Глава 203
Чи повинна я піти на його пошуки? Перед очима Су Ло спалахнула демонічна особа, наньгун Левуня і згадала про його владну особистість.
Коли вони вдвох повернулися до столиці, на кінець він щось хотів сказати їй, але вона не стала його слухати. По суті, вона просто втекла від нього, у свій маленький дворик.
Минуло досить багато часу з тих пір, як вони бачилися востаннє.
Але чи вона повинна шукати його?
Су Лорхнула головою, зараз вона не достатньо сильна, щоб стояти пліч - о - пліч з ним. Навіть якщо вона піде на пошуки, то чому?
Беручи до уваги сьогоднішні події, як приклад, чому Су Цзянь і кронпринц боялися Бієнн Юіна? Все через його вплив, а також міць сім'ї, яка стоїть за ним.
Інакше кажучи, все через СИЛИ, якою він володів.
Тепер вона не повинна думати, чи варто зустрічатися з Нангуном Люнем. Набагато важливіше зайнятися самовдосконаленням і підвищуванням її рівня.
Тільки тоді, коли вона стане незалежною і достатньо сильною для самооборони, то буде щасливою.
Цього разу Су Цзянь діяв дуже шустро.
Менш ніж за дві години Двор Гліцині був підготовлений.
Су Ло переїхала до нового подвір’я, Лу Л.
Як тільки Лу Ло увійшла у двір вона застигла на місці, не довіряючи своїм власним очам. Її очі засяяли від сліз, і дівчина готова була ось-ось розплакатися.
- Пані! Невже тепер ми будемо тут жити? - Лу Ло була настільки схвильована, що зовсім втратила контроль над своїми емоціями. Дівчина була надзвичайно щаслива, що навіть під час розмови з Су Ло її очі не дивилися на господиню, а стрибали і скакали по окрузі, розглядаючи кожен куточок прекрасного двору.
- Це ж лише місце для сну, чому ти так стурбована? Почекай поки, трохи пізніше... - Су Ло зупинилася на півслові. Тому що дівчина побачила чотирьох охайно вдягнених покоївок, які стояли перед нею.
Кожна з них була наче квітка, тендітна, вишукана і витончена. Вони прибули сюди не для того, щоб служити їй, а аби брати участь у конкурсі краси.
-Добрий день, Четверта Міс, — видрісовано - одночасно проговорили чотири покоївки.
Су Ло нахмурилась.
Коли вона жила в попередньому дворі, все було досить просто: Лу Ло та її сім’я жили разом і підтримували одне одного у горі й радості. Їхнє існування залежало один від одного. Однак, зараз з'явилися ці додаткові служниці, до того ж... Су Ло швидко оглянула кожну з них.
Не важко здогадатися, що принаймні одна з них заслана шпигуном Держою Су.
Попередивши Лу Ло бути обережною і не базікати зайвого, Су Ло забралася до своєї кімнати.
Коли настала ніч, Су Ло лежала на ліжку в думках.
Тепер, коли вона досягла піку другого рівня, якщо продовжуватиме покладатися тільки на свої сили, то пройде не мало місяців, а може навіть років, перш ніж вона дійде до третього рівня. Але якщо вона знайде кристали, то їй потрібно не так багато часу на наступний рівень.
Кристал... Пара прекрасних очей Су Ло хитро заблудлі.
З чарівним маленьким драконом, який може почути всі види скарбів, хіба вона зможе програти в ставках на кристали?
Крім того, її нещодавно викопали золото і просили витратити його. Зрештою, як вона могла не слухати їхнього поклику, їхні колишні господарі так старалися, щоб вони їх отримали. Не використовуйте їх як кощунів!
Кут рота Су Ло піднімався в саркастичній усмішку.
Пані Су, Су Хі, Свазінґуй... Зачекайте трохи. Незабаром ви забудете про мирне життя, багато цікавих пригод чекають на вас!
Настав ранок наступного дня. Су Ло рано прокинулася.
Су Ло скликала усіх дівчат і виголосила їм позицію Лу Ло, як служниці. І тоді, взявши в руки маленького чарівного дракона, вона покинула двір.
Лу Ло вона не взяла з собою на прогулянку. Вона не збиралася навіть своєю вірною покоївкою відкривати свою таємницю, свій внутрішній простір.
У саду сотні квітів зачаровують своєю красою.
Подув прохолодний вітерець. Приємний аромат поширився по цілому світі, і він додає радості серцю.
Побачивши чудових метеликів, що танцюють серед квітів, маленький дракон заквапився і стирчав, намагаючись вибратися з обіймів Су Ло.
Легко було зрозуміти, про що думав чарівний маленький дракон, це були нерозумні і дурні думки про поїжджих красуня та їх негайною знищення. Су Ло посміхнулася, вона погубила голову маленького дракона і прошепотіла йому:
- Досить смикатися, зараз у нас немає часу на це. Трохи пізніше, коли ми будемо самі, я дозволю тобі погратися з ними, а поки сиди спокійно, добре?
Не варто було іншим бачити, що її маленький милий білий щеня трохи вогнегасник.... Ні, нехай це залишиться секретом на стільки довго, на скільки взагалі можливо.
Глава 204
- Вуу, вуув — Зачарований маленький дракон увірвався у руках Су Ло, як розпещена дитина. Його маленькі лапки часто вказували на крихітних метеликів, що танцюють серед квітів.
Поки дівчина і її балакана домашня тварина шумно сперечалися, раптом Су Ло відчула чийсь безсердечний погляд на себе.
Цей погляд був настільки розлюченим, що здавалося, ніби душа людини, яка дивилась на неї, була сповнена ненависті до неї. Ця людина готова був дірку прожити в її спині своїми очима.
Хто це міг бути?
Су Ло обернулася.
Не далеко від неї, тримаючись за руки, йшли двоє: Су Хі і елегантна дівчина біля неї.
Сьогодні Су Хі була одягнена в червоне шовкове плаття, яке сиділо на ньому як звитяжне. Її обличчя було білим, наче порцеляну, з чорними, ясними очима на ньому. Вона була жвавою і прекрасною.
Якби Су Хі не показувала час від часу свого розпещеного і впертого характеру, то всі вважали б її вродливою молодою леді.
Ім'я вишуканої і елегантної дівчини біля неї було Су Цін.
Су Цін непокоїлася на все навкруги, її вигляд холодної, недоступної благородною леді змусив інших захоплюватися нею.
Су Хі обігнала Су Ло, гордо піднімаючи свій маленький носик вгору. Вона, наче королева, яка дивиться на жалюгідну селянку, дала її презирливим поглядом. Після чого зарозуміло пробурмотала:
- О, непогано. Ти щойно переїхала в новий двір, а вже прогулюєшся тут?
Су Лоіс залишилася спокійна, вона не всміхнулася до дівчини і лише глянула на неї. Вона тримала в руках чарівного маленького дракона, і його шерстка погладилася.
Маленький драконо-щенок досить розвалився в її руках, перевернувшись на спину і демонструючи всім свій пухенький животик. Його очі затуманилися, і він почав солодко попалювати, визираючи при цьому невідразливо й мило.
Коли дівчина помітила, що Су Ло не реагує на її слова, то розлютилась ще сильніше. Колір обличчя Су Хі відразу ж змінився, її тонкий і стрункий вказівний палець тикнув у Су Ло, голосно крича:
- Ти ні на те не річна бестаантщини, всього лише сміття під ногами людей. Нічого задирати ніс і дивитися на інших зверху вниз. Думаєш, якщо батько поклав тобі нове подвір'я, то він високо цінує тебе. Эй, эй, Су Ло, спустись на землю! Мені цікаво, скільки днів ти зможеш залишатися в ньому перш ніж тебе викинуть з нашого будинку!
На всі гучні промови і вигуки Су Ло лише байдуже відповіла, злегка розводячи плечима в сторони:
- Все сказала?
Як таке можливо, вона ж пальцем тикала їй в ніс, проклинаючи її і бажаючи швидко відступитися з резиденції Су, а ця дівчинка все ще спокійна? Серце Су Хі було приголомшене, і їй не залишалося нічого іншого, крім того, як визнати, що тепер з Су Ло має справу набагато важче, ніж раніше.
Раніше їй було досить раз жорстоко зиркнути на неї, і Су Ло відразу починала ходити по струнці та беззастережно виконувати всі накази. У той момент дівчина настільки нервувалася, що просто не знала куди поділися її руки та ноги.
А що тепер? У неї що шкіра стала, як у крокодила, яка не пробувала, або чи може серце левові забрати собі? З яких пір ця дівчинка стала настільки сміливою?
Від люті обличчя Су Хи стало червоним, як варений рак, вона знову ступила до Су Ло своїм пальчиком і голосно вопіла на всю округу:
- Не думай, що я злякаюсь тебе! Почекай трохи і я розберуся з тобою, маленька шльондра!
Су Ло злегка посміхнулася.
- Я чекатиму тебе в будь-який час. Де я живу, ти знаєш.
Маленькі собачки багато тявкають, але не кусають. Але великі собаки мовчать і непомітно наближаються до жертви.
Су Цін не могла стримати сліз, подивившись на Су Ло. Потім її брови насупилися, а очі за округли.
З її точки зору, Су Ло при одному тільки погляді Су Цін на неї повинна була паща ниць і почати благати її про збереження свого життя, але цього не сталося.
Су Цін навіть припустився, що під час розмови з Су Ло вона виходила за аура сили та влади.
Але вона вирішила не зосереджуватися на цьому, хіба ж не краще буде, якщо її молодша сестричка розбереться з цією паршивкою Су Ло? Їй не треба марувати свої руки про це нікчемне.
Су Цін лише слабко усміхнулася, показуючи на чарівного маленького дракона, який міцно спить в руках Су Ло. Її голос був чистим і холодним, наповненим почуттям власної гідності:
- Ні на що непридатне дівча. Ти справді уклала угоду з духовною звіриною. І з яким же корисним. Смешно!
Погляд Су Хі впав на руки Су Ло, де зараз солодко спав чарівний маленький дракон, побачивши його, вона відразу ж розсміялася. Вона сміялася, аж поки не захворіла на живіт.
Через довгий час вона нарешті змогла трохи заспокоїтися і відновити дихання, невторкано вимовляючи:
- Су Ло, ха-ха, я не можу, умираю зі сміху. Тільки така, як ти, неробниця могла взяти собі в компаньйони собаку, звичайна, нічим не примітливу, пса. Ха-ха-Ха-хо. Правду кажуть, як господар, так і тварина. Ха-ха-Ха. Я не можу зупинитися. Боюся, я зі сміху лусну!