***
Погода стояла ясна, гідна для весілля Імператора.
Церемонію планували провести у найбільшому залі імператорського палацу.
Я дуже хвилювалася, коли побачила маленьку приймальню великого залу. Вдягнутися в жахливу сукню, яка обтягує талію, тремтіла від напруження.
— Ваше Високосте Кайла, ні, Імператриця. Ти маєш бути хорошою.
Мама міцно схопила мене за тремтячі ноги.
- Відколи це ти почав ламати ногами? — Ніколи такого не траплялося.
Сьогодні я вперше так нервувала, що в мене затремтіли ноги. І в минулому, і зараз було багато моментів, коли я не могла дихати через тривоги та напруження, але це було не так, як сьогодні.
- Спочатку ти ввійдеш до залу разом з Його Величністю Імператором. Там буде подушка. Стань на неї на коліна, склавши руки разом і схили голову. Тоді священик вийде і поблагословить вас.
— Я знаю, у нас же були репетиції.
— На репетиціях ти стояла як вкопана.
Тихий материнський голос різко проколов мене.
— Який порядок церемонії? Будь ласка, повтори ще раз.
—...
Я так не нервувала на церемонії присвячення в лицарі, ні на церемонію вступу у Рицарі-Хранники і навіть на урочистості мене командиром. Ні, тоді це дратувало і я хотіла якнайшвидше позбутися цього.
- Це на тебе не схоже. Чому ти сьогодні така нервова?
Що зі мною не так?
Мої ноги знову почали тремтіти, а мама міцно притискалася до мене.
— Не тряси ногами!
У мене відчуття, що якщо я не буду це робити, то помру від перенапруження! У цей момент виникли знайомі голоси дам. Вони були одягнені в відсвіжні світло-жовті і рожеві сукні. Це були Філія та Айріс.
- Кайла, ти така гарна!
Побачивши їх, я трохи поліпшилась.
— Як і очікувалося, це плаття добре дивиться на Кайле.
— Діаманти виблискують так, що їх можна побачити здалека.
Їхня похвала не дійшла до моїх вух. Мама сказала мені відпочити, поки я чекаю початку, провівши час з друзями. Це тому, що я з ними? Щире відчуття вирвалося назовні.
— Я... Що мені робити?
Хоча я знала, що це нісенітниця, у мене затремтіла щелепа.
- Що сталося, Кайла?
- Сьогодні гарний день.
Вони обидві посміхалися, наче це було щось незначне. Що станеться з виразом їхніх облич, якщо вони почують про що я думаю?
— Я боюсь.
Тільки тоді мила Філія опустилася на одне коліно і подивилася мені в очі.
— Ти, мабуть, дуже нервуєш. Сьогодні не лише весілля, але й національні шлюби.
Мій голос тремтів.
— Я хочу втекти.
Я серйозно. Мені дійсно хотілося втекти.
- Гей, що з тобою не так?
Обличчя Айріс поступово почало виражати тривогу.
— Я не знаю, насправді я в такому стані вже кілька днів.
Сьогодні був не єдиний раз, коли я задихалася від напруги. Я задихалася протягом всієї підготовки весілля.
— Ти збираєшся вийти заміж, і раптом впадаєшся у депресію та переживаєш.
Філія намагалась потішити мене, хоча сама ніколи не була одружена.
Насправді, я зізналася в цьому страху своєму молодшому братові Францу...
- Чому? Ти ж хотіла швидко вийти заміж.
Я отримала тільки таку відповідь.
Ми пара, яка швидко йде вперед. Напевно, всі подумали, що нам це подобається!
Це не означає, що мені не подобається Астер. Все точно, так навпаки. Чесно кажучи, моменти, коли ми разом, хвилюючі та приголомшливі, і іноді я навіть відчуваю себе щасливою.
Хоч коли мене викрали і замкнули в особняку Литхі, я була налякана та стривожена, але не було жодного моменту, коли я ненавиділа б бути з Астером. У глибині мого серця було дивне хвилювання, в якому я не могла зізнатися.
Тому я хотіла зберегти це хвилювання якомога довше... Ми вже довго дізнавалися одне про одного і багато розмовляли. Як пара, як друзі. Я давно хотіла насолодитися таким дружнім і милим проведенням часу.
- Його Величність буде розчарований, почувши це. Його Величність хотів одружитися з Кайле якомога швидше.
Філія погладила мене і засміялася.
Почувши її слова, я зрозуміла, чому так почуваюся.
Це важкий тягар. Не те щоб мені не подобався шлюб. Просто такий швидкий розвиток є обтяжливим.
Я хочу пригальмувати і повільно підійти до мети, але Астер хотів всього і відразу. Бути закоханими — це різні речі.
І коли я вийду заміж... Оскільки ми одружені, то повинні мати дітей.
— Хааа....
Я зітхнула. Обидві щоки запилювали.
Не те щоб мені це не подобалося, але мені так соромно. Я не могла заспокоїти своє серце, яке було сповнене напруження. Крім того, я ще більше розчарувався у змішанні дивних очікувань.
Ще ні. Ще ні!
- Що сталося, Кайла?
Філія та Айріс дивувались на мене, коли я топала ногами у ганебній уяві.
Я, чесно кажучи, не могла винести цього.
— Нет, я просто... Я думала, що хочу, щоб це швидко закінчилося.
Коли я хвилювалася і нервувалася, то пройшов час, щоб розпочати своє національне весілля.
— Кайла.
Астер в білому костюмі увійшов у приймальню. У нього зараз було досить свіже обличчя для людини, яка нещодавно була завалена роботою.
Вчора ввечері сталося щось кумедне? Астер посміхнувся і попрямував до мене.
- Ходімо, моя Імператриця.
Я обережно поклала руку на Астера.
Коли я встала зі свого місця, Філія та Айріс поправили спідницю мого одягу, яка трохи пом’ялася ззаду. Я схопилася за бавовнячу тканину, міцно зтиснувши її.
На відміну від інших шлюбів, у корейських весіллях не використовувалися букети. Можливо, це тому, що я мушу молитися, коли мене благословляють, і пити святий алкоголь, який мені дасть священик.
Церемонія почалася з виконання на органі.
Наш вхід був схожий на знамениту картину, яку я бачила в попередньому житті.
Я була зв’язана на цілу репетицію, але коли почалася національне весілля, то відчула, що моя голова прояснюється.
Напруження також трохи зблякло.
Коли я стояла перед священиком у супроводі Астера, то побачила велику подушку, з якою була знайома. Я опустилася на коліна, згадуючи слова моєї матері.
Я навіть не знаю, скільки пройшло часу.
Після довгого і нудного благословення та поклоніння Первосвященика ми знову перетнули великий зал і вийшли на вулицю. Лицарі-Хранники вишикувалися під сонячним сонцем, щоб прокласти нам шлях.
Люди, які не могли ввійти у великий зал, радісно зааплодували. Процесія священиків несла благословенний кошик з пилком.
Франц та інші охоронці і маги вошобних башт супроводжували їх. Почалася церемонія Рицарів-хранників, тому розсіяли пилок. Ми з Астером продовжили цей неймовірно довгий шлях. Атмосфера була такою яскравою і будоражкою, що я не могла ясно мислити.
У цей момент Астер зупинився і обійняв мене за талію.
- Тепер ти залишишся зі мною.
Він поцілував тильний бік моєї руки, здавалося звідти піднімається жар
Я ніколи не дозволю Кайле бути стривоженою чи нещасною.
Солодкий голос лоскотав мої вуха.
- Поки ти не втечеш від мене.
Моє тіло трохи напружилось через нерішучість. Ти чув, на що я скаржилася раніше?
Згодом Астер схилив голову. М'які губи зімкнулися. Це була дія, яка не узгоджувалася з порядком.
Спочатку ми мали вийти на площу і покататися на парадній кареті під схвалені вигуки народу.
Зазвичай я б швидко перервала поцілунок, але відчуття того, що мене обіймають, змусило відчути себе краще. Це було мило і чарівно.
Повільно мої губи віддалилися. Ми повинні продовжувати процесію... Цього разу я була розчарована. Мені подобається м'яке і солодке відчуття, яке окутало мене зовсім недавно. І тому, що Астер вже змінив порядок церемонії, симпровізувавши.
Так що це означає, що я зараз не в своєму розумі.
Я схопила Астера за комір мантії і потягла до себе, опускаючи його голову.
- Ти єдиний, кому потрібно процвітати.
Потім, ми знову поцілувалися.
Тепер шляху назад немає.
У будь-якому випадку, я не зможу втекти від чоловіка, який стоїть переді мною.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata