Розділ 220.
Мальчуган негативно похитав головою:
Той, хто створив чужу людину, більше не належить собі. Мама завжди вчила мене, щоб я дотримувався свого сумління за різних обставин. І я не можу робити те, проти чого стомлюються моє серце і сумління.
Бачачи, як хлопець з абсолютно серйозною міною проповідує їй про « добре і вічне», Су Ло ледве стримувала своє бажання розгулюватися та потріпати за щічку цього до жаху милої дитини. Заспокоївшись, вона запитала:
-Да? Тобто, ти насправді ніколи не крав? Я не вірю цьому.
-Я... Вкрав тільки один раз, і це була буханка хліба! - Хлопчики навіть вуха почервоніли, але відступати він був явно не має наміру: - Тоді... Моя маленька сестра була так голодна, що почала обгризати кут столу. У мене просто не було іншого вибору. - Здається, він ось-ось розплавиться. Але йому дуже потрібна була ця робота, тому він зі схлипом додав: - Але наступного дня я трохи підзаробляв і відразу повернув гроші за той хліб. Це правда, чесне слово!
Він все це розповідав з такою збудженою мсьякою, що Су Ло не витримала і все ж розсміялася:
- Ну ну, не треба так хвилюватися. Ти ж не в мене хліб вкрав. Добре, назви свою ціну. Подивимося, на що ти здатний.
Цей хлопчик був дуже цікавим суб'єктом. Може, у нього хороші гени від батьків? Незважаючи на жахливу бідність і важкі обставини, він все ще мав силу бути чесним та порядним. Мораль у нього, принципи. Як багато ви знаєте людей, які здатні в тій же бідності дотримуватися своїх принципів? Тим більше дитина. Не кожен день таке зустрінеться, це точно.
Хлопчик не міг читати думки, тому він і не знав, що Су Ло має про нього дуже позитивні міркування. Боячись бути відкиненим роботодавцем, він, все ж червоний до кінчиків вух, поспішаючи проліпив:
-Я-я не прошу багато! Я буду працювати за десять медяків на день. - Але, оскільки Су Ло все ще мовчала він вирішив, що запрошений надто дорого — і поспішив змінити ціну: - П'ять мідних монет, п’яти буде достатньо! На лікування мами потрібно принаймні чотири монети, і мені треба купувати тонку пшеницю для моєї сестрички. Вона ще мала, і вона не може їсти кормове зерно — просто не ковтає й відразу виплює.
І він витріщився тьмяним поглядом своїх величезних, темних і ясніх очей на Су Ло. І така блага в них засоромила, така туга і надія... Від таких очей навіть камінь пролізти!
Су Ло каменем не була, так що щось тремтіло і у неї всередині.
Він сам ще зовсім дитина, і йому вже потрібно доглядати хвору матір та тендітну молодшу сестру. Так, важкому больцю довелося — але він не зламався.
Су Ло ла ніжно розтрела його волосся:
- Добре, десять мідних монет мене влаштовує. А якщо старша сестра з твоєю допомогою отримає прибуток, то й тобі бонусна винагорода дістанеться. - і Су Ло полізла в сумку, щоб видати своєму "роботнику" п'ять мідних монет як аванса, аби додати йому ентузіазм.
Однак вона раптом згадала, що в її гаманці зовсім не зводиться дрібниця — просто буржуйкою себе відчула. У неї були тільки золоті монети — жодного мідного кольору.
Ну гаразд, вона розбереться з цим, коли прийде час. Врешті-решт, якщо Малюган зможе пройти її випробування, вона дасть йому не лише десять медяків або навіть 10 золотих монет, а й Перспективу. Вона постарається подбати про майбутнє цього хлопця.
Хоч Су Ло не заплатила йому аванс, хлопчисько і так був у сьомому небі від щастя — він зміг знайти роботу. Він був дуже вдячний Су Ло за її доброту:
- Велике спасибі Вам, міс, дякую, Ви хороша людина! Дуже, дуже хороший! - Мало хто з клієнтів погоджувався наймати дитину. Усі ці господарі любили хороших дівчат або професійних провідників з численними зв’язками.
Тому він уже був задоволений принаймні тим, що йому дали роботу.
Ну, оскільки вже питання було залагоджено, Су Ло вирішила познайомитися з мульцем ближче:
-О, між іншим, як тебе називати? - Вона вже вирішила краще придивитися до дитини, щоб вирішити чи варто її зусиль.
-Су Союнь, міс, Ви можете називати мене хлопчиком Су, Сіоень або Коротиш, як Вам завгодно буде, — усмішка Су Саяйні простягалася від вуха до вуха.