- Ти занадто самовідвернений. Це тобі боляче, і ти переживаєш за її занепокоєння." Один посміхнувся, але потім знову став серйозним. - Єдиний спосіб потішити її- сказати, що щось робиться." - сказав він. - Саме тому я і торкнувся цієї теми. Це і була причина його відсутності на цьому тижні. Ми повинні бути впевнені, що з тобою все буде в порядку."
- Всю цей тиждень для мене?" - Тихо запитав Гаррі. - Ви перервали своє життя тільки для того, щоб допомогти мені?"
- Це те, що робить сім'я." - Коли тобі боляче або ти страждаєш, ми турбуємося, і тому я пропоную своє неупереджене вухо. Ти можеш покласти свої тривоги на мої плечі, щоб не турбуватись про свою любов і не нести її сам." - щиро сказав він.
Гаррі похитав головою з виразом жаху на обличчі. - Ви не можете просити мене про це! - вигукнув він. - Ти хочеш, щоб я втратив свою сім'ю так скоро після того, як віддав її мені?!" - Запитав Гаррі зі сльозами на очах. Він повернувся спиною до Одину, і хвилі магії почали скасуватися з нього, коли спогади, які він тримав взаперті, стали погрожувати вирватись назовні. Один ніколи не буде поважати його так само, якщо він коли-небудь дізнається про те, що він бачив і робив. Всі люди, яких він підвів. Цілий світ мертвих людей. Все це на його плечах. Якби тільки він рухався швидше. Якби тільки він не вступив в міністерство. Хоча б ...
Один схопив його за плече, розгорнув до себе і на своє велике здивування закінчив в обійми. Гаррі не був впевнений, що робити. Один нічого не сказав, він просто тримав його. Гаррі не знав, чи робив один щось зі своєю власною магією, але раптово Гарі відчув себе в безпеці вперше з тих пір, як він себе пам'ятав. З того часу, як сім’я Дурслей вирішила використати його в ролі найманого слуги.
А потім спогади вирвалися на свободу. Його розум не був готовий до цього, бо ввесь біль його минулого, уся вина і всі побоювання були звільнені й переповнили його. Він навіть не пам'ятав, як сів. Він просто плакав. Він благав про прощення всіх людей, які бачили його. Усі мертві, які він напевно звинувачував у своїй смерті. Ось чому він ніколи не закликав жодного духа, якого міг би покликати. Він не хотів бачити гнів в їхніх очах, розчарування. Він не хотів чути, як вони питають чому. Чому він не врятував їх? Чому вони померли?
Коли Гаррі оплакував свою втрату, один слухав. Імена просто продовжували приходити. І він звинувачував себе за кожну з них. Як його син міг звинувачувати себе в усіх їх смерті? Якщо він дійсно вірив у це, то чому ж він досі живий? Якої внутрішньої сили він повинен мати, щоб просто зустріти день і не робити будь-якого обдуманого, не кажучи вже про жарти, гратися та намагатися знайти якусь радість у цьому світі?
І тут він згадав. Гаррі розповів їм про пророцтва. Перший, який був зроблений до його народження і новий, в якому говорилося, що він може врятувати всіх цих людей у будь-якому випадку. Але як він жив до цього моменту?
Коли годину потому Гаррі, здавалося, виплакався, один подивився йому в очі. Його погляд пробрав його до кісток. Це був погляд людини, яка вважала себе відповідальною за смерть мільярдів людей. Це був погляд людини, душа якої була на межі забуття.
- Послухай мене, Гаррі." - Швидко сказав Один. Коли Гаррі не відповів, він сказав: "Послухай мене!" Гаррі підняв на нього непорозуміння. - Ти не несеш відповідальність за смерть всіх цих людей, чуєш мене? Це була робота монстра, який хотів побачити, як горить світ! Ти не можеш звинувачувати себе! Жодна людина не може нести всю цю відповідальність!" - наполегливо молився він.
- Але це була моя вина. Я був єдиним, хто міг зупинити його - знову безстрашно сказав Гаррі. Він змирився з цим давним-давно. Кожна смерть була його провиною за те, що він вчасно нічого не зробив з Томом.
-Ні, не було! Де був ваш уряд? Чому вони нічого не зробили? Де ж армії, готові напасти на нього?" - Запитав один. - Ти можеш мені чесно сказати, що не зробила все можливе щоб зупинити його?!"
-Ні, не можу. Я зробив все, що міг, але цього було недостатньо, і я підвів всіх." - Запитав Гаррі. Він все ще дивився на безліч облич, на багато мертвих людей, посланих переслідувати його.
- Гаррі, ти не можеш себе звинувачувати. Я знаю, що ти за людина. Ти швидше помреш, ніж дозволиш одній дитині страждати. Як ти думаєш, чому у тебе так багато друзів? Як ти думаєш, чому Наташа тебе любить? Якщо ви думаєте, що це все через вашу силу або обман, то ви ображаєте їх усіх. Вони піклуються про тебе, тому що у вас велике серце, - сказав один. - Це диво, що у тебе все ще є один після того, як ти без будь-якої потреби взивав на себе весь цей вантаж."
Коли Гаррі різко підняв очі, один продовжив: " Я не хочу надавати значення тому факту, що так багато людей загинуло, оскільки це завжди буде тягарем, але звинувачувати себе в цьому нездорово і просто неправда. Ти приніс радість тільки тим, хто тебе знає! Ти навіть не знав мене, коли вирішив, що можеш допомогти Асгарду. І ти навіть нічого за це не хотів. Невже ти не розумієш? Ви показали нам свою справжню особистість з самого початку! Я не брехав, коли говорив, що пишаюсь тим що називаю тебе своїм сином. І я все ще тут! - Він наполягав.
Гаррі відчув проблиск чогось, чого не відчував вже дуже давно. Надія. - Ты... Ти дійсно так думаєш?" - Затинаючись, запитав Гаррі, коли знову покотилися сльози.
-Звичайно, я серйозно! Я б не став тобі брехати. Я люблю тебе, сину мій. І мені сумно, що ти відчуваєш такі жалості, але я пишаюся і захоплююся силою твого характеру. Творити такі чудеса на службі в інших, нічого не прохаючи взамін! За те, що приніс таку радість старому та його дружині. За те, що він брат, який піклується про своїх братів і сестер. Я бачу, що вони обидва дивляться на мене знизу вгору як на чоловіка. Ти тут не монстр! Ти вбив його ще до того, як ми зустрілися." - Сказав один. Потім він посміхнувся: "Багато я трохи жаліти про це, тому що про те, що я зроблю з ним, якщо доберуся до нього, буде сказано в легенді на всі часи, за ті труднощі."
Гаррі ледве помітно посміхнувся. - Хотів би я на це подивитися. Він заслуговує того, щоб горіти в пеклі!" - Яросно вигукнув він. - На жаль, щоб убити його, мені довелося знищити його душу." - Сказав Гаррі з раптовим сумом. - Я ніколи не хотів цього робити."
- Ну ось, знову ти. Твоє серце таке сильне, Гаррі, що ти навіть шкодуєш про те, чого потребував. І знову моє ставлення до тебе зросло." - щиро сказав один. - Я впевнений, що якби був інший спосіб, ти б вирішила це зробити, - сказав він з абсолютною впевненістю.
- Я вже не знаю, але нічого подібного не було." - Запитав Гаррі. - Дякую, що не думаєш про мене погано, тепер, коли ти знаєш, хто я. Дякую тобі за те, що ти моя сім'я, батько." - Сказав Гаррі і знову заплакав. Це вже не були сльози загубленої людини. Це були сльози хлопчика, який стільки років просто хотів, щоб його любили. Який нарешті повірив, що знайшов родину.
- Те, що ти є, - це мій син. І ти ніколи більше не залишишся без своєї сім'ї, якщо у мене буде право голосу, - пообіцяв один, обійми сина. Він вже багато років не спілкувався з іншими своїми синами і поклявся, що знайде час дізнатися про їхні особисті турботи та тривоги, щоб ця сім’я могла тільки зміцнитися.
Коли вони повернулись до дому, то побачили похмуру групу людей, які чекали знати, що їх так довго затримали. Один з них попередив їх, що йому доведеться побути на самоті. Це не завадило їм хвилюватися, хоча все це зайняло так багато часу. Проте коли вони повернулися, один усміхався і йшов обіймати Гаррі за плечі. Першою до нього підійшла Наташа. Вона бачила, що він плакав і не задавала жодних запитань, коли взяла його на руки.
Фрігг була прямо позаду них і стояла в межах досяжності, ламаючи руки у тривожні, але коли один сумний посміхнувся їй і кивнув, вона не змогла стриматися і обняла їх обох. -О, мій хлопчик, я так хвилювалася за тебе! - Вона вигукнула.
- Мені шкода, що я заподіяв тобі стільки клопотів, мама." Потім він подивився вниз на Наташу, яка тільки що тримала його, - і я повинен вибачитися перед тобою, Наталі. Я не повинен був змушувати тебе проходити через це так довго."
- Я люблю тебе, Гаррі." - запитала вона. - Мені це не сподобалося, але я смирився з тим, що тобі потрібен час. Тільки не роби цього знову, гаразд?"
- Я обіцяю." Гаррі виручився.
Вони підійшли до вогню і сіли. Ніхто не обговорював ситуацію, але вони провели приємну ніч і коли вони лягали спати, один зв’язався з Геймдаллем по дзеркалі. Він попросив його повідомити йому, якщо Гаррі знову будуть снитися кошмари. Хеймдал теж хвилювався і обіцяв королю дати йому знати, як тільки щось станеться.
Як виявилося, в цьому не було ніякої необхідності, оскільки тієї ночі Гаррі спав найспокійніший сон, який тільки міг згадати.
Протягом наступних двох днів Гаррі проводив час Саму, щоб обговорити конкретні події, які все ще переслідували його. Іноді він навіть використав пенсії для того, аби показати йому свої переживання. Один попросив його взяти з собою Наташу, щоб вона не відчувала, що він щось приховує від неї. Вони пишалися ним за те, що він з такою відвагою дивився в обличчя свого минулого.
На другий ранок відпустки Гаррі відкрив свою сумку і дістав маленьку коробку, яку він сподівався коли-небудь подарувати Наташе. Здавалося, він нарешті був готовий.
https://literna.net/uk/books/212-harri-potter-potrapiv-do-marvel-zavrshena