Глава 242.
У дрібної бійки від розладів і подиву морда витягнулася. Такого він не сподівався, бо сам планував забити в цього люлька вогнем. Але чому з нього вилилася вода? Як це можна контролювати?.
-Міфічний звір! Це міфічна тварина! Так, це він! - Ковчег, про якого на мить всі і позабути встигли, різко підскочив і заволив на всю околицю про своє відкриття. Потім, окинувши Су Ло похмурим поглядом, вже спокійніше сказав: - Раз пішло така справа, поживи ще день.
Коротишка не був упевнений, що тепер зможе впоратися з дівчиною, якщо вже у неї виявився міфічний звір. Тому краще просто доповісти про це начальнику, а вони вже пускай самі вирішують, що робити.
До того ж, коли начальник дізнається про цю неймовірну звірину, він напевно буде дуже радий.
Тому, ледве домовившись, коротун почав працювати на місці.
« Ніколи не можна дати йому піти! - Су Ло не на жарт занепокоїлася. Ворог дізнався про маленького божественного дракона. Якщо ця інформація стане доступною для широкого загалу, у неї будуть великі неприємності. Прощайте, мирні дні, вас буде дуже бракувати.
Як говориться в статті, « немає людини-ні проблеми», вбивство блиск з'явився у очах Су Ло.
Зі свистом розсікаючи повітря, вона кинулася вдогонку коротишці, на бігу достав кинджал і з усієї сили запустивши його в спину втікачеві.
Але ось у цей момент виявилося різниця між їхніми рівнями, коротишка з легкістю звернувся від її удару. Кинджал пролетів ще кілька метрів і по рукоять увійшов у землю.
Зупинившись на мить, хлопець розвернувся і насмішливо кинув:
-Ха, і ти намагалася вбити мене цією зубочисткою? Наступного разу, дітки.
Але, не встиг він продовжити свій біг, як раптом сильний удар блискавки обрушився на нього, хоча в небі не було ні хмарки. Просто блискавка взялася з нізвідки і увійшла коротусі прямо в темечко.
Хлопець застиг на місці, не в змозі поворухнути ні рукою, ні ногою. Його тіло наче одержувало.
Взагалі, цей удар не був би смертельним і в принципі не зміг б особливо зашкодити майстерові бойових мистецтв його рівня, ось тільки ... Не так давно він щедро полив воду, а вода — гарний провідник. Отже, коротишка немов на електричному стільці опинився — все його тіло затряслося в судомах, волосся стало дибки і з голови потягнув чорний димок.
-О как! Добре, продовжуй в тому ж дусі! - Су Ло досить швидко прийшла в себе і стала заохочувати бійку продовжити начату жарку людського барбекю.
Нефіг бо бути таким пихатим перед лицем маленького бога-то.
Взагалі-то, бійка, відчувши думки своєї господині, знову спробував випустити полум'я, але, чомусь, у нього була блискавка.
Все ж, він ще зовсім маля. Маленьких людських дітей треба вчити ходити на горщик, говорити, їсти ложкою і зав'язувати шнурки - як же можна очікувати від маленького малята, нехай і божественного дракона що він сам відразу навчиться контролювати свою силу?
Спочатку бійка дуже звинувачувала себе в тому, що не може виконати команду господині. Але, здається, вона все-таки задоволена його діями. Яке полегшення.
Дракоша дуже розхвилювався, з його пащі безупинно виривалися різні елементи: вода, потім вогонь і, нарешті, знову блискавиця!
Розриваючись на подвір’ї, іскри спалахували й осідали.
Тіло коротишок безупинно билося в судомах, з рота витікала піна і по волоссі йшли невеликі розряди струму. Шкіра перетворилася на облякені лахміття.
Загалом, не пощастило хлопцю. Дуже не пощастило. Це ж треба було йому удобрюватися насолити саме Су Ло. І добре б просто Су Ло з її рівнем сили їй довелося би це проковтнути, але ось спробувати зашкодити маленькому божественному дракону... Він був приречений.
Глава 243.
Зрештою усе тіло кілоти перетворилось на задушливий куток. Він перестав битися в судомах і впав на землю. Все його тіло розвалилося на частини.
«Фух, від цього свідка позбулися,» - тільки тепер Су Ло полегшало з серця.
Що б вона робила без цього маленького дивака! Сама вона ніяк не впоралася б з цим коротунком, він би втік. Радість Су Ло з цього приводу на мить затьмарила тривожні думки: вона повинна культивувати і негайно! Інакше, в майбутньому проблем не оберешся. Сьогодні їй пощастило, а завтра? А що, коли вона ще сильніша від ворогів?
Су Ло обшукала залишки коротишок і повернула свій червоний кристал. Той, хто відразу віддав бійцю - треба ж нагородити його сьогодні він був справжнім героєм.
Коли тільки можливо, Су Ло позбулася усіх доказів і слідів, вона підхопила малого дракона й поспішила в маєток Су.
Вже минуло багато часу, і дівчина дуже зацікавилась тим, як виглядає внутрішнє оздоблення сім’ї Су.
Коли Су Ло пішла з дому, там лютувала пантера Су Вінн. Цікаво, будинки хоч вижили? А пантеру — чи вона вже зловила, або чи досі грімить все навколо?
Якщо це шоу ще не завершено, Су Ло зобов'язана була на це поглянути і, можливо, так само вкласти свою частку хаосу у ситуацію. З таким мисленням Су Ло, свиснувши веселу пісеньку, вирушила в сторону помелу Су.
Але коли Су Ло вже було за сто метрів від входу в маєток, це стало для нього неприємним передчуттям. Вона трохи сповільнилась. Дівчина звикла довіряти своїм інстинктам вбивці і зараз вони їй буквально кричали — до неї прив'язався хвіст.
Вона не могла з точністю сказати, коли за нею почалася стежка, але Су Ло була впевнена в одному — рівень бойових мистецтв переслідування набагато перевищував її власний.
На щастя, вона ще не встигла надто близько підійти до помести Су. Інакше, її особистість - Четверта Міс Су, сумно відома ніна-що-негодною міс, - була б відкрита.
Су Ло притиснула до себе покріпче драконо-щенка і безпечно пройшла повз грізних кам'яних левів, що охороняють вхід у маєток Су, навіть не глянувши в той бік.
Ні, вона ніяк не могла дозволити розкрити свою особистість зараз.
Крім того, Су Ло було дуже цікаво, хто такий цей молодець, який влаштував за нею шпигунів. Чи був він з тієї ж шайки-лейку, який намагався її недавно прибити в перевулку за синій кристал, чи це був якийсь третій персонаж?
Су Ло продовжувала йти неквапливим кроком. Переслідувач не відставав, але і не наближався на надто підозрілу відстань. Здається, грабувати він її не планував, поки, принаймні.
Су Ло неодноразово намагалася « скинути хвіст» - петліла, різко змінювала напрямок, намагалась затаїтися — загалом робила все те, що використовувала в подібних ситуаціях у своєму попередньому житті. На жаль, різниця між її рівнем і рівнем невідомого противника була занадто великою. Вона просто не могла виткнути цього хтось.
Що ж робити? Вона не могла відірватися від нього, не змогла вступити в відкритою боротьбу... Очі Су Ло засвердли крижаною рішучістю.
Перед нами вже була Східна Вулиця, частина центру міста.
По цій вулиці переміщався нескінченний потік людей. Відчинялися двері лавок, магазинів і салонів. Люди висміювали одне одного щосекундно. Довкола стояв шум і гам.
Саме на Східній Вулиці стояв найбільший у місті заїжджий двір.
Запримітивши це містечко, Су Ло з лукавим блиском в очах відразу ж пірнула у будівлю. Натягнувши на обличчя маску байдужості, вона смикала за мотузку дзвінка і, дочекавшись консьєржа, заплатила за кімнату.
Су Ло піднялася в свою кімнату і зачинила двері. Закинувши бійку в свій простір, вона швидко дістала чоловічий костюм і переодяглася. Потім зайнявся макіяжом. Через п'ять хвилин у дзеркалі відображався найпривабливіший вигляд, вбраний у світло-блакитну робу. Такому загубитися в натовпі - раз плюнути.
Су Ло була дуже задоволена своїми метаморфози. Ще раз критично оглянувши себе з усіх боків і не виявивши ніяких вад у способі мислення, вона почала виконувати свій план.