Хлопець роздратовано прикрив вуха, коли голоси духів стали голоснішими. Він же чув їх не ушима; а голоси духів передавались безпосередньо в голову. Незадоволення захопило Астера, і він нахмурившись запитав:
- Ти боїшся?
На запитання Астера Кайла здивовано похитала головою. Духи ніби підірвалися:
"Ложь!"
"Ложь!"
Це Астер розумів і без голосів духів тільки по виразці обличчя Кайли. Зло поступово витіснилося.
Чому я повинна лякатися?
Здоровий сенс Астера було на межі викривлення.
« Як вітер зав’язує повітря ззовні, — постараючись перекласти тему, Кайла виглянула у вікно для того, щоб розрядити ситуацію. І справді, вітер був такий сильний, що гілки тремтіли. Зима була близько. - Може, пограємо? Запустимо повітряного змія?
- Повітряного змія? — Астер втупився на дівчину, мовчки вимагаючи пояснень. Кайла трохи злякалася:
- Я думала, тут є повітряні змії.
- Ніколи не грав у це.
Було досить багато рухливих ігор, в які Астер без друзів грати не міг. Кайла почала розповідати:
— Уявіть, що до нього прикріплено папір з бамбука або світлого дерева. Ця конструкція може полетіти в небо.
Як вона це робить? Якби Рітаус запропонував це, Астер відразу відмовився б, тому що це дратувало.
- Добре, давай запустимо повітряного змія. Навчи мене.
Він довго чекав пропозицію від ентузіазму Кайли. Крім того, хлопець не хотів бачити Кайлу похмурою чи переляканою.
- Почекай, тоді тобі потрібно зробити повітряного змія!
— Я повинен це зробити? Можна ж просто сказати слугам купити його.
Кайла похитала головою:
- Веселіше робити повітряних зміїв самому. Це буде приємним спогадом.
- Спогади...
- А тепер дозволь мені пояснити. Дерево, яке служить каркасом, має бути легким і еластичним. Кала просила підготовляти ті речі, які вимагали певних обробки. Було нелегко знайти тонку і міцну паперову плитку та прикріпити її на тоненько розрізані бамбуки. Однак вони були в Герцогстві Литхі. Не було речей, які не можна було отримати.
— Я вмію робити тільки прості форми. Чи правильно це робиться... — Кайла не перестала робити повітряних зміїв, хоча й не була впевнена в собі.
- Ти повинен трохи згнути бамбук. Крива повинна бути сформована, щоб добре приймати вітер — роблячи свій власний, Кайла паралельно допомагала з повітряним змієм, який робив Астер.
— Добре, добре, я зроблю це. Астера не цікавило саме виготовлення повітряних зміїв. Однак вигляд Кайли, налякана до сніданку, а тепер сповненого радості збудження, наповнив хлопця приємними емоціями.
Кайла, як і планувала втекти від реальності, зосередилась на тонкому бамбуковому бамбуку. Поки Кайла була відволікна створення повітряних зміїв, духи також були спокійні. Астера полегшало бачити дружелюбність дівчини. Йому подобалося, що на обличчі Кайли не видно ні краплі страху. Отже, Астеру хотілося й далі не знати. Виверження Кайли...
— Подивися, Астер! Повітряний змій піднімається!
Кайла зраділа, коли побачила повітряного змія, що летів високо в небі. Астер підняв голову і втупився на іграшку. Гра, яку він спробував вперше була досить веселою. Він ніколи такого не робив.
— Тобі потрібно послабити більше ниток, щоб злетіти вище. Продовжуйте намагатися, порівняно з повітряним змієм Кайла, повітряні змії Астера ширяв на висоті дерева.
— Якщо будеш так робити, змій не полетить. Ти хочеш, щоб він впав?
Почувши бурчання поруч з ним, Астер швидко розгорнув нитку і зробив те, що сказала йому Кайла. Повітряний змій швидко спалахнув вище.
— Мені подобається цей вітер, — задоволено розсміялася Кайла. Здавалося, що вона залишила все своє життя.
- Ти коли-небудь грала з Францом Веста? — З цікавості запитав Астер. У що грала Кайла в дитинстві, з ким? Життя дівчини було зовсім інакшим.
- Ні, обличчя Кайли потемніло. Астер відразу пошкодував про своє питання, - в попередньому житті... Я грала зі своїм братом.
Кайла потягнула нитку, з’єднану з повітряним змієм. Щоразу, як вітер змінювався, змій нахилявся.
Астеру сподобалася історія нового світу, розказана Кайлою. Але спочатку вона пояснювала з посмішкою, а потім обличчя Кайли завжди ставало темним. Він все розумів без шепота духів. Сумні відчуття поглинали Кайлу. Те саме відбувається і сьогодні.
« Повітряний змій досить міцний, тому ти знову можеш запустити повітряного змія.
Астер бачив, як обличчя Кайли іскрилося. Сльози не текли, але коли вона говорила про брата з минулого світу, я відчував бажання плакати.
"Вина" і "спасіння".
Ці два почуття завжди тримали її в клітці.
- Хочеш побачити свого молодшого брата? — Астер був чутливий до емоцій інших. Він прикидався, що не помічає цього, ігнорував почуття інших, тому що його емоції були важливіші. Не мало значення, як він виглядає в очах інших. Якщо ти слухаєш себе і чуєш себе, все в порядку
Але почуття Кайли Веста не можна було ігнорувати. Астер продовжував хвилюватися. Чи буде Кайла задоволена, якщо вона звільниться від глибоко вкоріненої в серці ваги? Якби хлопець міг їй допомогти, Кайла, здавалося, могла б зосередитися на собі.
Він міг би зробити все для цього.
— Ти б хотіла побачити свого молодшого брата?
***
Астер якось сказав:
- Можна багато чого зробити за допомогою магії, наприклад, переміститися у часі та просторі.
Незабаром він додав:
- Часове обмеження. Дія магії закінчиться через одну хвилину.
Всього одна хвилина.
Все, що можна зробити за одну хвилину - це привітатися.
- Я не можу втручатися і щось міняти.
Але вчора, керуючи повітряним змієм, він запитав мене про це:
— Хочеш зустрітися зі своїм молодшим братом?
Чому ти раптом вирішив це зробити? У нас буде дуже мало часу.
- Як тільки ти скористаєшся цим, то не зможеш знову потрапити в минуле. У тебе є тільки один шанс. На відміну від мене, хто може відкрити двері в минуле. Тому що Кайла заходить у двері.
Я похитала головою. Я не можу цього зробити. Немає нічого, що можна було б змінити за одну хвилину.
І зараз не час про це турбуватися. Мені треба було їхати додому ще до того, як мене знайде Франц. Я дуже боялася, що Франц знайде мене і приїде сюди. Що, якщо він стане схожим на Кайлу Веста в оригіналі? Незалежно від того, наскільки він захопив Шіцуро, я не хотіла наражати Франца на небезпеку. Так що ні, Франце, будь ласка, не намагайся шукати мене.
Коли я думала про Франца, то почувалась розчарованою. Хоча я прогулювалася, щоб трохи розлучитись, розчарування не зникло.
На щастя, Рітаус забрав Астера. Можливо, він забрав його, щоб поговорити. Коли одного разу Рітаус підвищив голос переді мною, він стримувався від бійок з Астером на моїх очах, наскільки це було можливо. Завдяки цьому я могла побути сама. Хоча я не могла піти звідси через червону стрічку на лівому зап'ястку, мені пощастило, що у мене не було борозни в темниці, як у Франца в оригіналі.
Вдихаючи холодне повітря, я повільно йшла через сад у центрі особняка. У герцога Литхі був не такий пишний лісний сад, як у Амазонки. Сад перед палацом завжди акуратно зрізав садівника. Свіжі аромати стирчали вітром з відкритого саду, де взимку залишалися тільки порожні гілки. Я пішла в сторону аромату. Пройшовши акуратно підстрижені кипариси, я досягла центру саду і побачила троянду, що розара́ла квіти. Сверблячі зелені листки на темно-синих пелюстках нагадують мені середину літа.
— Боже мой...
Нещодавно я згадала, як Астер перетворив всі троянди в особняку у синій колір для мене в скляній оранжереї. Я був дуже вражений, коли побачив сині троянди. Але в таку холодну погоду я був здивована, коли побачив троянди з квітами і забував про часи року. Блакитна троянда, яку Астер виростив насильно. Це виглядало сумно, тому що Астер б таким же штучним, як троянда, створена за допомогою магії, або троянди з пігментом.
Я нахилилася і заткнулась носом у троянду. Навіть якщо вона була штучно вирощена, аромат троянди був справжнім.
- Важко вам доводиться, так? « Роза, яка мала б з радістю зустріти весну », видавалась жалюгідною, бо не могла цього зробити.
Хруст.
Почулись чиїсь кроки:
Навіть узимку рослини цвітуть, коли я хочу. У цьому їх сенс.
Мене майже налякав низький голос. Я відчувала спокій, коли Астер не підійшов до мене.
- Квіти зараз досить щасливі, так що не хвилюйся.
На відміну від зовнішності вродливої дівчини, низький тон відчувався зовсім інакше.
- Ти мені брешеш, бо я не можу чути голоси духів?
— Я не обманю, — усміхнулася Астера. Але я не могла в неї повірити. Як би там не було, Астер з гордістю дивився на сад синіх троянд:
— Більше жодна рослина не дає таких гарних квітів, як ця.
Коли обличчя Астера наблизилося до блакитної троянди, стебель м’яко зашевелися і він ніжно підрощував пелюстки.
вони кажуть, що я правий.
- Хіба це не вітер? - Коли я викачала недовіру, обличчя Астера стало трохи задумливим:
- Я дійсно не брешу...
— Ладно. Я верю.
Я не можу це перевірити, тому вимушена вірити. Я нахилилася у відповідь і відчула запах блакитної троянди. Свіжі аромати, здавалося, очистили мій розум від тривоги. У цей момент Астер теж нахилився і притиснувся до мене. Наші обличчя опинилися в небезпечній близькість. Я дивилася на блакитну троянду, відчуваючи, як Астер дивиться на мене.
— Кайла — перша людина, яка щиро повірила моїм словам.
Закотив очі, я повернулася до Астера. Побачила прозорі очі, схожі на аметист, які дивляться на мене крізь пальці.
—... Кайла.
Астер ніжно провів пальцем по моїй щоці. Його обличчя було занадто близько. Я навіть відчула його солодке дихання. Попрямившись, я збільшувала відстань між нашими обличчями:
— Як дивно, у мене спина болить...
Продовжуючи грати, я похлеснулася по спині. Серце в грудях зрадникки тремтіло. Астер подивився на мене, ніби був чимось незадоволений, але нічого не сказав.
— Погода холодна, давай повернемося?
Астер ігриво розсміявся, коли я знову постаралася змінити тему:
- Кайла, ти почервоніла.
- Що? — Я доторкнулась обома руками. Здається, температура мого тіла вища, ніж зазвичай. Це так бентежить!
— О? Мені соромно! Визнай, про що ти думаєш?
— Все не так!
- Тоді що?
Не кажучи ні слова, я повернулася і пішла до особняка. Для того щоб уникнути глузування з боку Астера, було легше не відповідати. Потім я відчула, як мою ліву руку потягли назад за червону стрічку.
— Підемо разом, — обличчя Астера усміхнулося. Я не могла контролювати своє болюче серце. Що це було? Що ти збирався робити? Не думай про це, не думай. Я відчував себе дивно. Я була збита з пантелику.
Що ти намагаєшся зробити? Тільки не кажіть мені... Ні, Астер не такий. Його не цікавлять жінки. Він виявляє прихильність до мене, просто цікавість. Так що я помиляюся. Верно? правда ж? Те, що я щойно відчула - це ілюзія? Правда ж?
Правда.
Будь ласка.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata