Як тільки відстань між мною та Астером зменшилась, він подивився на мене. Наші очі зустрілися.
Ухмілля, кутки його рота піднялися вгору. Потім я побачила щось важке в руці Астера. В оригінальній книзі це була голова Спадкоємця і третього Принца. Ні за що.
Тільки тоді я прийшла в себе.
Я повинна бігти, я мушу вибратися звідси!
Чому я пішла з Ордена Вартових?
Чому я сховала Франца?
Навіщо я це роблю?
Я просто хочу жити в мирі.
Я хочу жити щасливо зі своєю родиною.
Назавжди...
Я бігла так швидко, як тільки могла. Я викликала Щует, щоб зосередитися всю свою силу і спритність на ногах.
- О, це сер Кайла?
Я почула, як знайома людина кличе мене ззаду. Руіт, Чарівна Башта міста Берг.
- Сер Кайла, це я!
Я бігла на повну швидкість, хоча Руіт кликав мене. Я відчувала, як ззаду на мене дивляться чиїсь очі. Серед них був надзвичайно напружений пурпурний погляд, і здавалося, що я проколов його.
Але я не озирнулася. Відразу ж за Імператорським палацом моє серце шалено забилося в бік пораненого мене екіпажу.
***
- Сер Кайла!
Руіт тупо дивився в спину Кайли, яка зникла з величезною швидкістю.
- Хіба вона не чула, чому втікає?
Рует нахилив голову, ніби не розумів Кайлу, яка злякалася і втекла від них.
— Хіба Кайла Веста не малаца Шуетта? Можливо, вона помітила, що ми були підозрілі.
Хельмус, Магічна Башта в Верусії, хіхнув, побачивши, як зникла Кайла. Це був чоловік тендітної зовнішності, який, здавалося, полетів, якби на його тоне тіло підвів вітер.
— Якби ми здавалися підозрілими, сер Кайла спрямувала б на нас меч. Не в її характері ось так бігти. "
Пробурмовши « абсолютно», Руіт повернувся і приєднався до групи, в якій перебував. Потім чоловік, який стояв поряд з Астером, подивився на його обличчя і був вражений.
- Пане Астер, ви погано виглядаєте!
Руіт і Хельмус підходили до Астера.
- Пане Астер, ви погано себе почуваєте... Ні, ви виглядаєте дуже сердитим.
Руіт дивився обличчя Астер під різними кутами. Він не міг дотягнутися до очей через свого невеликого росту, тому стрибнув.
- Ваші очі виглядають так, ніби ви збираєтеся когось вбити, круто... Що з вами таке? Пане Астер!
Коли Руіт подивився вниз, він побачив чорний пакет в одній з рук Астера. Астер стиснув чорний пакет так, майже зм'янувши його.
- О Боже, пане Астер! Роза!
Рует тупнув ногою, наче це була порожня трата квітів. Тільки тоді Астер подивився на блакитні троянди в одній руці. Букет, загорнутий у чорний папір, очевидно, знущався від дії Астер.
Пак! Астер кинув на підлогу блакитні троянди.
— О, Пане Астер, квіти невинні!
Руіт взяв букет Астера і відразу спробував магію відновлення. Вони переглянулись і подивилися на незадоволення Астера.
Що з ним знову не так?
Коли б духи передадуть Астеру їхні найпотаємніші думки, то не хотіли лаятись у серці й тримати себе в доброму стані. У холодній атмосфері Гельмус, власник вежі Веруссії, кивнув, ніби знав.
— Як і очікувалось. Кайла Веста, яка щойно пройшла повз, образила пана Астера.
Руїт знову нахилив голову, ніби не розуміючи.
- Він несправжній, але йому стало погано через те що його проігнорували? Ні за що?
Тоді закричав великий чарівник Круас, який був поруч з ними.
- Ні, так влаштований Пан Астер! Від одного звуку гнилих листків йому ставало краще, то гірше.
Власники вежі, які були з Круасом, кивнули і погодилися.
« Наш Пан Астер — це людина, яку ображає просте дихання людини поряд з нею!
Краус підбіг до Астера, впав на коліна і закричав.
— Якщо ви дасте мені дозвіл, я вб'ю її і негайно повернуся.
Астер, який мовчки дивився вдалечінь, кинувся на Крауса, що стояв перед ним.
— Заткнитесь, ідіоти.
Бум!
З ревом всі тіла полетіли на підлогу, крім Астера перед головним палацом. Не тільки чарівники башт, але й придворні, що проходили повз центральний палац, впали на землю через раптову силу. Ні, всі їхні тіла були придруковані до підлоги. Це було так, ніби сила тяжіння їх тримала.
Пані Астер, припиніть... Будь ласка.»
Змовився Гельмус, ніби у нього відразу перехопило подих. Чарівники кричали всередині себе, не в силах видати звук.
— Вибачте, вибачте, пробачте, я буду вірний вам!
Пробурмотів він, як випадкове відображення. Минуло багато часу з того часу, як він відкинув свою гордість. Мабуть, він сподівався, що духи передадуть йому справжні почуття.
Ми присягнули йому в вірності, ми ніколи не віддамо його, тому будь ласка, не вбивайте нас.
Коли він вперше піддався владі Астера, то не почувався приниженим. Закон і справедливість втратили силу перед лицем абсолютної влади. Вони вперше зрозуміли, що мають сильне бажання вижити.
- Пане Астер, будь ласка...
Краус підкріпляв усе своє тіло руками, щоб воно не прилипле до підлоги повністю. Обидві руки, які тремтіли під тиском, зрештою впали.
— Кха!
Коли хтось закаштувався, вони нарешті відчули, що сила, яка давила на них, зникла. Один за одним чарівник обережно піднявся і поклонилися Астеру. Ті, хто спав під гарячу руку і стояв поряд з ними, не сказавши жодного слова, встали й втекли.
Чарівники нічого не могли сказати. Ті, хто щойно жартував над Астером, теж заткнулися. Астер повільно наближався до Руіта, голови Магічної вежі. Рует все ще тремтіла від пережитого напередодні тиску.
Астер нахилився і підняв букет голубих троянд, який кинув на підлогу. Струхуючи пил з чорного паперу.
— Спасибі, Руит.
Астер посміхнувся, наче нічого не сталося. Як тільки обличчя Руіта почервоніло, чарівники позаду нього не могли приховати своїх потаємних думок.
« ... засумніваний! »
Астер, який повертався всім тілом, випрямився у весь ріст і зупинився.
- Хто цей чоловік?
Запитала Астер, не обертаючись. Чарівники задрижали і знову схилили голови.
— Давай входимо.
Нічний голос, хоч би яким солодким він був, підкорив серця магів. Астер часто жартував, коли був у хорошому настрої. Вродливо й яскравою особою вони захоплювалися Астером і любили його, хоча боялись.
Але їм було страшно, коли вони раптом відчули себе придатливими, як сьогодні. Вони завжди мусили залишатися на межі, бо не могли сказати, яким буде Астер сьогодні.
« Це важко».
На відміну від інших магів, чиї серця стисувалися, Руіт, голова Магічної башти Берґ, виблискнув очима і подивився на спину Астера.
« Астере, ти такий класний! Я буду відданий тобі все життя!"
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata