Глава 63: Повернення до Косою провулок (Часть II)
Через кілька хвилин на вулицях Косого провулку з'явився худий чарівник.
Він був одягнений в довгу чорну мантію і плащ; обличчя ховаюлося під каптуром, і видно тільки видатний гачкуватий ніс.
Незабаром він прибув до місця свого призначення — аптеки « Слава і Паліґерс».
Знявши капюшон, він увійшов всередину.
Блискучий чарівник з похмурим обличчям завмер на порозі, оглядаючи магазин холодними й непроникними очима.
Крістіан Зіґ, власник магазину, був блідим юнаком майже за двадцять.
— Професор Снейп? — Він сказав це з подивом і радістю, поспішно підходячи. - Яка честь... Я щойно прочитав вашу статтю про поліпшення зілля « Вовчая отрута» в журналі « Незвичайні зелені » за цей місяць!
— Правда? — Северус Снейп відповів холодно, взявши журнал з рук Зіга і кинувши його на прилавки.
- Я можу вам чимось допомогти? — З ентузіазмом запитав Зіґ.
— Мені потрібно купити інгредієнти для зілля, щоб користуватися ними особисто, — сказав Снейп. - Я б думав, щоб це залишилося конфіденційним.
Звісно! Ми дуже цінуємо конфіденційність таких клієнтів, як ви! — Зиг енергійно кивнув. - Що вам потрібно?
Як майстер зілля і професор Хогвортсу, Северус Снейп був цінним клієнтом для будь - якої аптеки.
Зиг добре розумів, наскільки важливо підтримувати з ним добрі стосунки.
Снейп дістав список і почав читати:
— П'ятнадцять унцій порошку бікорна.
— Два безоара.
- Десять унцій драконячої печінки...
...
Молодий крамар швидко помахував паличкою, відсилаючи кожен складник до сумки в той час, як Снейп їх переводив.
Снейп спокійно сидів на стільці поблизу.
- Переконайтеся, що ви не даєте мені неякісні замінники. Повірте мені, я це дізнаюся.
— Звичайно, професор Снейп! — Сказав Зиг з напруженою посмішкою. — Все, що я вам даю - це найвищі якості.
Асстимент інгредієнтів майже заповнив сумку. Зиг посміхнувся і передав її Снейпу.
— Скільки?
— Дев'яносто галеонів, як завжди... Але оскільки це ви, я зроблю вам знижку - двадцять відсотків... Ні, тридцять! Лише шістдесят три галеона, професор Снейп.
— Правда? — Снейп піднімав брову, а тон залишався нечитеним.
— Ладно. Трохи забув - додайте фунт есенції мутлапа та шкіру бугленга.
- Звичайно, хвилинку...
У сумку додалися пляшка і мішечок.
— Узято сто галеонів... з вашою знижкою - всього сімдесят галеонів.
Снейп дістав гаманець, відрахував сімдесят галеонів і передав їх.
Потім, ледь помітно усміхнувшись, він взяв тепер повну сумку і вийшов з магазину.
- Завжди радий вас бачити, професоре Снейп, заходьте в будь-який час! — Викрикнув йому слідом Зиг.
...
Професор Северус Снейп залишив аптеку і попрямував до магазину «Флоріш та Блоттс».
Там він вибрав кілька книжок для приготування зелень.
Потім він зайшов у слабо освітлену крамницю, де купив новий котел і кілька срібних ложок.
Нарешті він витратив п’ять галеонів на зачарований рюкзак з розширеним внутрішнім простором і звунув його в сумку.
З повними руками він повернувся в « Дирявий котел».
— Боже мой! — Поклик бармен, підбіг до нього. — Професор Снейп — яка честь!
— Доброго дня, — сказав Снейп, поставивши сумку для потисання руки.
— Моя озора внучка зараз вчиться у Хогвортссі - вона одна з ваших учнів... — Сказав старий Том, потираючи майже лису голову з посмішкою.
— Она... адекватна, - невизначено сказав Снейп з дивно напруженим виразом обличчя. — Можна я скористатися вашою вбиральні?
Звісно! Нагорі, перші двері ліворуч. Показати вам?
- Не потрібно. Дякую. — Снейп поспішно піднявся наверх.
...
Джон Харт, з рюкзаком за плечима, обережно вийшов із туалетної « Дырявого котла».
Як тільки він дійшов до сходів, він зіткнувся з молодою дівчиною, яка піднялася наверх.
— Простите... Джон швидко вибачився.
— Джон? — Дівчина з двома золотами дивилась на нього. - Що ти тут робиш?
— Доброго дня... Ханна... - Джон запнувся. — Я... Я трохи заблукав.
— Заблудился? — Ханна скептично подивилася на нього. — Вже темно, день закінчився.
— А... Тоді добрий вечір...
На щастя, Ханна не стала наполягати.
- Ах так, "Дирявий котел" належить моєму дідусю. Хочеш спуститися і познайомитися з ним?
— Мистер Том... Думаю, я вже з ним знайомий. - Можливо наступного разу, Ханна... Мої батьки все ще чекають мене зовні... Мені потрібно повернутися в Саутгемптон до півночі... Вибач!
Не встигла Ханна Ебот сказати що-небудь ще, як Джон вже зник.
Вона нахилила голову в замішанні, а потім повернулася вниз, у бар.
Том Еббот, власник « Дирового котла» стояв за стійкою і махав палицею, змішуючи коктейль.
— Ханна... - Він з усмішкою сказав. - Твій професор Снейп, тільки що був тут. Зараз він, напевно, нагорі. Ти його бачила?
— Професор Снейп?
Ханна відскочила в переляк, зробивши два кроки назад.
— Я... Я його не бачила...
- Він щойно зробив тобі комплімент! — Старий Том подивився на сходи і пробурмотів собі під ніс: - Чому професор Снейп ще не спустився... Напевно, вчинив трансгресію... А я хотів пригостити його випивкою!
https://literna.net/uk/books/203-khohvorts-vlashtuvannya-krashchoho-uchnya