Заклинання Патронос.
Рано - вранці наступного дня Джон побачив у « Щоденному пророкі» багато статей про Златопуса Локонсу.
« Відомий чарівник Златопуст Локонс викривається як шахрай, який зловживав заклинанням пам’яті! » — На першій смузі був великий заголовок.
На другій сторінці:
« Міжнародна конфедерація проти темної магії позбавила Локонса парного членства; Орден Мерлін скасував його медаль третього ступеня.".
А на третій - в куті — Джон побачив фотографію Корнеліуса Фаджа:
"Міністр магії заявив, що правоохоронники вже спрямовані на утримання Локонса"..
Як і передрік Локонс, новини про його падіння швидко поширилися по всій школі.
Проходячи повз стіл Гриффіндору, Джон почув гучний голос Рона Уїзлі:
— Я знав це! Ло́конс був шахраєм!
— Саме так. Він ніколи не говорив правдуГаррі Поттер погодився.
— Но... Він втік! - сказала Герміона Грейнджер, яка була шокована, наче її зрадили особисто. — Міністерство навіть не могло його зловити!
— Хм, він далеко не піде, — кинув Рон. — Мій тато каже, що магічні поліцейські - справжні професіонали!
І це були не тільки гриффідорці. Учні всіх факультетів — Пуффендуй, Когтевран, навіть Слізерін — були раді піти з Локонса. Вперше за багато десятиліть Всі чотири школи були єдині в одній думці.
Навіть професор Снейп, який зазвичай ходив у вугільно-чорній мантії і ніколи не посміхався, сьогодні з'явився в ... яскраво-червоному пальто. Він виглядав як алая кажан.
Джон не приєднався до святкових вигуків і злості. Він спокійно прочитав газету, з'їв кілька шматочків хліба і тихо покинув Великий зал.
Виручай-комнату
У четвер вранці занять не було, і тепер, коли Василіск був мертвий, Джон міг дозволити собі більше свободи. Він піднявся на восьмий поверх, зайшов у Відруч-комнату і забрав книги, які приніс сюди напередодні.
Там були:
« Під місячним світлом» про поведінку перевертнів;
"Приклич радість всередині себе" - Про дементорів і заклинання Патронос.
і мала Біла брошураяку залишив йому Локонс.
Джон спочатку відкрив брошурку. Загадковість пам’яті виявилася набагато складнішою, ніж він очікував. Особливо це було тоді, коли ми застосовуємо її так, щоб не залишити слідів. Найменша помилка могла зруйнувати розум жертви без можливості відновлення. Не дивно, що в одному відділенні книжки рідко коли містились у таких докладних описах.
Вже через десять хвилин у Джона захворіла голова. Він закрив буклет.
Потім він прочитав книжку про перевертні. Він вже знав основні факти і швидко закінчив.
І тільки потім він розкрив останню книгу - "Приклич радість всередині себе".
Про закляття Патронос
Це було одне з найскладніших заклинань, і, щоб вимовити його, чарівник повинен був повністю зосередитися і згадати Найщасливіший спогад у своєму житті.
Заклинання звучало:
— Эксспекто Патронум.
Якщо все вдавалося, з'являвся Патронус - срібний захисник, який міг проганяти і знищувати дементорів та летіфондів, Об'єднаних істот, яких він по-справжньому боявся.
Проблема полягала в тому, що заклинання залежало від Чиста, справжня радість - не просто приємного моменту, а того, що глибоко гуляє в серці.
А у Джона... Таких спогадів майже не було.
Він завжди думав як доросла людина, навіть будучи дитиною в цьому світі, і його емоції ніколи не досягали тієї дитячої висоти, що була потрібна Патрусу. А спогади з минулого - давно поблекли.
Він глибоко зітхнув і вирішив спробувати.
Дістався паличку, зосередився і прошепотів:
— Ексспекто Патронум!
Він згадав радість від отримання листи про зачислення в Ітон.
Нічого.
Тому що це було полегшення- Не щастя.
Він спробував знову, зосередившись на першому вдалому заклинанні:
— Ексспекто Патронум!
Тиша. Ніякого світла.
Тому що це було задоволення від успіху, а не щирої радості.
Він спробував третій раз, пригадуючи момент, коли паличка Оллівандера вибрала його.
— Ексспекто Патронум!
Знову нічого.
Він тренувався майже весь ранок, перебираючи будь-яку можливу спогад. Але Патронс так і не з’явився, навіть серебристої струмки.
Заклинання Патронас виявилося набагато складніше, ніж він думав.
Коли годинник показав полудень, Джон, розчарований і втомлений, нарешті покинув Відручай-комнату.
Ще один ранок невдач.
Повернення до Великого залу
Коли він зайшов, його увагу відразу привернула схвильована Ханна Ебботт, яка розмовляла з Вейном Гопкінсом:
— Це було неймовірно! Найкращий урок захисту від темних мистецтв за все моє життя! Я ніколи не думала...
Але її перебив Закаріас Сміт:
— Так, Локонс втік, так що у нас більше немає вчителя. Ханна... Хто це вів? Ти бачила? Ти коли скажеш?
Ханна тільки хіхнула, сяяючи:
— Не скажу! Скоро ви дізнаєтеся. Це... це дійсно дуже круто!
https://literna.net/uk/books/203-khohvorts-vlashtuvannya-krashchoho-uchnya