Тильна сторона долоні.
— О, це боляче. Кайла.
— Ты...
У цей момент я зрозуміла, що мій страх перед Астером дещо позутіх.
- Ти хочеш знати, де мертві? Або ти хочеш знати, де знаходяться живі?
Астер посміхнувся і продовжив питання, яке щойно повторив. Ти повинен був спитати про це раніше.
— Живими людьми.
Я відповіла без вагання.
- Мені потрібно побачити Аллена Шуманікс. Де Аллен?
Чому померли мій дядько, тітка і мій брат Крістен, чому вижив тільки Аллен і що сталося з Шуманікс. Я повинна була особисто поговорити з Алленом.
Як і сказав мені Жавер, я попрямувала до кімнати на третьому поверсі.
- Двоє людей на вулиці.
Астер, який слідував за мною, прошепотів.
— Я знаю.
Я могла відчути, скільки людей було поруч просто подивившись. Особливо коли вони були озброєні до зубів, атмосфера була іншою. Чи повинна я сказати, що була впевнена від самого початку? Я дістала звичайний меч, який отримала від Астера з змішаним почуттям обережності, пильності і упевненості.
— Непроханий гість!
Працівники Шуманікс, які проходили по коридорах, кричали на нас. Один енергійно дзвонив в коридорі дзвін. Але нам з Астером було байдуже, і ми побігли до них.
Бах! Бах!
Один вистрілив з гвинтівки, явно розбитий з пантелику тим, що ми без коливань кинулися до них. Один постріл пройшов криво, а інший був спрямований прямо на нас, але куля відскочила.
- Ти теж непогано розбираєшся у захисній магії?
Чарівники наклали на мене просту захисну магію, щоб я могла запобігти кулі.
— Але будь обережна. Я не хочу, щоб ти помилялася.
Астер, який біг поруч і посміхнувся. Навіть без цієї захисної магії бар'єр Шицуро в будь-якому випадку захистив би мене, але я знову відчула, що Астер турбується про мене. Цього разу йому не треба було йти зі мною, але він хотів це зробити.
Пройшовши коридор, наші погляди звернулися до кімнати, де були зачинені двері. У моїй пам'яті це була кімната Аллена. Кімната, куди ми з Францем зазвичай приходили і грали разом.
— Це та кімната.
У кімнаті не було охорони. Це означає, що вартовий не був у безпеці. Мій брат зараз не в стані ізоляції. Зупинившись біля дверей, я обережно підняла руку і постукав у двері.
Тук, тук.
Я зробила це досить голосно, щоб видати чіткий звук, але в кімнаті не було ніяких ознак руху. Аллена немає в кімнаті? Я обережно повернули ручку дверей і відчинила двері. У щілини проема виднілася ліжко, і на ній хтось лежав. Я подивилася на Астера.
— Я уйду одна.
- Ні, я піду з тобою.
- Це мій двоюрідний брат. Я можу сама чудово туди зайти.
- Але ти не можеш цього зробити. Я не можу бачити, як ти входиш до кімнати іншого чоловіка одна.
— Це сімейна справа. Ти залишишся тут.
Астер мовчки відступив, коли я рішуче заговорила. Він був схожий на великий рожевий пес. Не ласкову собаку, а зухвалу пса.
Я обережно зайшла до кімнати і перевіряла ліжко. Аллен лежав на ній. Бледне обличчя з впаленими щоками було худим. Він виглядав як мертвий.
- Старший брат Аллен?
Я обережно простягнула руку і зворушила Аллена. На щастя, дотик на кінчиках пальців був теплим. Ти живий.
— Фух...
У мене вирвалося дихання полегшення.
— Старший брат... Прокидайся.
Я знову струшила тіло Аллена. Мій брат міцно зажмурився, наче спав.
— Старший брат Аллен.
Невже, він збожеволів і втратив розум?
- Старший брат!
Я злегка шлепнула Аллена по щоці.
— Эй, прокинься!
Я знову плескала його по щоці. Цього разу набагато сильніше.
Хлоп!
— Старший брат.
Він відкрив очі. Веки Аллена повільно піднялися.
— ...Кайла?
Низький, хрипкий голос. Він був схожий на хворого, який довго хворів.
— Ти в порядку, старший брат?
Я виміряла його температуру, тронувши його лоб. На щастя, лихоманка не була.
- Ти приїхала в гості?
Слова мого брата, які, здавалося, втратили зміст, були дуже безтурботними. На прикрученій тумбочці милися пляшка з алкоголем і склянкою.
— Эй, ты что, пьян?
Коли я запитала, що сталося з Алленом, моє обличчя повернулося до столу.
— О... Невже ти?
Він нахилив голову, мабуть, забув, що пив. Однак голос був і далі хриплим.
— О, у мене розколюється голова.
- Старший брат, що тут відбувається?
Я подивилася на Аллена, який притиснув руку до скрині.
— Чи відбувається?
Запитав Аллен, насупившись. Він виглядав як звичайна людина, яка страждає на похмілля.
- Мої дядько і тітка....
- Що ти маєш на увазі, я весь цей час пив і лежав? Мені зараз погано. Давай, ти будеш пити мене пізніше, коли я прийду в себе.
Мій брат тихо зітхнув. У мене впала серце.
—... Старший брат?
Це дивно. Ти виглядаєш так, ніби з тобою нічого не сталося. Мої дядько, тітка і брат Крістен, здавалося, він не знав, що вони мертві.
- Я скоро спущуся, так що ти можеш знайти мою маму заради мене? Моя мати завжди любила тебе, Кайла.
Ти прикидаєшся, що нічого не знаєш, хоча я перед тобою?
— Я переодягнусь і зараз же вийду. Франц прийшов з тобою?
Старший брат, який дивився крізь своє заплутане волосся, посміхнувся, ніби нічого не знав.
- Може, ми підемо з Крістеном пізніше? Давай поїдемо в місто Берг. Я знаю хороший магазин.
Мій брат, який встав з ліжка, відкрив шафу і як нічого не бувало почав вибирати сорочку.
- Старший брат я дещо чула від Жавера. Мої дядьки, тітка і брат Крістен - вони всі... Вони мертві...
Мій брат, який знімав сорочку, зупинився.
- І ти єдиний, хто вижив. Що відбувається?
Незважаючи на мій допит, Аллен стояв перед шафою і не озираючись.
- ...це сон.
- Що?
— Це сон, Кайла.
— Старший брат Аллен.
Рухи мого брата, які припинилися, знову продовжились. Він дістав з шафи сорочку і штани.
— Не могла б ти вийти, щоб я міг переодягнутися? Неважливо, що ти кузина, той факт, який жінка знаходиться в моїй кімнаті ...
Я не могла стриматися, тому схопила брата за плече і повернула його до себе.
— Де дядько, тітка і старший брат Крістен?
Очі Аллена були червоними, налиті кров'ю, коли він дивився на мене. У той же час від його дихання виходило запах міцного алкоголю.
- Будь ласка... Скажи що це сон, Кайла. Це сон.
Очі мого брата зволожилися. Сльози заповнили кутки його очей і впали на підлогу.
— Хто-небудь, будь ласка, витягніть мене з цього сну.
Мій брат оселився на підлозі. Звук хворобливого плачу проколов мої вуха.
- Що сталося? Я чула, що мій брат на їхньому боці.
— Нет, я... Нет.
Аллен похитав головою, навіть не дивлячись на моє обличчя.
- Його Величність помер... Твоя сім'я і моя тісно пов"язані. Вони сказали, що ми зрадники.
— Кто?
- Друк її Величності тут. Коли Жавер побачив це... спровокував персонал.
- Ти знаєш, брате. Наша сім’я і родина Шуманікс не мають нічого спільного з смертю Імператора.
— Але вони вже віддали наказ про арешт. Якби не перешкода Францу Шіцуро, втягнені у це люди були б доведені в Імператорське місто.
Я озирнулася брудною і нечутливою кімнатою Аллена. Якщо всі слуги йдуть проти, звичайно, нікому було б прибирати.
- А як щодо лицарів графа Шуманіксу? Що зробили лицарі?
Мій брат тільки похитав головою, коли я запитала його. Глибоко посаджені очі просто здавалися порожніми. Чи Шуманікс також став на їхній бік? Здавалося, що ніхто з родини мого дядька по матері не був захищений, тому що всі його лицарі і слуги відвернулися.
— Вони правда... Всі мертві?
Аллен подивився на мене, коли я запитала його. Його обличчя, яке було так спотворено, здавалося, готове розридатися.
- Ти впевнена, що це так... Мертві? Мої батьки? А як щодо брата Кристена?
Мій брат запитав мене.
- Це зробив Джавер. Єдина людина, яка вижив, — це мій брат.
Чи ж він не бачив смерті членів його сім’ї?
— Я думав, що це був сон. Мне... Приснився кошмар.
Ти бачив, як загинула твоя сім'я. Тільки тоді я зрозуміла, чому на столі стояла пляшка з сильним напитоком. Брат Аллен намагався втекти.
— Це не сон, старший брат.
Коли я напала брата по плечу, Аллен простягнув руку і схопив мене за рукав.
— Спаси меня, Кайла.
У нього тремтіли руки.
— Ты сильна. Ти Майстер Шует. Ти в Рицарях-Хранителях.
Я чула, що він вже був на стороні Жувера, але стан Аллена не було схоже на зрадницьке.
Це було не схоже на Аделу або Лоіс.
— Я був такий наляканий, я думав, що помру ось так. Я не хотів вмирати.
Плечі Аллена піднімалися і опускались. Він голосно заридав, видавши хрипкий стогін.
Мені дуже шкода. Я не хотів вмирати.
Мій брат постійно бурмотів щось в порожнечу. Ніби благаючи когось. Я більше не могла питати, що сталося.
— Витягни мене звідси, Кайла. Будь ласка...
Умоляв Аллен тремтячим голосом.
— Ладно.
Я кивнула головою. Ніколи не пізно почути передісторію.
- Давай спочатку виберемося звідси, старший брат.
Я спробувала витягнути його з кімнати. Але мій брат не виходив би на вулицю.
- Що не так? Пошли! Давай разом поїдемо в Маркізат Веста.
- Я не можу вийти, Кайла.
- Чому, ти щойно попросив мене врятувати тебе звідси! Ти просив мене витягнути тебе!
Це було неприємно, бо це відрізнялося від того, що він просив мене деякий час тому. Зрештою, я розізлилася і сама того не усвідомлюючи.
— Вона веліла їм убити всіх.
Прошепотів Аллен ледве чутним голосом.
— Кто? Кто?
Я поквапила брата, кажучи, що треба вийти. За дверима був Астер. І лицарі, які стали на бік слуг Шуманікс, котрі ще не були убрані були повинні бути знищені. Мені потрібно з'ясувати, де похована сім'я мого дядька.
- Її Величність... Вона сказала не залишати мою сім'ю живими, а вбити їх усіх.
- Що?
— Я не хочу вмирати... Я благав його врятувати мене, коли прийшла моя черга.
Я знову схопила брата за рукав і спробувала витягнути його назовні. Але Аллен, який здавався переляканим, не зрушився.
— Жавер сказав мені залишитися в цьому особняку. Якщо я вийду назовні, її Величність вб'є мене. Він сказав мені залишитися тут, якщо я хочу жити.
— Старший брат, я подбала про Жавер. Тобі не треба турбуватися про це, так що все в порядку.
Аллен, який був у паніці, наполегливо похитав головою.
- Ні, Величність її не знає, що я живий. За дверима... Я можу померти.
- Я чула, що ти вже на їхньому боці. Ось чому ти все ще живий!
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata