг зрозуміти, до чого клонує Наньгун Левуні.
- У такому випадку, де вона? Чому Ви досі не удоспалися покликати її? - Нетерпіння проговорив Нангун Люнь. - Я вже казав, чоловік, якого хоче бачити моє Високість, якась юна леді вашого дому. Або ви вирішили, що якась захоплено-золота дуреха може пофарбувати мені час очікування? Дякую, але, звичайно, Су Сзень, скажіть - Ви хоробрий, алі наглецьН
Якась схвильована дурниця? І так біле обличчя Су Цін остаточно втратило колір. Вона завмерла, наче статуя, дивлячись в одну точку. Його Високість принц Цзінь назвав її дурною... Напучуючий дурехою....
Ці два слова, не зупиняючись, верталися в голові Су Цін, лугаючи у її черепній коробці, то затихає, а то знову спадає на неї як відбійним молотком по черепашці...
Су Цзіньгуй і пані Су також обомлели. Вони не розуміющому втупилися на його Високість принца Цзинія. Коли він побачив, що його гнів на обличчі — це вияв страху.
Першим прокинувся Су Цзіньгуй. Набравшись сміливості, він звернувся до принца, з легкістю змушуючи свої зуби не стукатися один об одного при кожному слові:
Хіба людина, яку Ви хотіли бачити, н-не Цін'єр? Хіба Ви і Цін'єр...
- Що я? - Недобрий блиск з'явився в очах Нангун Люня.
Су Цзіньгуй нервово сковтнув. Він зібрав всю волю в кулак і пошепки сказав:
- Хіба людина, на кого Ви хотіли одружитися... Хіба це не Цін'єр?
Наньгун Левюнґ навіть поспішав на секунду від такої безглуздої припущення, але після цього в нього спалахнув праведний гнів.
Він вказав на Су Цін і з сарказмом сказав:
- Ви всі з глузду з'їхали? Ставити на один рівень зі мною цю безглузду ідіотку? Ви вважаєте, що у Мого Величність очей немає? Су Цзянь, мабуть, ти все ж наглець.
Коли Великий генерал почув слова принца, то не знав куди він утікав від люто палаючих очей Принца. Він відразу ж схилив коліна і зі страхом заговорив:
- Ваше Високість, будь ласка, заспокойтеся! Все сталося через мою незнання і дурість. Коли я слухав якусь чушу на вулиці, то прийняв усе за чисту монету. Я сподіваюся, що Ваша Високість буде великодушним. Будь ласка, заспокойтеся.
А Су Цін продовжувала жити в праху.
Якщо вона думала, що це помилка і непорозуміння, то тепер її прекрасний сон розбився на шматки. І тут вже не допоможе ніяка суперклей.
Вона не сподівалася цього, бо в очах Його Величності принца Цзіня вона була якимось марним, безглуздим і дурним комахами... Хіба це "почене" звання не завжди займала виключно Су Ло? Як же так вийшло, що таких епітетів удосконалилася вона, Друга Міс сім'ї Су?
Су Цін хотіла плакати, але її мозок відмовлявся вірити в те, що відбувається, тому жодна сльоза не випала з неї. Вона, як ідіотка, стояла в сторонньому місці і мовчазно спостерігаючи за всім тим що відбувається. Ця атмосфера змушувала її почуватися настільки погано, що вона от-от була готова втратити свідомість.
Його Високість принц Цзінь був для неї всім, заради нього вона була готова на все, в той час як він бачив у ній тільки жалюгідну букашку під його ногами. В його очах вона була ніким ...
А хвилину тому вона дійсно повірила, що цей черствий і непостійний чоловік закохався в неї з першого погляду.
А, як наївна і дурна вона була, адже справді, чи цей крижаний принц був людиною, здатною втратити голову від жінки?
Наньгун Левуні більше не глянув на Су Цін. Його безсторонній погляд був спрямований в сторону Су Цзяна.
Розділ 315.
Ці очі, лише злегка побіжно зісковзнувшись на обличчі Великого Генерала, змусили його посперечатися. У переляканому гніві він закричав на Су Цзіньгуя:
- Чого витріщився? Іди і негайно приведи всіх своїх молодших сестер!
Су Цзіньгуй від здивування втягнув голову до плечі і розгубився:
-Кого саме я повинен покликати?
-Всех! - Істерично взгнув генерал Су. Дивлячись на те, з яким неврівноваженим виглядом принц Цзінь знову взяв чашку і зробив повільний ковток чаю, чоловік покрився крижаним потім - диявол знає, що ховається за цим демонстративним миром. Одна іскри достатньо, щоб спалахнути. Одного невірного слова вистачить, щоб Його Високість розніс тут все до демонів в безодню.
Та ще й Су Цзіньгуй, цей дурний хлопчисько, все ніяк не йде виконувати вказівки, продовжуючи щось бурмотіти собі під ніс:
- Чи так це необхідно? Хіба не достатньо покликати п'яту молодшу сестру? - Ні, а що? Су Вон вже прослужила падлюкою жінкою, про Су Ло, цієї безталанки, взагалі говорити нічого. Який сенс запрошувати сюди цих двох?
Але Су Цзянь був невблаганний. Помітивши, що Його Високість почав хмуритися, він вліпив лещачи свого сина, сердито закричавши:
-Я сказав тобі руки в ноги і покакав виконання цього доручення! - І, для вірності, ще й прискорення додав пінком нерадівому відприску, викинувши того за двері.
Су Цінґуй, потираючи відчутно нічну дупу і оплакував марнотне самолюбство, сумно заковияв пом’якістю.
Але, все ж, як же так?... Як у п’ятій сестрі вдалося перечистити Су Цін? Та й взагалі, вона ж начебто заручена з кронпринцем, батько і імператор теж прийшли до якихось угод. Принц Цзінь просто застав їх зненацька!
Хоча Су Цзінґуй добре розумів, що кронпринцом до Його Височності принца Цінсія був як той місяць на велосипеді — він все - таки стояв на боці спадкоємця.
А люто ненавидів принца Цзіна до зубного скреготу, одна думка про необхідність жити з ним в одному світі викликала у ньому блювання. І тут така ситуація...
Загалом, Су Цзіньґуй сам переконався, що шу Хі.
Він вважав, що тіло Су Вон було повністю і безповоротно підірвано. А Су Ло була лише непотрібним сміттям, на яке бідні й жебраки не затренуться говорити про чудовий та неперевершений принц Цзине. Та це буде просто образою, якщо він посміє привести на очі Його Величність цю безталанку!
Однак, незважаючи на свій бунт, він не наважився послухатися наказу свого батька. Доведеться йти до тієї дівчини і вести його на світли очі принца. Хоча ні, хай краще прислуга цим займаються — таким чином він послав двох повзпрохідних слуг у кімнату Су Ло і Су Вон. А самолично пішов у двір Су Хи.
"Ба-бамц!" - звук розбитого порцеляни (дорогого, між іншим) оплакував всю округу. Потім дзвінок повторився, ще раз. Замислився і пихтячий Су Цзіньгуй аж підстрибнув від цього несподіваного гуркоту. Швидким кроком він увійшов у двір і завмер, непомітно нахмурившись.
Купівки дорогого матеріалу валялися по кімнаті, усе що могло бути розбите — було розбито, все, що можна було зламати, розвалилося на шматки. — До нас приходив бегемот? - гукнув чоловік, а вже вголос:
- І що ж тебе розгнівило цього разу, Су Ги?