Я зосередилась на своєму розумі з відкритим Шуеттом. Тепер на нашому шляху є лише сім противників. Було непогано в перший раз спробувати атаку вперед. Мета — прискоритися! Зрештою, завдання було не в тому, щоб підкорити їх усіх. Ми врятували Аллена, ось і все. Коли я піднімалася по сходах, з'явилися люди в лицарській формі сім"ї Шуманікс.
— Їх усього двоє, убийте їх відразу.
Один з їхніх провідних лицарів вказав на нас. Вони також були в жилетах, сплетених з фрагментів кісток, і мечами, зроблені з них. Група людей попереду послала на нас гвинтівку.
— Добре, я хочу відразу позбутися їх.
Я сказала це Астеру.
— Позбудься фрагментів кісток навколо них.
Астер посміхнулась мені.
- Я буду виконувати твої накази.
— Не заважай нікому шкоди, як колись
- Добре.
Мене занепокоїла пауза перед відповіддю. Якби я його не зупинила, він би зробив це знову.
- Ти справді м'яка.
Наприкінці його промови з вікна прихожої почала з’являтися зграя чорних мух. Кількість мух, які закривали огляд, була набагато більшою, ніж коли вони напали на слуг за межами особняка.
— Хм?
Багато чорних мух роїлися разом, як велика тінь. Від цього видовища у мене мурашки побігли по шкірі, навіть коли я побачила це знову.
— Ха-а!
Дехто розвернувся і знову побіг по сходах. Але зграя мух також не відпускала їх.
— Ах, уходи!
Це не була атака на обличчя, як раніше, зграя мух, яка знищила і жилети, і мечі, повільно зникла назад у вікно.
- ...Що це було тільки що?
Рицарі Шуманіс з порожніми руками були спантеличені тим, через що вони щойно пройшли. Однак вони й досі не зрозуміли, що на їхніх тілах не було костяних жилетів і мечей. За короткий час, коли вони були шоковані, я відзначила всі ознаки, які могла відчути. Шует випромінював більше блакитного світла, ніж зазвичай хотів, щоб його використовували.
Зараз!
Я кинулася в натовп лицарів Шуманікс, перш ніж секундна стрілка годинника у коридорі зрушилася з місця.
Коли я нахилилась низько і помахала Шует на місці, сині мечі поширилися всюди та атакували тільки тих людей, яких я відзначила.
Треваючись.
— Гха!
Деякі люди видали короткий крик. З глухим стуком лицарі Шуманікса одночасно впали.
— Боже, мої ноги! Ноги...
Я використала Шует, щоб перерізати сухожилля 20 лицарів. Тук, тук! Лицарі борсалися на місці, як марионетки з обірваними мотузками.
- Що за фокуси?
Тоді чоловік, впавши, витягнув гвинтівку і направив її на мене. Я знову звернула увагу на 20 осіб, які загинули. Я підняла Шует і злегка просунула ним, використовуючи зап'ястя, а потім почула звук глухого удару. Всі гвинтівки, які у них були, розділили навпіл. Дух Шуманікса було втрачено внаслідок серії нападів.
Я все ще дивилася на їх обличчя. Вони були зрадниками, які не захистили свого пана і вбили його. Розгнівалось. Але це не було варте такої лютості.
- Я не збираюся вбивати вас тут. Ні, це того не варто. Від вас залежить, чи ви житимете або помрете.
Я спустилася вниз, більше не атакуючи тих, хто сидів на підлозі. Астер мовчки пішла за мною.
— Ах!
Здається, що Астер пройшов повз них.
***
Вийшовши з особняка, ми сховалися в лісі за його межами. Я чула, як лицарі та слуги Шуманікса бігали довкола, щоб зловити нас. Вони прочісували будинки, сади й будиночки так само як і не знали, що ми залишили маєток.
- Ти збираєшся залишити решту живих?
Астер, який переховувався в лісі і спостерігав за ними, запитав мене. Багато людей ще не стикалися з нами. Всі вони були тими, хто завдав шкоди сім'ї мого дядька.
— Я буду притягати всіх до відповідальності після того, як ми розберемося з усім пізніше.
— Миротворец, звичайно.
Астер посміхнувся, чи сміяючись, то захоплювався.
- Справа не в цьому, я навіть не хочу пачкати з-за них руки.
— Вони не варті того, щоб їх вбивати?
— Верно.
Астер кивнув, коли я суворо відповіла.
— Добре, я зроблю те, що говорить Кайла.
Що ти ще задумав? Мій погляд зверху вниз ковзнув по тілу Астера. Саме тоді я знайшла виноградну лозу, яка швидко зникла.
- Що ще ти збирався робити?
Коли я поглянула, Астер відвів погляд. Що б сталося, якби я не сказала "Справа не в цьому, я навіть не хочу пачати через них руки " зараз? Мені спало на думку, що люди в особняку переді мною, можливо, всі були б убиті рослинами та комахою Астера.
— Ти збираєшся відразу ж повернутися?
Астер повернув голову і подивився на мене.
- Тепер ми повинні повернутися.
Я кивнула, і навколо Астера з'явилося фіолетове свічки. Здавалося, що він викликав просторовий тунель, яким ми користувалися. Потім я згадала дещо, що забула.
— Погоди, погоди! Спершу мені потрібно зв'язатися з Францом!
Поки чарівники готувалися рухатися далі, я задавала собі питання про Франца. Якщо він мав проблеми з сім’єю Деміроф, то мусив негайно вирішити усі свої труднощі.
— Добре, я буду чекати.
Астер знову скасував магічне коло. Я викликала Шует на певній відстані від них. Шует, який світився синім, яскраво сяяв. Раніше, чим очікувалося, Франц відразу ж відреагував на це.
— Сестра?
— Франц!
Стан Франца був дуже хорошим, як я дізналася з резонансу. Ніхто не постраждав.
- Тут все закінчено. А ти?
— Батько, мати та інші члени сім’ї у безпеці. Зрадники були швидко знищені.
На щастя, Деміроф з родиною все добре, а зрадники знищили групу Фрнаца, хторая вирушила на допомогу герцогу. Франц був дуже пильним.
— Рада це чути, Маріанн буде задоволена.
Сім’я Маріанн у безпеці, і я подумала про свою матір в Маркізаті Веста, яка була безпечною. Куточок мого серця почав боліти.
— Як там сім'я Шуманікс? Наш дядько по материнській лінії в порядку?
Я не могла легко відповісти на питання Франца. Усі члени родини мого дядька померли, і я не могла сказати, що Аллен тепер залишився сам.
- Давай повернемося додому і поговоримо.
- Що сталося?
- Просто повертайся неушкодженим. Побачимося вдома.
Франц більше не питався, коли відчував незвичну аура в моєму голосі.
— Добре, сестро. Я зараз повернуся.
Після розмови з Францом я стала біля Астера, щоб повернутися додому. Чарівники вже чекали мене навколо нього. Коли Астер викликав зачароване коло, перед нами повільно з’явився пересувний тунель. Коли я увійшла в тунель, то повернула голову і знову подивився на особняку Шуманікс.
Род Шуманікс, люди які колись були сім'єю матері, чи зможемо ми коли-небудь повернутися сюди з невинними обличчями? Як тільки моє серце стисалося від сумної думки, хтось схопив мене за зап'ястя.
— Кайла!
Це був Астер.
Як тільки Астер схопив мене за зап'ястя, пересувний тунель яскраво сяяв. Моє тіло засмоктало в тунель разом з Астером, і водночас я відчула велике запаморочення.
Бум!
З криками чарівників, які не могли подолати закачування, ми впали перед особняком Веста. Астер знову був єдиним, хто залишився в порядку, я осіла на землю, а чарівники знову спустошували свій шлунок.
— Ух-ха!
Астер тримав мене за тіло, що захитається, так що мені не довелося падати.
— Що ж, дякую.
Я подивилася на Астера, який зловив мене. Але очі Астера, який подивився на мене згори вниз, були жахливими.
- Ти б не повернулася сюди, якби я тебе не спіймав.
- Що?
Тоді я зрозуміла, що не можу рухатися. Чи була я занадто сентиментальна? Діяння видавалося повільними, навіть не усвідомлюючи цього. Якби Астер трохи спізнився, я б стояла одна перед особняком Шуманікс.
- Мені це подобається в Кайле, але поглянь на цю ситуацію зараз.
Те, що Астер сказав, було настільки правдою, щоб я на мить затряслася.
— Якби я була одна... Я впевнена, що змогла б повернутися сама.
Потім вираз обличчя Астера став ще гіршим.
- І як ти б це зробила, коли тебе розшукує вся Імперія?
— Я б взяла коня з особняка Шуманікс...
- Ти збиралася повернутися звідти? Одна?
- Навіть якщо я повернуся одна...
Все гаразд, бо я сильна. Але перш ніж я встиг домовитись, Астер обійняв мене. Чарівники тактовно вдавали, що не бачать того, чого ми робимо.
- Не будь одна в небезпеці там, де я тебе не бачу. Це абсолютно неприйнятно.
Астера, які обіймали мене, стали більш напруженими.
Трепет.
Це не небезпечно. Ні, прямо зараз... Я думаю, що моє серце в більшій небезпеці. Здається, аритмія повернулася.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata