Ніхто не відповів. Мисливці, які спостерігали за виставою, відвели погляди: хтось опустив голову, хтось зробив кілька кроків назад, а хтось просто розгорнувся і пішов.
Навіть у таборі мисливців « Зоряний шторм » на далекій гірській вершині декілька людей мовчки зняли голови.
Адамове яблуко Тішаня б'ється, коли він прийшов в себе від пережитого шоку і нарешті зрозумів, кого саме він запросив на свій корабель.
Експерт Боївого Достопочченя був убитий недбалою пощерницею, навіть без духовної сили.
Її сила набагато вища від Боївного Достопочченого, можливо, навіть досягла рівня Бійського Святого. До того ж вона набагато жорстока і божевільна, ніж звичайна Бойова Святий.
Мо У скомкала серветку в кульку, недбало кинула його, потім повернулася і попрямувала до наступної.
Су Лі пішла за нею, в її алих очах промайнув натяк на цікавість, але вона нічого не сказала.
Лі Цзихуан йшов поруч з нею, ніби нічого не сталося.
На суході все ще дув вітер, а в повітрі висів слабкий запах крові.
Мо У зупинилася і потягнулась.
— Давайте почекаємо тут.
Її погляд знизився на кінець гірського хребта, а устами заграла легка усмішка і її очі наповнились передчуттям.
Тепер їй не терпілося отримати матеріали з гігантського підземного черв’яка.
Коли настала ніч, небо над Хароном придбало дивний і глибокий фіолетовий відтінок.
Місяць не міг бачити лише зоряне небо — сліпучо, але спокійно.
На гірському паскудні Мо У та інші вже зібралися на нічліг.
Тішань і його команда були зайняті спорудженням тимчасового табору. Серебристо-білі намети росли прямо з рудної грунту, як гриби, отримуючи футуричну і водночас милу атмосферу.
Мо У та інші ніяк не сподівалися, що у такого суворого чоловіка як Тішань є подібна сторона.
Сам Тішань не бачив в цьому нічого поганого. Він був досвідченим міжзоряним мисливцем, а у членів його команди було чітке розділення праці, так що табір вони розбили швидко і на рідко акуратно.
Енергетична піч вибудувала блідо-блакитне полум'я, а повітря наповнилось ароматом, в якому змішалися металевий порошок, мінерали і особливий парфум.
— Вам пощастило, я випадково завалювався гарні інгредієнти.
Тішань витримав з холодного відсіку корабель коробки з їжею, самодостатно посміхаючись.
— У сфері міжзоряного мисливця головне не бойові навики, а кулінові. Ніхто не хоче щодня жувати поживні батончики під час місії.
Мо У сиділа на плоскому клаптику руди, підперши підборіддя руками, її довге срібне волосся падали на породу і алікі двоні зіниці з цікавістю стежили за складниками.
Вона ніколи раніше не бачила нічого подібного; зовнішній вигляд і запах продуктів були за межою її розуміння.
Голувато-пурпурні клуби, серебристо-білі металеві гриби та м'ясо з блідо-золотими прожилками - кожен предмет випромінював потужні енергетичні коливання.
Тішань вправно вправлявся з складниками, коментуючи свої дії на ходу:
— Це зоряна кристалічна картопля, яку добувають з глибоких планет Лорен. Після того як він запікає, у нього ніжна кремова текстура і енергія в ній така ж міцна, як у низькосортному духовному камені.
- А це срібно-чешуйчастий гриб, який росте у тріщинах метеоритних поясів. Він неймовірно смачний і може тимчасово підвищити ментальну чутливість.
Він закинув їжу в енергетичний казан, полум’я заплясало і аромат поплив вздовж гірського хребта.
Вуха Мо У мимовільно билися, а в горлі злегка пересохло.
Тішань і справді був майстром своєї справи, бо ці інгредієнти перетворилися на спокусливі делікатеси.
Запах смаженого м'яса з димком, свіжий аромат грибів і якась медова солодкість переплеслися, створюючи неймовірно апетитний та манючий букет.
Мо з усіх сил намагалася зберегти прохолодний і неприступний вигляд, але її неслухняні вуха вже видали її, радісно помагаючи.
Сама Мо У навіть не здогадувалася, що в цей момент виглядала точ-того як дитина, яка дивиться на смак.
Тішань поставив перед Мо У перший готову тарілку.
- Спробуйте, це зоряне картопляне пюре з соусом із срібно-чішуйчастих грибів.
Мо У взяла вилку, підчепила шматочок пюре і обережно відправила його в рот. Її очі відразу сяяли.
Через її смакові рецептори, що підірвалися феєрверком, кожна клітина тіла була надзвичайно вражена.
Вона підняла голову і подивилася на Тішаня з безпрецедентною серйозністю в очах.
— Смачно.
Тішань посміхнувся, його усмішка стала гордістю і задоволенням, наче він отримав вищу нагороду.
Потім він витримав другу страву, потім третю і від кожного з них вуха Мо У тремтіли так, ніби працювали від двигуна.
Тішань потер руки, дивлячись, як Мо У вплітає за обидві щоки, і подумки здаюся, що його інтуїція не підвела.
Ця дівчинка не тільки неймовірно сильна, але й має бездонний апетит.
Але поки Тішань був зайнятий прибиранням посуду, Су Лі піднялася на ноги.
Вона підійшла до вільної площадки на краю табору, спиною до всіх інших. Вісім щупалець витяглися через її спини, м'яко покатаючись у нічному повітрі.
Потім вона підняла один з щупальця, і на його кінці блиснув холодне світло — відстань приблизно півметра завдовжки.
Кров не бризнула в усі сторони: рана миттєво затягується, і нова тканина щупальця почала рости з видимою швидкістю.
Су Лі взяла відрізані щупальці в руку, повернулася до багаття, вправно нанизала його на залізний шампур і дружила над полум’ям.
- Що ти робиш?
Вилка Мо У замерла на півдорозі, поки вона спостерігала за діями Су Лі, не зводячи з неї очей.
Су Лі безстрашно перекинула шампур. Під дією жару бджолоїдка щупальці почали скручуватися, і з його поверхні закавився блискучий жир.
— Жаренье щупалец. Вони завжди відростають знову.
Її голос звучав спокійно, так, ніби вона констатувала якусь банальна дрібниця.
Звук капального жиру чітко роздавався у тиші нічного повітря, змішуючись із тим дивним карамельним ароматом.
Мо втупився на бджолоїдка, яка поступово зволожувалась і потрапила у горле.
Раніше вона їла щось подібне, але цей аромат здавався стародавнім покликом до кожної клітини її тіла.
Су Лі продовжувала повертати шампур. Поверхня м’яса покрилася кришталевою коркою, а краї злегка закрутилися і утворили гарні підпалини.
Усередині було напівпрозороподібне забарвлення, яке тепло мерехтіло у вогні.
Тішань обіржав.
Він відкрив рот, бажаючи щось сказати, але зрозумів, що не може вимовити жодного слова.
Спалювати себе? Самозабезпечення? З такою зайнятою расою він зіткнувся вперше в житті.
А от зернятка Мо У була прикута до смаженого щупальця, і в її голові билася лише одна думка: вона повинна це їсти.
Вона навіть на секунду задумалася про те, щоб з'їсти саму Су Лі повністю, але здоровий глузд підказав, що це не наймудріша ідея.
Вона глибоко зітхнула і змусила себе відвернути погляд.
— Су Лі.
Голос Мо У пролунав кілька хрипло.
— Які ваші здібності?
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira