Глава 255
Гучний « бляха» відскакуючи від стін, рознісся по приміщеннях.
Су Ло вже було вирішила, що їй знову доведеться поплавати у водичці, а то й зустрітися носом з підлогою, в найгіршому випадку. Дівчина зажмурила очі і приготувалася до неминучого. На її превелике здивування, вона виявилася не у воді, а в гарячих обіймах наньгун Левуня. Пара її рук впиралися у його сильні і міцні груди, тоді як руки принца Цінзія обхопили її талію. Він обережно дотримав Су Ло, не даючи їй вмазатись у . бортик ванни-бассейна.
З боку все виглядало, наче дівчина, яка зуміла від пристрасті, буквально стрибнула в обійми прекрасному принцу. Хіба ж не дивно, що зрештою такі сильні чоловіки, як Нанґун Люньянь, можуть бути в руках? Тільки свистіть — чергу з тих, хто бажає вийти. Ось тільки Су Ло, мабуть, черги не любить. Ну, або « міцні руки».. Дівчина закочувала очі і роздратовано подивилася на принца Цзіна, в будь-яку секунду готова врізати йому, якщо він почне розпускати лапи.
- Наньгун Луюнь, негайно відпусти мене! - Зажадала Су Ло, хмуря обличчя і сердито зірка на доситьго, акі слон, принца.
- Думаєш, варто? - Наньгун Левюні не міг відірвати очей від сердито-нещатливої Су Ло, вона була само чарівність. Він лагідно потріпав дівчину за рожеві щучки, сказавши їй: « З тебе вийшла б така мила служниця. Чому ти вирішила переодягтися в хлопця- раба? Так зовсім не цікаво. Ось як з тобою грати: руки не розпустиш, під спідницю не залізеш. Наступного разу, переодягайся в покоївку, домовилися?
Звичайно, згадка про її недавній провал не сприяла поліпшенню настрою Су Ло.
- Ти все знав, з самого початку, так? І просто наковтався з мене, розважився за мій рахунок! Наньгун Луюнь, зараз же говори правду! - Су Ло сердито склала руки перед собою, вона готова була вибухнути від злості. Так її принизити, цей павич їй за все відповість.
Наньгун Левуні спокійно дивився на дівчину, його обличчя сяяло легкою усмішкою. Він обійняв міцнішу талію Су Ло і притиснувся до неї своїм тілом. Су Ло не встигла помітити, як виявилася знову у нього на колінах.
- Що ти хочеш від мене почути? - Очі Наньгун Ляйня хитро заблискували, а усмішка стала ще більшою: — Моя дурна маленька Ло, ти була настільки чарівною і мила, що у мене рука не піднялася перервати твій вистава. А якщо говорити про твої акторські здібності... Ти не блищала, але була дуже чарівною.
Су Ло хотів провалитися крізь землю, сховатися у найглибшій печері і ніколи не виходити з неї, а взагалі стати невидимою. Як же їй було соромно.
Вона знала!
Наньгун Люунь, цей чортовий садист-збудник-цілувальник, він з самого початку знав, хто вона така. З того моменту, як вона залізла під його карету, яку запряжена Чешуйчатою драконо-лошадю!
Звичайно, Чешучата драконо-лодь ненавидить, коли до неї підходять незнайомці. Чи вона без перешкод зайшла під карету і цим не підтвердила своєї особистості? Так людей, які отримали визнання у чеської драконо-лошаді можна порахувати на пальцях однієї руки!
"Смічно". А вона то наївно сподівалася, що її роль цілком вдалася. Навіть вирішила, що змогла обхитрити Нанґун Люня, тепер поміркувавши як слід.... Су Ло закрила обличчя руками. « Як же це принизливо! »
Наньгун Люун ніжно потріпав її маленьку голівку. Кут його рота підвівся вгору, утворюючи диявольську посмішку:
- Все нормально, не переживай. Навіть моя Величність вже забув про все це, чому ж ти досі продовжуєш вбиватися через таку дрібниці? Повір мені, через таку дрібну дрібниці моя Величність не розлюбить тебе. Ну що, тобі краще?
- Будь ласка, не кажи нічого більше, просто заткнись. - Су Ло хотіла плакати. Вона відвернулася, закривши руками обличчя.
"Ах, як же соромно!"
Наньгун Левюнґ лише посміхнувся, міцно притискаючи Су Ло до себе.
- Малюк, не бійся, що б з тобою не сталося в майбутньому, моя Величність завжди буде на твоєму боці.
- Тобі так подобається знущатися наді мною? - Су Ло встала. Вона подивилася на нього зверху вниз, в його чаруючі очі, наповнені диявольським блиском. Вона не могла вгамувати гніву, який лютував у її серці. - Невже тобі було так важко сказати, що ти впізнав мене?
- Що? Хіба тобі не було весело? - Виявляючи абсолютне нерозуміння і здивування, проговорив Нанґун Люнь зі свого місця. Його біле тіло, наче нефрит, повністю обнажилося перед Су Ло.
З його чорних, як смола, волосся повільно падало краплі води. Тіло з ідеальними пропорціями. Мускулисті руки і ноги... Все це було просто божественно, наче витвір мистецтва.
Що вже казати, сексуальність і чуттєвість з нього билися ключем. І все по бідній голові Су Ло.
Дівчина швидко відвернулася. Не вистачало ще, щоб Нанґун Люунь помітив її червону особу.
- Весело, так? Мені було до біса весело! Ти здурів! – безупинно лестив рот дівчини. - Бачу, тобі настільки сподобалось мій виступ, що мені варто виступити на біс, чи не так? - Так, вона була програла, ну і що? Це не дає йому права знущатися над нею.
- Добре, добре, заспокойся. — Наньгун Люнь, трохи посміявся і попросив у Су Ло вибачення. Він повільно, крок за кроком, почав наближатися до дівчини, поки нарешті не встав до неї впритул. Його пара темних, як і чорні перлини, не відковтувала очей. А руки потяглися до талії Су Ло, обхоплюючи і притискуючи до себе. Принц Цзінь усміхнувся своєю неймовірно привабливою диявольською посмішкою: - Моя неслухняна маленька Ло, ну, скажи мені як я можу загладити свою провину?