***
Франц і Маріанн одружилися. На весіллі були лише друзі і рідні. Церемонія шлюбу проходила в нашому домі, і Франц сам випікав весільний торт. Це були п’ять ярусів, які майже затьмарювали саму процесію. Думаю, якби Франц народився не в сім'ї аристократів, з нього б вийшов першокласний кондитер.
Після одруження Франца і Маріанна я успішно здала випускний іспит. Батько дуже зрадів, коли мені надіслали диплом з "Крати":
— Тепер я дійсно можу залишити свою сім’ю!
Майже одночасно з отриманням диплому від "Крати" я заповнила заявку на вступ до групи Рицарів-Хранників.
- Сестра, коли ти збираєшся вступити?
— Коли я відправлю заяву, директори-Хранювачі пришлють мені листа про зачислення і призначать дату з'єднання.
— Ще раз він запросив мене на вступ до групи « Рицарів » (Гвардейців), - Франц показав мені офіційного листа з печаткою Імператора.
- Я приєднаюся до "Ріцарів-Хранників", тож тобі не потрібно цього робити.
— Але на запрошенні Імператорська Друк!
- Я зупиню їх. Місце, яке ти захищатимеш, — це не Імперія та Імператорський палац, а наш дім і наша сім’я.
Франц, згідно кивнув:
- Якщо тебе у Дворце почнуть тиснути через мене, обов'язково скажи про це. Не треба нести цей тягар поодинці.
Я негативно похитала головою:
— Все, чого я хочу, щоб моя сім’я жила в безпеці і мій молодший брат робив те, що хоче.
Вираз обличчя Франца при моїх словах здавався мені якимось відреченим.
— А як щодо тебе? Має бути щось, що хочеш зробити ти.
Я усміхнулася так широко, як могла — гідна людина.
— Я ж казала тобі, що моя сім’я є найдорожчим у світі. Це моє життя.
Франц спокійно подивився мені в обличчя і посміхнувся:
- Якщо ти коли-небудь захочеш зайнятися чимось іншим, тільки скажи.
Я вирушила в Бург до Рицарів-Хранників у екіпажі, приготованому палацом Альто. Поки карета тряслася, я міцно тримала заяву. Коли я прибула на місце, то побачила, що головна будівля Рицарів-хранників була з білого мармуру. Якби я пішла до офісу генерала-Комендіра, то могла б зустрітися з батьком, але сьогодні я вирушила в кабінет на першому поверсі, тому що прийшла тільки подати заяву про вступ.
Проходячи повз Рицарі-Хранники дивилися на мене. Хоч мені це і не подобалося, але після того інциденту я подумала, що нічого з собою не можу вдіяти. Чутки про моє зникнення зникли завдяки чуткам, поширеним у засобах масової інформації. Якщо їм вірити, то я вирушила за наказом свого батька Генерала-Комендіра Весту для виконання спеціальної місії. Усі засоби масової інформації були дуже достовірними. Але Рицарі-Хранники, які знають правду, проводили мене поглядом. Раптом хтось покликав мене на ім'я:
— Леди Кайла!
Цей голос? Я повернула голову і побачила знайоме обличчя:
— Сэр Ритаус!
- Ви тут, щоб подати заяву на наступ?
— Да.
Якийсь час ми з Рітаусом мовчали. Я, нарешті, не витримала і затиналася, торкнулась теми Астера:
— Астер...
- Зник.
— Куда?
- Цього я не знаю.
- Не можу повірити, що він зник. Як?
— Після похорону Герцога Литхі, - ні, дідусь, — він зник.
- Чи є якесь місце, про яке ти можеш не знати?
Рітаус, дивлячись мені в очі, похитав головою:
- Немає ніякої можливості зв'язатися з ними.
ПРОДОВЖЕННЯ В ТОМЕ 4.
Куди він подівся? Молодий Майстер, який виріс серед слуг, хотів жити сам.
— Леди Кайла... Як Ви?
— Ладно. А Ви, сер Рітаус?
— Я по-своєму процвітаю.
- Розумію.
Після падіння сім’ї Літхі втратила репутацію члена родини Айджар. Зокрема, в соціальному світі стало неможливо показати обличчя взагалі.
- Гадаю, Ви скоро приєднаєтеся. Тоді побачимося.
- І Ви теж... Будьте здорові.
Рітаус злегка вклонився мені, потім повернувся і зник у своєму напрямку. Я повернулася в екіпаж, відчуваючи себе трохи заплутаною.
Де Астер? Він був настільки не пристосований до життя поза межами особняка, що навіть сам ніколи не платив. Я навіть не могла здогадатися, де і як він живе.
Коли я зійшла з карети у Вестарен і попрямувала до особняка, до мене підійшов слуга:
— Леди Кайла!
Слуга тримав у руці букет. Тільки підійшовши ближче, я зрозуміла, що букет квітів був зроблений з голубих троянд.
— Пані, він був за воротами, але я думаю, що це була держава Кайле.
Я отримала від слуги букет голубих троянд. Голуби троянди, чудові обгортковий папір і ніжна стрічка з приємним задоволенням приносили задоволення очам, але квіти не були в квітковому магазині. Всередині букета лежала картка.
Дорогий Кайле Веста. ✔
Слуга подивився на мене і обережно запитав:
- Це для Пані Кайли, так?
— Так, цей букет призначений мені.
- Я ніколи раніше не бачив голубих троянд. Вони унікальні.
— Итак...
— Ви знаєте, хто його прислав?
— ...здається, я знаю.
Я обережно тримала букет голубих троянд в руках. Коли він прийшов? Я подивилася на ворота, але зовні нікого не було.
Моє щоденне життя тривало і після зникнення Астера. Але минув час, сезони міняли один одного, і протягом трьох довгих років я нічого не чула про Астера.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata