(Плем'я пантер).
День другий.
"Вперед!", - кричали ворожі солдати зі стіни, на яку вони намагалися вилізти.
Але ситуація не була корисною, їх скидали з даху за допомогою копій.
"Бустрі!", - крикнув один з командирів: ситуація змінилася на користь племені пантер після повернення їх вождя.
Вони не могли зрозуміти, як пантер вождю зміг повернутися до свого народу. Джибарі шукали таємні тунелі навколо села, але безрезультатно.
Невдовзі після його повернення всі члени племені пантер почали рубати дерева і будувати щось у кожного з двох входів в село.
Через день біля входу в село було збудовано дерев’яний мур, який ніколи не бачили племена, що звикли до відкритого бою без стратегії.
Коли вони побачили споруду, то напали, щоб з’ясувати мету її створення. Але коли наближалися до нього стріли, ті щасливчики, які дісталися мурашника і перелазили через неї, були вражені списами.
Зрозумівши, що лізти на стіну безглуздо, вони намагалися штовхнути її, щоб прокинутися в протилежну сторону, але з того боку почали кидати великі камені, які потрапляли до їхнього тіла. А тим, кому пощастило менше, попадали у голову і замерли на землю, стючи кров’ю.
Вони не сподівалися, що ця споруда поставить їм стільки клопоту, і це була їх найбільша помилка, яку вони дозволили його побудувати. Не маючи більше ідей, як перейти до місця призначення, вони покладалися лише на свою кількість і не звертали уваги на те, скільки людей загинуло. Згубні втрати племені пантер понесло від ворожих лучників, які стріляли на стіні.
***
День третій.
На третій день армія атакувала відразу.
"Захищайтеся!!" - крикнув генерал Нордур.
Коли він прибув з провідником людей, плем’я обережно відгукнулося на нього. Тільки після того, як вождь розповів, що генерал служить богу, який є другом богині-пантери, вони погодилися працювати разом, але зберегли при цьому обережність.
Правда вже на другий день, коли ворог пішов у атаку, люди племені пантер нарешті зрозуміли силу стіни, прийняли Нортру як союзника і почали підкорятися його наказам: він став командувати лівим краєм оборони, а Башенга - правим.
Він стояв на вершині невеликого пагорба, трохи осторонь від стіни, і вигукував накази. Оскільки бійці не бачили протилежної сторони стіни і могли атакувати тільки вишукану, важливо було, щоб хтось зверху командував ними.
"Готуйтеся каміння!"
Коли Нордур побачив, що за мурами знову накопичувалися вороги, і намагався зруйнувати її знову, то наказав своїм солдатам викидати з землі великі камені, щоб скинути їх у ворога.
Коли солдати скинули каміння і таким чином відпустили падіння стіни, Нордур знову віддав наказ, наче машина.
Солдати майже синхронно підняли щити і вчасно захистили себе від дощу стріл, випущених ворожими променями.
Але все одно загинуло кілька людей, а десятки були поранені. Цього було не уникнути.
"Віднесіть поранених до лікаря!"
Після наказу генерала до поранених вибігло кілька жінок, і вони потягли покатованих до наметів, щоб уникнути зайвих смертей.
Навіть через кілька годин безперервних атак ворог не зміг прорвати свою зброю, але поступово все більше й менше людей стали вбивати ворожі солдати. Вороги почали використовувати їх як сходів, щоб швидше підніматися на стіну і створювати проблеми списносцям.
"Прикажіть лучцям атакувати тих, хто лестить на стіну", - сказав Нордур підбіжник хлопчику, що передавав накази від нього командирові променя.
"Є, сер!"
Нестача швидко перетворилася на перевагу, противник втратив можливість зруйнувати стіну, оскільки з'явилася друга лінія захисту від їх ж тіл.
"Сер, люди-особи атакують правий фланг", - до генерала прибіг гонець з промовою.
"Чи повинні ми послати підкріплення, сер?", - запитав ад'юант у генерала.
"В цьому немає потреби, ваш лідер не настільки слабкий, щоб на даному етапі битви потребувати допомоги".
"Зрозуміло."
"Схоже, вони так само збираються атакувати і нашу сторону", - сказав генерал, звернувши увагу на переміщення ворожих військ.
До них наблизилися чотири чоловіки у білих шкурах горил зі зброєю, схожою на молоти.
Генерал покликав хлопця і передав наказ лучникам.
Лучники приготувалися, очікуючи відмашки про те, коли ворог опиниться в межах досяжності.
Через кілька хвилин генерал дав команду, і стріли полетіли в сторону чотирьох неквапливих ворогів.
Коли стріли наблизилися, вони просто підняли руки, щоб прикрити обличчя. Білі шкури були дуже міцними і надійно захистили їх від стріл.
"Ех. Схоже, стріли, як я і думав, будуть марні", - пробурмотів Нордур.
Четверо ворогів пішли на біг і без труднощів дістались стіни з тіл.
Коли вони приземлилися, на їхніх обличчях можна було побачити посмішку.
Перший раз пантер з’явився на обличчях страху, і вороги починають атакувати своїми великими кувалдами.
Почалася справжня кривава різанина: голови зривалися, тіла відкидались під дією величезної сили і ніхто не міг зупинити їх.
"УЙТАЙТЕ ЇХНОСТІ!", - закричав найбільший і сильний з них.
"Огонь!", - лучники атакували, але стріли знову не завдавали їм ніякої шкоди.
У той час звичайні солдати ворога почали пробиратися через мури і приєднатися до бою, користуючись військовими паніками.
"Я займусь цими чотирма тваринами, нехай лучники приготуються атакувати по моєму наказу", - сказав Нордур.
"Так, пане"
Нордур крикнув зверху: "Отойди, дайте їх мені".
Солдати, які боялися битися з людьми-гориллами, звільнили йому дорогу, і він спокійно йшов, поки не виявився перед їхнім лідером.
"Що ти тут робиш, старий? Чи хочеш ти мати честь померти від моєї руки?"
Провідник людей-обезян підняв свій молот і наніс удар по голові Нортру, який зберігає цілковитий спокій.
Саме в той момент, коли молот повинен був вдарити по черепу, Нордур крутився вліво, наче танцюючи, і тут всі побачили срібне сяйво, яке пройшло через шию велетня.
"Що це було?" - запитав чоловік-горілла, відчувши сильний біль у шиї.
Через мить з рани почала хлестати кров.
"Тобі потрібні тисячі років практики, якщо ти хочеш вбити цього старого".
Генерал проворив це стоячи з оголеним срібним мечем в руці, а за секунду лідер атакуючих впав на землю завмерти.
Ідеальний удар.
"Зараз!" - наказав Нордур.
"ОГОНЬ!", - крикнув капітан лучників.
Використовуючи шок від ворогів, він дав наказ лучцям, які вже чекали. Більшість ворогів, які перестрибнули через стіну, потрапили під стріли і загинули.
Нордур атакував позосталих трьох мавп з тим же спокійом і майстерністю, що й під час першого вбивства, і через кілька секунд їх спіткала та ж доля, як і їхній бос.
"АаAa AanaAAO, - з радістю почали кричати пантери, святкуючи перемогу.
"Не радійте раніше часу, бій не закінчений, повертайтеся на свої позиції", - перервав їх генерал.
"Так!", - відповіли солдати рознобою, повертаючись на свої оборонні позиції за стіною.
Битва тривала ще кілька годин, але ніхто більше не міг пробитися за стіною доти, доки вороги не відступили у сутінках і закінчили третій день бою.
"Забезпечте поранених і відпочиньте, не забувайте про нічний дозор", - наказав Нордур.
Він вирішив не скидати зі рахунків можливість нічної атаки.
***
День четвертий.
Коли зійшло сонце, Нордур повернувся на свою позицію.
"Господин, ворог привів монстр!", - проінформував його ад'ютант, коли він дістався до своєї позиції.
Як тільки він виглянув з-за стіни, то побачив кілька людей, які керували величезними рогами - носороги.
Генерал миттєво зрозумів, що стіна не витримає їх атаки.
