(Один)
Він зник у синьому світлі, я міг би, звичайно, скасувати дію магії гігантів, але кожна людина має власну долю, а це схоже на доля мого сина.
Бути подалі від мене.
Прокляті йотуни, може мені варто поїхати в Йотунхайм і нагадати їм, що таке страх, але Бальдр саме тому так зробив, бо розуміє, якщо я так зроблю, то розплачуся будуть всі дев'ять королівства, я не можу без озирання використовувати свою силу, як раніше.
Він знає, що я повинен зробити, щоб уникнути війни, але все одно рано чи пізно прийде день, коли мені доведеться пожертвувати собою заради Асгарду.
Я вдарив Гунгніром об підлогу, привертаючи увагу всіх ельфів у залі.
"Я - один Борсон. Король Асгарда, захисник дев'яти королівств оголошую, що Бальдр Одинсон виганяється з Азґарду за те що пішов проти прямого наказу свого короля."
"Отче, будь ласка".
"Замолчи, Локі!"
"Пусть всі дев'ять Королівств знають, що з сьогоднішнього дня будь-які дії Бальдра не мають ніякого зв"язку з Асгардом".
Так, йотуни здобули маленьку перемогу, добившись вигнання мого сина, але навряд чи вони підозрюють, чого це їм буде коштувати.
Сонце дає життя, але воно ж її забирає.
***
(Бальдр)
Йотунхайм був весь вкритий снігом і льодом, сонячне світло було настільки слабким, що здавалося, його не існує.
Я трохи знаю, хто такий Утгард-Локі, у коміксах Вітґарда-Loкі - король Йотунхайма, його замок називається Вотгард, і оскільки ця всесвіт, схоже, поєднується з фільмами Марвел, я знаю що тут він просто генерал під командуванням короля Лафея.
Я сидів на відкритті, за кілька метрів од великого крижаного замку на вершині скелі. Під ним аж до горизонту простягався замерзлий океан.
Двері замку гостинно відкриті, а в самому залі все покрите льодом, з стелі свисають крижані сталактити більше мене, і здається, що вони у будь-який момент можуть впасти.
Посередині залу на троні сидить Утгарда-Локи.
У нього біла борода до грудей, він трохи вище звичайних крижаних велетнів, живе вже, напевно, стільки ж, як і один, і я відчуваю, що противник буде не з легких.
"Нарешті я вже почав сумніватися, що взяв не того заручника".
Його голос був холодним і неемоціональним.
Я озираюся по боках у пошуках прихованих ворогів, але не бачу і не відчуваю їх.
"Не хвилюйся, тут тільки ти і я".
"Чи мені довіряти словам крижаного велетня?"
"Верно, принце, але знай, що раніше я був простим крижаним гігантом, а тепер я майбутній король, один убив мого батька в останній війні".
"Не те, щоб я заперечував, але чому ти не король?"
"Уся справа у славі, мій батько програв війну, а разом з нею довіру і славу, залишивши своє місце цій дитині Лафею, яка тим самим вкрав мою власність по праву корону".
"Значить, ти хочеш убити мене один без допомоги своєї армії, щоб здобути славу і таким чином повернути собі трон?"
"Вірно, але я повинен діяти швидко, легіон вже в дорозі, щоб перешкодити мені вбити тебе сам або тобі втекти".
"Тоді я просто зобов'язаний вбити тебе до їх прибуття".
"Ти, звичайно, можеш спробувати, принц".
"Де вона?"
Утгарда-Локі клацає пальцями, в іншому з'являється білий туман, з якого зустрічається Амора, вона виглядає дуже слабкою, прикута до землі, її руки білі від холоду.
"Амора!"
Вона, здається, опритомніє і дивиться на мене так, ніби я не можу повірити в те, що є тут, сльози тікають по її обличчю.
"Ти ідіот, тобі не слід було приходити".
"А чому б і ні?"
"Любов, зовсім недопустима річ", - перебиває гігант.
"Відпусти її, я не втечу".
"Зміну вона зв'язалася з тобою, рідко зустрінеш такого талановитого чаклуна, та й помреш ти у два рахунки".
Я направляю списа, і в той момент, коли я збираюся завдати удару, Утгард-Локі змушує Амору левитувати перед ним.
"Давай не будемо тут битися, маленький принц, я не хочу руйнувати фамільний замок".
Утгарда-Локі робить простий рух рукою, з землі виривається крижаний циліндр і летить до мене, б'ючи в живіт, удар настільки сильний, що я витягаю із замку геть.
Я приземляюся на купу снігу за 20 метрів від входу до замку.
"Ну що, почнемо?"
Я бачу, як на Утгарді-Локі парує промінь зі енергії за допомогою свого списа, атаку проходить крізь нього.
Ілюзія.
Сніг навколо мене перетворюється на дві триметрові руки, які намагаються мене розплющити, я відстрибую назад, щоб не бути розчавленим.
Оглянуся, Утгарда-Локі вже позаду мене, на кінчику мого списа розгорається золоте полум'я, я крутю списи, викидаючи хвилю вогню.
На відміну від Землі, у Йотунхаймі підвищується рівень водню і гелію.
Коли вогонь здіймається над землею, він випаровує сніг і лід та підпалює землю.
Вперше з початку бою я бачу, що Утгард-Локі змінюється вираз обличчя, він стає трохи серйознішим.
Він обома руками кидає синій промінь в бік хвилі вогню. Коли вони стикаються, то утворюють хмару пари, яка закриває мені огляд.
Я концентрую сонячне полум'я наконечнику списа і придаю йому форму сфери, а потім запускаю її до неба, очікуючи слушного моменту для використання.
Туман як і раніше застигає все моє бачення, і, на мою думку, Утгарда-Локі теж.
Раптом крижаний меч прорізає туман, він цілитися мені в голову. Я захищуся списом, а Утгарда-Локі знову пропадає в тумані.
Я чекаю, коли він знову здасться і атакую, цілуючись йому в шию, Утгарда-Локі захищається мечем і робить невеликий рух правою рукою.
Шар льоду покриває мої ноги, фіксуючи мене на одному місці.
Утгарда-Локі відстрибує назад, виходячи від мене.
Я кидаю списа, цілуюся в його серці, у відповідь він кидає голубий промінь, і коли промені потрапляють до нього, лучник завмирає в повітрі, наче застигши у часі.
"Дійсно проблематична сила, я можу контролювати її лише кілька секунд".
Лід уже у моїх колін, я простягаю руку, закликаючи спис до себе, і відчуваю, як щось намагається зупинити його повернення, але відчуття стає все слабшим.
"Протягом кількох секунд, побачимо як ти впораєшся".
Я бачу тінь довкола себе, а коли піднімаю голову, то бачу, що на мене падає гігантський крижаний куб.
Використовуючи силу руни для збільшення своєї фізичної сили, я намагаюся утримати крижаний куб обома руками, але вага кубу виявляється більше, ніж я думав.
Лід на моїх ногах ламається, я кладу на коліна, але мені вдається зупинити гігантський крижаний куб.
