— Тоді давай поквапимося, Кайла. Незалежно від того, наскільки сильний пан Астер, з цим буває занадто важко впоратися самотужки. У Імператорському палаці також є багато талановитих чарівників.
Я повністю погоджуюсь з тим, що сказав Руіт.
— Так, це було б небезпечно.
Не Астеру, а людям з Імператорського палацу... Впевненість Астера ніколи не буде блефом. Якби він був переможений лицарями або чарівниками Імператорського палацу, то не зміг би змусити коліна чаклунам Чарівних башт.
— Якщо ситуація вирішиться зараз, я піду в Імператорський палац. Руіт, мені потрібно, щоб ти приєднався до мене.
Я подивилася на Руіта і запитала, чи не хотіла б я бути рішучою. Руїт був неперевершеним чарівником, якого також визнала вежа. Я розпачливо потребувала його допомоги.
— У будь - якому випадку вже надто пізно відступати.
Руіт зітхнув, наче у нього не було вибору. Саме тоді Рітаус підійшов до мене. Лавіан, Серена, Ліліт і Ніколас були позаду.
— Як і просили, сер Сере Сірена, пане Рейлі та сер Ніколас вирішили приєднатися до нас. Будь ласка, поділіться інформацією про те, що планується сер Кайла.
У очах Рітауса я могла відчувати риси наймолодшого генерала, який очолював лицарів. Вміння швидко розуміти ситуацію, рішучість і навіть лідерство, яке веде підлеглих. Раптом я зрозуміла, що Рітаус був чудовим лицарем.
— Я иду в палац.
На їхніх обличчях відображалося здивування при моїх словах. Ви думаєте, що я несу нісенітниця.
— Скажіть мені, чому.
Голос Рітауса, який я навертав до мене, був дуже рішучим.
- П'ятий Принц... Його Високість Астер попрямував туди.
Одна брова Рітауса б'ється, коли її звати Астер.
— Ви впевнені?
— Чесно кажучи, шанси п'ятдесят на 50. Але якщо він сам пішов до палацу, то весь палац у небезпеці.
Лицарі, які не зрозуміли, що я маю на увазі, переглянулися. Рітаус був єдиним, хто відреагував серйозно.
- Ми підемо разом.
Коли Рітауса знали про особистість Астера, то відразу зрозуміла, що я хотіла сказати. Якщо Рітаус допоможе мені, все буде простіше. Справи йшли добре. Я пояснила свій план своїм старим колегам, які стояли переді мною.
— Я хочу, щоб ви супроводжували мене в палац. Я хочу попросити вас потурбуватися про Його Височування Кайрусу і Хельмусе, главою Магічної вежі Веруссії, які опинилися в пастці десь у Імператорському палаці.
Хельмус врешті-решт не зміг втекти і, здавалося, посилав нам тільки магічні повідомлення. Він, ймовірно, замкнений десь в Імператорському палаці, і там повинен бути магічний бар'єр пригнічення.
— Руїт, голова вежі міста Берг, який знаходиться поруч зі мною, буде допомагати.
Я повела Руіта, який нервував перед незнайомцями в місті Рітаус. Руіту не подобалось бути з незнайомими людьми, але він зрозумів, що нічого не може зробити.
- І в мене є відмінне прохання до сера Ліліт.
Я підійшла до Ліліт, з якою привіталася через довгий час, і замість вітання покликала її у справі.
- Що це? Просто скажи це.
На щастя, Ліліт не відчувала особливого дискомфорту від мого зовнішнього вигляду. Ми всі відчували, що ситуація різко змінюється.
- Повертайся до Великого Герцога Шремана і похіть Леодору Шрман.
— Леодора Шреман? Ти хочеш, щоб я викрала цю принцесу?
Обличчя Ліліт виглядало дуже незадоволеним. Ну, коли Леодора вчилася в Академії Кратьє, вона була поганою славою.
- Це не зовсім викрадення.... Я також пришлю здібних чарівників для Лиліт з вежі ... Це допоможе.
- Досвідчений чарівник?
Очі Ліліт звернулися до інших чарівників, які метушилися навколо нас. Можливо, через те, що не було Астера, який вів їх, вони, здавалося, не знали, як діяти.
- Відведи Леодору на базу Філії. Мені потрібна допомога Леодори в цьому питанні.
Лиліт кивнула, ніби зрозуміла, що я маю на увазі. Я покликала чарівників, які супроводжували мене в дім мого дядька через материнську лінію графа Шуманікса. Всі вони були найкращими в магії переміщення і захисною магією.
Думка про те, чи можу я використати їх як мені буде дуже шкода, коли немає Астера? Ні, швидше, з тих пір як Астер зник, вони, які були схожі на мішок з ячменем, почали виглядати щасливими, коли їм було чим зайнятися.
- Я не знав, що робити, тому я довго втрачався, ха-ха.
- Пан Астер сказав на днях. Коли він піде, робіть, як каже Маркіза...
Чарівники розповідали історію, яку я не знала, кажучи, що вони чекали моїх вказівок.
- Ми повинні захистити Марказу, він сказав, що не залишить нас у спокої якщо щось трапиться.
— Мене?
- Ви єдина річ, яка для Пана Астера... Хіба ви не знаєте?
На обличчях чарівників, які подивилися на мене, з'явилася слабка усмішка.
« Хоча спочатку я була змушена здатися Астеру, тепер мені дуже приємно йти за ним.
- Найкращий чарівник у світі прямо перед мною, і коли я був чаклуном-одиночкою, то не міг не слідувати за ним.
— Що ви маєте на увазі під найкращим чарівником? У Чарівних вежах також багато талановитих...
— Тож не соромтесь наказувати нам. Тому що Маркіза хоче того ж, чого бажає Пан Астер.
Раніше я думала, що Астер завжди примушував людей працювати чарівниками башти. Але тепер мені треба змінити свою думку. Але я не можу зрозуміти, що думають чарівники та їхні пріоритети, але вони були дуже віддані Астеру. І Астер залишив мене наодинці з усіма цими чарівниками. Щоб допомогти мені.
Він пішов до палацу сам.
Я повинна підготуватись до вчорашньої кампанії громадської думки, я маю бути добре підготовлена, перш ніж відправлюся в Імператорський палац. Він вже вирішив діяти самотужки. Але я не можу цього допустити.
дякую. Будь ласка, дійте з сером Ліліт Лаверт. Відвезете Леодору Шреман від Великого Герцога Шредер на вулицю Реддл, 56.
— Якщо це вулиця Реддл, 56, чи не там раніше була друкарня? Я думаю, що це небезпечно...
На обличчі чарівника промайнуло легке занепокоєння.
— Їй потрібно піти в друкарню і надрукувати газету.
Зараз у мене немає часу готуватися до дебатів громадської думки, як планувалося вчора. Це було швидке рішення.
— Франц!
Я голосно покликала Франца. Франц допомагав іншим лицарам перерізати мотузки у злочинців, які ще не були звільнені. Франц кинувся на мій клич. Франц, здавалося, поспішав.
— Сестра, тимчасовий захист триває недовго! Ми повинні швидко покинути це місце.
Я також подивилася на іншого мага, Круа разом з іншими чарівниками. Я кивнула, коли побачила вираз його очей: "Я?"
Показавши на Круа, який загнувся, я проінструктувала Франца що робити в майбутньому.
— Відведи Філії на вулицю Реддл, 56.
— Сестра, а зараз там не небезпечно?
Франц сказав те ж саме, що й чарівники вежі. Можливо, саме в цьому місці був притулок Філії під наглядом Імператорського палацу. Але мені потрібно було це місце.
- Ось чому я відпускаю тебе. Захищайте це місце, приймаючи на себе удар. Щоб ніхто не зміг увійти. І роздрукуйте додаткові газети разом з Філією. Стільки, скільки зможете. Ви можете запитати у членів ради простих людей зміст статті
Може бути, все це коли-небудь закінчиться. Це стало б незаперечним фактом, що Астер займе трон. Була різниця в тому, скільки людей загине. Якщо Астер відреагує в палац сам, він знищить усіх мешканців Імператорського палацу. Ось чому він пішов сам.
Я не хотіла бачити, як руки Астера запаковуються кров'ю, хоча це було болісно змінене майбутнє. Я не можу цього допустити.
Рука, яка тримає Шует, стискалася. У цей самий момент відбулося багато кінських копит. Сто, двісті... Ні, було набагато більше тисячі. Було помічено, що до площі наближається близько 3500 військових. Синій прапор, символ Рицарів-хранників, розвіявся перед тими, хто був попереду. По цілому світі люди почали непокоїтися.
- Те, що тут зараз... Буде дуже небезпечно.
Перешіпаючись, натовп зашумів. Навіть дитина могла очікувати, що тут відбудеться велика бійка.
Інстинктивний страх.
Громадяни, які не хотіли брати участі в цій війні, почали переміщатися задом і вперед. Там також були люди, які втікали з площі. Саме тоді лідер Ордена Охоронця, який вийшов на площу, голосно закричав.
— Заблокуйте площу і захопіть всіх, хто хоче втекти!
Знайомий голос. Він був Графом Серта, тепер Генеральним командуючим Ордену Хранілей. Люди на площі, які зрозуміли слова Графа, були невпізнані. Це пов'язано з тим, що звичайні громадяни були включені в графський список « тих, хто намагався втекти".
- Тут всі зрадники, які вбили Імператора.
Тіло Графа Серта також було вкрите жилетом з фрагментів кісток. Це було огидно дивитися, але вираз впевненості на обличчі Графа був досить очевидним. Чарівники, одягнені в чорні мантії, також були помічені у військах, які він привів. Можливо, це чарівники Імператорського Дворця.
- Франце, постав захисний бар'єр Шицуро на громадян!
Я прицілилася Шует у Рицарів-Хранників і крикнула Францу. Там було понад 3000 противників, а у нас було лише більше 50, включаючи групу Рітауса. Плюс у нас були люди, яких треба було захищати.
- Цього разу немає такої речі, як спасіння життів."
Ситуація була занадто гострою, щоб виявляти милосердя. Таємнича атмосфера, яку тільки Майстер міг відчувати в руці з Шуеттом, пробігла по моєму тілу.
***
Коли Астер добрався до палацу, найпривабливіші охоронці палацу були в замішанні. Це було тому, що яскравий молодий чоловік з рожевим волоссям намагався увійти так гордо.
— Я, моя сім'я...
Охоронець зловив Астера, коли він намагався недбало зайти. Астеру не потрібно було відповідати, і він просто посміхнувся, хоча подумав: « Хіба ти мене не знаєш?» Хоча одне око був зачинений пов'язкою, охоронець зупинився, тому що усмішка красивої молодої людини була такою прекрасною.
Насправді, справа не в тому, що охоронці не знали про існування Астера. Вони бачили Астера навіть на відстані. Тим не менш, охоронці не дізналися його.
Незаконний син, який пожертвував Імператором і став розшукуваним у цілій Імперії злочинцем, з'являється сам по собі? Це не могло статися в їхньому здоровому розумінні. Тому виникла свого роду когнітивний диссонанс, що рожеволоса молода людина перед ними не могла бути учасником чуток.
Але ніхто не міг швидко оцінити ситуацію.
- Ви ідіоти! Він п'ятий Принц! Хіба ви не зрозуміли це, коли побачили рожеве волосся?
Охоронець голосно закричав, вдаривши своїх колег у поспіху. Внаслідок цього розслаблене око Астера звернувся до власника голосу. Обличчя Астера все ще посміхалося. Але такі речі, як інтерес і милосердя до чоловіків, відразу випарувалися в потемнінні. Ні, він навіть не знав, що вони взагалі існують.
— Навіть якщо ти незграбний і швидкий, на карту поставлено твоє життя.
Пробурмотів Астер таким голосом, ніби його могли чути всі.
— Припини, давай же! І швидко докладіть наверх!
Завдяки цьому розходженим колегам, який кричав до охоронця, почали прискорюватися. Один подав магічний сигнал, щоб докласти наверх, а інший побіг у палац, аби викликати Гвардійську дивізію. Все це було марно.
Усі охоронці, які охороняли палацові ворота були розвернуті, щоб оточити Астера.
- Ви врятували б своє життя, якби просто залишили мою дорогу.
Сказав Астер сумним голосом. Але жоден з палацових охоронців не відповів йому. Насправді охоронці не знали нічого, що могло б зупинити Астера. Усі знали, що Астер мала велику магічну силу. Однак це була їхня робота — зупинити несподіваного гостя біля воріт.
Це була погана ідея.
Невдовзі після цього земля біля воріт Імператорського палацу була знищена, і пролунав жахливий крик. Коли внаслідок землетрусу стався землетрус, великі ворота палацу Імператора затягнулися разом з вартою.
— Хааа...
— Па-падаю....
- Хто-небудь, будь ласка!
Роздався жахливий крик. Землетрус відділив декоративний камінь великих воріт від гострих металевих палиць. Їх разом затягнуло в землю, пробиваючи і розбивавши тіло Імператорської палацової сторожі.
- Допоможіть мені... Рятуйте мене!
Справжнє пекло було створене камінням і купами бруду, що падали на людей. Їх хоронили живцем. У той час розкішні та величні ворота Імператорського палацу впали разом з високими мурами. Астер бездушно подивився на уламки.
— Ви хочете, щоб я подарував вам квіти?
Наприкінці слів Астера в землі виріс колючий стебель. Невдовзі після того, як розрослося зелене листя, голубі бутони були в прекрасному цвіті. Коли уламки під землею покрились голубими трояндами, Астер розвернувся і рушив далі.
Він прямував у центральний палац, де зупинилися Імператриця і третій Принц, принц Рутай. Астер проминув Імператорську палацову вартову, яка бігла на шум повних подвір’їв. Охоронці зупинились на мить, вузівши рожеве волосся, яке вільно розгалужується над вітром.
— Эй, эй...
— А? А?
Занадто недбало, гордо і елегантно. Прихід Астера був переповнений легкістю.
— Эй, зупинись прямо тут!
Вони не знали, чи повинні вони піддавати тиск як на інших злочинців або бути ввічливим, тому що він все-таки був Принцем. Вартові Імператорського палацу на короткий час занепокоїлися, але невдовзі вони прийняли рішення щодо діяльності Астера.
Давай втечемо звідси.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata