Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Марвел: Бальдр Одинсон

Розділ 50: друга битва (3)

0% of chapter read

(Бальдр)

Внутрішній двір королівського замку Ваканди 1943 рік.

Мені потрібно ще кілька секунд, щоб підготувати, провести атаку і вбити всіх своїх ворогів. На щастя, Клау дуже багато говорить, я вирішив, що буду атакувати, використовуючи промені світла, щоб вразити його і його людей, тільки потрібно бути обережним, аби випадково не зачепити Т'Чаку.

"Ну що ж, тоді давай покінчимо з цим", - сказав Клау.

"ПУСТІТЬ МОЙОГО БРАТА!", - раптово пролунав крик.

Цей крик нагадує мені, що С'Ян все ще тут. Це була моя помилка. Хлопець вибіг, тримаючи свою вправну зброю в руці і напав на Клау.

"Стой!" - закричав я, намагаючись зупинити це безглузде дія.

"СЕЙЧАС!", - Клау викрикнув наказ.

Ще один розвиток подій мене дивує: королівські гвардійці, що стояли навколо мене і захищали принца, повертаються до мене, четверо з них впирають списи у землю, і я бачу довкола себе блакитний світло у формі квадрату.

"Енергетична в'язниця успішно активована", - сказав лідер вартових.

Під час зради один із людей Клау б'є С - Яна по затилку, позбавляючи його свідомості, а потім скидає його на плечі, як і іншого брата.

"Як я вже сказав, "Бог", я переміг у той момент, коли ступив сюди" - сказав Клау.

Я не звертаю уваги на ідіота і розвідую навколишнє мене енергетичну в'язницю, схоже, у ній використовується енергія, змішана із магією, керована відразу чотирма чоловіками зі списами, безсумнівно їм допоміг Бог Білих Горілл зробити цю пастку, цей квадрат не тільки тримає мене в пастці, але й дозволяє мені зв"язатися з зовнішнім світом, я не можу керувати сонцем, щоб атакувати.

Значить я повинен зруйнувати цю в'язницю зсередини.

"А що з королевою?" - запитав Клау у командира гвардійців-порадників.

"Це захищає генерала Ада, вбити її зараз неможливо".

"Ну, два з трьох пунктів плану виконані, буду вважати це повною перемогою", - посміхнувся Клау.

"Комендір, я сподіваюся, що ця в'язниця міцна, тому що найбільше я ненавиджу зрадників", - сказав я, дивлячись на командира сторожі.

Командир подивився на мене у відповідь і в страху відступив назад.

"У нас немає на це часу, підемо, нам потрібно забратися звідси до того, як з'явиться справжня армія Ваканди".

Поки він це сказав, Клау відступає зі своїми людьми і приводить зрадників, залишаючи тільки чотирьох тримаєх списа.

"Ви знаєте, що ця в'язниця не протримається довго, навіщо ж жертвувати собою заради них?" - запитую я у чотирьох чарівників, які тримають мене.

"Ми чекали цього дня кілька поколінь, ми проникли до палацу Ваканди і створили бруїст у охороні, яка впустила нацистів, і звичайно бомби, Ми помремо, знаючи, що змогли перемогти найбільшого ворога нашого племені, це найбільша честь", - сказав мені один з них.

Все ще простіше, це не зрадники, а члени племені Джібарі під прикриттям.

"Зараз вам дійсно вдалося перемогти мене, але чи готові ви до того, що станеться далі?", - з посмішкою запитав я.

Моя усмішка змушує всіх тремтіти від страху: плем'я Джібарі перемогла мене і забрала тих, кого я захищав...

Пройшли сотні років з тих пір, як я настільки гнівався на когось.

***

Поле біля Ваканди, 1943 рік.

"Так от який твій план, Біла Горілла? Вбити всіх?", - запитав Аззурі.

Він все ще намагався зрозуміти, як плем'я Джібарі може перемогти Бальдра так що Аззурі поставив питання, щоб виграти час.

"Так! Чому б і ні? Якщо нацисти не можуть викрасти твою сім'ю і змусити тебе передати трон мені, то вбивство всіх здається мені хорошим планом".

Він відповів з мерзкою садистською усміхочкою, тоді як два німецьких суперсолдата займали позицію навколо них двох.

"Ви, хлопці, занадто багато говорите, я давно чекав можливості вбити символ американської надії", - сказав Майстер Мен, вставляючи черговий магазин у свій кулемет.

"Убити? Ні, це занадто безглуздо і нецікаво, я зроблю його своїм рабом, він буде дуже добре служити фюреру", - Жінка-Воїн з тріском опускається свій хлист на землю, підготувавшись до бою.

"Ти дуже популярний, Стів", - Аззурі перестав думати про те, що може статися і зосередився на ситуації перед ним, він повинен спочатку розібратися з усім тут і швидко повернутися до палацу.

"Ти не менш популярний, король", - посміхнувся Стів.

"Ти візьмеш на себе цих двох, а мені хай дістанеться велика горила?", - запитав Аззурі.

"Справді, непогано", відповів Стів.

Коли він закінчив розмову, то атакував двох нацистів, а Аззурі почав рухатись до Білої Горіллі.

Аззурі підскочив і цілувався кігтями в горло горили, але той ухилився, рухаючи шиям в протилежному напрямку, а потім вдарив короля по голові, він захистився руками й покотився від сили удару.

Зупинившись, король зняв з пояса кинджали і кинув.

Два маленьких кинджали летіли в очі горилі, але він знову ухилився від них і напав оливі іншого короля, вдаривши Аззурі плечем та викинув його на дерево.

Біла горила не зупиняв свого просування і завдав ще кілька ударів, щоб Аззурі міг захищатися.

Удари горили настільки сильні, що руйнують дерево, до якого притулився король. Аззурі вклонився вліво і вдарив горили, залишаючи чотири сліди від кігтів.

"ААа!!", - кричачи від болю, горила помстився рукою, щоб змусити Аззурі відступити, а потім поклав руку на рану.

"Ти виродок!", - з люттю прошипів він.

"Я тільки розминаюсь", - відповів Азурі і перейшов у нову атаку.

Неподалеку Майстер-Мен стріляв з кулемета в Стіва, який, прикрившись щитом, повільно йшов вперед, поки не звернув убік, ховаючись за деревом.

За допомогою того, що противник втратив його з поля зору, він кинув щита, який сильно вдарив по зброї і розламав його.

Не встиг відпочити, він пригнувся, ухиляючись від хлиста жінки-Воїна.

Майстер-Мен витягнув ніж і, підбігши, спробував вдарити Стіва в груди.

Стів ухилився від удару, вбиваючи руку з ножем, і наніс прямий удар Майстра-Менау в обличчя, потім трохи пірнув вниз і навів потужний хук прямо в підборіддя, удар був настільки сильний, що Майстер-мен зробив кілька кроків назад, а потім впав, як раз в той момент, коли Степан збирався завдати ще один удар, він відчув різкий біль в лівому стегнові.

Кинувши погляд вниз, він побачив, що в стегно откнуть невеликий кинджал.

Варто було йому відволіктися, як жінка-воін мітнула в нього кинджал і явно збиралася кинути ще один.

Коли кинджал був кинений, Стів перекотився в сторону і кинджал потрапив Майстер-Менау прямо у плече.

"Ти, ідіотка, будь пильніше!", - закричав він, шипаючи від болю.

( Може, вони й на одній стороні, але в команді вони погано працюють).

Він витримав кинджал з стегна і, терпить біль, кинув його назад у Жінку-Воїну, цілуючись їй в обличчя, ніж летів із величезною швидкістю і потрапляє до лоба жінки-Боїна, яка в шоку дивиться на нього, але на щастя для неї, Стів не хотів її смерті, і в її чоло потрапило не лезо, а рукоятка ножа, удар настільки сильний, що вона зробила кілька кроків тому, риючи кинджал.

Стів підбіг до неї і вдарив по обличчю, збиваючи на землю. Після чого він відкинув ногою хлист і напав на Майстра-Мена, через секунду він потужним ударом перекинув того на землю.

Потім швидко поставив коліно на середину спини Майстра-Мена і завів руки під підборіддям та за потилицю.

"Ти, виродку, відпусти мене!" - закричав той.

Не даючи Майстра-Мену часу на боротьбу, Стів одним рухом згорнув йому шию.

https://literna.net/uk/books/159-marvel-baldr-odinson

Previous chapterNext chapter