***
На обід нам подали смажених поросят, індичку та оленів. Мій батько змусив кухаря працювати на славу, якщо у нас були друзі.
— Кайла здивувала мене, коли сказала, що збирається в Академію-інтернат Кратьє, - поділився спогадами батько. Мене дуже бентежила тривога, що він скаже щось непотрібне, і не дивно, - я часто турбувався про те, щоб вона сиділа вдома, не заводювала друзів, нічого не робила після церемонії досконалого літа, ніколи не йшла в суспільство.
Ох, Отче, навіщо ти взагалі про це заговорив? Ще й при подругах!
— І раптово вона сама вирішила піти в академію і вже там, знову ж таки, завела друзів. Не можу повірити, що це моя Кайла, весь час хвилююся за неї.
Ну, чому не можна за бажанням провалитися крізь землю? Тепер я дуже хотіла цього.
- Немає причин для занепокоєння, Ваша Величність. У Кайли все добре.
Хороша Філія захищає мене. Дякую тобі, друже.
— Так і є: Кайла була запрошена в жіночу вітальню самій леді Леодорою і зайняла перше місце по результатах голосування.
Я поспішала змінити тему розмови, коли батько досить розсміявся на слова дівчини:
— Батько, в будинку у Хвандо мало кімнат, так що ми з Філією та Айріс будемо жити в моїй кімнаті.
— Твоя кімната не надто маленька? Можеш забрати найбільшу кімнату в будинку.
— Правда? Дякую, Отче!
У Весті було багато кімнат, але будинки в Хвандо через дороги землі спочатку не були просторими. На щастя, Веста змогли купити невелику вілу у Хвандо поблизу станції Берґ, як і інші сім’ї. Щоб побудувати велике житло на території Хвандо, потрібно мати пристойну кількість грошей. Дозволити собі подібне могли хіба що члени імператорської родини, Граф Шреман або Герцог Демірофф.
Люди завжди витрачають багато грошей, особливо у світський сезон: коли є багато вечірок, вони викидають більше половини свого річного бюджету. Я вважала, що краще мати середній рівень соціального статусу, але мої батьки з цього року планували вийти в найвище суспільство Хвандо.
— Завжди хотів побудувати величезний маєток на території Хвандо. Тоді ви почуватиметеся комфортніше. До того ж, швидше і легше приєднатися до лицарів з Хвандо, ніж із назви Веста, а це вигідно з соціальної точки зору.
Якби я була марказом, то спершу продала б будинок у Хвандо. Було б краще не наближатися до імператорського палацу і думати про вілл у Хвандо як про маєток для постійного проживання. У недалекому майбутньому Хвандо стане небезпечним. Астер захопить імператорський палац зі своїми прибічниками-вовчниками. Багато лицарів будуть вбиті магами, захищаючи імператора, імператрицю та принца. Усі, хто протистояв Астеру, також будуть знищені. Більш того, він знищить усю родину Веста, щоб позбавити Франца власного дому і захисту. Якщо історія розвиватиметься згідно з оригіналом, то все це відбудеться через два роки. Отже, немає значення, чи Астер і Франц зустрінуться далі: кривавий вітер, який несе в собі Артер, неминучий.
Тому я повинна бути готова захищати мого брата, мене і мою сім'ю в цій кривавій бойні. Знову ж таки, найкращий спосіб - тримати Франца поза полем зору і водночас допомагати йому стати майстром Шіцуро. Магічний щит з абсолютною захисною силою, який може зупинити будь-яку атаку.
Якщо Франц стане майстром Шіцуро, він буде жити тихіше води нижче трави і не потрапляючи Астеру на очі.
— Кайла, тобі не до смаку обід? - Розчарувалася мама.
— Нет, мама, все дуже смачно.
- Ти раптово змерзла, я занепокоїлася.
— Я думала про те, куди варто піти з моїми подругами.
- Скажи мені потім, як визначишся.
Я з усмішкою кивнула, повільно озираючись. Мої батьки, Франц, Філія, Айріс і Маріанн мали вечерю. За столом атмосфера була досить теплою. Було приємно перебувати в оточенні сім'ї та друзів, але чомусь я відчула себе непотрібною. Мені здавалося, що все моє тіло пливе по воді. Щоразу, коли це траплялося, інша свідомість, яка спала всередині мене, говорила зі мною:
« Тобі ж не треба думати про Астера кожної секунди, правда? Насолоджуйся щастям цього моменту, все в порядку. Ти багато чого пройшла у своєму попередньому житті. Отже, ти заслуговуєш на те, щоб бути достатньо щасливим у цьому житті."
Гармонічна сім'я, багате життя - все те, про що я давно мріяла ще з попереднього життя. Світ, де мені не потрібно працювати і турбуватися про гроші з моїми батьками, які захищають мене.
Все було ідеально, але тут не було мого брата. Не Франца Веста, а мого справжнього брата.
Я хотіла, щоб ти жив у таких умовах...
***
У моєму попередньому житті моєму братові було більше 10 років. Через смерть батьків, які загинули в аварії, молодший брат був для мене дитиною. Ми мусили багато разів переїжджати від однієї родини до іншої, щоб хоч хтось про нас дбав якийсь час.
Того дня, коли ми сіли в поїзд, я відчувала занепокоєння за мого молодшого брата, який знову повинен був перевестися. Брат сказав, міцно тримаючи мене за руку:
— Я хочу залишитися тут і не перекладатися в нову школу.
— Тому що цього разу ти не хочеш розійтися з друзями?
Молодший брат кивнув. Він був настільки сором’язливим, що важко працював над друзями. Особливо тісними стали зв’язки з братом. Йому було дуже шкода залишати друзів.
Але ми не могли залишатися тут і далі. Дядько сказав, що здоров’я тітки погіршилося і тому не має часу дбати про нас.
— Я поняла. Потерпи небагато.
Я думала залишити коледж і влаштуватися на дві підробки. Якщо я отримаю роботу в невеликій компанії, то думала про навчання у Корейському університеті комунікацій. Мені також потрібен був дорослий брат, який дбав б про нього. Він не повинен був лишатися без нагляду надто довго.
— Сестра, я буду в порядку у дитячому будинку.
— Ні, я не відправлю тебе туди.
— Я повинен відправитися в дитячий будинок, щоб моя сестра почувалася комфортно.
- Звідки у тебе з'явилися такі думки?
- ...дя сказав.
Мої родичі неодноразово радили мені відправити молодшого брата до дитсадка. А коли я влаштуюся забрати назад. Навіть якщо мені вдасться влаштуватися в коледж, моєму молодшому братові буде дуже важко. Але я не могла просто тримати свою єдину кров подалі від себе. Тож я жила зі своїм молодшим братом, навіть якщо іноді було дуже важко.
Мені потрібна допомога дорослих, поки я не працювала без роботи, навіть якщо мені доведеться переїхати до родичів. Тому ми переїхали в місцевість, де жив наш родич і подбав би про мого молодшого брата. Але я не знала, що ці часті переїзди погано впливають на емоційний розвиток дитини. Без дому, друзі мого брата були неспокійними і завжди занепокоєні. Він не навчився ладити з дітьми його віку. Я вважала, що він просто дуже сором’язливий, але тоді я ще не розуміла серйозності.
Всі мої думки зайняли гроші і будинок, в якому ми оселимося. Крім цього, я нічого не могла зробити.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata