***
Наступним місцем, куди я пішла після виходу з бібліотеки, був кабінет мого батька.
Я постукала у двері.
— Заходите.
Коли я відчинила двері, мій батько сидів перед столом, а Альто, який тримав звіт, стояв поруч з ним.
— Кайла? Що трапилося? Навіщо прийшла?
Обличчя батька, яке було жорстким, поки він не впізнав мене, розслабилося.
- Думаю, у тебе є що сказати мені. Ну ж бо, розповідай.
Дивно турботливий. Альто кинув на нас швидкий погляд і простягнув чайну чашку.
- Я з нетерпінням чекаю того, що ти хочеш сказати. Тільки б це не була дурість.
Очі мого батька блиснули, наче він вірив в мене. Це занадто великий тиск. Звичайно, здається правильним, що довіра мого батька до мене стала досить сильною в ці дні. Я думаю, що в мене все вийде, якщо я постараюся.
- Думаю, Францу пора повертатися в Академію.
Очі мого батька округли від моїх слів:
- Ти казала, що дозволиш йому вчитися і жити своїм життям.
Так, я завжди так говорила. Я прочистила горло, покашлявшись.
— Але ми все одно аристократи. Франц - хлопчик. Дворянин не може залишатися без диплому Академії. Сім’я Веста не є винятком.
Батько кинув:
- Тоді я знайду місце для Франца. Щонайменше відомо, ніж "Крати".
Так не піде.
— Дайте це мені. Ууглец, де Франц буде спокійно вчитися... Ні, я пошукаю школу, де він зможе спокійно вчитися і отримати диплом. Як ви знаєте, Франц є тендітною дитиною. Я не хочу, щоб з нього знову знущалися.
Це було неможливо, тому що він мав Шіцуро, але я переконала свого батька, чим не часто користувалися. На щастя, мій батько доручив мені розв’язати шкільну проблему, де Франц міг би вчитися без будь - яких проблем.
- Я тобі довіряю. Якщо це буде школа, яку вибереш ти Франц буде в безпеці.
— Дякую, Отче. Я підняла спідницю і трохи зігнула коліна. Батько з радістю спостерігав за мною. - Тоді я дізнаюся і негайно повідомлю Вам, бо мій батько дав мені дозвіл.
Я вийшла з офісу батька спокійно, максимально легкими і вишуканими кроками. Рис розсипаний. Тепер залишається тільки чекати, коли риба клюне на гачок.
Коли я увійшла в кімнату після вечері, на чайному столику лежали листи. Один товстий лист і декілька запрошень. Серед них мені кинувся в очі один світло-фіолетовий конверт. Відправник — Філія Кауріц.
- Це від Філії.
Коли я відкрила листа, то виявила прекрасну чорно-фіолетову поштову папір. До записки були прикріплені фіалки, які було важко знайти взимку. У конверті знайшли не лише Філії, але й лист Айріс. Я чула Айріс і Філія, що живуть в одному районі. Вони обидві хотіли бачити мене і запрошували до себе додому, якщо я не заперечувала.
Серце ще більше затремтіло. Це дуже приємне відчуття, якого я не відчувала в минулому. Я відразу ж написала відповідь Філії та Айріс, повідомляючи двох чоловіків на прохання моєї матері. Після цього вона поклала його в конверт, щоб потім закрити печатку Веста. Після цього мені довелося перевіряти інші запрошення, які прийшли одна за одною. Всі вони були запрошеннями на вечірки або в чат - кімнаті.
Багато з цих запрошень прийшло після того, як я стала спадкоємицею родини Веста. Я навіть не дебютувалася в суспільстві. Як тільки я подумала про те, що робити з ними, на думку несподівано прийшов Астер.
— Кьяяля!
Я зовсім забула!
— Сестра, що відбувається?
— Що таке, пані Кайла?
— Леді, раптом пролунав крик...
Почувши мій крик, прибігли Франц, Альто і покоївки. Я хотіла сказати, що все гаразд і нічого не сталося, але не могла говорити нормально, тому що мій рот не закривався. Махнула рукою, змушуючи всіх вийти. Ремі стурбовано підійшла до мене.
- Леді, зробіть глибокий вдих. Дихайте його носом і видхайтесь. Ось так, повільно.
Ремі сказала, що мій подив трохи вщухнув, але страх нікуди не зникав. Що ж мені робити? Що робити? Чи повинна я послати йому листа з вибаченнями прямо зараз? Ні, а що як вже пізно і я все зіпсую?
Якщо це було інше запрошення, мені не потрібно буде посилати відповідь, якби я не пішла. Звичайно, це було неввічливо в аристократичному суспільстві.
Проте його відправником був Астер Літхі Ельбаха. Астер, який не знає міри. Я не знала, чи затаїв він образу через таку дрібницю.
- Ремі, допоможи мені.
Почувши моє благання, Ремі взяла мене за руку і кивнула:
- Чи не хочете горнятко чаю, пані?
Я зробила ковток гарячого чаю, який приготувала Ремі, і глибоко зітхнула:
- Ремі, а що б я хотів отримати в подарунок 15-річний хлопець?
— Ну, я не знаю, пані. Чи не краще запитати пана Франца?
- Ні, він не допоможе.
Я впевнена, він скаже щось про комаху чи птицю. Я можу передбачити це, не питаючи. Що ж мені робити? Будь ласка, думай, голова! Будь ласка!
Я намагалася якомога більше згадати про смаки Астера. Я знаю його сексуальну орієнтацію, але не знаю інших уподобань.
Оскільки рейтинг був 19+, повсякденне життя не виглядало добре. Потім я згадала спальню Астера, яку описували в оригіналі. Це була мила кімната принцеси, повна троянд і мережива. І ляльок, що прикрашали ліжко. Вона була повна іграшок у формі кроликів, лялечок і ведмедів.
— Да, лялька!
Я поспішно написала листа з вибаченням і попросила Ремі піти завтра в ляльковий магазин. Я подумую замовити гарну лялечку як вибачення.
***
Гучний сміх хлопця рознісся по резиденції Литхі. Рітаус мовчав, поки Астер посміхався з живота. На столі перед ним лежали лист з вибаченням і подарунок від Кайли Веста. Це була красива лялька з білою порцеляновою шкірою, блискучими рожевим волоссям і фіолетовими скляними очима.
— Що ти мала на увазі, Кайла Веста? Який сенс посилати це, Рітаус?
— Вибачення. Але я не впевнений, що це лише смішна здогадка.
Рітаус не розумів, чому Астер посміхається і сміється в цій дивній ситуації. Хоча він ніколи не дуже розумів Астера. Тепер це було ще гірше.
— Моя найулюбленіша річ - це лялька в подарунок. А конкретно ця навіть схожа на мене.
Кайла Веста не могла зробити це навмисне, але ситуація була патова. Найжорстокішим подарунком для Астера у цьому світі була лялька. Йому й так не подобалося прикидатися дівчиною і одягати жіночі сукні. Інші можуть думати, що це приносить задоволення, але насправді Астер не міг бути готовою до цього жінкою.
Завдяки гарному вигляду Астера можна було запобігти чутці про те, що внук герцога Литхі живий. Астер знав про свою красу і виявляв пихату дух суперництва, але все більше й частіше відчував себе відчуженим. Як довго йому доведеться ховатися?
— Леді Кайла не може цього знати, - переконував Астера Ритаус. Він боявся, що симпатія Астера до Кайле перетвориться на криваву ненависть.
- Я це знаю. Знаю. Але вона прислала цей подарунок...
Чому це лялька, яка імітує те, як вона виглядає зараз? Астер подивився на рожеволосу ляльку і від душі розсміявся:
— Хіба Кайла Веста не чула про Королівства Духів?
Астер вертел у пальцях ляльку з таким же рожевим волоссям, як його власні.
- Це невідомо широкому загалу. Можливо, вона не думала так далеко.
Майже через 100 років після падіння Аліка, Царства Духів, воно було незнайоме простим людям. Мало хто знав, як виглядали люди в цій країні і якими здібностями вони володіли.
— Ритаус, невже я виглядаю так молодо? Досить молодим, щоб отримати ляльку в подарунок?
У очах Рітауса Астер все ще виглядав дівчинкою його віку. Проблема в тому, що Астер не дівчинка, а хлопчик, але він все ж не виглядав таким безнадійно молодим.
- Це тому, що ти не виріс?
Астер почав піклуватися про свій зріст, який з часом не змінювався.
— Я ненавиджу отримувати ляльок, Ритаус.
— Я знаю.
Герцог Літхі дарував Астеру ляльку щоразу, коли він залишав резиденцію герцога. Астер подорослішав на рік, і тепер йому 15, тому він не так давно подарував йому ще одну ляльку, хоча вона йому й не потрібна. Отже, ліжко Астера було повна ляльок.
Маленькому Астеру було дуже самотньо, тому він був одержимий Рітаусом. Астер подумав, що було б краще, якби Рітаус або дідусь були поруч, а не отримувати в подарунок ще одну ляльку.
- Скільки мене будуть бачити дитиною? Краще взагалі не повертайся, ніж лишати мене в такому стані — тихо пробурмотів Астер.
***
Зрештою прийшов час прибуття довгожданих гостей. Прийшли Філія та Айріс, які вирішили залишитися в мене.
- Ласкаво просимо, міс Філія Кауріц. Айріс Кляйн. Ласкаво просимо в маєток Веста.
Не тільки моя сім’я, але й слуги вітали моїх друзів.
— П-привітствую Маркизу.
- Вітаю вас, Маркіз.
Філія та Айріс зустріли моїх батьків з застильними обличчями. Руки подруг, які тримали спідниці, тремтіли. Мама не знала, що вони нервують, тому стала поряд з Філією та Айріс.
- Як я чула, ви красиві і життєрадісні дами. Я багато чула від Кайли. Якщо вам щось знадобиться, не вагайтеся, скажіть мені. Я поговорю з усіма в особняку.
Батько хотів щось сказати, але його весь час перебивала мама.
- Дякую, Ваша Величність!
- Нам вистачить вашої щедрості!
На додаток до цього батько питав їх про дрібні особисті справи, але дівчатка відповідали тихим голосом, опустивши голови, через що було легко зрозуміти, що вони відчували себе не в своїй тарілці. Навіть Філія, яка була такою балакучою коли навчалася в Академії-інтернаті. Це було несподівано.
— Вам не було важко дістатися до нас?
- Що ви! Все було дуже комфортно.
- Тоді ми відправимо вас тим же поїздом, на якому ви їхали.
- Ні, дякую! Я поїду звичайним потягом!
Філія та Айріс були налякані поколюванням голови. Мої батьки, мабуть, дуже мило ставляться до Філії та Айріс. Тому вони купили їм дорогий квиток на магічний поїзд до нашого дому. Чарівний поїзд коштував на два нуля більше звичайного квитка на паровоз, так що не кожен аристократ міг собі дозволити на ньому їхати. Завдяки цьому друзі змогли подолати довгі двадцять годин всього за якихось десять хвилин.
— Франц проведе вас, якщо вам захочеться покататися в човні на озері. Ви вже знаєте мого сина Франца, чи не так?
Коли мама представила їм мого молодшого брата Філія та Айріс, вони кивнули їх. Франц також вклонився відповідно до манер аристократії і поцілував руки Філії та Айріс згідно з ними.
- Ми колись бачилися в Академії, але це перший раз коли я так вітаюсь. Мене звуть Франц Веста. Сподіваюся, у вас залишаться гарні спогади поки ви будете жити в імени Веста.
Філія та Айріс почервоніли, коли Франц усміхнувся.
- Пане Маркіз, час вийшов.
Слуга не витримав і показав йому кишеньковий годинник. Батько визирав на матір, але вона уникала цього погляду. Зрештою батько мусив йти на роботу з опустеленими плечима.
- Побачимося пізніше, люба!
Коли батько зник з слугою, мати повела Філію та Айріс подивитися будинок. Ми з Францем йшли за ним по п'ятах.
- Це Зал Гіганті. Тут проходять бали і великі заходи. Якщо ви підніметесь на другий поверх, то побачите невеликий зал для домашніх вечірок.
Коли я прогулювалась по особняку, то помітила, що напруга дівчат поступово спадає.
- Це скульптура Саромена Арте, великого скульптора 100 років тому? - Айріс розпитала матір про прикраси та скульптури.
— Ви знаєте про це, міс Айріс Кляйн? У Вас глибокі знання в мистецтві.
— Дякую, Мем. Оскільки мої батьки займаються галереями, я бачила їх ще з дитинства.
— Щоб розвинути добре око, потрібно з раннього віку мати можливість бачити багато предметів мистецтва. Чудово! що мої діти не зацікавлені в цьому.
— Зате міс Кайла і Франц красиві, тому що схожі на марки. Коли я вперше зустріла маризу, я подумала, що Ви - сестра Кайли, така молода і красива.
Моя мати була щаслива, як дівчинка, коли чула це. Філія, я давно помітила, що у тебе хороші здібності до компліментів.
Після візиту до кімнати, де ми могли зупинитися, мама проводила нас у кімнаті Філія та Айріс.
- Знали б ви, наскільки голосно було минулого тижня, коли прийшли пані. Ми навіть поставили нові ліжка.
Поведінка моєї матері була неймовірною. Вони навіть мали кімнату біля моєї кімнати для Філії та Айріс. Кружо блистело на шпалерах, які сподобалися би дівчаткам-підліткам, на завісках і балдахіні. Можливо, у майбутньому ця кімната буде призначена для гостей жіночої статі.
— Я не знала, що сподобається дамам, тому постаралася підготувати все. Ви можете насолоджуватися всім у шафі, від шовкової піжами до вечірніх сукнях з декількох комплектів і чайних платтяв, які призначені тільки для чаю. Це були зовсім нові комплекти, куплені в бутіці для імператорської аристократії і ще до того, як їх будуть опубліковані у сезонному каталозі.
— Ма-Маркиза! Ви не повинні були цього робити!
- У нас є вечірнє плаття, ми його теж захопили...
— Наступного тижня ми зупинимося в нашому власному будинку у Хвандо. Світлий сезон Хвандо — зима. Вам знадобиться багато платтяв.
— Св-світський сезон?
Очі Філії та Айріс дуже відчинилися. Я швидко зробив два кроки назад. Очі Філії та Айріс повернулися до мене.
— Я не чула Кайла. Ти теж підеш на вечірку. Чому б вам не дебютувати разом з Кайлою?
— Де-дебютирувати? Кайла і ми?
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata