Я стояла в повній тиші перед трьома великими кораблями, припаркованими в ангарі - тому що чесно кажучи, де ж їм ще бути? Я оглядала всю сцену з зовнішнього балкону своєї майстерні. Так, виявляється, у моєї майстерні був балкон, і хоча я раніше ворожила, якого біса він мені взагалі потрібен, зараз він служив ідеальній цілі: я дивилася на моє наступне місце призначення.
— Эй, Перлия... як думаєш, я готова до такого типу місій? — запитала я, не обертаючись.
Через плече я побачила, що Жемчуг пильно дивиться на мене зі змішанням захоплення і сором’язливості. Поймувши мій погляд, вона швидко опустила очі, щоб зберегти професійний фасад.
— Звичайно, моя Перидот. Ви зможете справитися з чим завгодно, — відповіла вона, даючи мені маленьку посмішку і рішуче стискаючи руки перед собою.
Я мовчки кивнула, знову перекладаючи погляд на кораблі. Щоб заспокоїти нерви, я почала співати якусь мелодію, яка глибоко заховалася в моїх людських спогадах: « Escapism» з "Вселенної Стівена", якщо вам цікаво.
« Перлина », — сказала я.
— Да, моя Перидот?
— Підготуй мої нові підсилювачі кінцівок, — наказала я з цілковитим спокоєм.
— Зараз, — відповіла Жемчуг, негайно прямуючи до полиць з передовими технологіями.
Я робила такі модернізації і раніше, але не використовувала їх на Домншенькому світі, щоб не викликати підозр. Але тепер? Завдяки вбудованим наноботам я могла ідеально замаскувати схеми під металевою поверхнею. Це було дивно, навіть у Ері 2 або в записах оригінального серіалу я ніколи не бачила нічого пов'язаного з нанотехнологією. Гадаю, людський інтелект в поєднанні з ресурсами Перідот дійсно ламає правила.
Перли повернулися з механічними компонентами. Я почала знімати свої стандартні підсилювачі кінцівок Ери 2 і дозволила їй обережно прибрати їх в вимірювання її самоцвіта як запасні. Коли я замовила нові протези, які модернізували на місці, то відчула різницю. Тепер я була трохи вища, молекулярне з'єднання було набагато стабільніше і в мене явно був величезний каталог нових бойових та скануючих опцій.
Щоб випробувати їх, я активувала магнітні мікро-рухвилі в мої нові черевики і зависла на кілька футів над балконом. Відкалібрувавши рівновагу, я відключила їжу і важко приземлилася на ноги, ідеально поковтнувши удар.
— Відкрити панель, — сказала я собі під ніс.
З мого візора перед очима почала прокручуватися каскад опцій, кодів і цифрових енергетичних шкали. Це був інтерфейс мого вірного ШІ.
- Ярбіс, ти тут? — запитала я подумки.
— До ваших послуг, сер, — відповів ШІ, всі системи корабля готові і зашифровані.
Я кивнула з самовдоволеною посмішкою, дивлячись на три кораблі, які готові до відльоту. Я розвернулась, подивилась на свою помічницю і сказала: « Пошли, Жемчуг.
Коли ми добралися до ангари, перше, що я побачила, був Агат, очікуючи мене з піднятою бровю і скрегоченими руками, виставляючи напоказ свою повну відсутність терпіння.
- Де Періот? — Вона запитала тоном, який чітко показав, що не хоче витрачати час.
— Прямо тут, — сказала я жестом голови.
Позаду мене група Перідот нижчого рангу буквально бурила від хвилювання, повністю порушуючи типічну жорстку формуцію будинкушнього світу.
Це неймовірно! — Одна святкувала, поправляючи свої візори.
— Да! Нарешті вибралися з майстерні! Місії, які дійсно вкладають в імперію! — Верещала інша, підстрибуючи від захоплення.
У мене і Агата одночасно виступила масивна крапля поту, коли побачила таку недисципліновану поведінку.
— Кхм, — прикидається кашлянув Агат, свердли мене поглядом на порядок.
Я зробила крок вперед. Перли синхронізувались за мною, тримаючи свій цифровий планшет наготовлене, щоб все записувати.
— Перидот! — рявкнула я твердо, використовуючи свій найкращий командний голос.
— Моя Перидот! — Вони закричали хором, миттєво вставаючи по стайні струнко, як солдати, і віддаючи офіційним серветкам.
- Ми будемо організовано сідати на корабель Номер два, так що приготуйтеся! — наказала я.
Я рушила вперед впевнено, і вони пішли за мною в бездоганній лінії. Перли замикалися, спостерігаючи як яструб, на випадок, якщо хтось із них через якусь дивну причину вирішить втратитися або відволіктися в ангарі.
У трапа Корабля номер два ми зіткнулися з величним охоронним Яшмом, який охороняє вхід. Вона просто похмуро втупилася на нас, кивнула, побачивши мій ранг, і пропустила нас. Коли моя остання з Перікот перетнула поріг, я тихо зітхнув і розвернулась до масивного охоронного Самоцвіта.
- Скільки кварців на борту? — Я запитала, чи ми обороняємося і що нас підтримує під час подорожі.
— Досить, — відповів Яшм з грубою усмішкою, намагаючись виглядати крутим.
—...
Я обдарувала її абсолютно порожнім, байдужим поглядом, втупившись їй у очі крізь мої нові нанотехнологічні визори, поки напруженість не зробило їй незручно. Яшм нарешті відвернула погляд, бо її охолоджувала моя холоднокровність.
— 160, — буркнув вона нарешті, здаючи справжнє число.
Я задоволена, коли почула швидке друкування Жемчуг, яка вносила деталь у звіт. Залишивши охоронника позаду, я попрямувала прямо на містк корабля.
Коли я зайшла, то зайняла місце пілота і дозволила Жемчуг зайняти другорядні органи управління, щоб координувати зліт поки ми йшли. Я спостерігала, як інші кораблі запускали свої двигуни через передові екрани; кожен з трьох елітних лідерів (Агат, Морганіт і Ізумруд) командував своїм призначеним кораблю в цьому флоті. Подорож до нової планети тільки почалася.
Я подивилася на цифровий звіт на екрані, який показував, що Морганит вже знаходиться в секторі планети, і вони тільки чекали нас, щоб почати операцію. Швидким, точним жестом Жемчуґ активувала головні двигуни корабля. Мотор гіперпростірства зарезервував, і швидкість світла - або хто знає, у скільки разів більше швидкості світла -- була подолана в космічній спалахі, виносячи нас в гіперпросторі.
Я відкинулася на спинку крісла, дивлячись прямо вперед. Глибокі космічні подорожі ніколи не переставали мене поражувати; навіть зараз, існуюча як Самоцвіт, я відчувала, що це був один з небагатьох моментів, коли я могла по-справжньому оцінити значення вселенської краси.
- Хотіла б я коли-небудь побачити туманність... — Пробурмотувала я вголос, ні до кого конкретно не звертаючись.
Перли вловили мій шопот за пультом управління і мовчки зробила уявну нотатку про мої слова з легкою посмішкою.
Після кількох годин подорожі, які, чесно кажучи, тривали цілу вічність, я не зводила очей із панелі приладів. Як би швидко ми не рухалися, мені здавалося, що ці імперські кораблі все ще недостатньо швидкі. Цікаво, що ця планета була відносно близько до основних володінь, але з якоїсь дивної технічної чи ресурсної причини її раніше не колонізував Синій Бріліант.
Я зітхнула, продовжую друкувати і програмувати різні команди в мій віззор. Так, з моєї позиції Ґлави Інженерного відділу у мене був віддалений доступ до серверів моєї майстерні на будинку. І чим я займалася під час подорожі? Вказувала, очевидно. Я залишила кілька штучних інтелекту і механічних частин, які створила в стилі Тоні Старка, що працюють на автопілоті. Вони були майже штучними Періотами, які невтомно працювали над кресленнями, котрі я залишила їм запрограмованими. Дивлячись через віддалену камеру одного з моїх дронів, я побачила, як вони закінчують структурну модернізацію, яку я планувала пізніше впровадити на своєму тілі.
Але цього доведеться почекати. Величезна тінь затихла кабіну пілотів: ми нарешті наближалися до планети.
— Святые угодники... — Випалила я, вискакуючи з крісла, щоб подивитися в головний ілюмінатор. Планета була величезною — смішною, сміхотворною.
У цей момент на бічній панелі головного екрана спалахнула попередня пересторога про вхідний виклик. Коли я відповіла, голограма ідеального білого Яшма матеріалізувалася переді мною з погордою із глибокою аристократичною зарозумілістю.
- Ви перша в зоні посадки, Перідоте, так що ви негайно приступите до роботи. Я хочу, щоб технічна мережа була згорнута якомога швидше, разом із структурою гідравлічних інжеректорів, - наказала вона різким і крижаним тоном.
— Поняла, мій Яшм, — відповіла я таємно зачаровуючись рідкісною і бездоганною красою цього піднесеного Самоцвіта з Білого Двору.
Яшм просто фиркнув з роздратуванням на мою відповідь, але нічого більше не додала. Перед тим як перервати передачу, її мікрофон у кабіні вловив благочестивий шопот, який я точно не повинна була чути:
- Як би я хотіла знову бути поруч з моїм Білим Бріліантом... — Прошепотіла вона собі майже релігійним тоном, прямо перед тим як зв’язок повністю перервався.
Я застигла на місці, перетравлюючи аудіо. Якого біса це була за останню фразу? — подумала я, нахмурившись.
Я похитала головою, щоб відкинути ці теорії змови на час. Попереду була величезна планета для колонізації, секретний інжектор для тестування і 160 Кварців внизу, які чекають моїх наказів.
Коли корабель приземлився, гідравлічний трап ще не встиг повністю опуститися, а я вже роздавала завдання праворуч і наліво.
— У лад, швидше! — Власно крикнула я.
Відряд Перідот, Перлчуг і я почали бігти боягузцькою з стійким темпом до нашого першого контрольно-пропускного пункту. Середовище було хаотичним; на цій планеті дійсно існувало кілька розвиткових місць, що означало, ніби атмосфера та опір стали складнішими для імперії. Це не була мирна колонізація.
Коли ми дісталися до визначеного сектору, де мали працювати всі Перідот, я помітила, що ця територія була дуже вкріплена периметрами безпеки з декількох озброєних Рубіна. Задоволений захистом, я кивнула, коли ми увійшли в головний технічний комплекс.
Щоб оптимізувати наш час, я негайно організувала команду, розбивши Перідот на стратегічні пари, оскільки вони були потрібні мені на піку ефективності для калібрування базових систем. Коли всі були на своїх постах, я пройшла з моєю помічницею в приватну майстерню у задній частині комплексу, осторонь від загального шуму.
— Зачиняй двері, Жемчуґ. Я заповнила перед центральною комп’ютерною консоллю і завантажувала екрани на екрані.
Перше, що я помітила з діагностики - це те,що в цьому секторі нам знадобиться багато -- і я маю на увазі дуже багато - матеріалів. Вся ділянка інжекції була практично на нульовому рівні.
— Чёрт возьми... — Я розчарувалася, відкидаючи голову назад, щоб втупитися у фіксовану точку на металевому стелі. — Перлина, ти принесла робоноїдів, яких ми підготували?
— Звичайно, моя Перідот, — відповіла вона з усмішкою абсолютної впевненості.
Вона простягнула руку до свого самоцвіта, і в спалахі світла почала матеріалізовувати десятки маленьких, текстурованих зелених куль. Як тільки вони торкнулися підлоги, сфери активувалися і почали геометричні ділитися як клони. Через кілька секунд вся кімната була повністю заповнена. У кімнаті було близько 500 ремонтних і скануючих робоноїдів; простір стало таким переповненим, що ми не могли зробити крок, не наступивши на одного з них.
— Жемчуґ, йди сюди, — покликала я звільняючи трохи місця біля мене.
Я відчувала, як довіра і дружба — якщо ви хочете це так називати - між мною та Жемчуг росли з кожним місяцем. Через це я завжди намагалася тримати її якомога ближче до себе; я хотіла піклуватися про неї і не дозволяти їй бути зіпсованою або зламаним якимось безглуздим правилом Імперії.
Перли швидко підійшли ближче, трохи схиляючись, щоб подивитися на голографічні карти цифрового плану.
— Ти будеш займатися цим безпосередньо зі мною, очевидно, — пояснила я, показуючи на частотні вузли. Ми будемо відповідальні за проектування і встановлення центрального комунікаційного вузла, щоб зв'язати всю мережу інжеректорів планети. Щодо інших Перідотів, ми наведемо їм шлях до різних зовнішніх квадрантів у супроводі загону Рубіна. Це покриє основні речі, які Яшм вимагала з такою терміновою. Итак... Готова?
Перлина пильно подивилася на мене, в її очах блиснула рішучість, замінила будь-які сліди паніки, яка була у неї раніше на будиночку світу.
— Готова, моя Перідоте, — підтвердила вона, керуючи планшет, щоб почати передавати перші команди шифрування 500 робоноїдам.
https://literna.net/uk/books/184-vsesvit-stivena-idealnii-periot