Я розплющила очі, коли мене накрила величезна хвиля запаморочення. Я й гадки не мала, що сталося.
Я озирнулася і помітила, що я перебуваю в якомусь футуристичному технологічному приміщенні.
- Мене що, політики викрали, або на зразок того? - Пробурмотала я, намагаючись встати, але...
Мій біль пронизав мою голову.
Я знову впала на підлогу, обхопивши голову руками і зтиснувши зуби.
Тисячі фрагментованих спогадів з’явилися в мій розум. Невідомі образи. Технічна інформація. Протоколи. Почуття, які не належали мені... Але тепер вони стали моїми.
Моє дихання збилося.
Провівши кілька хвилин на підлозі у спробах озирнутися, я повільно підняла погляд до стелі.
У той момент я змогла вимовити лише те, що було логічним.
— Черт.
— Ладно... Давайте подивимося, - сказала я через кілька хвилин намагаючись повернути самовладання.
Я Періот із всесвіту «Всесвітня Стівена». З якоїсь причини це єдине ясне спогад з мого колишнього життя. Або, точніше... Єдине, що відчувається повністю моїм.
У мене також є спогади Періот, яка спочатку зайняла це тіло із світла. Це як дивитися кіно всередині власної голови, але при цьому якимось чином відчувати все так, ніби це відбувалося зі мною.
Я подивилася на свої механічні кінцівки. Вони видавалися... Справжні.
Я обережно шевила пальцями.
- Отже, це моє нове тіло.
Я маю технічні знання про Перидоту, яка спеціалізується на інженерії конструкційних проектах. Я працюю безпосередньо під початком Морганіт, і, судячи з останніх записів, я близька до підвищення.
Це... Интересно.
Я оглядала технологічні конструкції, які я збирала перед тим, як прокинутися.
...
...
...
Я мовчки аналізувала інформацію та пріоритети, аж поки в моїй віззорі раптово не з’явилося повідомлення.
"Морганіт вимагає вашої присутності".
— Чорт, — пробурмотіла я.
Не гаючи часу, я прийшла в рух.
Я Періот на службі у Морганіт. Мій основний профіль - це інженерія конструкцій, але як просування технік я також допомагаю в інших галузях: обслуговування кораблів, калібрування і оптимізація процесів колонізації планет.
**Я не пишаюся цим... але ця інформація буде корисною,* - подумала я, крокуючи по бездоганно чистих коридорах корабля.
Після декількох хвилин розмірної ходьби я підійшла до дверей її спокійів.
Я зупинилася.
Зробивши глибокий вдих, я подумки відсвіжила спогади і протоколи поведінки.
Я трохи стиснула пальці, перш ніж заговорити.
— Моя Морганіт, я прийшла за вашим наказом, — сказала я через двері.
Зависла коротка тиша.
Потім з середини відповів елегантний, але сильний голос.
— Уйди.
Коли я ступила всередину, то спочатку побачила червону Жемчугу, що стояла неподалік. Схоже, саме вона відперла для мене двері.
Я подивилася вперед.
Там стояла Морганіт, заради служби якої я і існувала в цій командній ланцюгу.
Майже інстинктивно я нахилилася і витягнула руки вперед у стандартному привітання.
— Моя Морганіт, — сказала я, досконало сформулюючи Алмазів.
Вона роздивлялася мене кілька секунд.
Я відчула легкий тиск. Воно не було фізичним... Воно було ієрархією. Присутність когось, хто стоїть на кілька сходинок вище за мене.
— Вільно, — спокійно сказала вона.
Я відразу опустила руки і готувалася слухати вказівки.
Морганіт почала переглядати кілька голографічних планшетів, які літали перед нею. Через кілька секунд вона вибрала один файл і відправила його прямо на мій візор.
Я витягла пальці, трансформуючи їх у інтерфейс зчитування і відкрила документ.
Одним із переваг статусу Періот є те, що мені не потрібні довгі пояснення. Дайте мені дані, і я оброблю інше.
Вивчаючи інформацію, я трохи нахмурилась.
— Моя Морганит? — Невпевнено запитала мене.
— Якщо ви питаєте про підвищення, то так, — спокійно відповіла вона. — У наступному півциклі сонця.
За людськими мірками це була б вічність.
За мірками Самоцвітів... Майже завтра.
Я мовчки обробила інформацію.
Підвищення.
Більше повноважень. Більше доступу. Більше ресурсів.
Интересно.
- Крім того, перед відходом я хочу, щоб ти збільшувала швидкість роботи мого планшета і перевірила функції конструкцій, які я нещодавно спроектувала, — додала Морганіт з легким помахом руки.
Червона Перлина елегантно кивнула і кинула на мене багатозначний погляд.
Я зрозуміла наказ без зайвих слів.
Я обережно взяла планшет Морганіт і пішла слідом за Жемчуг, зберігши відповідну поставу.
Моє підвищення було ближче, ніж очікувалося.
А разом з ним... і мої можливості.
- Є новини? — запитала я. Як видно з моїх спогадів, у мене були цілком пристойні стосунки або принаймні щось схоже на цього Жемчуга.
— Тобі потрібно лише переконатися, що немає помилок. Пам'ятай, їх передадуть високопоставленим Нефритам. Якщо вони збійнуть, нашій Морганіт розколюють самоцвіт... Як і мені, — сказала вона, тремтячи в кінці.
Я теж трохи здригнулася, але швидко заховала планшет всередину свого самоцвіта. Поновлю його пізніше.
За допомогою пальців я переглянула інформацію.
- Вони використовують конструкції Ери 1? — Здивувавшись, запитала я.
« Саме так », — відповіла Жемчуґ з усмішкою, яка швидко згасає.
Я поглянула на неї мілином, але продовжувала ставити запитання. Я не хотіла викликати підозр.
« У такому випадку мені потрібно перевірити монументи, які можуть бути несумісними між собою », — сказала я, намагаючись звучати як справжній Перідот.
— Верно, - відповіла Жемчуг, коли ми підійшли до якогось приміщення.
- Я залишу тебе з Вісмутами. Мені потрібно продовжити відправку замовлення на матеріали для наступних робіт, — додала вона з уклоном.
Я помахала їй рукою.
Вона кивнула і граціозно усунулась до того, що по суті було її власною в’язницею.
Я кілька хвилин дивилася їй слідом, поки вона не закрилася з поля зору.
Перевівши погляд на двері, я продовжувала аналізувати ситуацію.
***Так... Я не знаю, чи це через те, що я зараз тут або через зміну мого складу розуму, але мені дійсно потрібно стати сильнішим. Чорт з два я залишуся в цій імперії ... але я вивчу все, що зможу, щоб її зруйнувати,* - подумала я з посмішкою.
Хоча мене все ще лякало те, що я мало пам'ятала з попереднього життя, я тряхнула головою.
**Думай, Перидоте. Ти будеш під постійним наглядом Самоцвітів, абсолютно відданим Алмазам, так що ти виступаєш проти цілої імперії.*
З цими думками я трохи похлеснула себе по щоках і увійшла в кімнату без стуку. Тут працювали Вісмути, і, відверто кажучи, нікому не було справи до того, сттучу я чи ні.
Вісмути, які працювали над кількома конструкціями, подивилися на мене і відразу ж потягнулися по стоянці струнко. Справа не в тому, що я перевершувала їх по рангу - а в тім, як я робила: куди більше, ніж звичайна Перідот.
— Вільно, — сказала я.
Вісмути розслабилися і повернулися до роботи.
Я швидко перевірила планшет, перевіряючи, які конструкції мені потрібно інспекрувати.
**А ця виглядає досить симпатично,* - подумала я, аналізуючи паруючу структуру. Але вона не була застарілою, в ній були присутні апгрейди Ери 2. Ми ж у Ері 2. Рік має бути XXXX.
Я підійшла в сторону і помітила Вісмут, яка не була зайнята.
— Ей, ти там, — покликала я.
Розслаблена Вісмут відразу випросталася.
— Да, моя Перидот.
Я кілька секунд розглядала її. Моє нове тіло Перідо мало строго ставитися до цих Вісмутів, тому я мусив тримати марку. Крім того, я не хотіла обростати зв'язки з цими самоцвітами коли піду звідси.
— Відведи мене до фази Бета F2X, — спокійно сказала я.
Без вагань Вісмут швидко повела мене до конструкції. Коли ми прибули, я побачила парячу структуру перед собою.
— Можеш йти, — спокійно сказала я.
— Поняла, — відповіла Вісмут і відійшла.
Я дивилася їй слідом, зітхала і повернулася до планшету, хоча думки були зайняті іншими.
* У мене є приблизно шість земних років, щоб зібрати якомога більше інформації, виробити конкретні плани і вижити в цій імперії,* - подумала я з зростаючим стресом.
Але спочатку...
Я уважно досліджувала конструкцію. Я вперше мала справу з чимось із Ери 1 або напів-Ери 1, тому поставила собі за мету дослідити все досконно.
— Цікаво, — пробурмотіла я з великою кількістю кабелів та ессенції Алмазів.
Я просканувала всю свою роботизовану рукою і продовжувала дослідження, попутно виправляючи помилки. Я робила це не заради Морганіту, а для Жемчука, яка була б простою по-людськи.
Я вже виправила багато помилок і вивчила безліч речей: як все з'єднується, як вихідний код інший Перідот справлявся з цим... Це було неймовірно. Якщо справді задумаємось, то це зачарувало.
Я поглянула на останню деталь, що залишилася для перевірки: інжектор Ери 1.
Я дивилася на нього кілька хвилин, перш ніж посміхнутись.
**Можливо, це безумство... але я навчу його досконно,* - подумала я, приймаючись за роботу.
— Цікаво, - знову пробурмотіла я, оглядаючи дріт і внутрішні компоненти... які не були органами в звичному сенсі, а плазували відполіровані Самоцвіти спеціально створені для цієї мети. Принаймні, вони не були в свідомості... або я, принаймні, на це сподівалася.
Я продовжувала все оглядати, і коли закінчила, відчула задоволення.
Загорнувши розслідування, я відправила звіт Жемчуг. Приблизно через 15 хвилин вона переглянула його і сказала, що все готово. Поки залишався тільки планшет.
Я повернулася до своєї майстерні. Я була єдиною Перідотом тут, так що Морганіт з часом потребувала б ще однієї.
Не думаю, що вона знайде когось краще за мене.
Не те щоб я хвалилася, але завдяки своїм людським спогадам я можу мислити за межами обмежень імперії... і в мене є купа - просто купа ідей.
Я швидко модернізувала планшет. На це пішло два дні - не тому, що це було складно, а тому що я постійно зупинялася для вивчення нових аспектів технологій імперії. Я хотіла зосередитися на створенні, модифікації і знищенні самоцвітів.
Це була небезпечна сфера.
Але ніхто не дізнається, чим я займалася.
Закінчивши свій планшет, я відіслала повідомлення Жемчуґ Морганит.
Через кілька годин прийшла відповідь.
Вона йшла забрала його.
Я неважно кивнула, переглядаючи інформацію на візорі і встановлюючи свої роботизовані компоненти для важливих апгрейдів.
Я більше не могла і не хотіла думати про своє попереднє життя.
Єдине, що мало значення, було покращення тієї версії себе, якою я була зараз.
Це відбувалося інстинктивно, і я не могла пояснити цього.
Через кілька годин хтось постукав у двері.
Я знала, що це Жемчуг, бо вона і Вісмути були єдиними людьми, які мали ввічливість постукати перед тим, як увійти.
Коли я просунула апгрейд і залишала на руках лише видимі старі деталі Перідіот, то подала голос.
— Уходи.
Двері відчинилися, і увійшла Жемчуг.
— Моя Перідота, — сказала Жемчуґ з уклоном.
— Вільно. Ми самі, - сказала я, завершуючи деякі зміни в коді.
— Я прийшла за планшетом, — зрештою збрехала Жемчуґ через кілька секунд.
— Звичайно, — відповіла я.
Жемчуґ помітила, що на мені немає роботизованих компонентів, але нічого не сказала.
Я мигцем поглянула на неї.
- На що ти дивишся? — запитала я з посмішкою.
Вона швидко відвела погляд, трохи збентежена.
— Гаразд, гаразд, розслабся, — відмахнулась я перед тим як підняти планшет.
— Дивись, — сказала я демонструючи його їй. - Тепер він працює швидше. Береги его.
Перлина кивнула.
— Я залишила інструкцію у верхньому лівому куті, — додала я на іконку.
Перли просто кивнули.
- Щось ще? — Я запитала, що вона продовжує пильно дивитися на мене.
— Кхм... Ах, нічого, моя Перідот, — швидко вимовила вона, після чого вклонилася і покинула кімнату.
Я дивилася їй слідом і качала головою.
** Надіюся, не всі Жемчуг такі... інакше по дорозі я побачу багато розкольних Перлин.*
Я подивилася на свої роботизовані компоненти і посміхнулася.
Настав час удосконалюватися.
https://literna.net/uk/books/184-vsesvit-stivena-idealnii-periot