— Маркиза, ми щойно прибули в Лес Терасток.
Мені довелося прокинутися від голосу Альто, який розбудив мене.
— Ми вже приїхали?
— Це тому, що місце для полювання лежить далеко від Імперської столиці.
Альто, який був зі мною в кареті, просто дивився у вікно.
— Здається, більшість присутніх вже приїхали.
На перший погляд присутніх було багато. Жінки в барвистих сукнях і чоловіки у мисливських шатах були аристократами.
— Он там преса.
Почувши слова Альто, я виглянула у вікно і подивилась на місце, куди вів Алто. Також журналісти сподівалися, що їхні знайомі матимуть добрі охотні костюми.
— У мене неприємності.
Роздався зітхання, наче земля пішла з-під ніг.
— Насолоджуйтеся подорожжю, бо ви вже вирішили прийти.
Альто, який не мав зараз такту, просто сміявся. Альто був єдиним, хто знав сьогодні, що я збираюся взяти участь у мисливських змаганнях, організованому Імператорським палацом в якості партнера Астера.
Астер погрожував Весту водою як заручника, змушуючи мене прийти, але було дуже важко. Скільки б я не заперечила на словах, я була партером Астера сьогодні, через що багато хто може вирішити, що ми в стосунках! И с Астером... Я не встиг пригадати, як мої пальці торкнулися губ.
Давай не будемо про це думати. Зосередься на сьогоднішній події.
— Тоді, Маркиза, я відкрию двері.
Альто озирнувся на мене і кивнув. Я зітхнула і кивнула. Я ще раз перевірила свій одяг в екіпажі.
Легка бавовна кольору слонової кістки тонкого вечірнього одягу, обтягнута мереживами, була дуже зручною у переміщенні. Широкоповий капелюх з тієї ж тканини, що й плаття, захистить моє обличчя від сонячних променів сьогодні. Пояс навколо талії був алогове забарвлення, легким і мереживним.
Цього достатньо.
Двері з клацанням відчинилися, і я повільно вийшла з карети в супроводі Альто.
— Маркиза Кайла Веста!
— Хіба сім’я Веста не припинила з'являтися на світських подіях?
Щелк. Як якби вони були журналістами, які принесли камери, деякі зі своїми звуком спалахів почали старанно робити нотатки у своїх блокнотах. Я також бачила, як художник кісточкою швидко робив ескізи, щоб намалювати мене.
— Давно не бачились, Маркиза Веста.
До мене підійшов аристократ, відомий у світських колах. Це був Барон Кладмонд, плейбою, який зробив собі ім'я в суспільстві.
- Доброго дня, Барон Кладмонд.
Барон Кладмонд був далеким родичем Графа Шуманікса і віддаленим членом сім’ї Гіллет. Але він не належав до жодної сім’ї, без особливих амбіцій.
— Ви ж не збираєтеся ось так гарно вдягаючись відправлятися на полювання, правда?
Він пильно дивився на мене, кажучи, що йому було цікаво як я виглядаю в плаття.
- Я не планую цього робити, тому що на мені плаття, але я подумаю.
Потім він посміхнувся і похитав головою.
— Будь ласка, право Маркіза в минулому році брала участь у змаганнях по полюваннях Імператорського палацу.
— Мені просто пощастило.
— Ви виграли без Шует, і в той час це було досить гучною подією. Чому Маркіза Веста приєдналася сьогодні?
Участь представників влади у спортивних змаганнях Імператорського двору була наполовину необов’язковою. Один чоловік з кожної сім’ї брав участь у спортивних змаганнях, а минулого року — моя черга.
- Цього року, мабуть, прийде черга "Ріцарів-охоронців" сера Рітауса. До тих пір, поки це не зміниться.
- Що ж, тоді це буде непросто.
Я м’яко усміхнулась і обережно прикрила рот мереживними рукавичками. Я бачила, як очі людей оточили мене з усіх боків. Це був момент, коли я подумала: « Якби Астер з'явився тут, то це було б клине, так? »
Тільки тоді я зрозуміла, чому люди дивляться на мене. Тому що Астер стояв з дуже неприємним обличчям позаду Барона Кладмонда.
Я навіть не помітила, як той підійшов. Коли ти приїхав?
Барон Кладмонд злегка повернув голову назад і передернув плечима, можливо, дивлячись, що вираз мого обличчя змінився.
- Вітаю Ваше Високість Принца, Світло Ельбаха.
Барон Кладмонд та інші палаци поклонилися йому, щоб бути ввічливими з Астером.
Астер повільно підійшов до мене і прошепотів, ігноруючи інших.
— Я ждал тебе.
Вжух, рука Астера була витягнуті переді мною.
Світло Ельбаха... Вітаю Ваша Високість Принца.
Я зустрінься і вклонилася Астерові. Хоча я привітала трохи пізніше, ніж інші люди, його ліве око злегка звузилось.
— Підніми голову.
Тон Астер був дуже ввічливим у присутності інших. Я повернулася до Астера з дозволу і подивилася прямо на нього.
Я ніколи раніше не бачила його в такому одязі. Це тому, що він завжди носив чорну, наче траурний одяг або білу, яку вдягав на офіційні заходи Імператорської родини? Заряд Астер сьогодні здавався досить новим.
Темно-синій піджак, кремова сорочка, крават того ж кольору, зручні штани і чорні черевики. Як і всі інші, Астер може брати участь у спортивних змаганнях. До слова, я думала, що через його колір волосся, рожевих, він буде завалений питаннями, але на подив його добре прийняли.
Я захоплювалася Астером, якому навіть цей тьмяно-темний одяг йшов. Це був звичайний мисливський костюм, але навіть так він виглядав в ньому виразно.
Навіть якщо б він негайно відвідав світські збори аристократів у розкішній приватній вітальні, я подумала би, що не було взагалі ніякої несумісності. Що мені робити зі своїм обличчям? Я швидко опустила очі, тому що не хотіла, щоб мене застали зненацька на мить.
Клацання. Лицарі з важкими камерами почали нас старанно знімати.
В основному, вся увага була зосереджена на Астері, але коли я побачила камеру, спрямовану на мене, то подумала, що це через скандал. Завтра це знову буде в ранковій газеті, вірно?
Я опустила голову, закривши її в широкополому капелюсі. Змирившись, я поклала руку на Астер. Губи Астер злегка торкалися тильної сторони моєї руки в рукавичках і піднялися.
Здивована м’яким дотиком, який я відчула на мить, я витягла руку. Потім я відчула на собі погляди інших і знову схопила Астера за рукав.
— Пх!
Астер злегка усміхнулась, ніби я виглядала кумедною в його очах.
— Не панікуй. Люди подумають, що це дивно.
Як сказав Астер, увагу багатьох людей зосереджувалося на нас. Я обняла Астера за руку, вдаючи, що все гаразд. У тому, щоб бути разом, не було нічого дивного, бо сьогодні ми були партнерами на один день. Процес встановлення партнером був досить дивним, але ніхто про це не знав. Коли ми повільно йшли до місця зібрання, тихі голоси роздавали в унісон.
— О, боже мой!
— Думаю, чутки теж були правдивими.
— Хіба Маркіза Веста не старший за Його Величність Принц?
— Я думаю, Маркиза Веста приблизно на два роки старша.
Я хочу сховатися там, де є мишана нірка. Я не хочу ховатися і знову виходити. Я хочу кудись піти, де люди не дивляться на мене. Астер тримав рот на замку і хіхікав, можливо, тому що я просто розмовляла всередині. Вираз обличчя був спокійним, але тихий сміх і тремтливий рух тіла досягли моїх рук.
— Тебе смешно?
Я говорила тихим голос, який міг почути тільки Астер.
— О, забавно. Це так смішно, Кайла.
— Мені не весело.
- Чому?
Астер тримав мене за руку і мав силу. Я підняла очі і побачила обличчя Астера. Він все ще посміхався, але його очі не розважалися.
- Мені смішно просто дивитися на обличчя Кайли, але ти думаєш мені весело підшукувати над тобою?
Це не може бути весело. Коли Астер поруч, я завжди нервую і серце б'ється швидше, ніж зазвичай, тому не можу дозволити собі веселитися.
Ну, обличчя... Я думаю, це трохи кумедно.
— Плате, яке на тобі сьогодні дуже гарне. Милашка.
Моє серце вмерло від раптового потоку компліментів.
- Дякую. Ты, ты... Сьогодні мисливський костюм добре виглядає на тобі.
— Я ретельно вибирав його, щоб гарно виглядати заради Кайли.
О, чому моє серце знову б'ється? Мій лікар сказав, що моє серце в безпеці, хоча тепер воно постійно відбивало ритм.
- Ти вмієш поводитися з гвинтівкою? Ти повинен знати, як використовувати гвинтівку для участі в мисливських змаганнях.
Бажаючи змінити тему, я спробувала переключити свою увагу на полювання.
— Ні, я не знаю як з нею поводитися. Я навіть ніколи не торкався до неї.
Здивована, я подивилася на Астер поруч зі мною.
— Ти не знаєш, як з нею поводитися? Чому ж тоді ви берете участь у спортивних змаганнях?
— Імператриця веліла мені приєднатися.
Астер потиснув плечима і застрелився.
- Смішно дивитися на щось знизу вгору.
Сьогодні є великий потенціал для того, щоб щось сталося. Обличчя Астера виглядало дуже схвильованим, незважаючи на мій страх.
- Значить, Кайла захищає мене.
Це неможливо.
- Ти найсильніша людина тут.
Я рішуче перекреслила наміри Астера. Але він не здавався.
- Якщо не вважати моїх магічних здібностей, я всього лише слабкий молодий чоловік з гарним обличчям
Як ти смієш говорити це про себе? Не усвідомлюючи цього, мій кулак стискався дедалі сильніше. Але, дивлячись на його обличчя... Це правда. Моя голова автоматично кивнула, і я погодилася.
- О, там є хтось, кого боїться Кайла!
У цей момент низький голос Астера звучав весело, як у хлопчика. Я повільно підняла голову і подивилася у напрямку, вказаному Астером. Я не почувалася такою веселою, як астер. Це було тому, що Імператриця, яка сиділа в VIP-креслі на подіумі заходу далеко, дивилася на нього. З дуже страшним обличчям...
Бах!
Як тільки почувся звук пальби, очі аристократів побігли на Астера, який тримав рушницю.
— Фух...
Я заспокоювала своє серцебиття. Але незабаром після цього мені довелося знову нервувати через дії Астера.
- Чому так?
Астер, який сьогодні вперше доторкнувся до гвинтівки, неспокійним жестом торкнувся спускового гачка. Він виглядав досить незграбно, як людина, який вперше тримає рушницю.
— Хм?
Потім палець Астера натиснув на спусковий гачок.
Бах-бах!
Через несподівану помилку всі двори навколо впали і обгорнули голови.
— О, я помилився.
Радісний Астер весело посміхнувся, мабуть, не надто стурбований. Невинний погляд жахнув мене та інших людей довкола нас.
— Тобі треба припинити це робити.
Опинившись поряд з Астером, я тнула його ліктем в ребра.
— Я хочу спробувати ще раз.
Астер знизав плечима, наче щось було не так.
Вздох, у мене вирвалося зітхання. Оглянувши мисливські угіддя, я підтвердила, що тільки я був в платті.
— Я почуваюсь незручно кожного разу, коли ти тримаєш гвинтівку. Я думаю, що буду стріляти в ту ж сторону.
Астер змусив мене прийти на мисливські змагання, тому що я мала бути його партнером.
Спочатку партнери тих, хто брав участь у полюванні, повинні були насолоджуватися чаїнням в безпечному притулку.
я почуваюся добре. Ми з Кайлою на одному боці.
Астер посміхнувся, зустрівшись зі мною поглядом. Це була усмішка, яка, здавалося, змушувала таять.
- Саме це я і кажу. Будь ласка, будь обережним, щоб не застрелити мене помилково.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata