- Цей хлопець вміє здивувати, — сказав Ф'юрі. - Ідеально підходить для життя на острові. От тільки йому б самовдоволення меншості.
У цей момент відкрився ще один портал, і звідти, наче вихр, вилетіли Гаррі з Сиріусом. Ледве мітла приземлилася біля стійки, Гаррі і Наташа зістрибнули з неї. У ту ж секунду Елдрін поставив на стіл ще дві чашки.
- Дякую, Елдрине! — Він радісно вигукнув, схопив дві ручки і простягнув одну Наташе на ходу п’ять стопок.
- Ти жульничаєш! - Сиріус поскаржився. - Ти ж не казав, що портал поверне нас назад! Як я міг перемогти?
- Не сперечайся з Гаррі, — проворчала Наташа. - Все одно не виграєш.
- Це мені каже, — посміхнувся Сиріус, поспішаючи. Рон відразу схопив його мітлу і з нетерпінням подивився на Гаррі.
- Гаразд, але будь обережним і не заправляй занадто далеко. Острів прихований, — попередив Гаррі. - Не хочу тебе шукати.
- Дякую, Гаррі! - Рон сказав.
- Якщо цікаво, можеш почати стежити за дітьми. Скоро я відкрию майданчик для квідичча. У них вже є кілька команд. Може, вони дозволять тобі брати участь в одній-дві ігри? – запропонував Гаррі.
- Оце інша справа! - Рон захоплено злетів, щоб випробувати мітлу.
- Брат! - пролунав голос Тора. - Ти з'являєтьсяшся тільки для того, щоб тут же зникнути! Я навіть привітати тебе не встиг!
- Припини кричати! - Гаррі у відповідь, але з усмішкою. - Повір, я тебе чую.
Потім він повернувся і притягнув до себе парові стопки Сіріуса. - Ти програв, так що п'ять стопок на будь-який смак – тобі.
- Ми граємо? – запитав Тор. — Я приму виклик, — запропонував він, думаючи, що це звичайна гра на випивку: хто більше витримає.
- Ні, це кара за те, що він вирішив обігнати мене в барі по той бік острова, — сказав Гаррі.
- Але у вас є власні портали? - Розгублено запитав Тор.
- Він забув, — Наташа розсміялася над промахом Сиріуса. Чесно кажучи, він бачив це лише один раз.
- Сиріус, дозволь представити тобі старшого брата Тора. Бог грому і Царю богів, — представив Гаррі. - Тор, це мій хрещений, Сіріус Блек. Відомий шахрай і милий волоцюга.
- Він твій брехун? – запитав Тор. - Пам'ятаю твої історії. Це ж він загинув в бою, захищаючи тебе, вірно?
- Цього разу я його врятував, Гаррі потиснув плечима. Потім він повернувся до Сиріуса. - Пий, старий! Б'юся об заклад на десять, що ти будеш благати мене дозволити тобі зупинитися, перш ніж закінчиш.
— Ти потрапив, — відразу відреагував Сіріус. Він витягнув паличку і заклинав закляття, якого Гаррі не знав. Потім він взяв кілька стопок і випив їх усе, ніколи не зупиняючись. Після цього він посміхнувся Гаррі. - Ніколи не намагайся обманути шахрайа, — посміхнувся він.
- Що ти зробив? – запитав Гаррі.
— Через заклинання з’являється тимчасове відчуття смаку й запаху, — пояснив Сиріус і його усмішка почала розширюватися. - Корисно, коли доводиться пити неприємне на смак зілля.
- Це несправедливо, — поскаржився Гаррі.
— Ти теж жульничав, — нагадав йому Сиріус.
Гаррі насупився, але потім посміхнувся. - Цілком справедливо. - Потім він кинув виклик Сіріусу, викликав свою паличку перед тим як зачаровувати ще десять стопок. - Насолоджуйся.
- Що це? – запитав Сиріус.
- Десять, які я тобі винен, – люто посміхнувся Гаррі.
– Но... - почав Сиріус, дивлячись на стопки, а потім на свою паличку.
- Струсил, старий? - Гарри запитав.
- Гаррі, ти не можеш пити забагато, — попередила його Наташа. - Тобі ще доведеться розселити нових мешканців.
- Саме так! - Гаррі сказав, плескаючи себе по лобі. - Дякувати Богу, вони в стазісі, інакше б розізлилися.
- Що я чую про нових мешканців? — запитав Лоґане, підходячи до них. Зазвичай це була його вощина.
- Так, я приніс кілька нових істот для ночівлі, — сказав Гаррі. - А поки я виведу розумних. Дехто з інших спочатку повинен трохи попрацювати, щоб вони могли влаштуватися.
Гаррі вивів їх з бару до опіків лісу і представив детальний план. Вийшовши на вулицю, він зосередився і звідти вилетів величезний ящик. Відкриваючи ящик, він вимовив закляття і збільшився доти, доки не став дуже великим. Потім він зупинив сповільнення і постукав у ящику. - Тепер можете виходити. Ми тут.
Зсередини донісся топот копит, аж поки половина отари кентаврів забороненого лісу не вийшла з ящика. Флоренц йшов попереду.
- Це той самий ліс, який ти нам обіцяв, Гаррі Поттер? - Він запитав.
- Саме так, — погодився Гаррі. Гаррі познайомив Лоґана і Флоренца, щоб знати, з ким вести переговори. Кентавр озирнувся, а потім повернувся і кивнув спочатку Гаррі, потім Лоґану.
- Ти власник цих земель. У вас є місце, де б ви воліли, щоб ми оселилися? - Він запитав.
— Західна частина лісу сьогодні в основному порожня, — сказав Лоґан. - Ці створіння можуть вільно ходити всюди, але в основному на тій стороні є лише кілька нічних істот. Вони воліють залишатися в тіні плато, так що будь-яке місце на північ або на південь від нього буде прекрасно, я думаю.
- Дякую, — сказав Флоренц. - Ви не заперечуєте, якщо ми будемо перетинати плато поки побачимося зірками?
- Поки ви поважаєте інших істот і тримайтеся подалі від їх володінь, я не заперечую, — погодився Лоґане.
— Дякую, пане Лоґан, — сказав Флоренц. - Упевнений, ми ще зустрінемося.
З цими словами стадо кентаврів пішло за Флоренцем до лісу і зникло. Вони були єдиними, хто виступав проти керівництва Бейна, так що це спрацювало добре для Гаррі. Тепер у Бейна було плем'я, яке безречесно слідували за ним, і Гаррі чув про мирних зірок. Потім Гаррі викликав іншу коробку і виконав майже ту ж процедуру. У ній жили лепрекони. Вони були менш балакучі, але їхній провідник трохи поговорив з Лоґаном перш ніж вони теж вирушили до лісу. Потім Гаррі повів групу, яка з цікавості пішла за ним до кромки води. Там Гаррі дістав великий резервуар, який теж зморщився і поставив його у воду, звідки велика група морських істот вийшла із водосховища. Після короткої розмови Гаррі дав їм попередження:
- Тільки не випливайте далі ніж на милю. На цьому захист острова закінчується. Якщо хтось з вас застрелить, дайте мені знати, добре?
Для решти людей, за винятком асгардців, це прозвучало як вереск, коли керівник морського народу погодився з правилом і сказав, що вони зв'яжуться з ним, якщо їм щось знадобиться.
Коли вони вирушали в пошуки відповідного місця для свого дому, Гаррі вже планував прокласти шлях до курорту і додати ще одну воду. Але поки він дав їм освоїтися, подумавши про себе:
- Може, їм сподобається просторна підводна печера?
Потім він пішов назад до курорту, і на півдорозі відкрив ще кілька портів. Невдовзі біля нього зібралися два конклавів Вейл.
- Леді, чи не будете ви такі люб'язні почекати тут, поки я приготую вам місце для ночівлі? - Він звернувся до них.
Гаррі дістав зі сховища два знайомих скляних кульки. Усередині них виднілися чудові споруди з пісковику, подібні до велетенських будинків із зубчастими стінами та вежами. Це були не зовсім замки, але їх обриси схожі, хіба що краї були округлі, і виглядали вони не так масивно. Двірей ніде не було видно.
https://literna.net/uk/books/212-harri-potter-potrapiv-do-marvel-zavrshena