24. Кінець: новий початок
На площі Берґ почувся голос принца Кайруса.
— Великі люди Імперії Ельбаха, настав час сказати вам правду. З якої причини і як Його Величність, Великий Імператор, було вбито. Я, Кайрус Вольвсен Ельбаха була свідком жахів того дня...
Багато городян були заповнені площами.
- Зупинися прямо тут.
Я веліла вершникові стежити за промовою. Коли я вийшла з карети, на мені була а широкопола капелюха глибоко просунута, щоб якомога більше закривати обличчя, так що ніхто мене не впізнав. У цьому не була про жодну потребу, але я не хотіла показувати своє обличчя. Тому що я не хотіла створювати шум.
Коли я обережно плакала з воза, розправляючи довгу спідницю, голос Кайрусу було чутно більш чітко.
- Мій народ, тепер ми повинні перейти до нової ери. Урегулювання тренувань з сусідніми країнами не обов'язково мусить бути війною. Ми можемо вступити в нову еру...
Я була далеко від натовпу і все ще слухала промову Кайруса. Це не була красномовна мова, але його слова були точні й прості.
- Ваше Високість Кайрус добре говорить.
Філія, яка підійшла до мене, коли я вийшла з карети, сказала.
— Я знаю. Я думала, у нього це не вийде, тому що він пасивна людина...
Чесно кажучи, це була про трохи несподівано. Я розумію, що він неохоче зайняв місце Спадкоємця, але він стояв перед натовпом більш природно, ніж я думала.
— Він радше є обережним, а не пасивною.
Філії, які дивилися на Кайруса, що говорив далеко, були і дуже привітними. Я витріщилася на таку Філію.
Хмм?.
- До слова, що тепер з Астером? Він прокинувся.
Філія, яка збиралася щось сказати, швидко перевела тему на інший бік.
- Ні, він не прокинувся.
Незабаром Філія почала непокоїтися.
- Все ще? Що каже лікар?
Минуло майже тиждень відтоді, як Астер знепритомнів. Стефан, маг-терапевт, залишався поруч з Астером весь день, але ніяких відхилень не була про.
— Він не знає причини. Але це правда, що його життя було а в небезпеці, коли він впав.
Я згадала, що Астер раптом впав переді мною. Його і без того біле обличчя раптово зблідло, а температура впала, тому я кинулася до Руіта за допомогою.
Руїт і Стефан прийшли по сигналу, який я подала, і навіть тоді Астер не зрушив з місця, ніби життя згасло. Пульс бився повільніше, а температура тіла поступово охолола. У такий божевільний момент моя пам'ять майже не робота.
— Але я рада, що тепер він почувається краще. Кайла дуже турбувалася про нього. Ми так хвилювалися, що ти теж можеш помилятися.
Я не можу повірити, що я помиляюся. Філія говорить щось дивне.
— На щастя, Астер одужав, але я не знаю, чому йому стало гірше.
- Може він використовував надто багато магії. Він доклав неабияких зусиль, щоб зруйнувати Імператорський палац.
— Эм... Я не думаю що через це.
Астер, який висушив воду на території Веста, знепритомнів через те, що майже зруйнував Імператорський палац. Незважаючи на причини, ми всі дуже турбувалися про Астера.
- Це можливо. У будь-якому разі, у мене все ще болить голова, коли я думаю про той час. Степан навіть вчинив самогубство, заявивши, що коли помре Астер, то теж помре.
Це була а повна катастрофа. Озираючись на метушню, Філія схилила голову і виглядала неохайною.
— Ні, це ти, Кайла, підняла найбільше шуму.
— Я? Ні, я ніколи цього не робила.
Слова Філії змусили мене підстрибнути. Я ти не дала Степану померти...
— Ти пам'ятаєш, як Степан сказав, що покінчиш з собою, і ти вирубала його?
— Я пам'ятаю. Всі були такі хаотичні і з'являлися головний біль від однієї думки про це...
— Я думаю, що це похмілля викликає у тебе головний біль. Тому що ти пила міцний алкоголь.
Невже я це зробила? Я припускаю, що причина, чому моя пам'ять час від часу порожня, полягає в похмілля.
— Ти сказала палацом Альто принести все старе алкогольне. Хіба ти цього не пам'ятаєш?
Так, я засмучена. Я хотіла випити. Я згадала одну річ. Але до такої міри, що я не можу згадати... У цей момент я раптом згадала, що Альто тягнув на возі дубову бочку.
- ...А?
- Хіба ти не пам'ятаєш? Ти взяла всю дубову бочку і зачерпнула її половинкою.
— Аа?
- А потім ти плакала.
Час від часу я пила з дубової бочки за допомогою половинок. Тому що я така балакуча. Хоча це нісенітниця. що я плакала після випивки. У мене не було таких спогадів протягом мого попереднього життя.
я ніколи не плакала після випивки. Ти жартуєш наді мною за те, що я нічого не пам'ятаю. Хаха.
Мені не хотілося сміятися, але я поспішала до Філії і почала розсміятися. Якщо чесно, я сильно пила. Але я не могла напитися й влаштувати таку сцену. І я ніколи так сильно не пила...
— А потім ти вдарила Стефана, який знову знепритомнів. Причина, чому Астер не може прокинутися в тому, що Степан некомпетентний.
Здавалося, що я не пам’ятала цього. Спогади про те, як я вдарила Степана, який знепритомнів і потім ще раз. Я думала, що це був просто сон, тому що шматочки моєї пам'яті була і розмитими та примарними.
- Нам було важче зупинити тебе, ніж Стефана. Наскільки серйозні були і удари.
— Я... Я не могла цього зробити.
Я відчайдушно заперечила це. Я не можу повірити, що створила щось подібне. У це була оне повірити.
— Ти не зупинялася, поки не напиєшся. Цього разу ти спустошила два дубові бочки.
Два бочки?
Говорячи про алкоголь, Філія почала бурчати і сказала, що дає кілька порад.
— Я серйозно до тебе ставлюся, Кайла. Тобі не слід пити так безглуздо. Занадто багато пити шкодить вашому здоров'ю.
Філія продовжувалася вічно.
- І я не знала, що у тебе погана звичка до випивки, тож не пий забагато. Це погано, особливо для інших.
Моє обличчя почервоніло. Жар, здавалося, досяг моїх вух.
— Давай не будемо про це говорити.
Я відвернулася від Філії і вдавала, що не чую її. Тим більше, що Філія все наполегливо слідувала за мною.
— Не закривай очі на свою погану поведінку, Кайла.
Коли Філія схопила мене за зап'ястя, на площі стало тихо. Звичайно, ми з Філією переклали очі на платформу, де була промова. Після промови Кайруса з’явився новий чоловік.
— Леодора.
На подіум піднялася красива жінка з сліпучо світлим волоссям і очима, які нагадували перидот. Довга чорна спідниця, біла блузка. Нині Леодори були простими й акуратними. На подіумі Леодора опустила погляд. Оскільки мовчання тривало деякий час, Леодора обережно відчинила рот і представилася.
- Моя люба Імперія Ельбаха, я вітаю тебе вперше. Мене звати Леодора Шреман, Велика Герцогиня Шресмен.
Вітання Леодори з зігнутим коліном і злегка нахиленою головою були про елегантний та красивий навіть на відстані. Натовп дивився на Леодору, яка була а повна витонченості, як справжня представниця Імператорської родини.
Я хочу поговорити про жахливу реальність аристократії, з якою я стикалася особисто. Ніхто з аристократії не хотів знати правду, хоча Його Величність була убита...
Глядачі закохалися у голос Леодори, який говорив з чітким голосом і вкалізацією. Коли люди почули промову Кайруса, то були розсердені й сумували за іншою історією Леодорою.
- Нічого, що вона говорить щось подібне? Леодора може погано сприйматися в соціальному світі...
На обличчі Філії з’явився вираз жалю, коли вона подивилася на Леодору, ніби стурбована.
— Я впевнена, що вона готова.
Леодора все ще давно не з’являлася у світських колах. Незважаючи на це, вона з’явилася на балі в Імператорському палаці лише один раз, щоб привітати Астера.
— Я думаю, що мені більше подобається образ, який користується популярністю серед людей.
Коли Леодора закінчила промову, лунали гучні оплески.
— Ты прав. Леодора дуже популярна.
Після цього інциденту ім’я Леодори найчастіше згадувалися серед людей. По-перше, історія про те, що у неї була а прекрасна краса і вона таємно спонсорувала бідних простолюдинів, незважаючи на те що вона була А вихідцем з Імператорської сім'ї, була але хорошою історією, яка їм подобалася. Завдяки цьому Леодора чинила опір Імператорському палацу і стала патріотичною мукою на стороні простих людей.
- Виявляється, Великий Герцог Шреман тепер змінив свою позицію.
— Коли його дочка стала популярною серед широкого загалу, я думаю він вирішив піти цим шляхом. Чи це можна назвати демократичним шляхом?
Під подіумом дитина, яка була простолюдиною, дала Леодоре букет квітів. Леодора взяв квіти і зробила вигляд, що змахує рукою. Тепер, коли серед найближчих членів Імператорської родини не була про принцес, кронпринціс або імператриц Леодора, здавалося, стала найдорожчою Принсесією Імперії Ельбаха.
У той момент, коли я думала, що промова закінчена, вийшли представники народної ради. Здавалося, що вони мали щось сказати. Або ж вони зацікавилися.
- Давай повернемося зараз.
Я повернулася і пішла до карети, яка чекала на нас.
- Ти не збираєшся побачити Його Високість Кайрусом? Було б чудово побачити Леодору.
Філія часто поверталася до вуми.
- Побачимося пізніше. Нам не про що буде говорити, коли ми зустрінемося зараз.
Я підняла очі і подивилася на платформу вдалеці. Після Леодори, член ради простих людей, здавалося, хотів багато сказати. Однак натовп сяяв і прислухався до того, що вони говорили.
- Мені не потрібно красти їхню увагу.
Повернувшись у карету, ми з Філією виїхали з площі Берг до Маркізат Веста.
— Дивись, Кайла! Дивись! Газети розкидають прямо зараз.
Маленькі газетні листівки були розкидані по небу. Я висунулася з вікна і вхопила "газету" на Берг.
— Там Його Слова Височності Кайруса.
Відчинивши газету, я кивнула на слова Філія.
— І промови Леодори і члени ради простолюдин.
Фактично було заплановано заздалегідь, що сьогоднішня промова на площі Берг буде розповсюджена на всю Імперію. Залежить від промови Кайруса, Леодори та членів ради простих людей і вирішили розповсюдити їх зміст по всій Імперії, як тільки промова закінчиться.
— Що ти збираєшся робити з іншими справами?
Запитала Філія, яка виглядала з вікна. Про місто Берг, столицю, повинна була подбати Філія, але інші потребували допомоги.
— Чарівники Вежі вирішили у магічний спосіб поширювати газети в своїй юрисдикції. Вони, мабуть, вже прямують туди.
Філія дуже усміхнулася моїм словам.
— Я рада, що Імперія Ельбаха повертається в перше русло.
Я теж кивнула головою. Все було про те, як сказала Філія.
Перше, що я зробила після роботи - це зняла бар'єр Шицуро з Марказита Веста. Наступне, що потрібно було зробити, — це безпечно повернути на роботу сестру Дженію та інших родичів, які займали державні посади. Я трохи хвилювалася, що їм дозволять повернутися, але не всі приймали особливих конфліктів. Допомога Спаднього Принца Кайрусу була а велика.
З того часу дядько Норикс сильно посварився з моїм батьком без особливої причини і залишив мій будинок разом із Крістеном, а я отримала прохання повернутися від Рицарів-охоронців.
Адміністративні органи центрального уряду були введені у норму, і всі чарівники, які слідували за Астером, повернулися до своїх вежі. Все поверталося на круги своя.
За винятком Астера.
***
Астерові обличчя все ще були про ангелів. Я не можу повірити, що це світле і гарне обличчя, яке, здавалося, не могло вбити навіть букашку, вже кажучи про людину, завдало болю таким людям у палаці.
- Він гарно виглядає уві сні.
Ремі, моя покоївка, яка принесла мені їжу, подивилася на Астера.
- Ти повинен виглядати красиво, навіть коли спиш.
Ремі нахилила голову, ніби не зрозуміла мене, але розставляла їжу на столі.
— Поїжте небагато, міс Кайла. Ви останнім часом мало їли.
Ремі принесла варені персики у скляному банку, який я зазвичай їла, коли почувалась погано.
- Я думала, ви зможете це з'їсти.
Усередині скляної банки персики, зварені в цукри, була і охолоджені. Там був ще м’який хліб і молоко, але я потягнулася тільки до банку з персиками.
Ремі. Мені це подобається.
Я з'їла персик, який принесла Ремі. Персики добре жовуються, навіть якщо ви їх не палите, тому що персики колись готувались,. І це була про навіть мило.
— Це завжди смачно.
- Я знаю, це чудово. Це не особливий обід, але Міс Кайле воно завжди подобалося.
Це була про з тих пір, як я була одержима Кайлою Весту. Звичайно, тоді я була а ще молода. Раніше я любила консервовані персики, але не могла дістати їх тут, тому замість цього їла варені персики. Я нічого подібного не робила, коли зовсім не була про апетит.
Звичайно, був і день, коли варені персики навіть не включалися в меню. Наприклад, коли брат помер у попередньому житті після похорону, його поховали. У той час я навіть не відчувала голоду, хоча весь день під час похорону нічого не їла. Все было о пусто.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata