Розділ 183.
Все шоковано втупилися на Су Ло. Брові Су Цзяза вже майже зрослися разом, він прогрімів на весь зал:
-Чого ти тут заливаєшся, полоумна?
Невже ця огидна дівчинка, розуміючи, що розкриття і покарання їй не уникнути, злетіла з котушок від страху?
Су Ло зусиллям волі змусила себе припинити сміятися. Вона помахала рукою на книгу і зрештою побачила всіх присутніх, побачивши Су Цзяна. У них читалися щирі насмішки.
-Достойний батько, ти ж бачив, чиїм ім'ям був підписано це замовлення? - Неквапно сказала дівчина, піднявши брову.
-Ти вже своє ім'я не визнаєш? - Нахмурився Су Цзян, - Су Ло, останнє китайське попередження, вистачить прикидатися дуркою. Краще зупинись поки є така можливість.
Су Ло розсміялася і, похинувши головою, сказала:
-Я бачу, що тут прямо так написано – Су Ло. Однак, саме через ці два слова і руйнується ваше липке звинувачення.
Що?
Чому воно руйнується? Пані Су і Пан Мо напружилися. Вони вважали, що ці докази були надійними і незаперечними.
- Чому це воно липке, і чому розвалюється? - Пробурмотів Су Цзян.
-Дуже просто. Скажімо так, шановний батько. Якби Вам самому довелося піти до Гільдія Наїмників і видати завдання вбити когось, Ви б так і розписалися внизу - "заказ виданого такого: то Великий Генерал Су Цзенем"? - З легкою посмішкою запитала Су Ло.
Ось вона, брешеш у данному звинуваченні.
Противник так прагнув всім показати, що саме вона- Су Ло - звернулася в Гільдію Наемників, щоб навіть потрудився ввести її ім'я. Той противник вважає Су Ло повним кретинкою, чи то й самим розумом не блищить; але факт залишається фактом. Ну яка людина, навіть не дуже кмітлива- буде підписуватися власним ім'ям у цій ситуації? Чи, може, "Так, це я зробила - і горджуся цим"?
Су Цзян це питання поставив в глухий кут.
Су Ло права. Якщо ти хочеш зробити комусь таємну пакість - то і роби її таємно, а не пиши на кожному паркані « це зробила я Су Ло". Та він сам би швидше помер, ніж так впав.
Так значить, Су Ло... Невинна? Невже хтось намагається збрехати вже її?
Доки Су Цзян провидів, кронпринц також затурбувався — чи міг він дозволити Су Ло уникнути проблем так швидко вирішити?
Він холодно посміхнувся і сухо кинув:
- Можливо, тобі просто було нічого втрачати — ось і написала своє ім'я у відкриту.
Су Ло ледве стримався, щоб не закочувати очі.
Так, її напевно тут вважали ідіоткою. На жаль, іноді їй це дуже прикро.
Вона - стратег, вона завжди продумує свій план до найменших подробиць. Вона ж не Су Вон, ось її плани завжди летіли до чортів через дурість їх складаниці.
Однак Су Ло не сподівалась, що їй так легко буде очистити свою репутацію. Треба було закріпити ефект:
-Так же.... -Су Ло неквапно оглядалася і, опустивши важкий погляд на пана Мо, холодно й чітко запитала: "Ви знаєте, пане Мо", дозвольте поцікавитися в той день у Гільдії Наемників, чи були там саме я? Ви мене особисто бачили, на власні очі?
Пан Мо не очікував такого тиску, такої агресії від погляду так званої "ні на що не придатної місії", як йому казала нянька Чжао. Не так просто з нею виявилося впорається.
Розділ 184.
Пан Мо глибоко вдихнув і намагався впіймати свій страх. Він підняв брови і кілька зневажливо глянув на Су Ло, потім втомився промовив:
-Четверта Міс Су, можливо, вистачить вже відступати — це марно.
- Тобто, ви визнаєте, що особисто бачили мене? - Сю Ло злегка посміхнулася, не блимаючи втупившись на нього.
-Четверта Міс Су, Вам обов'язково влаштовувати цей балаган прямо у суді? Якби я не бачив тебе на власні очі, то як би я посмів свідчити проти вас? - На обличчі Пана Мо відобразилася легка образа.
Су Ло сліпо посміхнулася:
-У такому випадку, як я була одягнена в той день? На мені був плащ, чи я була без нього — так само як зараз?
Звичайно, вона не є невинною овечкою, бо те що трапилося з Су Вон дійсно було її заслугою. Вона не ходила ні до якої Гільдії Наемників, тому треба лише капнути глибше, щоб вивести цих стратегів хринових на чисту воду. Це свідчення не витримає найменшої критики. Цей факт, до речі, був однією з причин чому Су Ло під усіма осуджуючими і обвинувачами залишався спокійною.
Плащ... чи без? Пан Мо вагався. Вони не обговорювали цю деталь. Він украдкою кинув погляд в сторону няні Чжао, яка стояла за Мадам Су. Її обличчя залишалося абсолютно спокійним, але майже непомітно, вона злегка кивнула головою.
Отримавши інструкції, він знову начепив маску праведного гніву:
-В той день, на Четвертій Міс Су не було ніякого плаща, вона прийшла в такий же одяг, як і сьогодні. Вона просто попросила мене не поширюватися про те, хто прийшов у нашу Гільдію того дня.
-Добре, припустимо, що я, Су Ло, настільки дурна, щоб навіть не пошкодувала приховати свою зовнішність. Ну і заодно підписалася власним ім'ям, щоб вже напевно. Припустимо. Тож дозвольте ще одне запитання: у день, коли ви мене бачили, який аромат я мав від жасмінового чи китайського піону? - Гарно посміхнулася Су Ло.
Але, незважаючи на ніжну посмішку — від погляду її очей мурашки по шкірі табуна бігали, пан Мо не міг довго дивитися в ці крижані колодязі
Аромат жасміну чи китайського піона?
Пан Мо дійсно пам’ятав, що від дівчини, яка прийшла того дня, не просто пахло — ніжне жасмин. Цей запах не вивітрився досить довго, важко було запам'ятати подібне.
То що йому тепер відповідати — то? Пойти від огидного і назвати китайський піон?
Пан Мо підняв очі і зустрівся з глузливим поглядом Су Ло. І він наче язик проковтнув. Він був світською людиною, він вів справи Гільдії Наїмників, але чому... Чому перед цією дівчиною він так рибить?
Мабуть, не такий вона була безталанкій як про неї всі говорили. Він перед нею рот боїться відкрити - ні-ні та і проговориться!
Пан Мо судорожно стер крижаної піт з обличчя. Він не знав, що відповісти і як відреагувати.
Але раптом він отримав допомогу від Су Хі. Дівчина сердито втупилася на Су Ло і вставила свою репліку:
-Четверта стара сестра, не сміши. Ти не могла дозволити собі найдешевшу косметику, що вже про парфуми говорити.
Тут вже і Пан Мо не розгубився:
- Мені важко відповісти на питання Четвертої Міс. Минуло стільки днів, я просто не в стані згадати про всі наші клієнти і як вони пахли.
Ну, можна вважати, викрутився. А ось як ти на це відреагируєш...
Су Ло кинула байдужий погляд на свою сестру, щоб потім знову втупитися на бідолаху-Господина Мо, який вже весь спітнів від хвилювання.
-Пятна сестра абсолютно права. Як дочка наложниці, я не маю можливості придбати собі парфуми — що вже казати про замовлення в Гільдії Наемників? Покажете-но, пане Мо, скільки золотих монет було сплачено за виконання цієї задачі? - Невтомно і навіть трохи нудьгувати запитала Су Ло. Кут її рота злегка піднімався, обнаживши іронічну висмішку.