Глава 238
Коли Су Ло побачила на колінах старого Чена, який з легкістю зумів залякати Лю Чангфенга, дівчину охопили досить змішані почуття.
Виходить, якщо все так, як сказав старий Чен, вона отримує величезну підтримку абсолютно не докладаючи при цьому ніяких зусиль? Вплив і можливості старого Чена були високими.
Але все одно, був момент, який Су Ло ніяк не могла зрозуміти, тому вона вирішила запитати безпосередньо про все Старика Чена:
- Як ви дізналися, що я єдина людина, яка навчилась знання від старійшин Цзи Хо?
Інтуїція підказала їй, щоб уникнути майбутніх проблем, і вона повинна негайно виявити всі недоліки в цьому питанні.
Старий Чен гірко посміхнувся. Потім він передав дівчині шматок нефриту, розповідаючи:
- Приходячи, старійшина Цзи Хо залишив цей шматок нефрита. Він сказав, що коли з’явиться людина, яка вивчає його знання, нефрит засвітиться. Коли пані прийшла в цей будинок, нефрит дійсно засяяв.
"Невже ця річ насправді володіє такою таємничою силою?" Су Ло взяла в руки блакитний нефрит. Вона обережно оглянула його з різних сторін, зверху вниз, зліва направо. Але скільки б вона не дивилася на нього, він нічим не відрізнявся від звичайного нефриту.
Су Ло повернула нефрит назад.
- У такому разі, ви повинні дбайливо зберігати його.
- Ні, буде краще, якщо він залишиться біля Держі. - Обличчя старого Чена засяяло фарбою. - Оскільки я вже відшукав Госпожу, цей нефрит тепер безполезенний для мене. Можливо він принесе користь Державі.
Оскільки Су Ло не могла відмовитися від камінця, їй залишалося тільки прийняти його.
- Ці камені-джерело також були призначені Ґопоже, тому я сподіваюся, Ви прийміть їх теж. - Тепер старий Чен говорив інакше. Його мова була сповнена благоговінням і повагою.
– Добре. - Цього разу Су Ло не намагалася відмовитися, а з радістю прийняла добрі наміри старого.
Оскільки старий Чен тепер став її слугою, Су Ло вирішила бути відвертою з ним, як і він із нею. Вона змахнула рукою і поклала всі камені-джерело в її внутрішній простір.
Зрачки старого Чена звузилися, він обережно запитав у Су Ло:
- Простір, просторовий маг? Госпожа - це простором чарівника?
Су Ло злегка посміхнулася, подивившись на старого.
- Щось не так?
- Ні, все гаразд, абсолютно не про що турбуєшся. Я просто не очікував, що пані виявиться рідкісним магом. - Слегка схвильовано проговорив старий Чен.
« Щоб мати можливість отримати спадщину старійшини Цзи Хо, людина повинна володіти двома елементами: деревом і вогнем. Пані ж має не тільки ці елементи, але також володіння просторою магією, яку вважають втраченою на континенті... Хіба з такими задатками вона не буде вважати генієм серед людей?» Лише від однієї цієї думки старий Чен досить посміхнувся. Його переповнювала радість і сподівання майбутніх подій його пані.
Спочатку старий Чен відчував себе трохи незручно від того, що йому доведеться служити настільки юною міс. Але після того, як Су Ло показала йому свої здібності, він щиро визнав свою країну. (П.п: мені одному від такого міркувань практика БДМ пригадується?)фуфа, у них занадто велика різниця в віці, я не хочу собі це приставляти.)
Дивлячись у майбутнє, він малював в своїх фантазіях образи висот, яких досягне його пані, коли стане старшим.
Як тільки Су Ло пересіла всі камені-джерело у свій простір, вона вмістила туди ж і маленького божественного дракона, щоб він почав очищення каміння. А потім Су Ло разом зі старим Ченом покинула підвал.
Повернувшись у двір, вона побачила, що там стояв справжній галеж. Всі виглядали такими живими і збудженими.
Серед натовпу крикунів стояв Лю Ченгенг, блідий, як перший сніг. Він невірно дивився на камінь-джерело в своїх руках, відкривши і закриваючи рот, як риба, викинулана на берег.
Кристал Као Пі! Він справді витратив сто тисяч золотих монет, щоб викупити шматочок блакитного кристала Као Пі!
Та цей мішень кристала можна купити за кілька тисяч золотих, а він заплатив за нього... Страшно згадати сто тисяч золотих монет! Він, як бовван, стояв на місці, не в змозі щось зробити.
- Як таке можливо, як могло... як... як міг це бути всього лише Као Пі ... - Пара червоних очей Лю Ченгфенга впилися поглядом у шматочок кристалу. Його рот безупинно бормотів неприємності. Його обличчя втратило будь-який колір.
Мало хто, що раніше оточували його, безперестанку гойдав головами. Хтось з них був невимовно радий, інші співчували молодому чоловікові, але більшість сміялася над ним.
- Ніколи б не подумав, що це буде кристал Као Пі. На щастя, цей старий вчасно зупинився і переміг молодь у торгах. Інакше, я б залишився біля розбитого корита зараз. - Виніс старий Лі з деяким полегшенням. - Не дивно, що люди про азартні ігри на каменях-джерела кажуть: один розріз призведе до бідності, інший до багатства, але якого розрізу до кого це приведе, неможливо вгадати.
Глава 239
- Так, сто тисяч золотих монет занадто висока ціна. Ви повинні добре розуміти, що навіть якщо вам вдалося вирізати кристал блакитного кольору, ринкова ціна за нього складає лише п’ятдесят тисяч золотих монет.
– Так, ціна до смішного висока. Тільки ідіот міг запропонувати таку високу ціну.
- Найсмішніше у всій цій ситуації, що видалений кристал виявився взагалі - Као Пі.
Кожен поводився так, ніби знав наперед, що результат буде такий жалюгідний. Звичайно, всі ми розумні потім. Усі безупинно висловлювали свою думку, яку ніхто вже не цікавився — після бійки кулаками не махають.
Тим не менш, ці коментарі і висловлювання були подібні гострими шипами, що впивалися у серце Лю Ченгенга. Вони змусили його відчувати нестерпний біль.
« Ні, я мушу щось зробити. Хіба у мене не залишилося ще кілька каменів-джерело, куплених раніше? Ті камені, що я вихопив з-під носа мерзенною дівчачки, вже вони то повинні принести мені прибуток. Я безумовно виріжу кристал високої якості з одного з них.
Так, я виріжу! Я зобов'язаний це зробити!"
Лю Чанґфенг махав рукою, даючи наказ слугам:
- Дістаньте сім шматків каміння-джерело, які я купив раніше. Цей пан збирається продовжити різання каменів.
"Він і далі хоче різати?" Люди, що об'єдналися, почали перешіптуватись між собою, але Лю Ченнг вирішив не звертати уваги на них. Тепер йому необхідно вирізати кристал блакитного кольору, інакше, як він ще пояснює своїй сім'ї такі великі трати?
Він розкидався грошима праворуч і наліво. Лише за один день він зміг витратити близько ста п’ятдесят тисяч золотих монет!
Перший камінь-джерело, прямий переріз згори вниз... порожньо.
Другий камінь-джерело, розріз поперек... порожньо.
Третій камінь-джерело, вертикальний розріз... порожньо.
Четвертий камінь-джерело...
... Сьомий камінь, що є джерелом іскриса Лю Ченгенгом мало не в пил, але все одно виявився порожнім всередині, як і попередні. У ньому не було жодного натяку на кристал!
Лю Ченгфенг вже був готовий збожеволіти.
Сто п'ятдесят тисяч золотих монет, цілих сто 50 000 золоті монети! Він витратив стільки грошей, але нічого не отримав. Гроші попливли від нього, як вода проходить крізь пальці! Маленький шматочок кристалу, він не зміг отримати навіть маленький шматок паршивого червоного кристала!
Очі Лю Чангфенга горіли шаленим вогнем. Його переповнила неконтрольована лють. Він майже перестав щось співвідмовляти. « Неможливо! Огидна дівчинка витратила так багато часу, вибираючи ці камені-джерело! Я бачив, як вона таємно зачарувалася своїм вибором!»
І саме в цей момент Су Ло, у супроводі старого Чена, повільно пройшли повз нього.
Су Ло, як пані, йшла спереду, в той час як старий Чен, у ролі слуги, йшов злегка позаду неї.... Цей стан речей дивує кожного, хто бачив цю пару.
Як люди, які прийшли сюди не знати старого Чена? Хіба не можна було знати відомого на всю округу короля кристалів? Щоб він став чиїм-небудь слугою, як таке можливо?
Тому ніхто не міг припустити, що старий Чен є слугою Су Ло.
Цього разу Лю Ченґфенг не хотів поспішати до них на зібрання. Він поступово ставав на шлях самопожертви. Однак коли він дивився в спину Су Ло, його обличчя стало холодним і зловісним. Кут рота люто піднімався вгору, утворюючи похмуру посмішку.
Він підняв руку, підкликавши слугу, після чого тихо прошепотів йому кілька слів на вухо.
Слуга прийняв наказ і швидко пішов.
Усі свої дії Лю Ченгфенґ робив якнайдовше. Тому майже ніхто не помітив його маленьких рухів.
Су Ло передала Сваємню десять золотих монет і з усмішкою сказала:
- Візьми їх і купи що-небудь своїй сестрі та матері. І не забудь про себе.
- Золоті, золоті монети? - Сяйнь з захопленням дивився на десять золотих монет у його долоні. Його рот був широко відкритий в замішанні. - Пані, хіба спочатку ми не домовлялися на десять медяків?
- Твоя поведінка і вчинки відповідали заплаченій ціни. Прийми монету і не дозволяй іншим вкрасти їх у тебе. Боюся, з твоєю куркою вагою і м'язом, у тебе не вийде повернути їх назад. - Посмішку відповіла Су Ло.
- Но, но... Я ж нічого не зробив сьогодні. - Здружився сказав Су Сяйнь. Єдине, що він зробив за сьогодні для Пані - це привів її до дядька Чена, більше нічого. Але він отримав так багато золотих монет без жодної на те причини. Йому було дуже соромно приймати стільки грошей.