Глава 156
Су Ло відірвала очі від паперу і подивилася на нападників. Потім вона поклала перо на стіл і встала зі свого місця.
За долю секунди Су Цзянь змінився в обличчі. Він коротко кинув ясний погляд на Су Вон, а потім знову втупився до Су Ло.
- Останні кілька днів ти провела всередині своєї кімнати? Нікуди не виходила? - похмуро запитав він.
Жоден м’яз не тремтів на обличчі Су Ло. Без будь-якого обурення або роздратування вона підійшла до батька і з нічого нерозбірливим виразом обличчя вимовила:
- Батьку, але ж ти сам заборонив мені виходити, хіба ні? Як я могла ослухатися тебе?
Такі слова, здавалося б прості, змусили Су Цзяня втратити дар мови.
Су Ло не сказала нічого такого, в її тоні не було навіть осуду або образи, так чому ж він, Великий Генерал Су Цзянь, почувався винним у школі?
У той час Су Вон була на межі розпачу.
Якась, крихітна розумна частина мозку Су Вон продовжувала вірити даним Лю Жосюе. По-перше, вона не мала причини брехати, не було ніякого мотиву. По-друге, вона не знала про домашній арешт Су Ло.
Однак, весь мозок перебував у паніці: в голові з'явилася жахлива картина, що Су Ло і Лю Жосюе змовилися підставити її, бідну та наївну Су Вон. Вона і сама добра, з великим задоволенням розбігалася зі своєю пасткою.
Уся ця сумна думка все більше й більше пригнічувала її обличчя.
А Су Цзянь все сподівався, що його третя дочка змовить нарешті, і не дасть йому тут остаточно зганьбитися. Все ж, це вона привела його сюди, чому він повинен тепер один віддуватися? Покашлявшись, він перевів погляд на Су Ло і напустив на себе дуже незадоволений вигляд.
- Ти точно не покидала свого подвір'я?
- Останні кілька днів, Ваша дочка тільки й робила, що переписувала священні писання. Я витратила багато годин на ретельне копіювання кожної сторінки. Тож, я не мав права прогулюватись навіть якщо б у мене була така можливість і ваша сторінка. — Невинна вимовила Су Ло, її криво чисті очі постійно дивилися на Великого Генерала Су, в них чигалася легка образа.
Звичайно, Су Цзяну нічого не було сказати і він легко піддався грі Су Ло. Його обличчя розслабилося і він запитав її, як би невпізнай:
- А ти, випадку, не ображала Фею Нефритового Озеру?
Су Ло продовжувала гру в дуречку і трохи знеохочилася.
-Фея Нефритового Озера? Вона приїхала до столиці? Як не вчасно Ви мене покарали! Якби я могла залишати свою кімнату, можливо, мені б вдалося її випадково митцем побачити де-небудь в місті. За чутками, Фея Нефритового Озера неймовірно красива! Так що, побачити Фею - і померти.
- Кхе, кхе, хохі.
Су Цзянь відчув, як починає червоніти.
Серцему дурню ясно, що Су Ло ніколи в житті не бачила Фея Нефритового Озера, як вона взагалі могла образити її, якщо вони навіть не зустрічалися? Крім того, Фея Нефритового Озера тепер лежить у гірському хребті Сонця за сотні тисяч кілометрів від столиці. Це що ж, виходить, Су Ло згоняла до хребта якимось дивом зустріла Фею Нефритового Озера, скривдила її і швидко повернулася назад, так?
Просто абсурд!
Ця купа священних писань просто величезна, хіба не знадобиться близько двох місяців, щоб їх переписати? Бідолашна в’язниця, навіть висхуднула. (п/п. Ага спробуй не схуднути, коли за останній місяць тебе раз десять мало не вбили! ❖ Новий фітнес центр — гірський хребет, програма для втечі від дракона на довгі дистанції, скелелазіння, плавання тощо. і т.п.)
Він зовсім заплутався. Виходить, він сліпо довірився словам Су Вон і відразу понісся на розбірки до Су Ло. Ось вам і мудрий Великий Генерал.
Тепер він почувався винним перед Су Ло, по суті, завдав їй болю. А ось ця паршивка Су Вон. Останнім часом дівчина поводиться огидно, змушуючи її червоніти перед іншими за те, що вона виходила з дому. Очевидно, її покарання було неправильним рішенням.
- Ну, тоді я, мабуть...
Су Цзянь хотів якомога швидше поставити крапку в цьому питанні і забути про те, що сталося як страшний сон.
Проте Су Вон не хотіла здаватися так швидко:
- Отче, я вам не збрехала! І нічого не придумала. Все, що я сказала - це не від якогось перехожого, а третя донька прем'єр-міністра Лю Жосюе. За її словами, вона наткнулась на четверту сестру під час подорожі до гірського хребта сонця!
Глава 157
Зваживши всі за і проти, Су Вон вирішила довіритися Лю Жосюе. Вона дійшла висновку, що Су Ло просто пощастило. Мабуть, вона повернулася в той короткий період часу, коли Су Вон поїхала за Су Цзяном. А потім, просто зобразила, що весь цей час знаходилась в кімнаті і займалася каліграфією та навіть не думала про те, щоб покинути кімнату.
Су Ло похмуро посміхнулася.
А, Лю Жосюе, вам пощастило повернутися живим? І коли ти приїхала до столиці, то посміяла пліткувати за моєю спиною? Мабуть, даремно я тоді тебе не вбила.
Тепер, довіра Су Цзяня здебільшого перемітилася до Су Ло. Він закричав на Су Вон і суворо сказав:
- Що за нісенітниця! Інші люди можуть і не знати, але тобі-то повинно бути добре відомо про стан тіла твоєї молодшої сестри? Але ти все одно смієш так нагледить брехати мені в обличчя. Мені здається, що служниця була права. Ти навмисно лихословиш на свою молодшу сестру.
Су Лос скорчила ображену моську, навіть в очах заблудлі натуральні сльози, така з себе маленька бідолашна дівчинка, над якою знущаються старша сестра.
- Третя старша сестра, чому ти робиш так зі мною? Яка користь від усього цього? Якщо ти кажеш, що я образила Фею Нефритового Озера, то можеш запросити її сюди і запитати у неї сама, чи ображена я її. Ні, краще на початку запитати у неї чи вона бачила мене взагалі хоч коли-небудь? - Су Ло дуже переконливо відіграла роль образливої невинності.
Подивимося, як тобі вдасться « запросити » сюди Фею, Су Вон. Мабуть, цей момент відбудеться лише після дощу в четвер.
Су Вон була настільки зла, що їй здавалося, ніби ще трохи і в неї очі вилізуть з орбіт.
- По-твоєму, мені достатньо плескати в долоні, щоб Фея Нефритового Озера явилась переді мною? Звідки мені знати, де вона зараз?
Су Ло, невтомне обличчя, продовжувала свою промову:
- Раз Фея Нефритового Озера не та особистість, з якою ми можемо легко зустрітися, розглянемо інші моменти. По-перше, якщо не брати до уваги той факт, що мені було заборонено залишати будинок з огляду на мої здібності і положення, де я по-твоєму могла зустрітися з нею? І як я могла образити її?
- Ах ти ж ...
Су Вон потрапила в свій власний капкан. І поки вона не дасть близько сотні свідків, які підтверджують її слова, їй нічого протиставити Су Ло.
Так, тому що Фея Нефритового Озера не була тією людиною, яку випадково зустрінеш на вулиці, дуже важко довести, що Су Ло з її станом і становищем навіть дихала одним повітрям. До того ж, як вона могла її образити? Су Цзянь вже майже плюнув на всю цю ситуацію, він повірив, що Су Ло невинна. Мабуть від нудьги, у цієї Су Вон занадто розігралася уява.
Проте Су Вон не була настільки дурною. Вона швидко згадала слова Лю Жосюе. Зрештою, вона не даремно замовчувала про один момент весь цей час. На її обличчі з’явилася чудова усмішка.
- Звичайно, будь ти одна, у тебе і шансу не було зустрітися з нею, але ось в компанії його Височності Принц Цзіня побачитися з Феєю Нефритового Узера стає більш реально!
- Ти вирішила сюди ще й принца Цінзія приплести? - Брови Су Цзянь стомилися.
На початку була Фея Нефритового Озера. Тепер його Високість Принц Цзінь. Ну, і кого ще умудрилася « прискорити» Су Ло, навіть не виходячи з дому? Його четверта донька може бути не такою безнадійною, як вона мала приховані таланти.
- Батьку, запитай її. Ну ж, нехай вона розповість, як вирушила до Горного Хребту заходящого Сонця разом з його Високістьм Принцем Цинзем? Хмм, Су Ло. Навіть не намагайся заперечувати цього, Лю Жосюе все бачила.
Черв'як сумнівів знову почав гризти Генерала, він божеволіливо подивився на Су Ло. Навіть якщо в це важко було повірити, це... Все одно залишалось можливим...
Су Ло злегка посміхнулася. Її очі були такими ж ясними й безтурботними, як і слова.
- Його Високість Принц Цзінь? Ха,ха третя старша сестра, шановний батько. Яким, на вашу думку, людиною є його Високість Принц Цзінь? Він є богом, дитям неба, найвеличнішим з усіх людей. Одного його погляду достатньо, щоб звичайні люди почали відчувати себе дрібними букашками. Ви насправді вважаєте, що він приділяв увагу мені, ні на що не придатній безталанці?
Та, не слухаючи жодної причини на це, Су Вон все ще твердо наполягала:
- Все тому що ... Ну, може тобі пощастило і ти нарвалася на Його Високість, коли він перебував у прекрасному настрої духу? А у Великих свої примхи, чи знаєш.
- Добре, давай припустимо, що його Високість Принц Цзінь був у дуже хорошому настрої, нехай він буде просто неймовірно чомусь радий. Тоді чи можу я поцікавитися, як мені вдалося поїхати до гірського хребта заходу сонця і повернутися назад протягом лише одного місяця?