Заспокійившись, я швидко переглянула стан Астера. Але Астер не виглядав хворим, тільки посміхався.
- Дивно, я почуваюся добре.
— Я рада, що ти добре почуваєшся.
Я зітхнула, коли усвідомила, що все добре, і відчула полегшення від того, чого не було так вже й погано.
— Мені приснився довгий сон
- Що це був за сон?
Обережно закрив очі, Астер тихо прошепотів.
- Я бачив річку.
— Реку.
— Довга річка. Довкола було багато гарних квітів. Я йшов по кольоровій доріжці.
— Квіткове... Поле?
Я щойно слухала сон Астера.
— На іншій стороні річки люди з таким же кольором волосся, як у мене, манили мене. Вони казали мені йти до них.
— Итак... Ти пішов?
— Нет. Я оглядав річку і не звертав уваги на те, що вони називали мене. Пейзаж був такий прекрасний. Що за річка була уві сні?
Це річка Йордан.
— Я давно хотів прогулятися цією красивою річкою з Кайлою.
- Ні, дякую.
— Хм?
- Якраз перед тим, як ти прокинувся, Його Високість Кайрус приходив.
Я змінила тему і розповіла про те, що сталося, поки він спав. Фальшиві звинувачення сім’ї Веста, звільнення всіх арештованих у палаці і майбутнє набування престолу.
— Якби ти не прокидався, то на трон піднявся Великий Герцог Шреман.
У Астера була сильна воля до трону, поки він не напав на палац.
— У нього немає наміру успадкувати трон, тому він передає свої права на престол.
Астер мовчки слухала мене.
- Тепер я збираюся сказати Його Вищості, що ти прокинувся. Тоді, згідно з його волею, ти станеш наступним Імператором.
Астер, мабуть, хотів це зробити, але чомусь Алестер виглядав дивно.
— Астер?
Тільки тоді він повернув голову в мою сторону на мій поклик. Хе-хе, посміхаюся як дурень, не те що Астер.
— А ти як думаєш?
Коронація нового Імператора не за горами. Тому йому треба швидко прийняти рішення.
- Тепер я почуваюсь краще.
- Що?
— Я думаю, що це хороша ідея.
Астер був сповнений рішучості стати імператором до нападу на Імператорський палац. Але, здається, він відчуває полегшення від того, що все так повернулося.
- Тепер я думаю, що це не має значення.
Коли я побачила, що обличчя Астера дуже підбадьорливе, то посміхнулася.
- Так, я не проти, якщо тобі це подобається.
Я також зручно влаштувалась на дивані. У міру того як напруження спадало, ситуація в приміщенні ставала вільнішою. Я відчувала, що всі запаморочливі та складні речі зникають.
- Я б воліла, щоб ти не став імператором.
Я чесно сказала Астеру те, що хотіла сказати. Потім Астер з цікавістю подивився на мене, ніби він не розумів мене. Якщо тобі допомагають духи, ти повинен знати, що я думаю, але ви не знаєте.
- Ти хочеш, щоб я не ставав імператором?
Звісно.
Чи ж це не природно, якщо ти сповнений рішучості зруйнувати нашу країну? Що такого натворили люди Ельбаха.
- І людям навколо тебе буде комфортно, якщо ти не станеш імператором. Мені доведеться щодня слідувати за тобою.
Оскільки Астер зруйнував Імператорський палац, то чутки про уявну вартість відновлення імператорського палацу наступного року перевершують ціну міста Берг. Нам, можливо, доведеться витратити гроші на утримання території навколо Берг.
- Цілий день?
Коли я кивнула, Астер тупо втупився на мене.
- Тобі доведеться залишатися зі мною цілий день?
- Ти хіба не хотів, щоб я стала твоїм лицарем?
Де він пошкодив голову, коли впав? Або щось не так з його пам'яттю, поки він спав? Безум’я Астера, яке зазвичай було звичайним, здавалося нудним.
- Персональний лицар має бути з Імператором?
Запитав Астер, його фіолетові очі яскраво сяяли. Можливо, завдяки його пробудженням на ліжку він став м’якшим.
— Персональний лицар є найближчим лицарем. Командир Ґвардейської дивізії завжди повинен бути поруч з Імператором.
— Завжди...
Він пробурмотів щось майже чужим голосом. Я не знаю, що думає Астер, але я думаю, це добре, Що мені більше не доведеться приєднатися до лицарів.
- Ну, багато змінюється.
Люди, які погрожували своїм сім’ям, були замкнені і всі родичі повернулися в свої домівки. Я не знаю, скільки часу минуло відтоді, як настав світ.
Ти знаєш, що було найкраще в тому, щоб я покинула Рицарів-охоронців? Мені не потрібно було їздити на роботу.
Чи ж це не було занадто приємно в моїх устах? Обличчя Астера поступово стало безстрасним. У будь-якому разі, я дістала спеціальний телеграму з ящика для Кайрусу.
— Тепер я посилаю спеціальний телеграму Його Височності, Кайрус. Ти прокинувся, і відмовився від місця Імператора.
З нізвідки пролунав гудний звук. Я сіла за стіл з чорнилами і пером. Голос Астера пролунав ззаду, коли я написала ім'я Кайрусу Вольсена Ельбаха в колонці отримувачів телеграми.
- Я зроблю це.
Я не могла розчути, що він говорив. Я обернулася і перевірила, що сказав Астер.
- Що ти сказав?
- Я збираюся стати Імператором.
Астер спокійно посміхнувся. Це була мирна усмішка, яка виглядала такою затишною, але в мене мурашки пробігли від затилку до спини.
- Чому... Ти ж сказав, що не будеш!
- Я не казав, що не буду. Я вирішив, що це не погано.
- Ти ж відмовився!
— Нет, это не так.
Один з очей Астера з ніжною усмішкою звузився. На відміну від Астера, який виглядав таким же щасливим, як тепле весняне сонце, я була пригнічена. У мене було таке відчуття, ніби я отримала подарунок і потім забрала його назад.
***
- Капітане, ви прийшли?
Я прокинулася рано - вранці і була в поганому настрої, а нещодавно призначені лицарі поклонилися.
— Ми принесли чай.
Чоловік тактовно дав мені чайну чашку, але я все ще була сонною. Рицарі Гвардейської дивізії зазвичай були делікатними і розсудливими.
Дякую.
Я взяла чашку у свого підлеглого і відхлебнула чаю. Можливо, там був цукор і лимонний сік у помірному кількостях, але втома, здавалося, трохи пройшла.
- А що щодо Його Височності Спадкоємця?
Коли я запитала, що робить Астер, лицар з ним відразу відповів.
- У нього кашель.
— Сьогодні коронація.
Мої слова змусили замовчати всю гвардійську дивізію. Вони боялися перебувати поряд з Астером, хоча завжди були поруч зі своїм господарем. Ну, охоронці були тими, кого побив Астер, коли він штурмував палац. Незваний гість, який недавно зруйнував палац, тепер він Імператор, якому потрібно служити.
— Добре, я зайду пізніше.
— Я буду готова.
Сьогодні я служу в підрозділі Королівської охорони. Сьогодні я вступила у Гвардійську дивізію для Астера, який стане новим Імператором.
До сьогоднішнього дня це не мало великого значення. Спадкоємець принц Кайрус оголосив про своє зречення від престолу, і право успадкування трону перейшло до Астера по лінії наслідування. Імперія Ельбаха знову була перевернута, і фотографії Астера з'явилися на головній сторінці всіх газет.
Палець, який зруйнував Астер, зараз почав реконструюватися. На ці марні витрати майже витрачені величезні суми державної казни, але Астер пообіцяв взяти на себе всі кошти. Кам’яна гора, яку герцог Литхі купив Астеру, містить велику кількість духовних і магічних каменів. Він сказав, що матиме достатньо коштів на відновлення імператорського палацу. Це було полегшенням.
- Це документ для Принца.
Мій підлеглий простягнув мені теку. Я переглянула папери перед Астером. Це було тому, що мені потрібно було знати, які звіти він отримував і як просувалися справи. Виняткові обов'язки Астера ще не були визначені, тому Рітаус деякий час обіймав його. Я відкрила теку і спокійно прочитала документ. Остаточно визначив дату страти Рута у в’язниці, де тримали тільки головні ув’язнені.
— Цього року взимку.
Страта буде закрита для публіки, і Рутай зможе в останній раз побачити сонячне світло, перш ніж його засудили до смерті.
Імператриця... Ні, вже прийнято рішення про вигнання пані Джулії?
Замість страчувати Руту, співдружницю Імператрицю, засудили на заслання. Це сталося за наказом колишнього Спадкоємця Кайруса.
— Було вирішено, що це буде район Денова.
- Це пустельне місце, в якому абсолютно нічого немає...
- Там є старий замок, який якраз підійде для Пані Джулії...
Цей документ також містив інформацію про інших в’язнів. Завдяки цьому я дізналася, що станеться з нашими рідними, які віддали нас. Адела і Лоіс були вислані в прикордонну зону. Колись вони використовували працю в’язнів, щоб розчистити ґрунт безпліддя і, можливо, там працюватимуть. До кінця життя.
Усі слуги, які зрадили сім’ю Шуманікс, були засуджені на смерть і чекають дня страти у підземеллі, як Рутая.
Коли я увійшла в спальню після отримання документів, передані моїм підлеглим, я побачила Астера, який сидів біля чайного столику.
— Ти вже встав, чи не так?
Коли він говорив як завжди, то зустрів різкий погляд консулів і поспішив схилити голову.
- Ви кашляли, Ваше Високість?
Я почула тихий сміх Астера, як ніби це було забавно як я виглядаю.
- Що у тебе в руці?
Я простягла каталог, який тримала в руці перед Астером. Консул взяв документ, який я подала, і передав його Астеру.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata