***
Рітаус широко відчинив двері, голосно нею плескав. За чайним столиком в красивому білому платті сидів Астер.
— Все нормально?
Астер з усмішкою на обличчі тихо випивав чай. Тоді Рітаус дістав свій меч і направив його на Астера.
- Я щойно зіткнувся з тобою в коридорі, що це було?
Але Астер не відповів, а лише продовжував посміхатися.
- Що ти таке?
Після цього питання не було відповіді. Рітаус вдарив Астера в шию обнаженим мечем. Після цього Астер зник під звук блощиць і падаючих повітряних куль замість крові. На його місці була лише червона троянда.
- Це було підробкою.
Рітаус підняв троянду, яка впала на стілець. Він зустрічався з Астером останні кілька днів, але це також було підробкою. Його слова були єдиними: « Ти прийшов?» і « Що сталося? » Це були ляльки, які навіть не могли відповідати на запитання, якщо їх ставили.
У цей момент двері відчинилися і в кімнату зайшов Астер, одягнений у білу сорочку та зелені штани. Навіть його довге рожеве волосся було туго зав'язано, що було нехарактерно для нього.
Рітаус, не задумуючись, направив свій меч на Астера.
- Що це все означає?
Астер зумлівно підвів руки і відступив назад.
— Хіба це не форма Кратя, яку я носив у дитинстві?
Рітаус поклав свій меч на місце, коли зрозумів, що перед ним справжній Астер.
- Я знайшов її.
Астер сів за чайний столик, відкинувши подалі свій піджак. Рітаус підняв його і побачив чорний парик.
- Що це за перука?
— У мене не було парика, який підходив би до штанів, тому я купив новий.
Коли Астер кудись виходив, він одягав парик з довгими платиновими або каштановим волоссям. Всі вони добре підходили до сукні, але на цей раз у нього в руках був чорний парик з коротким волоссям.
До Ритауса тільки дійшло, що Астер ходить в чоловічому одязі.
- Що б ти робив, якби прокляття знову спрацювало?
Коли Астер уперше одягнув чоловічий одяг, то знепритомнів. У той час він дуже страждав і кілька місяців перебував на межі життя та смерті. Коли Астер відновився, герцог Літхі знову дав йому наказ одягатися в жіночий одяг.
- Я все ще живий, хоча мені вже 16 років. Чи ж це не очевидно?
Рітаус похитав головою після слів Астера.
— То це відповідь на те, що ти не маєш просування у рісті?
Герцог Літхі звернувся за порадою до лікаря Степана після тяжкої хвороби Астера. Степан був чарівним цілителем, якого найняв герцог Литхі. Він добре знав про проклятість Астера. Він діагностував стан Астера так:
— Можливо, тіло припинило рости, щоб вижити.
✔ Якщо народився хлопчик, то напевно помре, як тільки досягне повноліття.
Проклять імператриці слід за печаткою.
Було висунуто гіпотезу, що тіло Астера, яке було прокляте, можливо, відмовлялося стати дорослим, щоб вижити.
— Безпогана нісенітниця.
Почувши слова цілительа, Астер заричав. Прокляття було не таким вже й простим, щоб він міг жартувати. У нього не було можливості піти, тому що він змінив свою зовнішність, одягнув жіночу сукню або оскільки він не виріс і виглядав як дитина.
Астер був переконаний. Проклятье імператриці не вплинуло б на нього.
- Тому що я сильніший за імператриці.
Це було з того моменту, коли магічний друк імператриці стала видно вперше, щоб визнати цей факт. Це сталося, коли Астеру виповнилось 16 років. Він зрозумів, що на його тілі ліжечко — червона пісня.
Її міг бачити лише один Астер. Проклятье Імператриці спрацювало саме в день його народження. Однак Астер легко зламав магічну печатку, наповнену її силою. Це трапилось випадково і без жодних пригод.
Астер розсміявся.
« Ви навряд чи зв'язали мене чимось на зразок цього».
Відразу після цього Астер сильно страждав, можливо, через реакцію. Єдиний, хто це знав - Рітаус, чоловік, який завжди був поруч. Це був факт, про який не знав навіть його дідусь герцог Литхі.
— Я - мечник, тому мало розбираюсь у магії, але не перестарайся і береги себе. Не ходи десь на самоті.
Почувши бурчання Рітауса, Астер зняв з себе одяг. Його тіло було крутніше, ніж у дівчини, як і наявність твердої грудей.
Астер витягнув сукню з шафи і одягнув його. Він одягався завжди сам, від корсета до нижньої спідниці. Після того, як він все це зробив, залишилися тільки численні гудзики на спині.
- Допоможи застебнути.
Він не міг застебнути ґудзики на сукню, тому що до них не виходило. Рітаус зітхнув і одну за іншою гудзиком застібав сукню Астера.
- Скільки ж ґудзиків ти коли-небудь застигав на моєму одязі.
Астер чарівно посміхнувся і подивився на Рітауса. Брови Ритауса нахмурились.
- Тоді у тебе буде більше жінок на яких ти зможеш одружитися, так?
— Заткнись.
Рітауса дуже роздратувалася. Астер ще більше розсміявся
— Не руйнуйте власного багатства.
Рітауса до ґудзиків було неввічливим. Астер обережно загладив своє рожеве волосся, яке було неважливо зав’язане.
— Не хвилюйся, я повертаюсь в герцогство Литхи.
— Герцогство Литхи? Навіть якщо Його Величність там немає, і ти будеш сам?
- Я не буду сам.
Астер говорив багатозначне, але Рітауса навіть не зрозумів цього.
— Якщо у тебе будуть неприємності, просто звертайся до Графу Айджару. Так безпечніше для тебе.
- Я не можу прислати туди лицарів.
- Що?
- Я нічого не казав.
Астер тихо наспівував собі під ніс. При акуратному розчісуванні рожеве волосся стало блискучим.
— Я не знаю чому, але в мене погане передчуття.
Рітаус вважав Астер підозрілим, але не був таким. Це була дитина, яка завжди не мала успіху і в неї були важкі емоційні зльоти та падіння.
- До того, як я повернуся, щось точно зіпсує мені настрій.
Астер, який був дуже самотній, не міг спокійно знаходиться в герцогстві Литхі. Особливо, резиденція герцога без самого принца Литхі була неприємним місцем навіть для Рітауса.
— Мені треба поїхати в Герцогство Литхи.
Рітаус вирішив взяти відпустку на деякий час і залишитися з герцогом Литхі. Це сталося тому, що Астер серйозно захворів і він турбувався про те, щоб залишив його одного з-за його серця.
- Ти добре себе почуваєш?
Рітаус дивився на винятково посміхаючись обличчя Астера і насупився. Тому що кожен раз, коли у нього було таке обличчя відбувалося щось неприємне.
— Все добре. Я досить непогано захопився магією, яку раніше практикував.
Кожного разу, коли астер дізнався про нову магію, він був у захопленні. Проте Рітаус не міг дозволити собі розслаблятися, бо це може зіграти з ним поганий жарт. Однак існують заклинання, які могли б бути цілком нешкідливими.
- Що це за магія?
— Магія зменшення навантаження.
- Це було б дуже корисно.
Це була магія, яка особливо знадобилася б у далеких подорожах. Тому Рітаус не думав про це.
Це тому, що він поняття не мав що магія може зменшувати людей.
***
Хоча обидві сім’ї дали наказ мовчати, новини про Франца і Маріанна поширилися по цілій країні. Школа-інтернат Кратьє також не змогла запобігти поширенню чуток.
- Ти чув? Чутки про Маріана Демірофф.
- Та аристократка, що покинула навчання кілька місяців тому?
- Я теж це чув. Я був здивований.
— Я знала її, тому не очікувала цього.
Це почалося від писаного сміху до брехливих чуток.
- Кажуть, що це почалося з того часу як вони були удвох в Краті. Ну, а потім Франц відрахували.
Франц залишив Кратьє через знущання, але навіть цей факт був спотворений і поширений.
- Це ж дві відомі сім'ї. Навіть якщо вони заручені, чи можуть так поводитися? Вони що не могли якось контролювати ситуацію?
- Шш!
- ...!
Коли я проминула, їхні плітки припинилися. Однокласники подивилися на мене і встали зі своїх місць
- Я не знаю, чому вас хвилює чужа сімейна історія.
Філія, яка теж чула всі ці чутки, роздратувалася замість мене. Але я не можу звинувачувати їх за це. Це може бути забавно для інших і дає початок новим пліткам.
— Немає нічого поганого в тому, щоб так швидко виходити заміж.
— Як ти собі це уявляєш?
Оу, я знову так зробила. Коли мені було незручно, я часто використовувала сучасну мову.
- І чутки про Франца теж неправі!
Філія стала для мене співчутливою. Розумію, що ситуація зараз досить двозначна, але навіть у цьому випадку для Францу було занадто кидати академію два роки тому.
— Це так не правильно. Хоча ці двоє заручені, чи ж їхнє весілля не заплановане на пізніший строк?
— Дивно, вони повинні скоро одружитися, але все одно не послали запрошення на церемонію іншим.
Філія та Айріс пройшли повз натовп пліток.
У цьому світі, якби мені було 16 років, я була б дорослою і могла вийти заміж. Але це не дуже тішило мій шлюб з порушенням норм. Зокрема, цінності аристократичного суспільства, де все впиралося у твою чесноту, а збереження невинності до шлюбу було одним з основних правил, які не відігравали ролі між чоловіком і жінкою.
Після цього інциденту школа-інтернат Окулус, яка знаходилася в віддаленому місці, і ніхто не знав про її існування, славилася. Але це була дурна слава. Це все перетворилося на великий безлад, що мені стало шкода директора Окулуса.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata