І, як на мене, потішно, що люди і душі мага, які прожили понад сто років, подорожують із світу у пошуках нових знань та сил. Коли я пливу по Реці Душ, то згадую ті часи, в яких вже побував оригінальний я і всі сили звідусіль. Так, і не забувайте про улюблених жінок, адже без стосунків життя буде нудним. Я вже зустрічався з різними істотами, які відмовилися від прив’язаності і просто вирішили стати вищою особою. Наче Архідемона з першого світу, в якому я почав свою подорож і накопичення сил, адже він просто укладав контракти та спостерігав за людьми, як за мурашками... Але з його силою, так воно і було. Але нехтування емоціями та прив’язаністю не доведуть ні добра, адже тоді буде важко жити.
Ця система в моєму серці вже « знайшлася » на наступний світ, у якому я продовжу розвиватись і якщо виживу, то стану найсильнішим...навірним. Знову відчуття, що ти кудись затягуєш і моя душа притягується до підсмаженого тіла. Звичайно, не зовсім правильно говорити про тіло ще ненародженої людини, адже я фактично втручаюсь в цикл реінкарнації і п'ю душу невинної дитини, яка нікому нічого не встиг зробити, а тут приходить такий красивий я і відправляє її до Реку Душ.
Закріпившись у новому вмісті, я мусила чекати на розвиток ембріона і, якщо можливо, контролювати процес. Адже не хочу я народитися з проблемами генами та різними неприємними захворюваннями. Краще припиняти цю можливість магією на кірню єще до народження, добре, що така нагода існує.
***
Ось хто потягнув мене за мову говорити про можливу можливість використовувати магію? Не пройшов і місяць, як я відчув, що магія, яка виробляється моєю душею, весело-задоро поглинається фоном світу, в якому я опинився. І це, очевидно, пасивно, і ніхто не намагається відняти магію у ненародженої дитини, але мені від цього не легше. Точніше мені від цього навіть гірше, адже це означає, що серйозні магічні закляття для мене закриті, бо я просто не зможу активувати їх магію, тому що вона вся розлучиться. Проте, інша магія теж не буде працювати, в усякому разі, звичайним мені чином. Добре, що система-артефакт, як і далі працює в моїй душі, все ж вона створена за допомогою божественних сил, так і я сам поліпшую її після кожного нового світу, у міру своїх зусиль.
Ще й роки не пробули у світі, а вже почалися проблеми. Іншого я від своєї удачі і не очікував, хоча все не так погано, як могло б бути. Магія нехай і поглиналася, але моя душа продовжувала виробити її незважаючи на це, тому я спробував витратити крихти виготовленої магії на свою користь, на зародок домену, тобто підпросто між світом, де можна буде зберігати речі, а якщо стати сильнішим, то цілком можливо запхнути туди світ або навіть всесвіт, оригінал саме це й зробив.
Так от, як відомо, не тільки душа впливає на тіло, вірно і навпаки. Наприклад, якщо якийсь демон вселиться в людину, то досить скоро будуть помітні фізичні зміни у цій людині, які можна приховати тільки ілюзією або могутньою метаморфізмом. І зараз сталося щось несподіване для мене, а саме під впливом магії на розходження між цим світом відбулася дивна реакція, яка відобразилася і на моєму ще ненародженому тілі.
Я буквально своїм суттю відчув, як гени тіла почали пристосовуватися під нові умови і ... і зв'язали на духовному та енергетичному рівні мою душу з тілом і окремим, зовсім маленьким, розміром з наперсток, нульовим простором або просто підпросторством. Цей новий досвід якщо і шокував мене, то не занадто сильно, все-таки я бачив і не таке. Але сама реакція організму була цікавою, а ще цікавіше те, що світ допоміг цьому статися. Раніше мені потрібно було більше зусиль для власного домену, а тут, гадаю, світ витратив за мене 99,9% енергії на його створення.
Більше нічого чіпати я не став, хрен його знає як світ може відреагувати, якщо я, наприклад, спробую поліпшити свої гени. Раптом після цього він так накачує мене енергією, що почнеться неконтрольована мутація і перетворить мене в якому-небудь чотирирукого, одноокого та двоного монстрика, а я звик уже до звичайного гуманоїдного тіла. Що тут казати, якщо в одному з втіленнях я спочатку став привидом і навіть тоді, коли був буквально тромбким енергії, все одно тримався у гуманоїдній формі. Це про щось так говорить.
Я вирішив нічого не чіпати, це не завадило мені спостерігати за фоном світу, ростом мого тіла і генетичними змінами в ньому. Та і моя нова матуся досить часто, скажімо так, дарує свою любов моєму батькові... або кому іншому, я поки не знаю особистість нової мами. Також я помітив нову генетичну мутацію, точніше вона не нова, а просто основна, яка існувала б і без мого втручання. Ця мутація, за моїми прогнозами, дасть мені можливість накопичувати і синтезувати електрику. І поки я спостерігав за цим, вирішив перевірити, що буде якщо я додам накопичену прану. А сталося так, що мутація продовжувала... Емм, мутація і зміна, і прийняла злегка змінену форму. У той час я терпів невеликі розряди електроенергії, які дуже боліли для дитини. Ну його загалом, краще відключуся до моменту народження, поки справ не наробив.
***
Я прокинувся саме в момент народження. Знову, знову наново, я намагався слухати голоси і, що є доброю новиною, система продовжує працювати та перекладати для мене записані відомі мови.
- Ось Камінарі-сан, ваш здоровий хлопчик. — Лікар сказав у окулярах, тримаючи мене на руках і показуючи моїй матері. - Вітаю вас з народженням сильної дитини і можу сказати, що у нього вже є якась примха... Дивно, що я не можу зрозуміти, яка саме, але це, мабуть, через вік. - Він говорив, а я відчував, як якась псі-сила намагалася проаналізувати мене. Добре, я також маю крихти цієї енергії, і я зміг перешкодити йому добре проаналізувати своє дитинство та непорочне тельце. Хоча ця дія показує, що тут у людей є деякі надсили, які називають "причудами".
— Ох, як я рада... Який він милий з цим легким пушком на голові. — По-доброму посміхнулася моя нова матусь... а вона симпатична.
- Кхм, а що робити з вашим... Эм, чоловіком? - Він глянув на підлогу.
- Розбудіть його. Сам попросив бути поруч зі мною в такий вирішальний момент і підтримувати мене, а насправді вирубився на перших хвилинах роду... Казала ж, йому краще постояти за дверима, але ні, він вирішив стояти тут і турбуватися про нього. Дайте моєму синові. - Витягнула руки, куди і передали мене.
— Ах, дорогая? - якось хтось запитав, голос йшов явно знизу, швидше за все з підлоги.
— Вставай давай, іди подивися на нашого малюка. - Мало не командним тоном заявила вона. Зрозуміло, хто в домі господар...
— Иду, иду. - Прочинив він, і тут наді мною з'явилося обличчя мого батька. Цілком симпатичний блондин, та й мама гарна. Гени в мене хороші, значить, повинен вирости красенем. Якщо моя мама японка, то зрозуміло, що він виглядає краще за європейця.
— Не стій над ним так, раптом злякаєшся. — Вона сказала, і приторкнулася до його руки, натурально вдарила маленьким струмом. — Доктор, а це нормально, що він мовчить і просто дивиться на нас? - Вона занепокоїлася, дивлячись на лікаря.
- Таке іноді трапляється. — кивнув он. — Але не хвилюйтеся, нехай я і не зрозумів його зачуду, але можу впевнено заявити, що він повністю здоровий.
- Сподіваюся, що це найкраща лікарня Японії. — Трохи сварливо заявила вона. — Мой маленький Денки... - Вона сказала, поціливши мене в лоб.
- Ти все-таки вирішила назвати його Денкі? Може, оберемо йому інше ім'я? Наприклад, Джон або Кріс.
- Що ще скажеш? Назвати мого сина цими стандартними іменами? — Вигнула вона брову.
- Я не дозволю. Так само й твій батько, напевно, буде проти того, щоб його онука звали просто Джон. Та ж бо, мій малюк? Тобі подобається це ім'я? — З усмішкою сказала вона, подивившись на мене.
— Пруа. — Я почав смикати руками, як міг.
— Не подобається? — Вона лагідно погладила мене по голові. — Гм, тоді давай підберемо інше.
— Може Артур? - запропонував батько, і я знову зашевели кінцівками і спробував видати щось схоже на "ні". Колись у мене було таке ім'я.
— Кеничи? Так звали мій прадіда, а скорочено просто Кен. — Подивилась жінка на мене, і я нахилив своє личко. - Гаразд, Кенічі Камінарі.
— Гаруко, люба, а взагалі нормально, що ти до новонародженої дитини прислухаєшся в питанні вибору імені більше, ніж до свого чоловіка? І взагалі, це нормально, що він начебто як розуміє нас?
— Оливер, я питала у нашого сина, бо йому носити це ім'я, а не тобі. І так, звичайно він нас розуміє, він же мій хлопчику. Так, малюк, ти ж нас розумієш, знаєш свою маму?
— Агу. — Агукнув я, дивлячись на вмиг молоду жінку.
— Доктор? — Батько перевів свій погляд від мене до лікаря.
— Кхм, у нашому світі багато чого буває, і дитина, яка розуміє нас з народження ще нічого. Я якось зустрічав дитину, яка при народженні заговорив... Просто його примха була настроєна на те, щоб повторювати почуті звуки. Ось він почув при народженні голоси і програвав їх... Їсти тоді його мати відкачали. Я не думаю, що ваш син розуміє вас, швидше вам так хочеться думати, як і будь-яким батькам.
- Хочеш сказати, мій син дурний? - Я блимнув вогником в її очах.
- Що? Звичайно, що ні. — Навіть я почув, як доктор занервував. Мабуть, мої батьки не середньостатистичні громадяни можуть дозволити найдорогоціннішу лікарню, а від їхніх слів лікарів так ковбаса.
— Ось і добре.
Коли моя сьогоднішня мати заспокоїлася, вона вирішила провести зі мною кілька днів у лікарні, і як тільки вона була впевнена, що зі мене все гаразд, то поезла в особняк. Харуко Камінарі була етакою бізнес-леді, яка звикла керувати сотнями людей, а як трохи пізніше я з'ясував, вона разом із батьком є акціонерами компанії "Камінарі" і батько ще й син голови компанії, який частково Японець, це видно по їхніх прізвища. Він не зміг приїхати і побачити внука через роботу, все це я зрозумів по розмові батька та матері.
Поки я була новонародженою дитиною, то не було вивчення лише просте спостереження за іншими. Ну, ще я намагався зрозуміти, як працює моя здатність до електриці, адже тепер вона повинна бути хоч якось, але контрольована. Але, мабуть, я перестарався з цим, так як після кількох невеликих іскорок на моїх руках, добився того, що у мене в голові ніби щось перемкнуло, причому це було досить боляче і я захотів вирубатися, але вирвався тільки дитячий плач.
- Кене, любий, що сталося? — Моя мати несподівано вбігла до кімнати, з хвилюванням дивлячись на мене. Мабуть, я відволік її від роботи, тому що вона була в окулярах і в руках тримала якісь документи.
— Угу, ану, пфу. - Я спробував пояснити, як зміг і вказав на свою голову... і в той момент зашукався мій пальчик і знову захворіла голова.
— Це була причуда? — Я була стурбована, коли побачила, що після іскри мені стало боляче. — Альфред, викликай найкращого лікаря, швидко. - Вона наказала палацові. Той тільки шанобливо вклонився і пішов виконувати це важливе завдання.
До прибуття лікаря Харуко проводила час зі мною і прасувала мене по голові. Незабаром лікар прийшов і, дотрогнувшись до мене застосував якусь силу. Я відчув, як енергія життя пройшла по моєму тілу і подарувала енергію, а якби у мене були якісь рани, то вони безсумнівно закрилися б.
Мене знову перевірили і сказали, що все добре, і я плачу через активації своєї примхи, з цим вони нічого вдіяти не могли. Враховуючи побачене, "причуда" - це якась надсила, яка є у людей і якою вони можуть скористатися в будь-який момент. Материнська примха - це "Шокер" і, як вона сказала, батько має причуту електричний імпульс. Здатність матері робити це полягає в тому, що вона може пустити струм по руці і створити щось на зразок електрошокера. Сила удару вона може змінювати, а батько може прискорювати роботу свого мозку електричними імпульсами. Мені ж дісталася суміш інтенсивної здібності, плюс я сам ще трохи поліпшив її в утробі... і міг би загинути в процесі.
Через рік, як я зміцнився, до нас приїхав мій дідусь, і водночас з цим заробила система, яка вже пристосувалася до цього світу.
HP: 48/48 (8/час)
Псі: 170/170 (90/час)
MP/Домен: 250/250 (15/час)
EP: 85/85 (20/ хвилин)
SP 100
Прана: 9645 (11/час)
Характерики
Сила 15
Пастка 16
Виносність 10
Інтеллект 30
Причуда: 20
Так як фон світу забирає всю магію, і вона йде в домен, система влаштувалася під це. І тепер у мене немає чистої виробництва магії, але так як вона в домі я можу їй користуватися, просто зараз складніше. Сам домен у мене завбільшки з чашку, але з віком він ставатиме більшим, крім того, чим більше значення "Інтеллект" буде вироблятися магією і тим більшою стає домін. Ще з'явилася характеристика "Причуда", яка відповідає за силу моєї примхи, і EP несе відповідальність за максимальний заряд, що проходить по моєму тілу та його виробництва. Якщо в перші дні після народження пару іскри був мій максимум, то тепер я можу тримати аж п'ять иск на кожному пальці однієї руки, а при бажанні можу посилити силу струму і зробити невелику підпалину в тканини ... Головне так не запалитися.
Пси-енергія також досить швидко поглинається світовим фоном, якщо я користуюся нею, загалом КПД не дуже хороший. Але, все-таки, у мене є ідеї, як використовувати її по максимуму і як вона може принести мені користь. Ці люди не дуже добре розуміють роботу примха, особливо тих, хто користується причудами, які можуть дати інформацію про інших людей. Пси-сила допомагає мені робити деякі перешкоди для їх бачення, і через неувага маніпулювати псі енергією вони просто не зможуть переглянути інформацію про мене.
Як тільки я зміг ходити то став прямо-таки проблемою для нянок, які постійно бігають за мною і намагаються утримати мене в кімнаті ... хехе, не того вони малюка вирішили утримувати. Мій батько часто їде до Нью-Йорка, де розміщено головну будівлю компанії, так що ми з Харуко багато часу провели удвох, в усякому разі, коли мені не потрібні няньки. Вона працювала з документами, а я сидів поруч і теж читав їх... хоча мама, напевно, думала, що я просто усміхаюся на них. Звичайно, спочатку вона не хотіла залишати мене поруч з собою в робочий час, бо я дитина і можу зіпсувати документи, але все-таки вона зрозуміла, що я їх не чіпаю, а тільки сиджу на столі та дивлюся на них.
- Так ось який він, мій онук. — Чоловік, який приєднався до мого батька 50 років. Хоча за ним цього не можна сказати, він має добре складене становище і слідкує за собою.
Я зараз якраз сидів на столі з різними документами компанії поруч із матір'ю, так що добре розглянув свого діда. Тут з'являється цікава інформація про різних власників причуд, які працюють в компанії та героїв. У цьому світі, як виявляється є професія героя, а її антипід, зрозуміло, злодій. Цікавий світ, що тут скажеш.
https://literna.net/uk/books/160-sistema-dizai-nu-moya-heroi-ska-akademiya