"Хто посмів опоганити це святе місце!"
З храму виходять п'ятеро чоловіків у плащах, попереду йде чоловік років 50 з бородою і злегка зігнутої поставкою, в руках його червона палиця з чорним кристалом на ньому, на відміну від решти чотирьох він одягнений в білий плащ, інші чотири схожі на того, кого я убив у селі, у всіх прості палицю та червоні плащі.
Охоронці припинили свої атаки і тепер просто спостерігали за рухом своїх господарів.
"Нарешті, я вже втомився вбивати цих пешок", - кажу в їхньому напрямку.
Літній чоловік, який здається є керівником, сердито дивиться на мене.
"Скажи мені, чому ти заважаєш відкриванню божественного?"
"Будь ласка, старий не треба цієї чуші, і я та твої помічники, ми всі знаємо, що ти робиш все це, щоб отримати ще трохи більше влади".
Четверта жінка чоловіків, що була за спиною старійшини, починає спускатися кам’яними сходами.
Праворуч від мене генерал Нордур займає атакуючу позицію.
"Приглянь за охоронцями, генерале, я не хочу, щоб хтось з них втік".
"Так, сер".
Я ігнорую охоронців, і йду прямо до чотирьох чоловіків у червоних плащах.
"Дуже добре, якщо ви хочете померти від рук одного з моїх учнів, нехай так і буде", - сказав старий зі лютою ухмилкою.
Літній чоловік стоїть перед дверима, він впевнений в собі, але як і будь-яка п'яна влада. Він явно думає, що він непереможний.
Вони вчотирьох сидять переді мною і посилають на мене чорні кристали, які одночасно чотири промені чорної енергії.
Ефект такий же, як під час атаки людини з села чотири чорних промені потрапляють прямо в середину моєї грудей, не завдаючи жодної шкоди.
Цим хлопцям дуже не пощастило в тому, що їм доводиться битися з тим, хто практично беззвучне для тепла і вогню.
Пробіли стають інтенсивними і покривають мене своєю енергією від голови до ніг.
"Ось дурень, намагається битися лоб в чоло з тими, хто володіє силою бога", - крикнув старий, лихорадно скеліючись.
Коли енергетичні промені слабнуть, я не задумуючись кидаю сокиру в груди одного з них, і коли вони бачать, що мене не тільки поранили, але й так легко вбив один із цих людей, замирюють у шоках.
"Сила бога? Я дійсно ненавиджу таких, як ти. Коли ви отримуєте трохи влади, перше що ви робите - це відчуваєте свою перевагу з іншими як мурашками".
"О ні, він демон!", - увіпить один з чоловіків.
Охоронці рабів, побачивши, що я легко вбив одного з їхніх господарів, починають бігти в протилежному напрямку від мене.
Мені все одно, генерал з ними розбереться.
А я спокійно йду до тих трьох, хто залишився, і вони впадають у відчай та починають знову бити мене своїми палицями.
Але я продовжую так само спокійно йти до них, відчуваючи їх атаки, наче пориви вітру.
Нарешті, зрозумівши, що вони не можуть завдати мені шкоди, вони припиняють свою атаку, але вже занадто пізно, я прямо перед ними.
Я простягаю руки і хапаю двох за шию, після чого починаю повільно стискати їх.
"Будь ласка, пробачте", - хрипить один.
"Будь ласка, не вбивайте мене", - подібно першого вмотує другий чоловік.
Вони обидва благають мене, знаючи свою долю.
"Ви нікого не щадити, так чому я повинен?", - я риторично запитую в них.
Я рум'яю їм обидві шиї і відпускаю їх, дозволяючи тілам впасти на землю, останній з чоловіків риє свою палицю із ослаблених від страху рук і намагається втекти.
"Коп'я!", - я закликаю свою зброю.
Через кілька секунд я встромляю спис, який відразу кидаю до ворога і вражає його у спину.
Нордур вже вбив всіх, хто намагався втекти з табору, і тепер спостерігав за мною зі своєї позиції.
( Чудова річ, коли я підкоряюся людям).
Я прямую до лідера культу, і коли я опиняюся перед кам'яними ступенеми, він опускає свою палицю.
"Я викликаю полум'я Бальтакка, щоб воно знищило моїх ворогів", - урочисто сказав старий.
Навколо мене з’являється коло чорного полум’я, яке створює вихр заввишки понад три метри, обертання і температура вогню перетворює мій одяг на попіл.
Ще одна несподіванка.
Те, як старий викликав полум'я, дуже схоже на те, що Доктор Стрендж робив свої заклинання, коли використовував сили, запозичені у космічних істот.
"Принц Бальдр!", - кричить генерал, схоже, прямуючи до мене.
"ААХАХИ спалити тебе, дурня!", - сказав старий і почав мерзенно сміятися.
Вогняний вихор гасне, обнажаючи мене без будь-яких ран, що приводить в шок обох.
(Мислення: створення вогнетривкого броню і вміння літати)
"Це було відсвіжливо, спасибі", - я щиро дякую старого.
Коли Нордур бачить, що зі мною все гаразд, він зупиняється на місці.
"Як це можливо!" - кричить старий.
"Тільки ідіот буде використовувати вогонь проти бога сонця!"
Коли я називаю себе богом, очі старого розширюються.
Я піднімаюся по сходах прямо до старого, і коли він відкриває рот, щоб вимовити чергові заклинання я закриваю його правою рукою, а лівою хапаю його за зап'ястя, ламаючи його.
"ААAa", - він кричить, але крик дуже тихий, йому заважає моя рука, і риє свою палицю на підлогу.
(Він не чарівник, можливо йому пощастило з палицею і заклинаннями).
Я б'ю його по коліні, ламаючи його, і бачу, що кістка стирчить з задньої частини ноги у вигляді відкритого перелому.
"АаAa AAA АААЯАAАДАААХА!!!"!", - на це раз крик дуже гучний.
"Не хвилюйся, я не збираюся тебе вбивати".
Вдарю його по голові, щоб позбавити свідомості.
Я сказав правду, не збираюся його вбивати, люди племені заслуговують справедливості за всі ті страждання, які вони пережили, я віддам цього марного виродка їм, нехай судять і роблять з ним що хочуть.
Переводжу погляд на палицю вождя, на відміну від інших, цей здається справжнім магічним предметом, його рукоятці виграно декілька символів невідомою мені мовою, можливо, це і є ті чарівні слова, за допомогою яких старий напав на мене, понесу палицею Аморе для вивчення, може, вона зможе створити будь-яку зброю.
Я закликаю списа і створюю обладунки, а потім посаджуся вивчати палицю далі.
Поки я вивчав магічну палицю, повернувся наш провідник, він звільнив решту рабів у храмі, раби спочатку намагалися вбити лідера, але я сказав їм, що вони повинні відвести його до свого старійшини, а потім зможуть робити з ним все, чого захочуть, без палиці і зі зламаною ногою він не становить небезпеки.
Провідник послухався, потягнув лідера культу до свого села і сказав, що повернеться вранці.
Коли все вирішено, залишається тільки з’ясувати, що всередині храму.
"Генерал, залишайся тут, я подивлюся, що всередині", - прошу Нортрура.
"Сер, дозвольте мені піти першим".
"Ні, залишайся тут", - там може бути небезпечно, тому я не хочу брати його з собою.
"Так, сер", - покірно відповідає він мені.
Храм освітлював смолоскипи, а на підлозі було багато крові рабів.
Саме внутрішнє оздоблення було надзвичайно простим.
На стінах храму не було жодних зображень чи писань, зазвичай храмів або церков.
Як і сказали раби, друга двері, що веде далі, була вже майже відкопана. Вона була заввишки понад 20 метрів і оточена землею з обох боків.
Я стріляю в неї з Сігела, створюючи у дверному проході отвір достатньо для спокійного пройти.
Все, що було всередині другого приміщення - це простий кам'яний вівтар в центрі. На вершині вівтаря, що за кілька сантиметрів від поверхні ширяв величезний червоний діамант розміром з мою руку.
Коли я підходжу до вівтаря, діамант починає випромінювати червоне-червоне світло. А через секунду з нього виривається червоний туман з чорними вкрапленнями, що миттєво заповнило приміщення майже на половину.
Я відчуваю силу цієї штуки, це не просто туман. Це жива істота.
"Склонись перед Бальтакком", - раптово пролунав голос, який, як мені здалося, звучав одночасно з усіх сторін.
Ну що ж, ось і моя перша зустріч з космічною сутністю.
