Оскільки я надто зосереджена на написанні листів, то рухала пером і забувала про час зібрання.
Стук-тук
Нарешті я почула стук у двері.
— Кайла, час вийшов.
Ой, я вискочила зі своїх думок. Я подивилася на годинник, які тримала в руках, і зрозуміла, що треба йти на прийом. Я мала вийти ще хвилин 20 тому.
Я поклала перо, яким писалася, і зачинила кришку чорнильниці. Я залишила лист Франца на столі.
За дверима чекали Серена і Лавіан, також учениці класу лицарів.
сьогодні твій день. Не запізнюйся.
Я була одягнена в синю форму лицаря, подарована Академією-інтернатом Кратьє. Це вправна форма для тренірового залу та форми інших офіційно отриманих дипломів лицарів. Навіть якщо ви новачок, з моменту призначення лицаря ви носите синю уніформу Рицарів-Хранників замість зеленого.
Сьогодні день мого присвячення, з сьогоднішнього дня я буду повноправним лицарем. Коли я з’явилася в жіночому гуртожитку у формі справжнього лицаря, очі студентів просто звернулися до мене. Я чула крики всюди, і мої плечі мимовільно стисувалися.
— Кьяяля!
- Це Кайла-сонбэ!
- О боже, ти так круто виглядаєш в рицарській формі!
- Це Кайла, ти тільки подивися!
— Поздоровляю, Кайла!
Опустивши голову, я швидко попрямувала до тренувального залу.
— Я бачу це щодня, але ніяк не можу звикнути.
Лавіан бачила групу студентів, які її переслідували.
— Сер Ритаус теж був популярним, але не настільки.
Як це сталося? Мені теж стало цікаво. Я просто старанно вчуся, ходжу до тренувальника залу, тренуюся і йду, коли мене попрохають допомогти у вигубленні монстрів. Це було все, але кількість послідовників постійно зростала.
— Ти, мабуть, дуже популярний.
Серена тнула мене в ребра, і я почула ще один тихий крик ззаду.
— О-о, Кайла! Дивись, дивись!
Лавіан вказала на дошку оголошень у саду Академії. На дошці оголошень було декілька статей. Коли я дивилася на неї широко відкритими очима, то поступово побачила заголовок статті.
<Блистуюче Виходи наступного Рыцаря-Хранителя>
Під заголовком була зображена дівчина з довгим волоссям. Це я?
Я знову повернула голову і попрямувала до тренувального залу. Недавно, коли виходили статті про Академію Кратья, майже 80 відсотків здавалося, що вони були мною.
Через засоби масової інформації мої фанати з'явилися, здавалося, по всій Імперії і не тільки Вестарен, але й школи-інтернати були готові підірватися від листів поклонників.
Студенти пішли в треніровий центр, але були відбудовані лицарями і тільки мені, Лавіан та Серені дозволили увійти.
Мій батько, Маркіз Веста, чекав у тренувальному залі, який був головою Імперських Рицарів - Хранителях і глави Лицарей.
У нього обличчя було закрито бородою, але воно здавалося знайомим. Це були люди, які часто відвідували свого батька у Вестарені. Чому всі голови Рицарів присутні на церемонії інавгурації лицаря? Звичайно, було зрозуміло, чому тут мій батько. Але інших я не знаю.
Батько дивився на мене гордим поглядом.
— Чесно кажучи, я не очікував багато чого, коли ти вперше сказала, що будеш вчитися в Кратьї замість Франца.
Мої очі були трохи червоними і навіть трішки вологими. Будь ласка, не роби цього. Це не мій стиль, ця атмосфера така зворушлива.
Я поклалась на коліна перед батьком, як робила це під час репетиції. Під час репетиції це робили вчителі фехтування, але сьогодні це була моя церемонія присвячення, тому мені потрібно було схвалення Глави Імперських Лицарів-Хранців.
Але так, я маю на увазі, що це повинен зробити мій батько. Зазвичай на церемонію присвячення інших лицарів - учнів приходив лише один голова або заступник голови.
Це виглядає занадто відверто упередженим, чи не так? Я озиралася, але інші учні класу лицарів дивилися на мене з заздрістю і тугою в очах.
Лавіан і Серена, які ще не лицарі, та погляд Ніколаса Чіарда, що палає вдалеці. Так... Начебто нарекань немає.
— Чи присягнеш ти бути вірним Імператорові Рітріху Ульссону Ельбаха, досконалому правителю Імперії Елбаха?
Я пам’ятаю, як два роки тому мені передали Шует про клятву, яку я давала.
— Ті, хто отримав захист Короля Духів, отримають цю силу через обіцянку крові. Ця обіцянка буде продовжуватися до дня, коли кров Вести зникне і в якості клятви я присягаюся на вічну вірність Королю Духів.
клятва була дана, щоб присягнути на вірність Королю Царства Духів, а не Імператору Імперії. Отже, це урочисте святкування відбулося лише серед членів Вестової родини у цілковитій таємниці.
- Відповідай, Кайла Веста.
Чи я служу двом монахам, як піддана робота?
— Я клянусь в вірності Імперії Ельбаха і Імператору до кінця життя.
Меч з печаткою імператорського будинку торкався моїх плечей спочатку одного, потім другого.
— Ти повинна брати на себе головну роль у порятунку Імперії до кінця своїх днів, і ти будеш захищати дітей, жінок, старих та слабких, керуючись духом лицарства і володіти мечем тільки заради гідності й життя. Клянеш?
— Клянусь.
Батько простягнув мені меч, який вклав в ніжні, і я прийняла його обома руками. Він був даний всім лицарам, які отримали присягу чорних рицарів з Імператорською печаткою, і це була декоративний меч. Він не лише не вміє вбивати, але й має погану здатність і навіть не може викосити траву.
Мене підійшло до Серена і Лавіан. Я вихопила з піхви меч і голосно закричала.
— За вічне процвітання і перемога Імперії Ельбаха! Хай живе Імперія Ельбаха!
І я повторила.
Усі в бенкетному залі піднялися і зааплодували. Особливо мій батько створював найзапекліші і найбільш бурхливі оплески.
Але ніхто не дізнається. Цей коментар, який я щойно викрикувала, завдав серйозної рани моєму психічному здоров’ю.
У мене мурашки побігли по шиї, спині, рукам і голові. Все в порядке? Хіба не соромно так голосно вигукувати такі слова?
Під час репетиції я була дуже пасивною тільки в цій частині, і мій голос ставав тихішим, що майже сумнівалася у своїй вірності до Імперії як громадянин. І тільки після того, як я заплющила очі і закричала без душі, незалежно від того чи вийшов мій голос пошепки, все закінчилося гладко. Я відчуваю, що щось важливе зникло в мені.
— Це тому, що це церемонія присвячення Кайли, тож прийшло багато людей. Прийшли основні фігури кожного Рицарства.
Коли Серена заговорила, я помітила, що деякі обличчя мені незнайомі.
— Кайла зараз привертає більше уваги, ніж сер Ритаус два роки тому.
Було дуже важко дивитися на людей, які спостерігають за мною. Мені вдалося поділити всю увагу Францу взяти на себе роль, яку мав би виконувати Франс.
Але я, здається, занадто добре зіграла свою роль. Коли Франц проводив своє присвячення, то це не було гучним голосом.
— Кайла! Вітаю з присвяченням у лицарі!
Філія та Айріс підбігли до мене. Філія зупинилася, щоб подивитися на Серену і Лавіан позаду мене.
- О, тепер я повинна називати тебе сер Кайла. (П/п: в принципі, сер - звернення до лицаря, хоча у деяких джерелах "сир" я не дуже впевнена, як правило звертатися до жінки-рицарю можна було, звичайно, Міледі, Леді, але це у мене не в’яжеться з рицарями. Так що, залиште так. Щоб було ясно, я пояснила... Як змогла)
Філія та Айріс, які ще тільки п’ять класів спостерігали за Сереною і Лавіаном (6класницею). Вони будуть призначені лицарями наступного року, так що можливо вони не зможуть спілкуватися зі мною як зазвичай в їхній присутності.
— Ми підемо першими. Побачимося пізніше в залі. Сер Кайла!
Серена та Лавіан, які швидко це помітили, подивилися мені в очі і підскочили зі своїх місць.
- Дякую, побачимося пізніше!
Серена і Лавіан першими вирушили в гуртожитку.
- Я чула, що вони обидві живуть в одній кімнаті з тих пір як пішли до Академії. Ось чому вони такі близькі.
— Вони дуже близькі під час навчання.
- Розумію. Як щодо 7-го класу? Дуже важко вчитися?
Філія та Айріс, молодший за мене на рік, вчаться в п’ятому класі. Серена і Лавіан, мої рівниці, вчаться в шостому класі. І я вчуся у 7-му класі. Я вже в випускному класі.
— Так... Якщо ви не готуєтеся заздалегідь, буде важко...
У сьомому класі було досить важко, можливо, тому що я була змушена пропускати заняття два роки раніше. Але через бажання закінчити навчання раніше, я мав великий стимул. Я спала лише чотири години і вчилася.
Раптом я пригадала дні, коли вчилася з неповним робочим днем у моєму попередньому житті. Було трохи приємно, що тепер краще, ніж тоді.
- Вітаю, сер Кайла!
До мене кинулися п'ять учениць 2-го класу. Їхні почервонілі обличчя були досить милим.
— Це торт, який ми виспекли на кухні! Тільки тому, що сер Кайла любить солодке ...
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata