Всередині кімнати серебристо-білий бегемот все ще присів у порожньому просторі, його дихання було довгим і гладким.
Біль під час мутації для танцюючої Чернільниці став немов бризу, яка ковзає по обличчю і не може викликати в неї жодних почуттів.
На її спині дванадцять воронкоподібних отворів відкрилися беззвучно, і 12 моторошних білих костянців повільно витяглися з них, м'якотаючи в повітрі.
Ці щупальця були її козиром для пожирання і врожаю, який вона завжди тримала на збереженні глибоко всередині свого тіла, активуючи тільки при зіткнення з справжньою здобиччю.
Але в цей момент жахливі червоні кільця почали з'являтися на поверхні цих щупалець одне за іншим, розповсюджуючись від основи бджолоїдок до кінчиків перетинаючись із Хвостовим лезією.
Цих 12 щупалець виходила зловісна аура, стародавня та таємнича, що викликає чарівність, здавалося б, не належить цьому світу.
Потім танцуюча Чернільниця відкрила очі.
Ця пара подвійних зіниць, переплетених алим і світло-розовим, засвітилася в темряві, наче два ліхтарі.
Щупальці, наче отримавши наказ, одночасно втягнулись у її тіло, лійкоподібні отвори повільно закрилися, і Мутація була повністю завершена.
Великий туман хлинув довкола неї, занурюючи її масивне тіло.
Кістки затремтіли, її фігура стисувалась і через мить та знайома мініатюрна постать знову з'явилася в порожньому просторі.
Вона була одягнена в те чорно-червоне готичне плаття лолі, стоячи на порожній землі, її довге серебристо-білі волосся звисали до ікр.
У тих очах світло, переплетене аломом і світло-розовим, було на кілька відтінків глибше, ніж раніше.
Чорниня, що танцює, закрила очі і відчула нову силу всередині свого тіла.
Ці генетичні фрагменти гігантського осимогенного лиха повністю злилися з її тілом.
Вона нарешті зрозуміла, чому Перстень Адаптації незрозуміло оберталося шаленим коли вона вперше зустріла Су Лі.
Та сила лиха була прихована, пасивна і майже непомітною; якби не Перстень Дхарми, що постійно її калічить, вона могла б вже бути заражена якоюсь ланцюговою реакцією, сама того не знаючи.
Вона видихнула невеликий зітхання, наче відклавши маленький, але постійний тягар, а потім простягла руку, щоб штовхнути ці двері.
Юе Лень стояла, притулившись до стіни коридору.
Почувши звук, що відчиняє двері, вона відразу ж випросталася, її погляд впав на Танцуючу Чернільницю. У тих срібних очах було запитання, ніби вона вже виявила різницю між теперішнім Танцюючою Чернільницею і попередньою.
Чернильниця, що танцює, кивнула їй.
— Ждала довго?
Юе Лянь похитала головою.
— Недовго.
Танцююча Чернільниця більше нічого не сказала і пішла вперед, Юе Лянь мовчки слідувала позаду, її кроки були твердими, як у безмовної тіні.
Сонячне світло було саме таким.
Су Лі стояла під старим деревом, її ножини для меча тихо літали позаду неї, вісім щупалець злегка розтягнулися.
Дві фігури стояли перед нею, обидві з серебристо-білим волоссям; одна була на голову вище Су Лі, а інша приблизно такого ж росту, як Су Л.
Висока мала холодне обличчя, несучи в собі приховану ауру.
Низька мала кругле обличчя, але з усіх сил старалася поводитися як маленька доросла, її вираз обличчя було безпрецедентно серйозним, проте дуже милим.
— Отже, ти хочеш вийти і набратися досвіду?
Запитала високий срібносмушій дівчині, її голос ніс нотку репродукції, але був дуже приємним.
Су Лі енергійно кивнула.
— Да. В академії надто комфортно, не підходить для росту.
Почувши це, низька срібнослоса дівчина посміхнулась, сунула руку в кишеню, дістала серебристо-білий жетон і простягла його з виглядом батька.
— Добре тоді. Візьми це; якщо зіткнешся з якимись проблемами, які не можеш вирішити, попроси твого дядька Мотіана допомогти тобі їх розв'язати. Думаю, він буде дуже радий.
Вдалеці молодий чоловік, що грав у шахи, злегка дёрнув вухами, його погляд мимовільно ковзав в бік Су Лі, потім швидко відвернув його, приземлившись на шахові фігури на дошці, ніби він нічого не чув.
Лі Цзихуан стояв збоку, спостерігаючи за грою, складеними руками.
Побачивши, що танцююча Чернільниця виходить з коридору, він злегка кивнув, визнаючи її.
Перед відходом він не міг підходити занадто близько до Танцуючої Чернільниці; це було правило виживання, яке він вивчив тут.
Тому він залишився з палацом квартири Байлан і цим братом Мотіаном.
Очевидно, обидва вони знали, що маленька лолі квартири Байлан чіпати не можна.
Танцююча Чернільниця підійшла до сторони Су Лі, її погляд скинув по двом срібносим дівчатам.
Висока, здавалося, відчула її погляд, повернула голову, її очі затрималися на Танцуючої Чернільниці на мить, і кутки її рота злегка піднялися.
- Ти повинна бути Танцуюча Чернільниця? Я чула, як Су Лі згадувала тебе.
Чернильниця, що танцює.
— Ты сестро Су Е?
Срібна дівчина кивнула.
— Да. Та, що поруч зі мною - Цзюнь Лин.
Цзюнь Лінь моргнула Танцучя Чернільниці, з намкелем на хитрість, як дитина, що планує шальки.
— Привіт, Танцююча Чернильница.
Чернильниця, яка танцює, глянула на Цзюнь Ліні і подивилась на Су Лі.
— Вы...
Су Лі крокнула вперед.
- Вони мої друзі. Вони турбувалися, що я піду сама, тому прийшли проводити мене.
Сестра Су Е крокнула вперед, її погляд впав на Танцуючу Чернільницю, і вона серйозно сказала:
— Залишаю Су Лі на тебе; покажи їй більше миру.
Цзюнь Лин теж згідно кивнула.
- Якщо хтось посміє її ображати, просто назвь моє ім'я. Хоча, мабуть, це не буде для мене великою допомогою.
Зрештою, вона щодня сиділа вдома і дуже мало хто знав про її існування.
Чорниня, що танцює, подивилася на них.
— Не хвилюйтеся, якщо ви йдете за мною, добре харчуєтеся і п'єте, ніхто не сміє її образити.
Двоє переглянулися і більше нічого не сказали.
Су Лі ступала вперед, розкрила обійми і ніжно обняла Сестру Су Е.
Сестра Су Е підняла руку і похлеснула її по спині.
— Иди.
Цзюнь Лин ущипнула її за щічку.
- Пам'ятай повернутися.
Су Лі кивнула, розвернулась і підійшла до сторони Танцуючої Чернільниці.
Саме в цей момент комунікатор на зап'ясті Танцуючої Чернільниці злегка завибрила.
Вона подивилася вниз на екран; Нічної Крук прислав повідомлення.
"Катал підключений, можете повертатися в будь-який час".
Вона прибрала комунікатор, її погляд впав на Лі Цзихуана збоку, потім подивилася на Юе Лень.
— Идём.
Вона розвернулась і пішла до виходу з подвір'я.
Су Лі йшла поряд з нею, Лі Цзихуан йшов з іншого боку, а Юе Лень пішла в самому кінці групи.
На сходах біля входу в двір Тисяча Лиц притулилася до одвірка, тримаючи чашку чаю у руці, її срібні очі спокійно дивилися, як вони йдуть.
Танцююча Чернільниця сповільнилась кроком, проходячи повз неї; деякі речі вона хотіла сказати, але відчувала, що все одно не сказала, це буде трохи недоречно.
Тисяча Ліц подивилася на неї, кутки її рота злегка піднялись, її голос був дуже тихим.
- Я чекатиму на твоє повернення.
Чернільниця танцювала на мить, а потім кивнула.
— Мм.
Тисяча Ліц більше не говорила; вона випрямлялася від одвірка, тримаючи чашку чаю, і дивилася, як вони виходять за ворота подвір'я, повертають за кут вулиці і нарешті зникають в кінці вулиці, де переплітаються світло та тінь.
Вона опустила голову, дивлячись на злегка гойдається чай в чашці, і тихо сказала:
- Я думаю, що вам варто жити тут у майбутньому.
Голос був дуже низьким, настільки малим, що тільки вона могла його чути.
...
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira